Рішення

від 23.07.2021 по справі 755/11210/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/11210/19

Провадження № 2/755/203/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Ідея Банк , третя особа: Всеукраїнська громадська організація Фінансова грамота України , про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд:

1. Визнати Кредитний договір № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк та ОСОБА_1 , укладеним з істотними недоліками;

2. Визнати недійсним з моменту укладення умову п. 1.10 Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк та ОСОБА_1 , за якою передбачено, що за обслуговування Кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонів каналів зв`язку, а саме із стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання інформації порахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; - опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банком Позичальнику із використанням різних каналів зв`язку тощо, Позичальник сплачує плату на обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі по тексту: Графік щомісячних платежів ), з моменту укладення Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року;

3. Визнати недійсною з моменту укладення договору умову п. 6.1 Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Ідея Банк та ОСОБА_1 , - Графік щомісячних платежів за кредитним договором , в частині визначеному в даному Графіку комісії, що підлягає до сплати, а саме: 20.12.2017 р. - 1 915,69 грн; 20.01.2018 р. - 1 869,29 грн; 20.02.2018 р. - 1 1 822,22 грн; 20.03.2018 р. - 1 776,48 грн; 20.04.2018 р. - 1 730,07 грн; 20.05.2018 р. - 1 683,67 грн; ; 20.06.2018 р. - 1 637,26 грн; 20.07.2018 р. - 1 590,86 грн; 20.08.2018 р. - 1 544,45 грн; 20.09.2018 р. - 1 498,05 грн; 20.10.2018 р. - 1 451,64 грн; 20.11.2018 р. - 1 405,24 грн; 20.12.2018 р. - 1 358,83 грн; 20.01.2019 р. - 1 312,43 грн; 20.02.2019 р. - 1 266,02 грн; 20.03.2019 р. - 1 219,62 грн; 20.04.2019 р. - 1 173,21 грн; 20.05.2019 р. - 1 126,81 грн; 20.06.2019 р. - 1 080,40 грн; 20.07.2019 р. - 1 034,00 грн; 20.08.2019 р. - 987,59 грн; 20.09.2019 р. - 941,19 грн; 20.10.2019 р. - 894,78 грн; 20.11.2019 р. - 848,38 грн; 20.12.2019 р. - 801,97 грн; 20.01.2020 р. - 755,57 грн; 20.02.2020 р. - 709,16 грн; 20.03.2020 р. - 662,76 грн; 20.04.2020 р. - 661,35грн; 20.05.2020 р. - 569,95 грн; 20.06.2020 р. - 523,54 грн; 20.07.2020 р. - 477,14 грн; 20.08.2020 р. - 430,73 грн; 20.09.2020 р. - 384,33 грн; 20.10.2020 р. - 337,92 грн; 20.11.2020 р. - 291,52 грн (а всього за період з 20.11.2017 по 20.11.2020 р. комісії до сплати - 39 774,12 грн (тридцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні дванадцять копійок).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.11.2017 року між ПАТ Ідея Банк та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № Z62.179.74395, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 46 405,00 грн, строком дії кредитної лінії 36 місяців, з річною змінюваною процентною ставкою в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,50% (Маржу Банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,50%, що разом з Маржею Банку складав змінювану процентну ставку в розмірі 15,0000%. Оскільки наданий кредит є споживчим кредитом, то на правовідносини сторін поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів . Позивач вважає, що положення Кредитного договору в частині зобов`язання сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є такими, що суперечать чинному законодавству, що суперечить приписам ст.ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів та положенням Закону України Про споживче кредитування .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у цій справі, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

