Ухвала

від 29.05.2022 по справі 152/425/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 травня 2022 року

м. Київ

справа № 152/425/21

провадження № 61-4530ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства «Агро Юпітер»

на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області

від 16 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 20 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро Юпітер» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Фермерського господарства «Агро Юпітер» (далі - ФГ «Агро Юпітер»)

про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Юпітер» укладений договір оренди землі площею 2,1961 га,

з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, строком на 15 років, зі сплатою орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 1 018,09 грн на рік.

Посилаючись на те, що станом на 01 квітня 2021 року відповідачем не сплачено орендну плату за 2018-2020 роки, що є систематичним невиконанням умов договору, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 01 грудня 2013 року.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області

від 16 листопада 2021 року (у складі судді Соколовської Т. О.) позов

ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1

та ФГ «Агро Юпітер» 01 грудня 2013 року, зареєстрований 25 листопада 2014 року Реєстраційною службою Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, номер запису 7872846.

Стягнуто з ФГ «Агро Юпітер» на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 908 грн.

Стягнуто з ФГ «Агро Юпітер» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11 850 грн.

У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року

(у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О.,

Копаничук С. Г.) рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року залишено без змін.

Стягнуто з ФГ «Агро Юпітер» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 3 101,25 грн.

23 травня 2022 року ФГ «Агро Юпітер» звернулося до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову у цій справі є розірвання договору оренди землі.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що оспорюваний договір оренди землі від 01 грудня 2013 року укладений строком на 15 років, орендна плата за договором становила 3 % від нормативної грошової оцінки землі, а саме - 1 018,09 грн на рік.

Тобто ціна позову становить 3 054,27 грн (1 018,09 грн х 3), яка станом

на 01 січня 2022 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 2

частини шостої статті 19 ЦПК України.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Вінницького апеляційного суду від 20 квітня

2022 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 листопада

2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 20 квітня

2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Агро Юпітер» на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро Юпітер» про розірвання договору оренди землі, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк