Ухвала

від 14.07.2022 по справі 280/451/16-к

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/451/16-к

Провадження № 1-кп/935/5/22

У Х В А Л А

14 липня 2022 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2016 за №12016060190000146, за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Понорниця Коропського району Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

встановив:

У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні стороною захисту подано клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом висновку судовоїекспертизи обставині механізмудорожньо-транспортноїпригоди від19.08.2016№3/540, складеного судовим експертом сектору автотехнічних досліджень та оціночної діяльності Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_6 . В обґрунтування вказаного клопотання захисник вказує, що висновок судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 19.08.2016№3/540 отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки експерт ОСОБА_6 при формульних розрахунках коефіцієнту маневру у дослідженні питання №2 «Яка мінімальна відстань необхідна автопоїзду DAF XF 05.480 д.н.з НОМЕР_1 у складі з напівпричепом Shmitz SKO 24 д.н.з. НОМЕР_2 , щоб водій міг відхилитися на величину безпечного бокового інтервалу для здійснення об`їзду автопоїзду МАЗ 54323 д.н.з. НОМЕР_3 у складі з напівпричепом MAFA SAK H4018 73E д.н.з. НОМЕР_4 ?» підмінив і використав змінені довідкові дані, а саме: на сторінці 6 експертного висновку експерт ОСОБА_6 зазначає, що Т4 час запізнення спрацювання рульового керування, який складає 0,2 сек, однак інформаційне джерело, яке використав експерт ОСОБА_6 при виконанні експертизи свідчить про інші дані, а саме: «Час запізнення спрацювання рульового керування для легкових автомобілів складає 0,2 - 0,4 сек, а для вантажних з гідравлічним підсилювачем рульового керування 0,6 0,12 сек. При проведенні дослідження питання №3 «Чи мав можливість водій автопоїзду DAF XF 05.480 д.н.з НОМЕР_1 у складі з напівпричепом Shmitz SKO 24 д.н.з. НОМЕР_2 уникнути наїзду на задню частину напівпричепу MAFA SAK H4018 73E д.н.з. НОМЕР_4 шляхом гальмування та/або безпечним об`їздом перешкоди з лівого боку при дотриманні безпечної дистанції, яка складає 30-40 м» експерт ОСОБА_6 при формульних розрахунках коефіцієнту маневру повторно підмінив і використав підмінені довідкові дані, а саме Т2 час запізнення спрацювання гальмового приводу автопоїзда DAF XF 05.480 д.н.з НОМЕР_1 у складі з напівпричепом Shmitz SKO 24 д.н.з. НОМЕР_2 . Так, на сторінці 7 експертного висновку експерт ОСОБА_6 зазначає, що Т2 час запізнення спрацювання гальмового приводу автопоїзда складає 0,4 сек, однак вже при самому формульному розрахунку використовує іншу, у два рази меншу величину для розрахунку 0,2 сек.

Прокурор усудовому засіданніпросив відмовитив задоволенніцього клопотання,оскільки вважає,що невстановлено достатніхпідстав дляконстатації ознакиочевидної недопустимостідоказу,зокрема висновкусудової експертизиобставин імеханізму дорожньо-транспортноїпригоди від19.08.2016№3/540.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши зміст клопотання та долучених письмових документів, приходить до таких висновків.

За змістом ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) у випадках, коли такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК України послатись на конкретний пункт цієї норми.

У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини, крім істотних, Суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Так, експерт ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив складений ним висновок судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 19.08.2016№3/540. Також пояснив, що за наданих йому вихідних даних час запізнення спрацювання рульового керування та час запізнення спрацювання гальмового приводу, використані під час обрахунків, на результат розрахунку та в цілому на висновок експерта не вплинули.

Варто зауважити, що сторонам кримінального провадження було забезпечено можливість поставити свої запитання експерту в порядку ст. 356 КПК України, зокрема, для з`ясування питань, на які, на думку сторони, не було надано відповіді під час проведення експертиз, а також про дослідження інших доказів з метою усунення будь-яких суперечностей.

Наразі, судом не встановлено обставин, визначених ч. 2 ст. 89 КПК України, для визнання висновку судовоїекспертизи обставині механізмудорожньо-транспортноїпригоди від19.08.2016№3/540 очевидно недопустимим.

Отже, слід відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту, а оцінку цьому висновку, зокрема, з точки зору його допустимості, надати в порядку визначеному частиною 1 статті 89 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86-87, 89, 372 КПК України,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимим доказом висновку судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №3/540 від 19.08.2016.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1