Ухвала

від 23.11.2021 по справі 280/451/16-к

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/451/16-к

Провадження № 1-кп/935/6/21

У Х В А Л А

23 листопада 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Коростишівського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2016 за №12016060190000146, за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Понорниця Коропського району Чернігівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами: протоколу огляду транспортного засобу від 05.03.2016, яким зафіксовано огляд транспортного засобу МАЗ 54323 р/н НОМЕР_1 у складі з напівпричепом MAFA SAK H4018 73E р/н НОМЕР_2 , який складено слідчим Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_6 ; протоколу огляду транспортного засобу від 05.03.2016, яким зафіксовано огляд транспортного засобу DAF XF 05.480 р/н НОМЕР_3 у складі з напівпричепом Shmitz SKO 24 р/н НОМЕР_4 , який складено слідчим Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_6 ; протоколу огляду транспортного засобу від 05.03.2016, яким зафіксовано огляд транспортного засобу КамАЗ 5320 р/н НОМЕР_5 , який складено слідчим Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_6 .

В обґрунтування вказаних клопотань захисник вказує, що слідчим залучено до проведення слідчої дії понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не є незаінтересованими у розумінні положень ч. 7 ст. 223 КПК України. Захисник стверджує, що у ОСОБА_7 є особиста зацікавленість у результатах кримінального провадження, адже він перебуває у офіційних робочих стосунках з товариством «Крігербейк», особисто привіз на місце ремонтно-евакуаційних робіт підлеглого йому водія ОСОБА_9 , останній зі слів допитаних свідків приймав участь у ремонтних роботах, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, а внаслідок ДТП отримав травми несумісні з життям. ОСОБА_8 підтримує дружні відносини з учасником ДТП ОСОБА_4 , однак слідчий, будучи попередженим про цей факт, залучив ОСОБА_8 до участі в огляді місця події в якості понятого. Більше того, вказані поняті є безпосередніми свідками ДТП. Захисник зазначає, що за правилами ч. 7 ст. 223 КПК України у разі потреби поняті можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки з питань щодо їх особистої участі, порядку проведення слідчої дії, правильності й повноти відображення в протоколі встановлених відомостей, окремих особливостей проведення дії поведінки учасників, отримання доказів, застосування технічних засобів, тобто предметом такого допиту понятого як свідка можуть бути лише обставини проведення слідчої дії і отримання доказів, а не обставини вчинення кримінального правопорушення, з приводу чого здійснюється провадження. Також захисник зазначив, що ОСОБА_7 під час допиту у суді на запитання захисника чи приймав останній участь у проведенні огляду місця ДТП в іншій якості, не як учасник, на що ОСОБА_7 відповів, що не пам`ятає, тобто приховав свою участь у проведенні цієї слідчої дії в якості понятого. Захисник стверджує, що ОСОБА_7 заявив, що він не допускав ОСОБА_9 на місце ремонту і тому останній знаходився увесь час за колесовідбійником, однак допитай в судовому засіданні ОСОБА_10 заявив, що ОСОБА_9 приймав участь у ремонті, а саме поліз під МАЗ, бо орієнтувався в його тормозній системі, був найбільш досвідченим, вказані протиріччя у свідченнях свідків сторони обвинувачення ставлять під обґрунтований сумнів показання саме ОСОБА_7 , бо впливають на його сферу відповідальності. Захисник вказує, що допитаний в суді в якості свідка понятий ОСОБА_7 ствердив, що на момент його приїзду на місце поломки автопоїзда МАЗ у складі з напівпричепом Mata, позаду автопоїзда на дорозі приблизно за 30 метрів був встановлений знак аварійної зупинки, спертий на 20-ти літрову каністру, натомість, допитаний в суді в якості свідка понятий ОСОБА_8 показав протилежне, а саме те, що під час огляду місця події його друг - учасник ДТП ОСОБА_4 в присутності всіх учасників слідчої дії заявляв про відсутність перед моментом ДТП такого знаку і зауважував, що якби такий знак був, то цієї аварії б не було. Для підтвердження або спростування цієї заяви ОСОБА_4 слідчий, за ініціативою ОСОБА_4 (щоб зафіксувати факт відсутності знака і уникнути в подальшому спроб «придумати» такий знак зі сторони працівників