Ухвала

від 19.05.2022 по справі 755/19254/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19254/21

Провадження №: 2/755/3708/22

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

"20" травня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ», треті особи: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна та визнання недійсними і скасування результатів оцінки майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва 15.11.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ», треті особи: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна та визнання недійсними і скасування результатів оцінки майна, яка 18.11.2021 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2022 відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2022 ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2021 скасована, справа передана до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

12.05.2022 дана цивільна справа повернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду та 18.08.2022 передана в провадження судді Катющенко В.П. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Відповідно до позовних вимог позивач просить суд:

1. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. щодо проведення оцінки майна, а саме земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0069;

2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. щодо проведення оцінки майна, а саме земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0070;

3. Визнати недійсним та скасувати результат оцінки майна відображений в звіті про експертну грошову оцінку щодо вартості земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0069, яка складає 55 200,00 грн;

4. Визнати недійсним та скасувати результат оцінки майна відображений в звіті про експертну грошову оцінку щодо вартості земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0070, яка складає 55 200,00 грн.

Положеннями ст. 27 ЦПК України визначаються загальні правила підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача.

Водночас, приписами ст. 30 ЦПК України встановлено випадки виключної підсудності цивільних справ судам.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як роз`яснено в п.42 Постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Відтак, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

З урахуванням наведеного, позовна заява про визнання дій та рішень приватного виконавця, пов`язані з проведенням оцінки майна боржника має пред`являтись до суду за місцем знаходження нерухомого майна, за правилами виключної підсудності, оскільки заявлені вимоги в даному позові, стосується об`єктів нерухомості.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що об`єкти нерухомого майна (земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0070 та земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884801:01:008:0069), щодо якого позивач оскаржує дії та рішення, розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Любарці, що не відноситься до адміністративної території Дніпровського району міста Києва.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місце розташування об`єктів нерухомості, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, а позивач звернувся до суду не зі скаргою на дії приватного виконавця, а з відповідним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 30, 31, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ», треті особи: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна та визнання недійсними і скасування результатів оцінки майна - передати за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: