Постанова

від 27.10.2023 по справі 826/24815/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 826/24815/15

касаційні провадження № К/9901/24314/21

№ К/9901/30809/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс»

на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року (головуючий суддя - Аверкова В.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді - Кобаль М.І., Василенко Я.М.)

у справі № 826/24815/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс» (далі - ТОВ «Фім-Транс»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2015 року № 70226552206 та від 30 жовтня 2015 року № 70126552206.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 12 червня 2019 року адміністративний позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд постановою від 04 червня 2020 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасував, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2019 року залишив у силі.

Позивач неодноразово звертався до суду першої інстанції із заявами про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Так, ТОВ «Фім-Транс» зверталося із заявою від 19 червня 2019 року № ФТ/537 про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявна заява позивача, в якій він просить стягнути судовий збір у розмірі 74472,50 грн, сплачений за подання апеляційної скарги за платіжним дорученням від 11 січня 2016 року № 2569, та судовий збір у розмірі 135403,60 грн, сплачений за подання касаційної скарги за платіжним дорученням від 22 лютого 2018 року № 1274.

Крім того, 21 липня 2020 року платник звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь суму сплаченого судового збору в розмірі 212308,17 грн.

До вказаної суми входить:

- судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року в розмірі 74472,50 грн - платіжне доручення від 11 січня 2016 року № 2569;

- судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в розмірі 135403,60 грн - платіжне доручення від 22 лютого 2018 року № 1247;

- судовий збір за видачу дубліката виконавчого листа в розмірі 52,86 грн - платіжне доручення від 19 березня 2018 року № 1331;

- судовий збір за видачу дубліката виконавчого листа в розмірі 57,63 грн - платіжне доручення від 25 червня 2019 року № 1931;

- судовий збір за перегляд ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року за нововиявленими обставинами в розмірі 79,29 грн - платіжне доручення від 18 грудня 2018 року № 148;

- судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в розмірі 1762,29 грн - платіжне доручення від 20 липня 2018 року № 1626;

- судовий збір за подання клопотання про призначення експертизи в розмірі 480,00 грн - платіжне доручення від 08 серпня 2017 року № 449.

Окружний адміністративний суд м. Києва додатковим рішенням від 26 серпня 2020 року заяву позивача задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ «Фім-Транс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2021 року додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в частині задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та залишити подану заяву без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права. При цьому звертає увагу на неотримання ним від платника заяви від 19 червня 2019 року № ФТ/537 з додатками.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Фім-Транс» також звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні заяви та прийняти нове додаткове рішення, яким стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу суму сплаченого судового збору в розмірі 212308,17 грн.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач наголошує на тому, що саме Окружним адміністративним судом м. Києва під час розгляду справи по суті мало вирішуватися питання про стягнення всіх витрат, які понесено ТОВ «Фім-Транс», у тому числі витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 74472,50 грн та 135403,60 грн відповідно.

Верховний Суд ухвалами від 28 грудня 2021 року та від 03 вересня 2021 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами відповідача та платника відповідно.

Відзивів на касаційні скарги не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як з`ясовано судами, розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами, а саме: договором про правову допомогу від 29 серпня 2016 року № 274/16; додатком від 06 вересня 2018 року № 3 до вказаного договору; актом виконаних робіт від 20 червня 2020 року; платіжним дорученням від 24 червня 2019 року № 227 на суму 45000,00 грн, що відповідає складності справи та обсягу наданої правничої допомоги під час розгляду спору в суді.

Суди попередніх інстанцій при цьому правильно відхилили доводи ГУ ДПС у м. Києві про наявність підстав для залишення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу № ФТ/537 без розгляду, оскільки остання датована 19 червня 2019 року. В свою чергу, матеріали справи не містять обґрунтованих та належних заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу адвоката або про наявність підстав для їх зменшення.

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком об`єктивного висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ТОВ «Фім-Транс» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого розгляду.

Що стосується доводів касаційної скарги позивача про невирішення судом першої інстанції питання щодо стягнення на його користь витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 74472,50 грн та 135403,60 грн відповідно, то слід зазначити, що ці витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки вже були розподілені судами у таких, що набрали законної сили, судових рішеннях.

Так, судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року в розмірі 74472,50 грн на підставі платіжного доручення від 11 січня 2016 року № 2569 стягнуто на користь позивача додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року.

Судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в розмірі 135403,60 грн на підставі платіжного доручення від 22 лютого 2018 року № 1247 стягнуто на користь ТОВ «Фім-Транс» додатковою постановою Верховного Суду від 19 червня 2020 року.

Крім того, судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в розмірі 1762,29 грн на підставі платіжного доручення від 20 липня 2018 року № 1626 повернуто платнику ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року.

Судовий збір за перегляд ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року за нововиявленими обставинами в розмірі 79,29 грн на підставі платіжного доручення від 18 грудня 2018 року № 148 відшкодуванню не підлягає, з огляду на відмову в задоволенні такої заяви ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року. Вказане судове рішення позивачем окремо не оскаржувалося та набрало законної сили.

Щодо повернення судового збору за видачу дублікатів виконавчого листа в розмірі 52,86 грн та в розмірі 57,63 грн, то з матеріалів справи вбачається, що ухвалами Окружного адміністративного суду м Києва від 16 липня 2019 року та від 02 квітня 2019 року у видачі дублікатів виконавчого листа ТОВ «Фім-Транс» відмовлено, а відтак ці суми можуть бути повернуті виключно в передбаченому Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» порядку, а не шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу.

Наведене дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, а тому касаційні скарги ГУ ДПС у м. Києві та ТОВ «Фім-Транс» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова