Постанова

від 28.11.2021 по справі 912/3073/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021 року м.Дніпро Справа № 912/3073/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),

суддів: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.09.2021 року)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" на рішення Господарський суд Кіровоградської області від 20.04.2021 (повне рішення складено30.04.2021р. суддя Тимошевської В.В.) у справі № 912/3073/20

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання»

про стягнення 84 233,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання") про відшкодування шкоди на відсутнє військове майно в розмірі 84 233,91 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" за нарядом № 800/94-94 від 09.08.1994 був прийнятий для проведення ремонту виріб РСП-6М2 № 6632. Відповідно до Акту № 31 перевірки вказаного виробу було виявлено розходження в комплектності техніки. За актом № 135 визначено залишкову вартість втраченого майна, яка склала 84 233,91 грн та підлягає відшкодуванню відповідачем.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2021 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" на користь Військової частини НОМЕР_1 збитки в розмірі 84 233,91 грн, а також 2 102,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна сума є саме збитками, розмір збитків визнав доведеним та дійшов висновку про наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження майна, переданого позивачем на ремонт, що призвело до втрати комплектуючих частин військової техніки; розміру збитків, який визначено у відповідності до Методики по фактично відсутнім комплектуючим частинам; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; наявність вини, яка не спростована відповідачем під час розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2021 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків відмовити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на думку відповідача рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи. Вважає, що письмові докази судом першої інстанції досліджувались не об`єктивно.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував, що позивач не подав до суду доказів підтвердження початкового стану виробу РСП-6М2 № 6632, що переданий відповідачу, переліку робіт з ремонту, що потребував такий виріб. Суд першої інстанції не дослідив питання, що фінансування ремонту виробу не проведено, істотні умови зберігання виробу РСП-6М2 №6632 між позивачем і відповідачем не погоджені, отже позивачем не доведена протиправна поведінка відповідача, що є обов`язковою підставою для стягнення збитків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду (суддя Чус О. В.) від 31.05.2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" на рішення Господарський суд Кіровоградської області від 20.04.2021р. у справі № 912/3073/20 було залишено без руху та надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3153 грн. 00 коп.

22.06.2021 року від відповідача надійшла заява про виконання вимог ухвали Центрально апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Чус О. В. на підставі розпорядження керівника апарату відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021, справу №912/3073/20 передано колегії суддів у складі: головуючого судді: Березкіна О. В., судді: Кощеєв І.М., Кузнецова І. Л.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Кощеєва І. М. та Кузнецової І. Л. на підставі розпорядження керівника апарату відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021, справу №912/3073/20 передано колегії суддів у складі: головуючого судді: Березкіна О. В., судді: Орєшкіна Е. В., Антонік С. Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" на рішення Господарський суд Кіровоградської області від 20.04.2021 (повне рішення складено30.04.2021р. суддя Тимошевської В.В.) у справі № 912/3073/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з вихідом на роботу судді-доповідача Чус О. В. на підставі розпорядження керівника апарату відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021, справу №912/3073/20 передано колегії суддів у складі: головуючого судді: Чус О. В., судді: Орєшкіна Е. В., Антонік С. Г.

У зв`язку з вихідом на роботу суддів-членів колегії Кощеєва І. М. та Кузнецової І. Л. на підставі розпорядження керівника апарату відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2021, справу №912/3073/20 передано колегії суддів у складі: головуючого судді: Чус О. В., судді: Кощеєв І. М., Кузнецова І. Л.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, 23.09.2021 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №912/3073/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021, справу № 912/3073/20 передано колегії суддів у складі: головуючого судді: Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 13.02.1995 року відповідно до акту № 36 та наряду № 800/94-94 від 09.08.1994 року військова частина передала для ремонту до ДП "Кіровоградський ремонтний завод", правонаступником якого є ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", виріб РСП-6М2, який на момент подачі позову перебуває на оперативному обліку Головного управління майна та ресурсів та закріплений за Військовою частиною НОМЕР_1 м. Львів, яка є позивачем у справі.

В матеріалах справи є Акт перевірки виробу РСП-6М2, зав. № 6632, 1986 р.в № 31, затверджений 27.01.2020 року командиром військової частини НОМЕР_1 , підписаний представниками Військової частини НОМЕР_1 та представниками ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання".

У вказаному Акті викладено наступні висновки:

1.Внаслідок тривалого перебування на відкритому майданчику на території Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (м. Кропивницький) виріб є частково розукомплектований, зазнав незворотних корозійних пошкоджень.

2. Виріб РСП-6М2 № 6632 (1986 року випуску) технічно несправний, до подальшої експлуатації непридатний у зв`язку з незадовільним технічним станом та частковою відсутністю комплектуючих частин. Використання додаткових елементів, вузлів агрегатів за прямим призначенням технічно неможливе, подальше зберігання цього виробу на території Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (м. Кропивницький) економічно недоцільним.