22.10.2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача, АТ Ідея Банк , - ОСОБА_2 на позовну заяву по справі № 755/11210/19, у якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні повністю, оскільки вважає, що положеннями ст.ст. 2, 47 Закону України Про банки та банківську діяльність передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Оскільки в оспорюваному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості визначена не за формулою зі змінними величинами, а відображена чітко визначеними фіксованими сумами, що підтверджується Графіком щомісячних платежів, то така умова не суперечить положенням ч. 5 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів . До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України Про споживче кредитування , що набрав чинності з 10.06.2017 року. Посилання позивачем на положення ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України Про споживче кредитування , є недоречними, оскільки цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування . У п.1.10 Кредитного договору відповідач встановив плату за обслуговування кредиту, а не комісії за ведення справи, договору, обліку заборгованості споживача, тощо, про що помилково зазначає позивач. Позичальник під час укладення Договору ознайомлювалася з його текстом та змістом в цілому, у тому числі, з Графіком щомісячних платежів за кредитним договором, Паспортом споживчого кредиту, та жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилася. Чинним законодавством відповідачу надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке прямо передбачено Законом України Про споживче кредитування . Умови Кредитного договору взагалі не можуть підпадати під ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки вона не має жодного відношення до умов кредитного договору.

04.11.2019 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (розгляд справи загального провадження), у задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 07.11.2019 року.

У своїй відповіді на відзив відповідача, що надійшла до суду 07.11.2019 року, позивач, ОСОБА_1 , наполягає на задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на тотожні доводи та обґрунтування, що вже були викладені нею у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи від сторін не надійшло.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 20.11.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ Ідея Банк був укладений Кредитний договір № Z62.179.74395, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 46 405,00 грн, процентна ставка 15, кредит надано на 36 місяців.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит (гроші кошти) на поточні потреби в сумі 46 405,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору банк надає кредит у день підписання Кредитного договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.13. Договору.

Згідно з п. 1.13 Кредитного договору, банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг БПР Стартовий , що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність банкам надано право самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Аналіз даної правової норми свідчить про те, що така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

10.06.2017 року набув чинності Закон України Про споживче кредитування від 15.11.2016 року №1734-VІІІ, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , яка припинила свою дію 10.06.2017 року, тобто до укладення кредитного договору, а стаття 11 Закону України Про захист прав споживачів застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування .

Так, відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України Про споживче кредитування від 15.11.2016 року №1734-VІІІ, у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

З 10.06.2017 року стаття 11 Закону України Про захист прав споживачів , що передбачає, права споживача в разі придбання ним продукції у кредит, визначає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування .

Згідно зі ст. 8 Закону України Про споживче кредитування реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Пунктом 1.10 Кредитного договору банк встановив плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України надано право банку отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке прямо передбачено Законом України Про споживче кредитування , а тому відсутні підстави для визнання недійсним з моменту укладення умови п. 1.10 Кредитного договору № Z62.179.74395 від 20.11.2017 року, а як наслідок і п. 6.1 Кредитного договору.

Окрім того, Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

Оспорюваний договір вчинений у письмовій формі, як це передбачено ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Даний договір був підписаний позивачем, без жодних зауважень, що свідчить про її згоду з умовами договору.

У відповідності зі статтею 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, та шостою статті цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про банки та банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дані норми носять спеціальний (привілейований) характер. Крім того, кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами цього договору.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку до кредитного договору Графік погашення кредиту , які підписані позивачем.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Як наслідок, правочин, що оспорюється позивачем, повністю відповідає вимогам законодавства, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

Суд звертає увагу на те, що з моменту укладення Кредитного договору позивачем у період з 19.12.2017 року по 20.05.2019 року регулярно сплачувався кредит, що підтверджується відповідними квитанціями.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Ідея Банк , третя особа: Всеукраїнська громадська організація Фінансова грамота України , про захист прав споживачів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

Враховуючи повну відмову у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 626-628, 1050 та 1054 Цивільного кодексу України, Законом України Про захист прав споживачів, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 280, 354 ЦПК, суд -

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЮК Ніколас ) до Акціонерного товариства Ідея Банк (79008, Львівська обл., м. Львів, вул. Валова, буд. 11), третя особа: Всеукраїнська громадська організація Фінансова грамота України (01135, м. Київ, вул. П. Пестеля, 4, ЮК Ніколас ), про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: