Постанова

від 24.11.2021 по справі 910/13383/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13383/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року (головуючий - Куксов В. В., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року (суддя Курдельчук І. Д.), у справі

за позовом Приватного підприємства "Сантехмонтаж - Еліт"

до 1) Міністерства юстиції України, 2) Колективного підприємства "Цивільжитлобуд",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Пулавської Ольги Ігорівни, 2) ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування наказів Міністерства юстиції України та визнання припиненими зобов`язань

(за участю представників: позивача - Дем`янов Ю.М.; відповідача-1 - Колток О.М.)

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. Протягом 2008 - 2011 років Приватне підприємство "Сантехмонтаж - Еліт" (далі - ПП "Сантехмонтаж-Еліт", позивач) за договором підряду №32 від 04.02.2008 поставляло товари та виконувало підрядні роботи під час будівництва багатоквартирного будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 34/2, замовником будівництва якого було Колективне підприємство "Цивільжитлобуд" (далі - КП "Цивільжитлобуд", відповідач-2).

2. У зв`язку із наявністю кредиторської заборгованості КП "Цивільжитлобуд" перед ПП "Сантехмонтаж-Еліт" за поставлені товари та надані послуги між контрагентами було досягнуто згоди щодо припинення зустрічних грошових зобов`язань, шляхом їх зарахування у рахунок оплати вартості дольової участі у будівництві квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

3. У зв`язку з чим між сторонами було укладено три договори дольової участі: (1) від 31.07.2008 щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 вартістю 335 200 грн., (2) від 31.05.2010 щодо будівництва квартири АДРЕСА_3 вартістю 468 192 грн., (3) від 30.06.2011 щодо будівництва квартири АДРЕСА_2 вартістю 309 420 грн. у житловому будинку по АДРЕСА_2 .

4. У день укладення кожного з договорів дольової участі між сторонами також укладено договори, відповідно, від 31.07.2008, від 31.05.2010, від 30.06.2011 про припинення зобов`язань зарахуванням вартості поставлених товарів та наданих послуг в рахунок оплати вартості квартир, а також акти приймання-передачі зазначених вище квартир.

5. 22.12.2010 КП "Цивільжитлобуд" видано довідки № 1-211 про повну оплату фактичної вартості квартир.

6. 17.07.2019 Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області видано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта серії ХМ №162191981224, згідно з яким будинок по АДРЕСА_1 вважається прийнятим в експлуатацію.

7. Згідно з виготовленим КП "Цивільжитлобуд" витягом № 1-150 від 22.08.2019 з переліку осіб, які брали участь у фінансуванні будівництва 130-квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, вбачається, що ПП "Сантехмонтаж-Еліт" проінвестувало та отримало майнові права на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 у зазначеному будинку.

8. На підставі рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса хмельницького міського нотаріального округу Пулавської О.І. (далі - Нотаріус) від 13.09.2019 № 48670812, № 48671398, № 48671158 проведено державну реєстрацію права власності ПП "Сантехмонтаж-Еліт" на квартири, відповідно, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 .

9. 13.12.2009 ПП "Сантехмонтаж-Еліт" відчужило вказані квартири за договорами купівлі-продажу № 50203037, № 50206097 та №50205836 на користь ОСОБА_1 .

10. Наказами Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, відповідач-1) від 13.04.2020 № 1404/5, № 1403/5, 1410/5 частково задоволено скаргу КП "Цивільжитлобуд" від 30.09.2019, скасовані рішення Нотаріуса від 13.09.2019 № 48670812, №48671158, № 48671398 про державну реєстрацію за ПП "Сантехмонтаж-Еліт" права власності на квартири.

11. Вказані накази прийнято з урахуванням висновків від 27.02.2020 Колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства (далі - Колегія). Колегією у вказаних висновках встановлено порушення Нотаріусом вимог пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 10, пункту 4 частини статті 18, пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також абзацу першої пункту 12, пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого наказом Міністерства від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127). Одночасно Колегія констатувала, що станом на момент розгляду скарги КП "Цивільжитлобуд" речові права, щодо яких прийняті спірні рішення державного реєстратора, вже зареєстровані за іншою особою внаслідок відчуження ПП "Сантехмонтаж-Еліт" спірних квартир.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

12. ПП "Сантехмонтаж - Еліт" звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Міністерства та КП "Цивільжитлобуд" про: (1) визнання протиправними та скасування трьох наказів Міністерства від 13.04.2020 № 1403/5, №1404/5 № 1405/5; (2) визнання виконаними умов договорів, укладених між ПП "Сантехмонтаж - Еліт" та КП "Цивільжитлобуд", від 31.07.2008, від 30.06.2011, від 31.05.2010 щодо будівництва квартир відповідно АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 .

13. Позивач вказував на те, що в повному обсязі виконав свої зобов`язання перед КП "Цивільжитлобуд" з оплати вартості квартир та на законних підставах набув право власності на нерухоме майно, подавши державному реєстратору визначений законодавством перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. При цьому на момент розгляду Міністерством скарг КП "Цивільжитлобуд" вже відбувся перехід права власності на квартири до іншої особи на підставі договорів купівлі-продажу від 13.12.2019, що виключає можливість задоволення скарги у сфері державної реєстрації в силу приписів пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Узагальнений зміст та обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року, позов задоволений: (1) визнано протиправними та скасовано накази Міністерства від 13.04.2020 № 1403/5, № 1404/5, № 1410/5; визнано зобов`язання за договорами, укладеними між ПП "Сантехмонтаж-Еліт" та КП "Цивільжитлобуд", від 31.07.2008, від 30.06.2011, від 31.05.2010 щодо будівництва квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 припиненими шляхом їх виконання сторонами в повному обсязі.

