Рішення

від 16.11.2021 по справі 152/425/21

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Шаргородський районний суд

Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року

м. Шаргород

справа № 152/425/21

провадження 2/152/199/21

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Соколовської Т.О.,

з участю:

секретаря судового засідання Здищук А.С.,

представника позивача адвоката Залокоцької В.Д.,

представника відповідача адвоката Пунько І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька В.Д. до Фермерського господарства Агро Юпітер с. Слобода - Шаргородська Жмеринського району Вінницької області про розірвання договору оренди землі,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

01.04.2021 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька В.Д., звернувся в суд з позовом до ФГ Агро Юпітер с. Слобода - Шаргородська Жмеринського району Вінницької області про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 2,1961 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області.

01 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем по справі було укладено договір оренди землі строком на 15 років, який 27.02.2014 зареєстровано в Реєстраційній службі Шаргородського РУЮ Вінницької області, номер запису речового права 7872846.

Відповідно до пунктів 9, 11 даного договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі в грошовій, натуральній, відробітковій (надання послуг) формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 1018,09 грн. за рік. Орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року.

Однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою в 2018 - 2020 роках та нехтує терміном виплати, визначеним пунктом 11 договору, який є його істотною умовою.

Станом на 01.04.2021 відповідачем не сплачено орендну плату за 2018-2020 роки, що є систематичним невиконанням умов договору.

На його прохання про дострокове розірвання договору оренди землі відповідач згоди не надає.

Позивач просить суд розірвати договір оренди землі, укладений 01 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ Агро Юпітер , який 25.11.2014 зареєстровано в Реєстраційній службі Шаргородського РУЮ Вінницької області, номер запису речового права 7872846 та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Залокоцька В.Д. підтримала позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог адвокат Залокоцька В.Д. зазначила, що відповідач, в порушення умов договору від 01.12.2013 не обробляє земельну ділянку, не сплачує оренду плату, у строки визначені договором. На усні і письмові звернення ОСОБА_1 керівництво ФГ Агро Юпітер не реагувало, у зв`язку з чим він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Представник відповідача ФГ Агро Юпітер - адвокат Пунько І.В. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, вказала на безпідставність позову та недостовірність наведеної в позові інформації, оскільки фактів систематичної несплати відповідачем орендної плати за спірним договором позивач не довів.

Голова ФГ Агро Юпітер Півторак Г.К., яка за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Залокоцької В.Д. допитана судом також в якості свідка, суду показала, що позивач свідомо ухилявся від отримання орендної плати, чим у недобросовісний спосіб, безпідставно хоче звинуватити ФГ Агро Юпітер у нібито систематичній невиплаті орендної плати за договором , що є підставою для відмови у задоволені позову.

ІІ. Заяви, клопотання сторін

19.04.,25.05.,15.06.,05.07,16.07.2021 до суду поступили письмові заяви від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Залокоцької В.Д., представника відповідача ФГ Агро Юпітер - адвоката Пунько І.В. про відкладення підготовчого засідання (а.с.36,53,73,86,100,101).

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Залокоцької В.Д. 14.05.2021 надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с.45 - 46).

25.05.2021 від представника відповідача ФГ Агро Юпітер - адвоката Пунько І.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.52).

15.06.2021 від представника відповідача ФГ Агро Юпітер - адвоката Пунько І.В. надійшло клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , витребування від ГУ ДФС України у Вінницькій області інформації про отримання ОСОБА_1 доходу за 2013 - 2020 та приєднання до матеріалів справи податкових декларацій 1ДФ за 2020 - 2021 роки по ознаці коду 106, квитанцій про здачу звітів за 2012 - 2020 роки (а.с.58 -72, 87).

05.07.2021 представник відповідача ФГ Агро Юпітер - адвокат Пунько І.В. подала клопотання про приєднання до матеріалів справи копії довіреності від 29.12.2015, виданої ОСОБА_1 на представництво його інтересів ОСОБА_2 (а.с.96 - 97).

22.09.2021 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Залокоцької В.Д. надійшло клопотання про визнання обов`язковою явки голови ФГ Агро Юпітер Півторак Г.К. та допит її в судовому засіданні як свідка (а.с.126).

12.11.2021 від представника відповідача ФГ Агро Юпітер - адвоката Пунько І.В. надійшла заява про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу (а.с.134 - 144).

15.11.2021 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшла заява про розподіл судових витрат (а.с. 145 - 153).

16.11.2021 від представника відповідача ФГ Агро Юпітер - адвоката Пунько І.В. надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.154 - 156).

16.11.2021 від голови ФГ Агро Юпітер Півторак Г.К. надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с.157 - 174).