3. Виріб РСП-6М2 зав. № 6632 (1986 року випуску) обліковується як виріб IV категорії технічної експлуатації, а за своїм актуальним технічним станом на момент перевірки представниками А2602 фактично відноситься до V категорії.

4. Доцільним є проведення відповідної роботи з Державним підприємством "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" щодо відшкодування чи відновлення матеріальних цінностей, яких не вистачає з комплекту виробу РСП-6М2 зав.№ 6632 (1986 року випуску).

5.Виріб потребує невідкладного переведення у V категорію технічного стану з подальшим оформленням документів на його списання.

6. Після оформлення документів на списання доцільним є розбракування виробу РСП-6М2 зав.№ 6632 (1986 року випуску) з подальшою здачею Держфонд встановленим порядком.

Як зазначено в Акті, комісією виявлено невідповідність фактичної комплектності виробу, комплектності виробу за документами: формуляр на виріб (Книга 13вІІІ.000.006.), паспорту ПРЛС-6М2 вІІІ2.009.006 ПС(Книга 17), паспорту ПЄП-6М2 вІІІ3.101.001. ПС(Книга 18), формуляру ІДК.650.032 (Передвижная электростанция «СЕВЕР») «Автомобіль КРАЗ-255Б с имуществом вІІІ4.050.005 № 6632 паспорт книга № 19», акт прийому в ремонт № 36 від 13.02.1995 року.

До Акту перевірки виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 року випуску складено Додаток № 1, за яким зафіксовано виявлені недоліки та перелік відсутніх комплектуючих і їх кількість.

Військовою частиною складено розрахунок залишкової (балансової) вартості втраченого майна з виробу РСП-6М2 зав.№ 6632, 1986 року випуску.

02.03.2020 командиром військової частини А 2602 затверджено Акт № 135 залишкової (балансової) вартості втраченого майна з виробу РСП-6М2 зав.№ 6632, 1986 року випуску, згідно з яким загальна сума вартості втраченого з виробу майна склала 84 233,95 грн., з позовом про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми у розмірі 84 233, 91 грн., яка по суті є збитками.

Відповідно до положень частин 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що згідно документів, за якими майно передавалось для ремонту, між сторонами не було у письмовій формі погоджено строки ремонту, умови оплати робіт з ремонту, строки та умови повернення виробу РСП-6М2 зав. № 6632 (1986 року випуску) замовнику.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на момент подачі позову ремонт зазначеного виробу фактично відповідачем не проводився, документи, які б підтверджували фактичну оплату робіт з ремонту виробу РСП-6М2 зав. № 6632 (1986 року випуску) також відсутні.

Враховуючи той факт, що на момент розгляду спору у матеріалах справи відсутні докази фактичного повернення виробу РСП-6М2 зав. № 6632 (1986 року випуску) позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки згідно документів, за якими майно передавалось для ремонту, не встановлено конкретних умов виконання зобов`язань, фактично сторонами не вчинялись дії на виконання договору підряду, до правовідносин сторін слід застосовувати правила зберігання, що визначені положеннями Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225 Міноборони як центральний орган управління Збройних Сил закріплює згідно із законодавством військове майна за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти.

Військове майно, яке передано підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання, обліковується у військових частинах, за якими воно закріплене. Передача та повернення зазначеного військового майна здійснюються на підставі договорів (контрактів) про виконання відповідних робіт у порядку, встановленому Міноборони.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, договір зберігання військового майна між сторонами у справі укладений не був, тому до даних правовідносин слід застосовувати правила зберігання, що визначені загальними положеннями Цивільного кодексу України.

Статтею 942 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок зберігача вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Частинами 2-3 статті 938 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Частинами 1-3 статті 226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

В матеріалах справи містяться листи, з яких вбачається, що відповідач, починаючи з 2013 року, неодноразово сповіщав як Міністерство Оборони України, Департамент надлишкового майна МО України, Департамент відчуження військового майна МО України, Центр обліку надлишкового та списаного військового майна та безпосередньо військову частину НОМЕР_1 м. Львів (позивач у справі), що у відповідача на відповідальному зберіганні знаходиться військова техніка, просив вирішити подальшу долю цієї техніки (у тому числі і виробу РСП-6М2 № 6632), укласти договір на відповідальне зберігання військового майна на платній основі або вилучити його з території підприємства.

Зокрема, листом 604 від 07.10.2014 року (а.с. 171-173) відповідач сповістив Міністерство оборони України та Департамент надлишкового майна МО України про те, що ДП «Кіровоградський ремонтний завод» (правонаступником якого є відповідач у справі) на протязі 10 років проводить відповідальне зберігання військової техніки за рахунок власних коштів підприємства, посилаюсь на вкрай скрутний економічний стан підприємства, просив вирішити подальшу долю військової техніки, яка знаходиться на відповідальному зберіганні на підприємстві та просив дати вказівки Департаменту надлишкового майна МО України на укладання договорів по відповідальному зберіганню військової техніки та відшкодуванню витрат підприємству на ці цілі. До листа додано відомість матеріальних цінностей МО України, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ДП «Кіровоградський ремонтний завод», в якій у тому числі зазначено виріб РСП-6М2 № 6632.