ТОВ «Крігербейк»), як показав свідок ОСОБА_8 , з обома понятими та іншими учасниками слідчої дії оглянули всю територію, де міг би знаходитися знак аварійної зупинки або його рештки, але нічого не знайшли, наступного дня, за умов денного освітлення і ясної видимості (вже поза процесом слідчої дії), ОСОБА_8 перебуваючи на місці ДТП у зв`язку з необхідністю евакуації автомобіля ОСОБА_4 , щоб ще раз пересвідчитись у правдивості слів останнього, спеціально шукав знак аварійної зупинки, однак ні указаного знака, ні каністри чи їх решток, не знайшов. Захисник стверджує, що понятий ОСОБА_7 під час проведення огляду, зі слів допитаного в суді ОСОБА_8 , не заявляв слідчому взагалі нічого з приводу наявності виставленого знаку аварійної зупинки, опертої о на каністру, який він, як свідчив уже пізніше в суді, побачив на під`їзді до місця ДТП. Не заявляли нічого подібного слідчому під час огляду і інші учасники слідчої дії - працівники ТОВ «Крігербейк». Захисник вказує, що згідно з протоколом огляду від учасників слідчої дії, понятих жодних заяв, зауважень чи пояснень про наявність виставленого знаку аварійної зупинки, опертого на каністру не надійшло, також в протоколі відсутні відомості про наявність на місці події указаного знаку аварійної зупинки, опертого на каністру або їх можливих решток. Також захисник зазначає, що в описовій частині протоколу огляду транспортних засобів слідчим зазначено, що слідча дія проводиться в умовах темноти, без опадів, при штучному освітленні. Згідно даних протоколу огляду застосування науково-технічних засобів під час даної слідчої дії не проводилося, тобто огляд транспортних засобів не фіксувався фотоапаратом, відеокамерою, не застосовувалися масштабні лінійка, рулетка, номерки, отже, згідно наведених у протоколі даних, всі відомі способи вимірювання відстані між різними об`єктами і слідами слідчим не застосовані, а сам огляд проводився за умов повної темноти з невідомими джерелами освітлення, без фото- та/або відеофіксації. Вивчення протоколу огляду місця транспортних засобів у даному кримінальному провадженні засвідчило наявність в діяннях (дій та бездіяльності) сторони обвинувачення під час проведення даної слідчої дії суттєвих порушень ч. 1 та ч. 7 ст. 237 КПК України щодо досягнення мети проведення огляду та щодо невикористання наданих законом для цього можливостей, що виразилося у нехтуванні застосуванням технічних засобів фіксації та засобів освітлення., хоча слідча дія проводилася вночі протягом 10 хвилин (з 00.30 до 00.40). Для забезпечення досягнення мети проведення цієї слідчої дії щодо виявлення та фіксації відомостей про характерні особливості транспортних засобів - учасників ДТП, з метою належного виявлення та фіксування і використання у подальшому доказової інформації, слідчий у даній ситуації був зобов`язаний забезпечити такі умови (достатнє освітлення або огляд у світлу пору доби), за яких будь-які похибки у вимірюванні і розрахунках виключені і не піддаються сумніву. Однак, незабезпечення цих вимог та проведення стороною обвинувачення огляду вночі, за умов темноти, без застосування штучного освітлення та технічних засобів фіксації у даному випадку є неналежним, тобто таким, що міг призвести до неточних вимірів і розрахунків при фіксації всіх об`єктів та відстаней між ними, а тому всі відомості, здобуті при його проведенні, є вкрай сумнівними, а докази за ознакою сумнівності, недостовірності та неналежності їх отримання - недопустимими. Захисник вважає, що проведення слідчої дії у нічний час с істотним порушенням вимог ч. 4 ст. 223 КПК України, згідно якої проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. Також захисник зазначив, що інспектори поліції слідчий ОСОБА_11 та спеціаліст ОСОБА_12 не підписали протокол огляду транспортного засобу МАЗ у складі з напівпричепом Mafa, слідчий ОСОБА_11 не підписав протокол огляду транспортного засобу DAF у складі з напівпричепом SHMITZ, а також у порушення вимог ч. 5 ст. 104 КПК України, протокол огляду транспортного засобу КамАЗ 5320 р/н НОМЕР_5 не підписали інспектори поліції, натомість протокол підписаний посторонніми особами ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , які учасниками слідчої дії не були.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, просив задовольнити його.

