Ухвала

від 02.12.2021 по справі 826/24815/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

02 грудня 2021 року м. Київ № 826/24815/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши в порядку письмового провадження заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податковий повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" відмовлено повністю (суддя Келеберда В.І.).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2016 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" задоволено.

06 жовтня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою стягнуто з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" сплачені ним судові витрати в розмірі 74 472, 50 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дві грн. 50 коп.).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 травня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2016 року залишив без змін.

Верховний Суд України постановою від 18 липня 2017 року заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнив частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року скасував, а справу передав на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фім-Транс - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30 жовтня 2015 року №70226552206. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30 жовтня 2015 року №70126552206. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фім-Транс з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати за сплату судового збору в розмірі 67 706,60 грн (шістдесят сім тисяч сімсот шість гривень 60 копійок) та витрати на проведення економічної експертизи в розмірі 15 015,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятнадцять гривень).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року залишено в силі.

Додатковою постановою Верховного Суду від 19 червня 2020 року заяву адвоката Олійника Олега Станіславовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс", про винесення додаткової постанови у справі №826/24815/15 задоволено. Замінено Головне управління ДФС у м. Києві, його правонаступником, - Головним управлінням ДПС у м. Києві. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" суму сплаченого судового збору в розмірі 135 413 (сто тридцять п`ять тисяч чотириста тринадцять) гривень 20 копійок та грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 197, код ЄДРПОУ 38522323) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень. В іншій частині заяв - відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" - задоволено. Замінено відповідача у справі № 826/24515/15 з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

З метою примусового виконання зазначеного рішення судом 14 вересня 2021 року видано виконавчі листи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій він просить суд встановити судовий контроль за виконанням додаткового рішення суду від 26 серпня 2020 року та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Суд ознайомившись із поданою заявою приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13 березня 2017 року вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні додаткового рішення від 26 серпня 2020 року у справі № 826/24815/15.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс" про встановлення судового контролю за додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає

Суддя В.В. Аверкова