Ухвала

від 01.09.2021 по справі 910/13383/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13383/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року (головуючий - Куксов В. В., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року (суддя Курдельчук І. Д.), у справі

за позовом Приватного підприємства "Сантехмонтаж - Еліт"

до 1) Міністерства юстиції України, 2) Колективного підприємства "Цивільжитлобуд",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Пулавської Ольги Ігорівни, 2) ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування наказів Міністерства юстиції України та визнання припиненими зобов`язань,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року (повний текст складено 01 липня 2021 року) і рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/13383/20, подана 28 липня 2021 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити:

1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:

- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування статті 37 та пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому в обґрунтування відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах скаржник не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні вказаної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Також відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовну заяву Приватне підприємство "Сантехмонтаж - Еліт" подало у вересні 2020 року, її предметом є шість вимог немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 25 224,00 грн, а саме 2 102,00 грн х 6 х 200 %, де 2 102,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 6 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак скаржник доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додав.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про залишення без руху касаційної скарги Волинської обласної спілки споживчих товариств з підстав, що визначені частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (недотримання вимог статті 290 цього ж Кодексу - ненадання доказів сплати судового збору).

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду докази сплати 25 224,00 грн за наведеними нижче реквізитами.

отримувач коштів:ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 банк отримувача:Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 код банку отримувача (МФО): 899998 код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 ) призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа) При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані. Крім того, Верховним Судом установлено, що останнім днем оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року (повний текст складено 01 липня 2021 року), відповідно до Господарського процесуального кодексу України, є 21 липня 2021 року.

Проте Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу 28 липня 2021 року, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.

Скаржник у клопотанні просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження і зазначає, що копію оскаржуваної постанови апеляційної інстанції отримав 08 липня 2021 року. На підтвердження викладеного скаржник подав відомості із сайту Укрпошти за ідентифікатором поштового відправлення № 0411635109270.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, або довідка відділення поштового зв`язку про дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови.

Розглянувши клопотання Міністерства юстиції України про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними у зв`язку з відсутністю належних доказів на їх підтвердження. Відомості із сайту Укрпошти за ідентифікатором поштового відправлення № 0411635109270, на які посилається скаржник як на доказ отримання постанови апеляційної інстанції, не є належним доказом отримання зазначеної постанови саме 08 липня 2021 року, оскільки з них неможливо встановити відправника та адресата.

Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 зазначеного Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/13383/20 є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства , подання до Суду заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та доказів сплати судового збору у розмірі 25 224,00 грн.

При цьому Суд звертає увагу, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи листом з описом вкладення, надавши Суду докази такого надіслання.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, Міністерству юстиції України буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/13383/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 292, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/13383/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. А. Зуєв