16.11.2021 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Залокоцької В.Д. надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.175 - 178).

Інших заяв і клопотань, пов`язаних з розглядом справи, від учасників справи не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Вказаною ухвалою суду відповідачеві ФГ Агро Юпітер запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (а.с.22).

16.04.2021 від представника відповідача ФГ Агро Юпітер - голови господарства Півторак Г.К. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки він навмисно ухилявся від отримання орендної плати, чим створював перешкоди орендарю на виконання обов`язку по сплаті орендної плати, у липні 2019 року надав нотаріально посвідчену довіреність на отримання орендної плати своїй сестрі ОСОБА_2 , якій 30.12.2020 виплачено орендну плату за 2018 - 2020 роки в розмірі 8211 грн., належну позивачеві ОСОБА_1 , що підтверджується видатковим касовим ордером від 30.12.2020, в якому наявний власноручний підпис ОСОБА_2 . Просить у задоволенні позову відмовити. До відзиву долучено копію видаткового касового ордеру від 30.12.2020, копії відомостей про виплату коштів за оренду паїв ОСОБА_1 за 2018, 2019, 2020 роки, копію довіреності від 29.07.2019, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 на отримання нею орендної плати за використання земельної ділянки площею 2,1961 га, кадастровий номер 0525387700:01:002:0007 (а.с.28 - 35).

Ухвалами суду від 15.06., 05.07. 2021 підготовче засідання відкладено, вирішено клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 та витребування з ГУ ДФС Україн у Вінницькій області інформації про отримані ОСОБА_1 доходи за 2013 - 2020 роки ( а.с.75, 89).

02.08.2021, у зв`язку з закінченням повноважень судді Войнаровського І.В., розпорядженням керівника апарату суду від 02.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та, відповідно до вимог ст.14 ЦПК України, справу передано в провадження судді Соколовської Т.О. (а.с.111).

Ухвалою від 02.08.2021 справа прийнята до провадження суддею Соколовською Т.О. зі стадії підготовчого засідання (а.с.112).

31.08.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с.122).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин

Вирішуючи спір суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 15.12.2012 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1961 га, яка розташована на території Слободо - Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Слобода - Шаргородська Шаргородського району Вінницької області між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Агро Юпітер в особі керівника Півторак Ганни Кирилівни укладено договір оренди землі №54 про передачу в оренду ОСОБА_1 ФГ Агро Юпітер земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 2,1961 га, у тому числі рілля - 2,1961га, кадастровий номер 0525387700:01:002:0007 (а.с.9 - 12).

25.11.2014 зазначений договір зареєстрований в Реєстраційній службі Шаргородського РУЮ Вінницької області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 7872846 (а.с.14).

Строк дії договору - 15 років (а.с.9).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 33936,26 грн (а.с. 8,9).

Згідно п. 9 даного Договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній, відробітковій (надання послуг) формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 1018,09 грн. за рік (а.с.9).

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (а.с.9).

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 30 грудня поточного року (а.с.9).

Згідно п. 37 договору його дія припиняється, зокрема шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором ...

Встановлено, що в укладеному між сторонами договорі оренди не вказано місце і порядок сплати орендної плати. При цьому у 2018, 2019,2020 роках позивач місця проживання не змінював, будь - яких заяв про особливі умови виплати орендної плати не подавав і не погоджував з відповідачем.

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки без дати і номера орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку розміром 2,1961 га в адмінмежах Слободо - Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ Про утворення та ліквідацію районів , яка набрала чинності 19.07.2020, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Шаргородський район Вінницької області та утворено Жмеринський район (з адміністративним центром у місті Жмеринка) у складі територій Барської міської, Джуринської сільської, Жмеринської міської, Копайгородської селищної, Мурафської сільської, Северинівської сільської, Станіславчицької сільської, Шаргородської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Населений пункт - село Слобода - Шаргородська Шаргородського району (на території якого знаходиться земельна ділянка) входить до складу Шаргородської міської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.

Рішенням другої сесії восьмого скликання Шаргородської міської ради №18 від 14.12.2020, реорганізовано сільські ради Шаргородського району Вінницької області шляхом приєднання до Шаргородської міської ради, в тому числі, Слободо - Шаргородської сільської ради. Цим же рішенням визнано Шаргородську міську раду правонаступником Слободо - Шаргородської сільської ради, з усіма правами та обов`язками.

Позивач виконав своє зобов`язання - передав відповідачеві у строкове платне користування належну йому земельну ділянку, однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності та повноти розрахунку за користування земельною ділянкою в 2018 - 2019 роках.

