Ухвала

від 22.11.2021 по справі 755/19254/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19254/21

Провадження №: 2/755/8760/21

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"22" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суд м. Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю СЕЙВ КОМПАНІ , треті особи: Акціонерне товариство УКРСИББАНК , ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна та визнання недійсними і скасування результатів оцінки майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва 15.11.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю СЕЙВ КОМПАНІ , треті особи: Акціонерне товариство УКРСИББАНК , ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна та визнання недійсними і скасування результатів оцінки майна, яка 18.11.2021 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до позовних вимог позивач просить суд:

1. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. щодо проведення оцінки майна, а саме земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0069;

2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. щодо проведення оцінки майна, а саме земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0070;

3. Визнати недійсним та скасувати результат оцінки майна відображений в звіті про експертну грошову оцінку щодо вартості земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0069, яка складає 55 200,00 грн;

4. Визнати недійсним та скасувати результат оцінки майна відображений в звіті про експертну грошову оцінку щодо вартості земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0070, яка складає 55 200,00 грн.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту статті 4 ЦПК України убачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2007 від 12.06.2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору є правомірність дій приватного виконавця у межах виконавчого провадження щодо проведення оцінки майна - земельних ділянок та визнання недійсними і скасування результатів оцінки майна відображених в звітах.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі по тексту - Законом № 2658-III).

Згідно з ч.4 ст. 3 Закону № 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом ч.1 ст. 10 і ч.1 ст. 11 Закону № 2658-III).

Відповідно до ст. 12 Закону № 2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) в свою чергу, це форма оціночної діяльності, яка полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. (ст. 4 № 2658-III).

Відповідно до ст. 33 Закону № 2658-III спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч.1 ст. 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 у справі №3914/881/17 зазначила, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 641/5394/18.

Також слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи) .

Таким чином, встановивши, що правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів, убачається відсутність підстав для розгляду у порядку цивільного судочинства таких позовних вимог, що не спрямовані на ефективних захист порушених прав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна, суд дійшов такого.

Із позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії приватного виконавця, які ним проводяться в межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 755/6501/15-ц, виданого 22.09.2017 Дніпровським районним судом м. Києва.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень визначається розділом VI ЦПК України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання недійсними та скасування результатів оцінки майна не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а спірні правовідносини щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця мають вирішуватися у межах здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження за даною позовною заявою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю СЕЙВ КОМПАНІ , треті особи: Акціонерне товариство УКРСИББАНК , ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна та визнання недійсними і скасування результатів оцінки майна.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: