Рішення

від 17.11.2021 по справі 443/1465/20

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1465/20

Провадження №2/443/763/21

РІШЕННЯ

іменем України

17 листопада 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шулак О.І.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно колгоспного двору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Млиниської сільської ради Жидачівського району Львівської області, у якому просить визнати за нею право власності на цілий житловий будинок та господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що вона народилася і проживала разом із батьками у АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок із 1930 року належав колгоспному двору, та був наданий її матері, як працівнику колгоспу. Після смерті її матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , головою колгоспного двору став батько - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер позивачки батько - ОСОБА_5 . Позивач стверджує, що на час смерті батька вона була зареєстрована і проживала разом із батьком у даному житловому будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконкому Млиниської сільської ради №26 від 13.01.1997 року. В подальшому позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак нотаріус своєю постановою відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька, оскільки житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є останнім членом колгоспного двору.

Позивач зазначає, що оскільки вона залишилась останнім членом колгоспного двору для визнання права власності на вказане майно вона змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 16.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

03.11.2020 року Млиниською сільською радою в особі сільського голови подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач подає неправдиві дані щодо реєстрації її місця проживання та фактичного проживання. Згідно даних будинкової книги для прописки громадян проживаючих в будинку АДРЕСА_1 від 1976 року проживали і були зареєстровані: ОСОБА_5 , 1909 року народження та ОСОБА_6 , 1928 року народження. Позивач серед зареєстрованих осіб вже не числиться. За словами сусідів після того, як позивач поступила на навчання в Дрогобицький педагогічний інститут та вийшла заміж у 1967 році, вона проживала разом із чоловіком, і на постійне місце проживання у АДРЕСА_1 не поверталася, однак навідувала батька та родичів у свята. Останнім членом колгоспного двору була ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Крім того зазначає, що при отриманні довідки №593 від 09.08.2017 року, позивачем була представлена довідка №26 від 13.01.1997 року з недостовірними даними, а тому при видачі довідки №593 від 09.08.2017 року Млиниською сільською радою була допущена помилка у абзаці 6 та 7, а саме дані щодо реєстрації і місце проживання ОСОБА_1 були помилково взяті із погосподарської книги №2 на 1964-1970, де по домогосподарству по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 числиться у переліку фактично проживаючих і зареєстрованих членів сім`ї.

Згідно даних погосподарської книги №2 на 1986-1990 роки, на час смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у будинку по АДРЕСА_1 проживала і була зареєстрована тільки його друга дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому просить не брати до уваги недостовірні дані абзаців 6 та 7 довідки Млиниської сільської ради Жидачівського району Львівської області №593 від 09.08.2017 року.

ОСОБА_6 на схилі літ і до дня смерті доглядала родичка - ОСОБА_3 разом із батьками. Від імені ОСОБА_6 у виконкомі Млиниської сільської ради посвідчувався заповіт №47 від 23.07.2012 року в користь ОСОБА_3 .

17.11.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого голова Млиниської сільської ради надає недостовірну інформацію, а саме, те що позивач проживала у житловому будинку по АДРЕСА_1 до 1976 року, оскільки в подальшому поступила на навчання та перестала проживати в даному будинку. Зазначає, що дійсно навчалася, однак в період навчання кожного тижня приїжджала до своєї хати, і була прописана за даною адресою разом із батьками, що підтверджується довідками, які долучені до позовної заяви. До серпня 1966 року паспорту у неї не було взагалі, а з 1988 року вона дійсно була прописана у м.Стебнику, але це було після смерті батька. На момент смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_3 та в період до 1988 року вона була прописана у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Млиниської сільської ради №26 від 13.01.1997 року.

Крім того, вважає, що довідка №593 від 09.08.2017 року є правильною і надає інформацію, що відповідає дійсності, а тому вона залишається останнім членом колгоспного двору.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 23.04.2021 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача - Жидачівську міську раду Стрийського району Львівської області.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 26.05.2021 року в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору надати до суду спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 .

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2021 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_3

11.06.2021 року на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та одночасно повідомлено суд про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась.

11.08.2021 року відповідачем - ОСОБА_3 подано письмові пояснення, згідно яких зазначає, що ОСОБА_6 народилася у 1929 році в с.Зарічне Жидачівського району Львівської області. 30.10. 1969 року ОСОБА_6 вийшла заміж за ОСОБА_5 . У 1980 році ОСОБА_5 тяжко захворів і все своє майно заповів дружині, яка його доглядала до його смерті, яка наступила у 1986 році.

Згідно Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_6 .

З 2012 року вона разом із своїми батьками ходили, допомагали по господарству ОСОБА_6 та зробили частковий ремонт будинку та господарських будівель, поставили нову огорожу, оскільки остання проживала одна, дітей у неї не було. Доглядали ОСОБА_6 до дня її смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_5 , займалися її похоронами.

Ухвалою суду від 02.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У вступному слові позивач підтримала позов, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила позов задоволити.