Відповідно до відомостей про виплату коштів за оренду паїв від 27.12.2018, 13.02.2020, 29.12.2020, наданих представником відповідача ОСОБА_3 , орендна плата ОСОБА_1 за 2018 - 2020 роки нарахована, але не виплачена (а.с.31 - 33).

Отже судом встановлено та визнається відповідачем, що орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачувалася протягом 2018 - 2019 років.

Згідно видаткового касового ордеру від 30.12.2020 ОСОБА_2 на підставі довіреності від 29.07.2019 видано орендну плату за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , кадастровий номер 0525387700:01:002:0007 за 2018, 2019, 2020 роки в розмірі 8211,00 грн (а. с. 30).

Допитана в судовому засіданні, за клопотанням представника відповідача ФГ Агро Юпітер , свідок ОСОБА_2 , суду показала, що є рідною сестрою ОСОБА_1 . Брат заборгував їй кошти, не мав можливості їх віддати, повідомив, що ФГ Агро Юпітер протягом значного часу не обробляє земельну ділянку та не виплачує йому орендну плату за користування паями, а голова ФГ Півторак Г.К. на його неодноразові вимоги виплатити борг не реагує, тому він надав їй нотаріально посвідчену довіреність на отримання орендної плати для того, щоб вона її отримала і забрала собі в рахунок погашення боргу. Вона багато разів телефонувала ОСОБА_4 з приводу виплати орендної плати, але остання не реагувала на її прохання. У 2020 році вона готувалася до операції, тому систематично телефонувала ОСОБА_4 з приводу виплати орендної плати. Першого чи другого липня 2020 року вона зустріла в м.Шаргород ОСОБА_4 і знову почала просити її виплатити орендну плату, на що остання запропонувала їй сісти в салон автомобіля, де дала їй дві тисячі гривень і запропонувала розписатися на видатковому касовому ордері, який був не заповнений, у графі підпис одержувача вона, за вказівкою ОСОБА_4 , поставила свій підпис і написала власноручно за орендну плату ОСОБА_2 . Пізніше їй стало відомо, що ОСОБА_4 , при заповненні видаткового ордеру внесла дані про те, що вона 30.12.2020 отримала кошти в розмірі 8211 грн., що не відповідає дійсності, оскільки голова ФГ Агро Юпітер Півторак Г.К. в липні 2020 року в салоні автомобіля видала їй лише 2000 гривень.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Установленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, пов`язані з орендою землі, які врегульовані Цивільним кодексом України щодо загальних положень про договір, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими законами України, та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами статті 1 ЗУ Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавстваВідповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 частини першої статті 15 ЗУ Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Спір між сторонами виник з приводу порушення істотних умов договору, зокрема щодо несплати орендарем орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки.

Положеннями статей 24, 25 ЗУ Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із ст. 96 ЗК України, ст. 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов укладеного між сторонами договору та порушує майнові права орендодавця.

Спір між сторонами виник з приводу порушення істотних умов договору, зокрема щодо несплати орендарем орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки.

Пунктом д частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом із тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тлумачення пункту д ч.1 ст.141 ЗК України, ч.2 ст.651 Ц України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Тобто, систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання) є підставою для розірвання такого договору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 327/163/17, від 13 травня 2021 року у справі № 192/149/17, від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18, від 10 листопада 2021 року у справі №175/642/19.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

При ухваленні рішення у даній справі суд виходить також з положень ст. ст. 13, 41, 55 Конституції України, ст.6, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.), ст. ст. 2, 3, 5 ЦПК України, ст.ст.3,15,16 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема припинення правовідношення.

Згідно з положеннями ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий позивачем на підтвердження своїх вимог та відповідачем у їх заперечення, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в рішенні Бендерський проти України від 15.11.2007, в якому наголошується, що право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином вивчені судом (п.33 рішення від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції"; пп. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 у справі Донадзе проти Грузії ).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Залокоцька В.Д. на підтвердження фактів систематичної несплати орендної плати посилалася, серед іншого, на повідомлення ДПІ про те, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України ОСОБА_1 не отримував доходів у вигляді орендної плати від ФГ Агро Юпітер за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 (а.с.15).

На вимогу суду та на запит адвоката Залокоцької В.Д. ГУ ДПС у Вінницькій області листами № 16187/5/02 - 32 - 12 - 01 - 23 від 09.07.2021 та №21198/6/02 - 32 - 12 - 01 - 22 від 20.08.2021 повідомило, що під час перебування справи в суді, а саме 14.06.2021 податковим агентом - ФГ Агро Юпітер було подано уточнюючі розрахунки на підставі виявлених платником податків помилок та проведено коригування сум (а.с. 105,119).

