Постанова

від 24.11.2021 по справі 925/1395/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. Справа№ 925/1395/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Кравчука Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Черкаської міської ради

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021

у справі №925/1395/20 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальності Меджік Лейс

про стягнення 46 822,11 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021 у справі №925/1395/20 у задоволенні позову Черкаської міської ради (далі також - позивач, боржник) до Товариства з обмеженою відповідальності Меджік Лейс (далі - ТОВ Меджік Лейс , відповідач, стягувач) про стягнення 46 822,11 грн відмовлено, стягнуто з Черкаської міської ради на користь ТОВ Меджік Лейс 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

15.02.2021 на виконання вищевказаного рішення Господарським судом Черкаської області видано відповідний наказ, дійсний для пред`явлення до виконання по 10.02.2024.

22.09.2021 Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіни Петрівни, в якій просила:

- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 10.08.2021 у виконавчому провадженні №64578315;

- скасувати постанову про арешт майна боржника від 10.08.2021 у виконавчому провадженні №64578315.

В обґрунтування скарги позивач посилався на вчинення державним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно боржника - Черкаської міської ради поза межами визначених законом повноважень та наголошував на тому, що рішення у даній справі має виконуватись виключно Казначейством України у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845), а не органом державної виконавчої служби.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021 у справі №925/1395/20 у задоволенні скарги Черкаської міської ради від 17.09.2021 №19364-01-21 на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. у виконавчому провадженні №64578315 відмовлено повністю.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що Черкаська міська рада не є державним органом та не має відкритих рахунків в органах Казначейства, не є боржником у розумінні п. 2 Порядку №845, тому стягнення коштів з останньої на підставі наказу Господарського суду Черкаської області від 15.02.2021 у справі №925/1395/20 підлягає виконанню не органами Казначейства, а у примусовому порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Черкаська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким скаргу Черкаської міської ради від 17.09.2021 №19364-01-21 на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. у виконавчому провадженні №64578315 задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт наголошував на тому, що спосіб та порядок виконання судового рішення у даній справі встановлені чинним законодавством України та передбачають його виконання шляхом звернення стягувача виключно до органу Казначейства у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845; чинним законодавством не надані повноваження органам державної виконавчої служби щодо примусового стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, а також з бюджетних установ; посилання суду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 727/8203/17 є помилковим, оскільки спростовується правовою позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною в постановах від 16.04.2020 у справі № 804/5950/17, від 25.11.2019 у справі № 200/4120/19-а.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 поновлено Черкаській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021 у справі №925/1395/20, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.11.2021, встановлено ТОВ Меджік Лейс та головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

15.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 задоволено клопотання Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі № 925/1395/20 призначено на 24.11.2021.

У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, у зв`язку з чим, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників справи.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування його пояснень, з огляду на встановлені ч. 2 ст. 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за його відсутності.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким скаргу Черкаської міської ради від 17.09.2021 №19364-01-21 на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. у виконавчому провадженні №64578315 задовольнити.

24.11.2021 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України Про виконавче провадження ) однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження наділені правом у відповідності до статті 339 ГПК України звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як зазначалось вище, Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П., в якій просила визнати неправомірними дії останнього щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 10.08.2021 у виконавчому провадженні №64578315 та скасувати вказану постанову.

Скарга позивача обґрунтована тим, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови від 10.08.2021 є неправомірними та такими, що вчинені поза межами визначених законом повноважень, оскільки відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України Про виконавче провадження та інших законодавчих актів рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконуються виключно Казначейством України у відповідності до Порядку №845, а не органом державної виконавчої служби.

Розглянувши доводи скарги Черкаської міської ради, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Закон України Про виконавче провадження №1404-VIII є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 цього ж Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2021 Господарським судом Черкаської області на виконання прийнятого ним рішення від 05.01.2021 у справі №925/1395/20, яке набрало законної сили 09.02.2021, видано наказ на стягнення з Черкаської міської ради на користь ТОВ Меджік Лейс 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 92).

На підставі вказаного наказу Господарського суду Черкаської області від 15.02.2021 у справі №925/1395/20 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №64578315.