Представник позивача у вступному слові в судовому засіданні 22.10.2021 року підтримала позов, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. У судове засідання 17.11.2021 року не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. У зв`язку з цим суд визнає неявку представника позивача неповажною та за згодою позивача вважає, що справу можливо слухати у відсутності її представника, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Представник відповідача - Жидачівської міської ради у вступному слові позов заперечила, пояснивши, що позивач станом на 15 квітня 1991 року не була зареєстрована та не проживала за адресою АДРЕСА_1 , та більше ніж за три роки до даної дати не брала участь у ведеенні спільного господарства двору. Зазначила, що у довідці Млиниської сільській ради №593 допущено помилку. Просить у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні 22.10.2021 року під час виступу зі вступним словом позов заперечила з мотивів, викладених у письмових поясненнях. У судове засідання 17.11.2021 року не з`явилась, хоч про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши надані докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно Серія НОМЕР_1 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_5 що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно Серія НОМЕР_2 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Серії НОМЕР_3 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.9).

29.04.1967 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 , 1939 року народження та ОСОБА_1 , 1941 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (а.с.10).

Як видно з довідки №26 від 13.01.1997 року, видної виконавчим комітетом Млиниської сільської ради, у такій вказується, що до дня смерті і на день смерті батька ОСОБА_5 , що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 , і до 1995 року ОСОБА_1 була постійно прописана і проживала разом із ним в селі Млиниська Жидачівського району, Львівської області (а.с.13).

Також, як видно з довідки №593 від 09.08.2017 року, виданої виконавчим комітетом Млиниської сільської ради, у такій вказується, що по АДРЕСА_1 рахується господарство, що належало колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 дійсно проживав і був прописаний в АДРЕСА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_7 . Від імені ОСОБА_5 у виконкомі Млиниської сільської ради посвідчувався заповіт №2 від 15.08.1980 року в користь дружини ОСОБА_6 . ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала разом із батьком ОСОБА_5 у житловому будинку за вище вказаною адресою до дня смерті і на день смерті (на день відкриття спадщини) батька. За відомостями виконкому та згідно відомостей будинкової книги зазначеного вище житлового будинку на момент скасування поняття колгоспний двір , станом на 1990 рік у житловому будинку були прописані і проживали: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по даний час та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка, на даний час проживає у м.Стебник (а.с.14).

Постановами завідувача Жидачівською ДНК №233/02-31 від 11.08.2017 року та №153/02-31 від 10.07.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька, оскільки житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є останнім членом колгоспного двору (а.с.15-16).

Крім того, судом встановлено, що 30.10.1969 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 , 1909 року народження та ОСОБА_12 , 1928 року народження, що підтверджується копією згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 (а.с.102).

З копії свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 30.09.1988 року видно, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , який зареєстровано Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації за №117, належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 (а.с.29, 101).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_6 (а.3 матеріалів спадкової справи №135/2018).

За життя ОСОБА_6 23.07.2012 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Млиниської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 47, згідно якого остання заповіла усе своє майно - ОСОБА_3 (а.8 матеріалів спадкової справи №135/2018).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №135/2018, заведеної після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 звернулась в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , тобто прийняла спадщину, в тому числі і спірний житловий будинок (а.1 матеріалів спадкової справи).

Також у матеріалах спадкової справи №135/2018 наявна довідка Млиниської сільської ради №175 від 15.03.2018 року про те, що в АДРЕСА_1 рахується господарство, головою якого була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Від імені ОСОБА_6 у виконкомі Млиниської сільської ради посвідчувався заповіт №47 від 23.07.2012 року в користь ОСОБА_3 . ОСОБА_6 дійсно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_3 без реєстрації проживала разом з бабусею ОСОБА_6 у житловому будинку за вищевказаною адресою до дня смерті і на день смерті бабусі (а.с.9 матеріалів спадкової справи).

З витягу від 04.05.2018 року з погосподарської книги №4 с.Млиниська видно, що згідно запису в погосподарській книзі с.Млиниська Млиниської сільської ради Жидачівського -р-ну, Львівської обл., в АДРЕСА_1 станом на 1990-91 роки в житловому будинку, який відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, були зареєстровані і проживали: ОСОБА_6 - голова двору, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.10 матеріалів спадкової справи №135/2018).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав покази про те, що ОСОБА_1 є його дружиною, з якою він одружився 1967 року. Після одруження вони переїхали жити в с.Меденичі, а в подальшому в м.Стебник, де дружина працювала вчителем у школі. В дружини було два барата Славік та ОСОБА_13 , які говорили, що житловий будинок у АДРЕСА_1 буде для їх сестри. Вони з дружиною часто їздили туди на вихідні та свята.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц (провадження № 14-608цс18).

Колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України Про власність колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у

веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою (ст.126 ЦК УРСР 1963 року).