Представник відповідача ФГ Агро Юпітер адвокат Пунько І.В. та голова ФГ Агро Юпітер Півторак Г.К. повідомили суд, що помилка у податкових звітах за 2018 - 2020 роки сталася через описку при написанні РНОКПП позивача.

Аналізуючи ці обставини, суд зауважує, що орендна плата підлягає оподаткуванню. Витрати по її виплаті входять до складу валових і обкладаються податком на прибуток. У разі передачі в оренду майна фізичної особи, дохід від оренди входить до складу оподатковуваного, з нього утримується ПДФО. Податковим агентом в даному випадку є підприємство-орендар, і на нього покладається обов`язок щодо утримання та перерахування до бюджету ПДФО з орендної плати як одного з видів доходу. Судом встановлено, що ФГ Агро Юпітер допустило порушення умов договору в частині сплати податкових витрат у якості земельного податку з об`єкта, і лише після пред`явлення даного позову відповідачем здійснено коригування сум у податкових звітах.Суд враховує цю обставину, але при цьому, на переконання суду, вона не має суттєвого значення при вирішенні даного цивільно - правого спору предметом якого є не порушення податкового законодавства і припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку, а розірвання договору оренди землі через істотне порушення умов договору, яке полягає у систематичній несплаті орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки.

Представник відповідача ФГ Агро Юпітер - адвокат Пунько І.В. та голова ФГ Агро Юпітер Півторак Г.К. не заперечували факту невиплати орендної плати ОСОБА_1 у 2018, 2019 роках, але запевняли суд, що несвоєчасна виплата орендної плати у вказані роки відбулася з вини позивача, який не звертався до них із цим питанням, проте орендна плата була нарахована та депонована на рахунку ОСОБА_1 . Суд вважає ці доводи непереконливими і відхиляє їх, оскільки під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення ним дій по належному виконанню обумовленого договором обов`язку щодо сплати до 30 грудня поточного року орендної плати у 2018 та 2019 роках. Матеріали справи також не містять доказів, що ФГ Агро Юпітер вчиняло дії спрямовані на виконання свого обов`язку зі сплати орендної плати - запропонувало, а позивач ОСОБА_1 відмовився приймати орендну плату за 2018 та 2019 роки. Винної поведінки орендодавця у неотриманні орендної плати за вказані роки судом не встановлено.

Що стосується виплати орендної плати у 2020 році, то суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Залокоцькою В.Д. не надано суду належних, достовірних та допустимих доказів у підтвердження того, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 у липні 2020 року підписала пустий бланк видаткового касового ордеру і отримала від ОСОБА_4 лише 2000 гривень орендної плати за 2018, 2019 та 2020 роки, а не 8211 грн, як вказано у видатковому касовому ордері від 30.12.2020.

VІ. Висновки суду

Аналіз перевірених і оцінених у судовому засіданні доказів, поданих позивачем у підтвердження позовних вимог та відповідачем у їх заперечення переконують суд, що у 2018 та 2019 роках ФГ Агро Юпітер не виконувало істотної умови укладеного між сторонами договору оренди та систематично не сплачувало орендодавцю передбачену договором суму орендної плати. Обставини навмисного ухилення позивача від отримання орендної плати, створення ним перешкод орендарю на виконання відповідного обов`язку, вчинення господарством усіх залежних від нього дій, направлених на виконання зобов`язання по сплаті орендної плати у цій справі не встановлено і такі доводи є недоведеними, тому суд приходить до висновку про порушення прав позивача, яке полягає у свідомому невиконанні відповідачем погоджених сторонами умов договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2013 року № 54, а саме в систематичному невнесенні орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання договору відповідно до вимог частини другої статті 651 ЦК України, статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту д частини першої статті 141 ЗК України.

При цьому суд також зауважує на те, що через невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2018, 2019 роки в установлений договором термін без поважних причин, порушено принцип обґрунтованих сподівань позивача на отримання прибутку, що є істотним порушенням його права на мирне володіння та розпорядження своїм майном (коштами), передбаченого ст.41 Конституції України та порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

VІІ. Розподіл судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову, підлягає стягненню з відповідача ФГ Агро Юпітер на користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 грн (а.с.1).

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16 листопада 2000 р. №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 р. №23-рп/2009; рішення від 11 липня 2013 р. №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При вирішенні судом позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу суд серед іншого враховує практику ЄСПЛ щодо розподілу судових витрат.

