Постанова

від 24.11.2021 по справі 755/11210/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/11210/19 Головуючий у І інстанціїКатющенко В.П.

Провадження №22-ц/824/14432/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Ідея Банк , третя особа: Всеукраїнська громадська організація Фінансова грамота України , про захист прав споживачів,

УСТАНОВИВ:

у липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд:

- визнати Кредитний договір № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк та ОСОБА_1 , укладеним з істотними недоліками;

- визнати недійсними з моменту укладення умови п. 1.10 Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк та ОСОБА_1 , за якими передбачено, що за обслуговування Кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонів каналів зв`язку, а саме із стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання інформації порахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; - опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банком Позичальнику із використанням різних каналів зв`язку тощо, Позичальник сплачує плату на обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі по тексту: Графік щомісячних платежів ), з моменту укладення Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року;

- визнати недійсними з моменту укладення договору умови п. 6.1 Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк та ОСОБА_1 , - Графік щомісячних платежів за кредитним договором , в частині визначеному в даному Графіку комісії, що підлягає до сплати, а саме: 20.12.2017 р. - 1 915,69 грн; 20.01.2018 р. - 1 869,29 грн; 20.02.2018 р. - 1 1 822,22 грн; 20.03.2018 р. - 1 776,48 грн; 20.04.2018 р. - 1 730,07 грн; 20.05.2018 р. - 1 683,67 грн; ; 20.06.2018 р. - 1 637,26 грн; 20.07.2018 р. - 1 590,86 грн; 20.08.2018 р. - 1 544,45 грн; 20.09.2018 р. - 1 498,05 грн; 20.10.2018 р. - 1 451,64 грн; 20.11.2018 р. - 1 405,24 грн; 20.12.2018 р. - 1 358,83 грн; 20.01.2019 р. - 1 312,43 грн; 20.02.2019 р. - 1 266,02 грн; 20.03.2019 р. - 1 219,62 грн; 20.04.2019 р. - 1 173,21 грн; 20.05.2019 р. - 1 126,81 грн; 20.06.2019 р. - 1 080,40 грн; 20.07.2019 р. - 1 034,00 грн; 20.08.2019 р. - 987,59 грн; 20.09.2019 р. - 941,19 грн; 20.10.2019 р. - 894,78 грн; 20.11.2019 р. - 848,38 грн; 20.12.2019 р. - 801,97 грн; 20.01.2020 р. - 755,57 грн; 20.02.2020 р. - 709,16 грн; 20.03.2020 р. - 662,76 грн; 20.04.2020 р. - 661,35грн; 20.05.2020 р. - 569,95 грн; 20.06.2020 р. - 523,54 грн; 20.07.2020 р. - 477,14 грн; 20.08.2020 р. - 430,73 грн; 20.09.2020 р. - 384,33 грн; 20.10.2020 р. - 337,92 грн; 20.11.2020 р. - 291,52 грн (а всього за період з 20.11.2017 по 20.11.2020 р. комісії до сплати - 39 774,12 грн (тридцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні дванадцять копійок).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 27.11.2017 року між ПАТ Ідея Банк та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № Z62.179.74395, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 46 405,00 грн ., строком дії кредитної лінії 36 місяців, з річною змінюваною процентною ставкою в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,50% (Маржу Банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,50%, що разом з Маржею Банку складав змінювану процентну ставку в розмірі 15,0000%. Оскільки наданий кредит є споживчим кредитом, то на правовідносини сторін поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів . Позивач вважає, що положення Кредитного договору в частині зобов`язання сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є такими, що суперечать чинному законодавству, що суперечить приписам ст.ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів та положенням Закону України Про споживче кредитування .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2021 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження і оцінки, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким:

- визнати Кредитний договір № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк (за ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ: 19390819) (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ІДЕЯ БАНК (АТ ІДЕЯ БАНК ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) укладеним з істотними недоліками;

- визнати дії Відповідача нечесною підприємницькою практикою;

- визнати Кредитний договір №262.179.74395 від 20.11.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк (за ідентифікаційним кодом Є ДРПОУ: 19390819) (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ІДЕЯ БАНК (АТ ІДЕЯ БАНК ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) недійсним з моменту його укладення.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги положення частин 1 та 2 статті 11 Закону України Про споживче кредитування , якими визначено обов`язок кредитодавця на вимогу споживача безоплатно повідомляти інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, надавати виписку за рахунку щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати тощо.

При цьому, оспорюваним п. 1.10. кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації по кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена чинним законодавством.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, по справі встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.11.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ Ідея Банк був укладений Кредитний договір № Z62.179.74395, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 46 405,00 грн., процентна ставка 15, кредит надано на 36 місяців.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит (гроші кошти) на поточні потреби в сумі 46 405,00 грн ., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору банк надає кредит у день підписання Кредитного договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.13. Договору.

Згідно з п. 1.10 Кредитного договору, за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт - центрі , шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання Інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних щомісячних платежів.

Пунктом 6.1 Кредитного договору визначено Графік щомісячних платежів, які повинні сплачуватися на транзитний рахунок № НОМЕР_2 .

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України Про споживче кредитування (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 суд першої інстанції дійшов висновку, що чинним законодавством України надано право банку отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке прямо передбачено Законом України Про споживче кредитування , а тому відсутні підстави для визнання недійсним з моменту укладення умови п. 1.10 Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, а як наслідок і п. 6.1 Кредитного договору.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, зважаючи на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України Про споживче кредитування після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з пунктом 1.10 кредитного договору від 20листопада 2017 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Тобто, оспорюваним пунктом 1.10 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України Про споживче кредитування .

При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено.

Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів.

Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору.

Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, вказаний пункт кредитного договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним.

Висновки суду першої інстанції про те, щоЗаконом України Про споживче кредитування прямо не передбачено заборону на встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості,не спростовують наведених висновків колегії суддів, оскільки, у даному випадку, банком у кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 року по справі № 583/3343/19 (провадження 61-22778ск19 ).

Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції постановленоз неправильним застосуванням норм матеріального права в зазначеній частині, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішенняу цій частині з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , з наведених вище підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2021 року - у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Ідея Банк про визнання недійсним положення пункту 1.10 та пункту 6.1 кредитного договору від 20 листопада 2017 року № Z 62.179.74395 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнати недійсними з моменту укладення положення пункту 1.10 та пункту 6 .1 (в частині графіку щомісячних платежів) кредитного договору від 20 листопада 2017 року № Z62.179.74395 , укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Ідея Банк .

У решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.