Постанова

від 25.11.2021 по справі 570/2296/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/2296/21

Провадження № 22-ц/4815/1423/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Дяденчука А.І. на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2021 року, постановлену в складі судді Остапчук Л.В., у справі № 570/2296/21 ,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою.

Одночасно, позивач звернулася із заявою про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, а саме: кадастровий номер 5624683300:06:032:0661, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , кадастровий номер 5624683300:07:033:0101, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Крім того, просить заборонити вчиняти будь-які дії, зокрема: встановлювати паркан та насаджувати багаторічні насадження на вищевказаних земельних ділянках.

Заява мотивована тим, що з висновку спеціаліста ОСОБА_5 від 14 квітня 2021 року, виявлено невідповідність реєстрації земельних ділянок у публічній кадастровій карті та фактичного розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості) відповідно до правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна та документації із землеустрою (кадастрового плану). Тобто, виявлено факт накладення меж вищевказаних земельних ділянок на її земельні ділянки.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2021 заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Блащук Т.В., про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходів по забезпеченню позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом накладення арешту, з забороною змінювати будь-що, на: земельну ділянку, кадастровий номер 5624683300:06:032:0661, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , земельну ділянку, кадастровий номер 5624683300:07:033:0101, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Не погодившись із ухвалою суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, та постанову нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

Покликається на те, що доводи позивача наведені в заяві про забезпечення позову не підтверджуються належними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи останньої, просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу користування та розпорядження земельними ділянками, що належать на праві власності позивачу. Предметом позову є вимоги про скасування рішення сільської ради про зміну цільового призначення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що існує ризик відчуження майна, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи апеляційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, при цьому, особа, яка заявила відповідну заяву, довела її обґрунтованість та співмірність зі своїми позовними вимогами.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих посилань на порушення судом норм процесуального права, а зводяться до незгоди заявника із застосованими заходами забезпечення позову.

Будь-яких належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 76,77,78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін, оскільки постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Дяденчука А.І. залишити без задоволення .

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2021 року залишити без зміни .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2021 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.