Так, Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, - в будь-якому разі була надмірна.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат :1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі стороні необхідно надати суду такі докази: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до правової позиції ВС, викладеної у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15 -ц, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не вправі втручатися в ці правовідносини … За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами Суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що з метою отримання правничої допомоги у даній справі, позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 02.03.2021 з адвокатом Залокоцькою В.Д., що підтверджується копією договору та нотаріально посвідченою довіреністю від 02.03.2021 (а. с. 16, - 17, 148 - 151).

Адвокатом Залокоцькою В.Д. згідно з договором про надання правничої допомоги від 02.03.2021, та розрахунком витрат на правничу допомогу визначено вартість послуг в обсязі 16390 грн. (а.с.148 - 152).

До заяви про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи адвокатом Залокоцькою В.Д. долучено копії квитанцій про оплату правничої допомоги №1 від 02.03.2021 та № 2 від 15.11.2021, із яких вбачається, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Залокоцькій В.Д. гонорар в сумі 16390 грн. (а.с. 145,146).

Представником відповідача ФГ Агро Юпітер - адвокатом Пунько І.В. до ухвалення судового рішення у справі (16.11.2021) подано до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, підтримане нею в судовому засіданні. На думку автора клопотання розмір витрат, визначений стороною позивача є необґрунтованим. Так, у розрахунку витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_1 час, витрачений на підготовку позовної заяви (п`ять годин) явно завишений, виходячи зі змісту позовної заяви, а підготовка письмового проекту дебатів взагалі не є процесуальним документом, передбаченим ЦПК України, також на квитанціях відсутній підпис позивача, а відсутність акту прийому - передачі послуг, ставить під сумнів заявлені до стягнення суми. З вказаних підстав представник відповідача ФГ Агро Юпітер - адвокат Пунько І.В. просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу (а.с.154 - 156).

Суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи, наведені у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу в частині стягнення з відповідача витрат на підготовку письмового проекту промови у судових дебатах в розмірі 5675 грн, оскільки підготовка до судових дебатів, не передбачена у договорі про надання правничої допомоги як вид правничої допомоги, а також, відповідно до ст.19 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність , не є видом адвокатської діяльності, тому не може враховуватися судом при розподілі судових витрат.

Відповідно до п.3.1. Договору про надання правової допомоги від 02.03.2021 адвокату оплачується гонорар в розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за одну годину участі адвоката в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді (а.с.149).

Суд враховує для розподілу витрат на правничу допомогу наступні витрати по розрахунку представника позивача: по п.1 - аналіз документів та юридична консультація із законодавчим обгрунтуванням (2 години) - 2270 грн.; по п.2 - підготування позовної заяви (5 годин) - 5675 грн.; по п.3 - адвокатський запит до ГУ ДПС (30 хвилин) - 500 грн.; по п.п.5,6 - участь в судових засіданнях 19.10.2021 (2 години) - 2270 грн та 16.11.2021 - (одна година) - 1135 грн, а всього 11850 грн (а.с.152).

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агро Юпітер про розірвання договору орендни землі та стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню, зокрема, в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в сумі 11850 грн., а в іншій частині позову про стягнення судових витрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст.8,13, 41, 55, 59 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 року), ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 15, 76 - 81, 89, 133, 137, 141, 209, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 15, 16, 526, 610, 626 - 629, 638, 651, 792 ЦК України, ст. ст. 93 , 96, п д ч.1 ст. 141 ЗК України, ст. ст. 1,13 - 15, 21, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України Про оренду землі , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька В.Д. до Фермерського господарства Агро Юпітер с. Слобода - Шаргородська Жмеринського району Вінницької області про розірвання договору оренди землі - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі №54, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Агро Юпітер с. Слобода - Шаргородська Жмеринського району Вінницької області 01 грудня 2013 року, зареєстрований 25 листопада 2014 року Реєстраційною службою Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, номер запису 7872846, згідно якого ОСОБА_1 передав в оренду Фермерському господарству Агро Юпітер земельну ділянку, загальною площею 2,1961 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільського господарського виробництва, кадастровий номер 0525387700:01:002:0007, яка знаходиться на території Шаргородської міської ради Вінницької області.

Стягнути з Фермерського господарства Агро Юпітер на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Стягнути з Фермерського господарства Агро Юпітер с. Слобода - Шаргородська Жмеринського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11850 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

У іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне ім`я (найменування) cторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач - Фермерське господарство Агро Юпітер с. Слобода - Шаргородська Жмеринського району Вінницької області, вул. Богдана Хмельницького, 89, код ЄДРПОУ 35903572.

Рішення ухвалено та проголошено 16.11.2021.

Головуючий суддя: Т.О. Соколовська