05.08.2021 Черкаська міська рада одержала вимогу державного виконавця №7336 від 22.07.2021 у виконавчому провадженні №64578315 про негайну сплату на користь стягувача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та на користь держави 500,00 грн виконавчого збору і 144,01 грн витрат виконавчого провадження, разом 5 644,01 грн (а.с. 105).

Листом №17432-01-21 від 17.08.2021 боржник відмовив у задоволенні вказаної вимоги державного виконавця, зазначивши при цьому, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) мають виконуватися виключно Казначейством України (а.с. 106).

10.08.2021 державним виконавцем у виконавчому провадженні №64578315 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору і витрат виконавчого провадження - 5644,01 грн (а.с. 107).

За приписами ст. ст. 5, 18, 26 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Водночас, згідно з частиною 2 статті 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч. 4 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження ).

Пунктом 1 частини 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Здійснюючи в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, Казначейство України відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів.

У відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 Порядку №845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до абз. 1 п. 26 Порядку №845 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

За приписами п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Бюджетного Кодексу України місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 5 Бюджетного Кодексу України визначено, що бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного Кодексу України закріплено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої статті 22 Бюджетного Кодексу України.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства, саме органи Держказначейства є встановленими Законом України Про виконавче провадження та Порядком №845 особами, що, зокрема, здійснюють безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25.11.2019 у справі №200/4120/19-а та у постанові від 16.04.2020 у справі №804/5950/17.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні система місцевого самоврядування, зокрема, включає міську раду та її виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Стаття 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником за наказом Господарського суду Черкаської області від 15.02.2021 у справі №925/1395/20 є Черкаська міська рада, тобто орган місцевого самоврядування, який є бюджетною установою.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що боржником за виконавчим документом у даній справі є орган місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що Черкаська міська рада не є боржником у розумінні Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, і процедура виконання рішень не розповсюджується на виконання спірного наказу є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 908/54/17.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність у боржника відкритих рахунків в органах Казначейства не змінює його статусу як органу місцевого самоврядування, відносно якого виконання судового рішення має відбуватись у передбаченому законом порядку, а саме, у відповідності до Порядку №845.

За наведених обставин, виданий на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021 у справі №925/1395/20 наказ від 15.02.2021 про стягнення з Черкаської міської ради на користь ТОВ Меджік Лейс 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто не є підвідомчим Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а відтак, дії головного державного виконавця вказаного органу Горбатюк В.П. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 10.08.2021 у виконавчому провадженні №64578315 є неправомірними, а вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець перебрав на себе повноваження, які покладені на Державну казначейську службу України.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає скаргу Черкаської міської ради на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. у виконавчому провадженні №64578315 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції не було належним чином з`ясовано порядок виконання рішень суду у даній категорії справ та нормами якого закону регулюються спірні правовідносини, наведене призвело до помилкової відмови у задоволенні скарги Черкаської міської ради на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Черкаської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021 у справі №925/1395/20 - скасуванню з ухваленням рішення про задоволення скарги Черкаської міської ради від 17.09.2021 №19364-01-21.

Системний аналіз положень статей 45, 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача).

Водночас, статтею 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи наявність підстав для задоволення скарги на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк та задоволення апеляційної скарги, судові витрати за розгляд останньої у розмірі 2 270,00 грн у відповідності до ст.ст. 129, 344 ГПК України покладаються на вказаний орган.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284, 343-344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021 у справі №925/1395/20 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.10.2021 у справі №925/1395/20 скасувати.

3. Скаргу Черкаської міської ради від 17.09.2021 №19364-01-21 на дії та рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіни Петрівни у виконавчому провадженні №64578315 задовольнити.

4. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіни Петрівни щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 10.08.2021 у виконавчому провадженні №64578315.

5. Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіни Петрівни про арешт майна боржника від 10.08.2021 у виконавчому провадженні №64578315.

6. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д; ідентифікаційний код 43315602) на користь Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, буд. 6/2; ідентифікаційний код 25212542) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

7. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи №925/1395/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.11.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Кравчук

М.Г. Чорногуз