Ухвала

від 17.11.2021 по справі 367/4140/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 367/4140/16-ц

провадження № 61-4293св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєва Н. Є,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 році перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - прокурор) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський , про витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня

2008 року № 1909/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі цього рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 903390 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0007, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

20 вересня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким

ОСОБА_3 отримав у власність спірну земельну ділянку, яку 15 жовтня 2010 року відчужив ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами. Вартість земельної ділянки за останнім договором купівлі - продажу склала 81 538,38 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня

2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року, позов прокурора м. Ірпеня задоволено, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області

від 24 грудня 2008 року № 1909/25-5, визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 903390, виданий ОСОБА_2 з відмітками про перехід права власності до ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , та скасовано його державну реєстрацію.

Позивач вказував, що указом Президента України від 01 травня 2014 року

№ 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд . Згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до Указу Президента України від 01 травня

2014 року, відбулося розширення заказника за рахунок лісових земель Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство , кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.

Згідно з інформацією Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14 липня 2014 року № 472 та актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 26 січня 2015 № А23/180, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0007 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.

Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку Голосіївський , та залишається землями лісогосподарського призначення.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське Київської області та з урахуванням вимог пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради Київської області, спірна земельна ділянка продовжувала перебувати у державній власності, а отже, селищна рада не мала права нею розпоряджатися.

Прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов`язана знати та повинна була передбачити можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а обставини, за яких ОСОБА_1 набула право власності на цю земельну ділянку, виключають її добросовісність.

Прокурор просив суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0007, вартістю 81 538,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області

від 05 червня 2018 року позов прокурора задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0007, вартістю 81 538,38 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкта природно-заповідного фонду, розпорядником якої є кабінет Міністрів України, а селищна рада вийшла за межі своїх повноважень. При цьому відповідач, розуміючи, що ця земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, повинна була передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до вимог статті 84 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку Голосіївський , та була і залишається землями лісового призначення. При цьому вказав, що для відновлення порушеного права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду прокурор заявив вимогу про її витребування від кінцевого набувача, тобто віндикаційний позов. Суд апеляційної інстанції вказав, що у випадку, якщо власник земельної ділянки залишається її володільцем, для захисту його права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 114 постанови

від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19). Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що, оскільки вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку природно-заповідного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Така відмова через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18), та

у постанова Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справах

№ 911/3897/17, № 911/3523/17, № 911/3738/17, № 911/3574/17, № 911/3148/17, № 911/3577/17, № 911/3311/17, № 911/3579/17, від 05 лютого 2020 року у справах № 911/3150/17, № 911/3310/17.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

19 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Ірпінського міського суду Київської області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня

2008 року № 1909/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області

від 24 грудня 2008 року № 1909/25-5 ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 903390 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0007, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 серпня

2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , земельна ділянка, кадастровий номер 3210946200:01:042:0007, перейшла у власність

ОСОБА_3 , про що на державному акті серії ЯЖ № 903390 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2010 року відчужив земельну ділянку кадастровий номер 3210946200:01:042:0007 ОСОБА_1 , про що на державному акті серії ЯЖ № 903390 зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 .

Вартість земельної ділянки за договором купівлі - продажу від 15 жовтня 2010 року склала 81 538,38 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня

2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року, позов прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1909/25-5; визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 903390 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0007, виданий на ім`я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до

ОСОБА_3 та з відміткою про перехід права власності до

ОСОБА_1 ; скасовано його державну реєстрацію. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня

2013 року встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське Київської області, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою Київської області про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідало вимогам земельного законодавства.

Суд у цій справі встановив відсутність, на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки, будь-якої містобудівної чи іншої передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області. Також на підставі статей 116, 122, частини першої статті 155, пункту 12 розділу X Перехідні положення ЗК України суд дійшов висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Указом Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014 Про зміну меж Національного природного парку Голосіївський його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд . Згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до цього Указу Президента України, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство , зокрема його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.

Згідно з інформацією Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14 липня 2014 року № 472 та актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області

від 26 січня 2015 року № А23/180 земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0007, відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку Голосіївський попереднього функціонального зонування, попадає в 111 квартал.

Встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. На підставі Постанови Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення Виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186, створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони міста Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації

від 17 грудня 2001 року № 2715, прийнятого на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493, перейменовано ряд підприємства: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації Київзеленбуд ; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц (провадження

№ 61-27365св18) за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до Щасливської сільської радиБориспільського району Київської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю Березова роща , Товариства з обмеженою відповідальністю Сілквей комунікейшн , Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена садиба , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга С. Г., про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року.

Аналіз указаної ухвали свідчить, що справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 403 ЦПК України, у зв`язку з необхідністю відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, згідно з якими власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку. Тому повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення державі слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) прийнято до розгляду.

У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, зокрема, стосуються витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок, які належить до земель лісового фонду. При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про те, що оскільки вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку природно-заповідного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Така відмова через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку справи Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 359/3373/16-ц (провадження

№ 14-2цс21).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260, статтею 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 367/4140/16 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський , про витребування земельної ділянки

з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури постанови Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження

№ 14-2цс21).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець