Ухвала

від 17.11.2021 по справі 363/2570/18

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"17" листопада 2021 р. Справа № 363/2570/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області ЧірковГ.Є., при секретарі Гриб Л.І., за участю прокурора Корнієнка Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вишгороді клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №420171111200000234, розпочатому 10.05.2017 року за ч. 1 ст.364 КК України,

встановив:

у клопотанні прокурор порушує питання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0206, площею 0,05 га відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №289 від 02.03.2021 належить ОСОБА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0236, площею 0,0319 відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 13.09.2013 належить ОСОБА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0209, площею 0,07 га відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом № 1713 від 26.10.2017 належить ОСОБА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:191, площею 0,06 га, земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:060:6002, площею 0,064 га належить ОСОБА_4 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:2011, площею 0,06 га відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №1981 від 23.12.2020, належить ОСОБА_5 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0220, площею 0,08 га належить Вишгородській районній державній адміністрації Київської області та перебуває у користуванні відповідно до договору суборенди земельної ділянки від 19.11.2013 ОСОБА_6 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0192, площею 0,06 га відповідно до договору купівлі-продажу № 1416 від 05.09.2012 належить ОСОБА_7 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0207, площею 0,07 га відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки № 286 від 02.03.2021 належить ОСОБА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0221 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності не зареєстрована (згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, перебуває у власності Вишгородської районної державної адміністрації); земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0208 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності не зареєстрована (згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, перебуває у власності ОСОБА_1 ); земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0210 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності не зареєстрована (згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, перебуває у власності ОСОБА_8 ), шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Клопотання обґрунтовано необхідністю запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

Необхідні дані про адреси власників зазначених земельних ділянок або будь-які засоби зв`язку із ними органом досудового слідства суду не надано, а тому суд позбавлений можливості повідомити вказаних осіб про судовий розгляд, що призводить до недотримання прав останніх стороною обвинувачення.

Заслухавши прокурора на підтримання клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.

Так, слідчим відділом Вишгородського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000234 від 10.05.2017 року, за фактом зловживання владою, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використання службовою особою влади, всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

В ходідосудового розслідуваннявстановлено, розпорядженням голови Вишгородської районної адміністрації від 22.08.2012 №1735 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельні ділянки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 0,12 га кожному, при цьому Державні акти були на земельні ділянки по 0,6 га кожна (таким чином було фактично виділено чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:38:060:0191, 3221888800:38:060:0192, 3221888800:38:060:0220, 3221888800:38:060:0221) для індивідуального садівництва на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Розпорядженням від 09.11.2012 №2582 Вишгородської районної державної адміністрації затверджено проект землеустрою та передано у власність земельні ділянки ОСОБА_11 0,0528 га, ОСОБА_12 0,12 га, ОСОБА_13 0,06 га, ОСОБА_14 0, 1025 га, ОСОБА_15 0,1015 га, ОСОБА_16 0,07 га, ОСОБА_17 0,0568 га, ОСОБА_18 0,07 га, ОСОБА_19 0,12 га, ОСОБА_20 0,1197 га, ОСОБА_21 0,1191 га, ОСОБА_8 0,07 га.

Таким чином, на підставі розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації передано у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:38:060:0236, 3221888800:38:060:0206, 3221888800:38:060:0207, 3221888800:38:060:0208, 3221888800:38:060:0209, 3221888800:38:060:0210, 3221888800:38:060:0211, 3221888800:38:060:0191, 3221888800:38:060:0192, 3221888800:38:060:0220, 3221888800:38:060:0221, які перебувають в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту - обвідного дренажного каналу Київського водосховища.

У той же час, з травня 2017 року ефективне розслідування обставин кримінального провадження №42017111200000234 так і не здійснено, що суперечить завданням кримінального провадження згідно ст. 2 КПК України, будь-які обставини, що підлягають доказуванню, згідно ст. 91 КПК України не встановлено.

За цей час будь-які належні ознаки вчинення розслідуваного злочину не встановлено.

В який час, в який спосіб, якими особами вчинено зловживання, якими саме повноваженнями, в чому конкретно полягало таке зловживання, в чиїх інтересах це вчинено, в чому полягала істотна заподіяна шкода, жодним чином за час розслідування не встановлено, а відтак обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення є недоведеною.

Отже, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини), що розслідується з того часу є недостатньо визначеною.

Один лише факт прийняття розпоряджень Вишгородською РДА про передачу земельних ділянок у власність громадян з посиланням на передачу земель водного фонду не є обґрунтованим підтвердженням вчинення кримінального правопорушення (обґрунтованою підозрою його вчинення) такого ступеня тяжкості, який би виправдовував втручання в право власності особи.

Із вказаної події насамперед вбачаються ознаки цивільно-правових відносин і виникнення спору щодо законності виділення земельних ділянок із земель водного фонду у власність громадян.

Жодні дані про існування або не існування цивільного спору та його розгляду судом, суду прокурором не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи вважаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Так, за приписамистатті 98 КПКречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що згідност. 131 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПКне допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 173 КПКвизначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПКпри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як передбачено ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено, що в матеріалах клопотання відсутні належні та достатні докази, які б обґрунтовували необхідність арешту майна, як речового доказу по справі.

Саме по собі узагальнене твердження про незаконність передачі у власність земельних ділянок не може бути законною підставою для застосування арешту майна, згідно вимог ст.ст. 2, 9, 16, 132, 170-173 КПК України.

З викладених у клопотанні обставин кримінального правопорушення, яке розслідується, вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.

Саме тільки посилання на незаконність переходу права власності на спірні земельні ділянки є спором про цивільні права.

Не доведено перед слідчим суддею також існування ризиків, визначених у ч. 11ст. 170 КПК Україниабо достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце.

З висловлених у клопотання доводів та доданих до нього документів не можна дійти висновку про існування обґрунтованої підзори у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.364 КК України та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Крім того, встановлено, що з 2012 року титульні власники вказаних земельних ділянок вільно та відкрито володіють ними, що підтверджено відповідною існуючою державною реєстрацією права власності, коли держава офіційно визнає їхнє право з того часу на таку власність.

Однак у клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Доводи сторони обвинувачення про відповідність земельних ділянок, критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, не є безумовною підставою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Разом з тим, в матеріалах клопотання відсутні докази, що вказані вище земельні ділянки підлягають спеціальній конфіскації, що зумовлено їх створенням внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому існування правової підстави для їх арешту з метою забезпечення збереження речових доказів спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого про визнання земельних ділянок речовими доказами.

Ґрунтовні підстави вважати наявними ознаки згаданого злочину в матеріалах клопотання відсутні. Підстави накладення арешту на земельні ділянки, які на теперішній час належать на праві власності певним особам є не доведеними.

Суд не вправі шляхом забезпечення заходів кримінального провадження вирішувати всі спірні питання які виникають між суб`єктами відповідних правовідносин.

Не містять матеріали клопотання й будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручанняв права власників майна, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що за вказаних обставин накладення арешту на вказані у клопотанні земельні ділянки призведе до невиправданого і непропорційного втручання в права і свободи осіб, які мають вирішуватися насамперед в площі цивільного судочинства, а клопотання на виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) не спрямовано і виходить за межі застосування заходів кримінального провадження.

Таким чином заявлене клопотання є необґрунтованим та задоволеним бути не може.

На підставівикладеногоікеруючисьст.ст.132,170-175,371-372 КПК України;

ухвалив:

в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, відсутніми при проголошенні в той же строк з моменту отримання її копії.

Слідчий суддя