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося; г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

У відповідності до статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до вимог ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини (ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1. ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, при розгляді справ даної категорії слід враховувати те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Представник відповідача стверджує, що у довідці №593 від 09.08.2017 року Млиниською сільською радою була допущена помилка у абзаці 6 та 7, а саме дані щодо реєстрації і місце проживання ОСОБА_1 були помилково взяті із погосподарської книги №2 на 1964-1970, де по домогосподарству по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 числиться у переліку фактично проживаючих і зареєстрованих членів сім`ї.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення по господарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно копії погосподарської книги № 2 Млиниської сільської ради на 1967, 1968, 1969 та 1970 роки (а.с.27), оригінал якої було досліджено судом у судовому засіданні, будинковолодіння у АДРЕСА_1 відносилось до суспільної групи господарства колгоспнник та учасниками колгоспного двору були:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , голова колгоспного двору;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - дружина, у графі відмітка про членів сім`ї, які зовсім вибули зі складу господарства зазначено померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - син, у графі з якого часу відсутній та причини відсутності станом на 01.01.1967 рік та станом на 01.01.1968 рік вказано Кривий Ріг 1962 р на роботі , у графі відмітка про членів сім`ї, які зовсім вибули зі складу господарства зазначено оженився Кривий Ріг ;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка у графі з якого часу відсутній та причини відсутності станом на 01.01.1967 рік та станом на 01.01.1968 рік вказано Мединичі на роботі в ср, вер. 1966 р , у графі відмітка про членів сім`ї, які зовсім вибули зі складу господарства зазначено вийшла заміж в Дрогобичі ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина.

Одночано, згідно копії погогосподарської книги №2 Млиниської сільської ради на 1986, 1987, 1988, 1989 та 1990 роки (а.с.28), оригінал якої було досліджено судом у судовому засіданні, будинковолодіння у АДРЕСА_1 відносилось до суспільної групи господарства колгоспний двір та учасниками колгоспного двору були:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - голова колгоспного двору, у графі відмітка про членів сім`ї, які зовсім вибули зі складу господарства зазначено помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина.

Як видно з копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 прописана за адресою: АДРЕСА_2 , з 23.02.1988 року (а.с.31).

Згідно листа Дрогобицького міського відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, який адресований ОСОБА_1 , останню повідомлено, що 18.04.1979 року Дрогобицьким РВВС у Львівській області видано паспорт зразка 1974 року серії НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженка с.Млиниська, Жидачівського району, Львівської області на підставі паспорта серії НОМЕР_8 виданого 14.03.1973 року Дрогобицьким РВВС Львівської області та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 видане 29.04.1967 року Дрогобицьким районним відділом ЗАГС у зв`язку із паспортизацією. Також повідомлено, що дані про отримання ОСОБА_1 першого паспорта в 1966 році відсутні, так як в Дрогобицькому МВ ГУ ДМС України у Львівській області знаходились лише картотеки паспортів зразка 1974 та 1994 років, які були передані в 2018 році в м.Київ для занесення їх в електронну базу ЄІАС УМП (а.с.68).

Згідно копії будинкової книги АДРЕСА_1 , оригінал якої було досліджено судом в судовому засіданні, по даному будинку були зареєстровані: ОСОБА_5 , 1909 року народження у графі марка держмита, штамп прописки, дата і підпис з 03.08.1976 року; ОСОБА_6 , 1928 року народження у графі марка держмита, штамп прописки, дата і підпис з 02.12.1976 року (а.с.26).

Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги довідки Млиниської сільської ради №26 від 13.01.1997 року та №593 від 09.08.2021 року та відхиляє покликання позивача та її представника на такі, оскільки відомості, зазначені у згаданих довідках, спростовуються довідкою Млиниської сільської ради №175 від 15.03.2018 року, витягом від 04.05.2018 року з погосподарської книги №4 с.Млиниська та відомостями, зазначеними у вищеописаних та досліджених в судовому засіданні погосподарських книгах та будинкоковій книзі, з яких видно, що остання вибула із членів колгоспного двору, тобто вона не була членом колгоспного двору станом на 15.04.1991 року та в період не менш як три роки підряд до вказаної дати не брала участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору по АДРЕСА_1 .

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.92) в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

З аналізу вищенаведених норм законодавства, що регулювало правовідносини, пов`язані із набуттям права власності на майно, яке належало колгоспному двору, таке право виникало лише у осіб, членів двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Тобто, для підтвердження факту набуття та не втрати права власності на частку у колгоспному дворі для повнолітнього і працездатного члена двору є необхідним доведення обставин, як і проживання у житловому будинку, який відносився до суспільної групи колгоспний двір протягом трьох років підряд до 15.04.1991, так і участі протягом цього періоду своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Однак, ОСОБА_1 не представлено суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Натомість, як встановлено в судовому засіданні, після смерті ОСОБА_5 , єдиним та останнім членом колгоспного двору була ОСОБА_6 , після смерті якої єдиним спадкоємцем (за заповітом) є ОСОБА_3 .

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно колгоспного двору - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2021 року.

Головуючий суддя С.І Сливка