15. Суди встановили, що позивач повністю виконав свої зобов`язання перед відповідачем-2 з оплати вартості спірних квартир та надав Нотаріусу всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на квартири, а тому державний реєстратор вчиняв реєстраційні дії з дотриманням норм законодавства. При цьому на момент прийняття спірних наказів позивач вже відчужив квартири за договорами купівлі-продажу і право власності на квартири було зареєстровано за іншою особою, що є безумовною підставою для відмови в задоволення скарги КП "Цивільжитлобуд" в силу прямої норми пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

16. Суди також констатували, що скарга КП "Цивільжитлобуд" на дії державного реєстратора мотивована виключно не проведенням позивачем повного розрахунку за спірні об`єкти нерухомості, тобто обставинами наявності цивільного спору щодо виконання договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем-2. Розглядаючи таку скаргу, Міністерство діяло з перевищенням своїх повноважень у сфері державної реєстрації прав, визначених статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", фактично перебравши функції судової влади щодо скасування державної реєстрації майнових прав у судовому порядку внаслідок наявності між сторонами майнового спору про право.

Касаційна скарга

17. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Міністерство звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові до Міністерства.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-1

18. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно перевищення повноважень Міністерством юстиції України, а також пункту 2 частини 8 статті 37 вказаного Закону. Так, на момент розгляду скарг КП "Цивільжитлобуд", а саме 15.10.2019, не було державної реєстрації прав на майно на іншою особою, ніж зазначено у оскаржуваному рішення реєстратора, а тому були відсутні встановлені пунктом 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстави для відмови в задоволенні скарги. Скаржник вважає правомірним скасування спірних рішень державного реєстратора внаслідок недотримання останнім вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 1127, що було встановлено у висновках Колегії від 27.02.2020.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

19. Обставина реєстрації права власності на квартири за іншою особою була встановлена безпосередньо у висновках Колегії від 27.02.2020. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність в діях державного реєстратора порушень вимог законодавства, подання позивачем усіх документів, необхідних для державної реєстрації прав, та, відповідно, про незаконність спірних наказів.

Позиція третьої особи-2 у поясненнях на касаційну скаргу

20. Міністерство грубо порушило вимоги пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при прийнятті спірних наказів, оскільки право власності на квартири станом на момент прийняття рішення про скасування рішень державного реєстратора було зареєстровано за ОСОБА_1

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій

21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21.1. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

22. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

23. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

24. Колегія суддів зауважує, що у разі звернення із скаргою на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України заявник має вказати на те, яким чином судом неправильно застосовано норму права з огляду на встановлені фактичні обставини. У свою чергу відповідне застосування норм матеріального права здійснюється судом з огляду на доводи, якими відповідна сторона аргументує необхідність їх застосування. Тобто правильність застосування судом норм матеріального права може досліджуватися з огляду на те, які доводи та аргументи ним оцінювалися у контексті застосування таких норм.

25. Нормою права щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду скаржником визначено пункт 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо перевищення Міністерством своїх повноважень при розгляді скарг у сфері державної реєстрації прав у порядку статті 37 названого Закону.

26. Проаналізувавши зміст та суть доводів касаційної скарги, Верховний Суд констатує, що Міністерство у контексті застосування вказаних норм права висловлює незгоду з висновками судів попередніх інстанції щодо перевищення ним своїх повноважень при скасуванні державної реєстрації речових прав позивача, які суди мотивували двома основними аргументами: (1) скарга КП "Цивільжитлобуд" у сфері державної реєстрації прав була мотивована виключно наявністю між скаржником та позивачем цивільного (майнового) спору щодо виконання договірних зобов`язань; (2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація речових прав на квартири за іншою особою.

27. Відповідаючи на доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає про сформовану судовою практикою позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, державний орган (суб`єкт владних повноважень) має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

28. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов Міністерство зобов`язано вчинити конкретні дії і, якщо воно їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.

29. Так, частиною 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством та його територіальними органами у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації прав, серед яких, зокрема та обставина, що на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується (пункт 2); державним реєстратором, територіальним органом Міністерства прийнято таке рішення відповідно до законодавства (пункт 10).

30. Під час вирішення спору у цій справі попередні судові інстанції установили існування на момент прийняття як висновку Колегії, так і оспорюваних наказів, вказаної вище обставини - здійснення державної реєстрації речових прав на квартири за іншою особою - громадянкою ОСОБА_1, що виключало можливість задоволення скарги КП "Цивільжитлобуд" в силу прямої законодавчої заборони, встановленої пунктом 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вказана правова норма сформульована чітко і зрозуміло та не допускає неоднозначного трактування або застосування.

31. У справі, що переглядається, Міністерство вказану законодавчу заборону проігнорувало та протиправно скасувало рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав, які за позивачем вже не були зареєстровані. При цьому, рішення Міністерства прийняті за наслідками розгляду скарги, яка мотивована не порушеннями у сфері державної реєстрації прав, допущеними державним реєстратором, а існуванням спору про право між заявником скарги та особою, щодо якої проведено державну реєстрацію прав, який може бути вирішений виключно в судовому порядку. Отже, за встановленими у даній справі обставинами перевищення Міністерством своїх повноважень та протиправність його дій є очевидними.

32. Зважаючи на викладене та враховуючи те, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а отже, підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає.

33. Водночас колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених у статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Міністерства задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

35. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги згідно з вимогами статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2 . Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/13383/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.