Прокурор вважає зазначене клопотання таким, що задоволенню не підлягає, послався на те, що протокол огляду транспортного засобу складений у відповідності до вимог КПК України, а суд не може визнавати доказ недопустимим, не дослідивши його, після чого вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Під час проведення огляду учасники не повідомляли, що поняті ОСОБА_14 та ОСОБА_7 є заінтересованими особами, останні не могли вплинути на проведення огляду транспортного засобу, а лише підтверджували виміри, а відсутність підписів учасників огляду працівників поліції ОСОБА_11 та спеціаліста ОСОБА_12 не є істотними порушеннями, у зв`язку з чим вказані протоколи огляду транспортних засобів не є недопустимими доказами.

Вивчивши клопотання захисника, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 86 КПК України допустимість доказів це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

Так, вивченням протоколів огляду транспортних засобів від 05.03.2016 встановлено, що будь-які зауваження чи доповнення від учасників не надходили, слідчим було роз`яснено права учасників огляду. Більше того, учасники огляду не повідомляли, що поняті ОСОБА_14 та ОСОБА_7 є заінтересованими особами, які не могли будь-яким чином вплинути на проведення огляду транспортного засобу та лише підтверджували наявні зовнішні видимі пошкодження та правильність фіксації обстановки ДТП.

Посилання захисника на відсутність підписів учасників огляду працівників інспекторів поліції не є істотним порушенням,у зв`язку із цим вказані протоколи огляду транспортних засобів не є недопустимими доказами.

Відповідно до ст. 104, 223, 237 КПК України не визначено обов`язку слідчого зазначати знаряддя та предмети, якими робились виміри під час огляду транспортного засобу.

Відповідно до постанови Верховного суду від 10.12.2020 у справі №473/2485/17 КПК України не передбачає обов`язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, у зв`язку з тим, що огляд транспортних засобів проводився на автодорозі Київ-Чоп, залучення понятих не було обов`язковим.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, тобто слідчий під час проведення слідчих дій, враховуючи конкретну обстановку, самостійно вирішує питання застосування тих чи інших засобів фіксації на власний розсуд.

Щодо показань свідків, які є окремим джерелом доказів, оцінка їх належності буде проводитись судом в нарадчій кімнаті.

Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв`язку, без відокремлення один від одного в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Захисником не доведено у судовому засіданні, що протокол огляду транспортного засобу було складено з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а також не встановлено обставин, що свідчать про очевидну недопустимість протоколу огляду транспортного засобу.

З огляду на положення ст. 86, 87, 89, 290 КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави, на які посилається захисник в своєму клопотанні, суд вважає клопотання захисника таким, що задоволенню не підлягає, оскільки зазначений доказ підлягає дослідженню, оцінці та вирішенню питання щодо його допустимості в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86-87, 89, 372 КПК України,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимими доказами: протоколу оглядутранспортного засобувід 05.03.2016,яким зафіксованоогляд транспортногозасобу МАЗ54323р/н НОМЕР_1 у складіз напівпричепомMAFASAKH401873Eр/н НОМЕР_2 ,який складенослідчим Коростишівськоговідділу поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Житомирськійобласті ОСОБА_6 ;протоколу оглядутранспортного засобувід 05.03.2016,яким зафіксованоогляд транспортногозасобу DAFXF05.480р/н НОМЕР_3 у складіз напівпричепомShmitzSKO24р/н НОМЕР_4 ,який складенослідчим Коростишівськоговідділу поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Житомирськійобласті ОСОБА_6 ;протоколу огляду транспортного засобу від 05.03.2016, яким зафіксовано огляд транспортного засобу КамАЗ 5320 р/н НОМЕР_5 , який складено слідчим Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1