Ухвала

від 25.11.2021 по справі 200/512/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

25 листопада 2021 р. Справа №200/512/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення від 08.02.2019 року по справі №200/512/19-а.

В обґрунтування заявник зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2019 року по справі №200/512/19-а визнано протиправною бездіяльність УПФУ по невиплаті пенсії позивачу та зобов`язано нарахувати та виплатити пенсію з 01.03.2016 року.

На підставі виконавчого листа від 06.05.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відкрито виконавче провадження №59023415.

У зв`язку з тим, що боржник фактично відмовився виконувати судове рішення по справі №200/512/19-а від 08.02.2019 року, державний виконавець направив повідомлення до правоохоронних органів та виніс постанову від 11.12.2019 року про закінчення виконавчого провадження.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про судове засідання повідомлялись належним чином.

Розглянувши заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України.

Так, відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Між тим, суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, прийшов до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Суд звертає увагу, що є суттєва відмінність у способах захисту порушеного права між зобов`язанням вчинити певні дії (зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію) та стягненням конкретної суми.

В даній справі було встановлено, що пенсійний орган протиправно припинив виплату пенсії, отже на поновлення права позивача його було зобов`язано цю пенсію нарахувати та виплатити. Тоді як стягнення можливо за умови, що сума відповідачем нарахована, проте з якихось причин не виплачена. Тобто визначальним є факт наявності заборгованості, відображений в конкретній сумі. Натомість при розгляді даної справи такої заборгованості не існувало. Навіть при зверненні з цією заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду представник позивача просить стягнути пенсію з 01.03.2016, що жодним чином не полегшить виконання судового рішення, оскільки не відповідає суті стягнення як способу захисту права позивача.

Відтак, оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, тому у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 200/512/19-а слід відмовити.

Аналогічна правова позиція при вирішенні спорів цієї категорії була неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11.11.2014 року (справи №21-394а14, №21-475а14), від 25.11.2014 року (справа №21-506а14), від 13.01.2015 року (справа №21-604а14), від 17.02.2015 року (справа №21-622а14), від 14.04.2015 року (справа №21-78а15).

З рішення суду від 08.02.2019 року вбачається, що суд захистив порушене право позивача, зобов`язавши Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2016 року та стягнувши за рахунок бюджетних Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто, воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Тому, суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-506а14, аналізуючи норми частини першої статті 263 КАС України (в редакції до 15.12.2017), яка кореспондується зі статтею 378 КАС України (в редакції з 15.12.2017) у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, Верховний Суд України дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

В постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 759/1928/13-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а зроблено правовий висновок, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні положення передбачено приписами ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення є необґрунтованою, а зміна способу і порядку виконання судового рішення, запропонований заявником фактично змінить по суті рішення, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні поданої заяви.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 200/512/19-а.

Керуючись ст. ст. 14, 245, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №200/512/19-а - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Г.П. Бабаш