Листом № 736 від 25.11.2014 року (а.с. 174) відповідач повідомив Департамент відчуження військового майна Міністерства оборони України, що з 2012 року ДП «Кіровоградський ремонтний завод» не входить до складу та не підпорядковується МО України, а договори про збереження або ремонт військового майна до цього часу не укладалися, просив прискорити питання списання військового майна та в найкоротші терміни укласти з ДП «Кіровоградський ремонтний завод» договори на виконання робіт по демонтажу військового майна. Зазначив, що в іншому разі Департаменту відчуження військового майна МО України необхідно з 01.01.2015 року забезпечити охорону та обслуговування зберігання військового майна на території підприємства, у зв`язку зі скороченням у ДП «Кіровоградський ремонтний завод» посад на ремонтному фонді та відсутності фінансових ресурсів на подальше зберігання військового майна.

Перелічені документи підтверджують намір відповідача попередити другу сторону про можливе невиконання нею зобов`язання по зберіганню майна.

Статтею 948 Цивільного кодексу України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Докази фактичного повернення майна у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведеності матеріалами справи протиправної поведінки відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження майна , переданого позивачем на ремонт, що призвело до втрати комплектуючих частин військової техніки, тобто наявності вини відповідача, як одного з обов`язкових елементів настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності збитків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи містять докази на підтвердження технічного стану виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 р.в. на момент його передачі для ремонту, а саме додаток до Акта № 36 (том 1 а.с. 112-118).

Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведений розмір заподіяних збитків, стягнення яких є предметом спору.

Визначення розміру збитків здійснено позивачем на підставі залишкової вартості втрат матеріальних цінностей з виробу РСП-6М2 зав. № 6632 1986 року випуску по ціні вартості брухту дорогоцінних, кольорових та чорних металів, відсутність яких у виробі РСП-6М2 зав. № 6632 1986 року встановлено у Акті 31 та Додатку 1 до вказаного акту.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що на момент передачі майна в ремонт, виріб РСП -6М2 зав. № 6632 1986 року випуску мав в наявності в повному обсязі матеріальні цінності, відображені позивачем у таблицях 1 та 2 довідки-розрахунку щодо визначення залишкової вартості матеріальних цінностей з виробу РСП -6М2 зав. № 6632 1986 року випуску.

З Акту перевірки виробу №31 вбачається, що комісією була встановлена невідповідність комплектності виробу даним не тільки Акту прийому в ремонт № 36 від 13.02.1995 року, а ще й формуляру на виріб (Книга 13вІІІ.000.006.), паспорту ПРЛС-6М2 вІІІ2.009.006 ПС(Книга 17), паспорту ПЄП-6М2 вІІІ3.101.001. ПС(Книга 18), формуляру ІДК.650.032 (Передвижная электростанция «СЕВЕР») «Автомобіль КРАЗ-255Б с имуществом вІІІ4.050.005 № 6632 паспорт книга № 19».

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення зі сторони відповідача зобов`язань по збереженню майна, переданого військовою частиною для проведення ремонту та доведеністю збитків, посилаючись на факт підписання ДП «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» без зауважень та скріплення своєю печаткою Акту перевірки № 31 (2020 року), в якому наведено виявлені при перевірці недоліки, чим відповідач погодився із зафіксованими у вказаному Акті та додатку до Акту обставинами.

З даним висновком суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки зазначений Акт перевірки №31(2020 року) не є актом прийому-передачі виробу з ремонту чи зберігання, метою складання Акту № 31 була перевірка фактичного стану та комплектності виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 року випуску, тому підписання даного акту відповідачем ніяким чином не підтверджує факту наявності матеріальних цінностей, відображених позивачем у таблицях 1 та 2 довідки-розрахунку щодо визначення залишкової вартості матеріальних цінностей з виробу РСП -6М2, на момент передачі виробу відповідачу на ремонт.

Оскільки розмір збитків належними доказами не підтверджено, вина відповідача та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками відсутній, це звільняє відповідача від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, питання щодо правильності розрахунку суми збитків апеляційним судом не розглядається.

Таким чином, колегія суддів констатує, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2021 року скасуванню.

Відповідно до пункту 1, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позову відмовити, судові витрати, понесені у зв`язку поданням позову та із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України суд, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" на рішення Господарський суд Кіровоградської області від 20.04.2021 у справі № 912/3073/20 задовольнити.

Рішення Господарський суд Кіровоградської області від 20.04.2021 у справі № 912/3073/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", 25005, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 07646544) 3 153,00 грн., витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяО.В. Чус

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна