Рішення

від 19.04.2021 по справі 912/3073/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 рокуСправа № 912/3073/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засіданні Кравченка О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3073/20

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до: Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", 25005, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 2

про стягнення 84 233,91 грн

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Шумський О.О., посадова інструкція від 15.01.2021.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання") про відшкодування шкоди на відсутнє військове майно в розмірі 84 233,91 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Ремонтним заводом радіотехнічного обладнання за нарядом № 800/94-94 від 09.08.1994 був прийнятий для проведення ремонту виріб РСП-6М2 № 6632. Відповідно до Акта № 31 перевірки вказаного виробу було виявлено розходження в комплектності техніки. За актом № 135 визначено залишкову вартість втраченого майна, яка склала 84 233,91 грн та підлягає відшкодуванню відповідачем.

Згідно ухвали суду від 28.09.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків, допущених при подані позовної заяви.

22.12.2020 на адресу суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків, з підстав чого ухвалою суду від 28.12.2020 за поданим позовом відкрито провадження у справі № 912/3073/20 за правилами спрощеного позовного провадження. У справі призначено судове засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

12.01.2021 до суду надійшло клопотання ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" про перехід до загального позовного провадження та про застосування строку позовної давності.

21.01.2021 від ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" надійшов відзив з доказами на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав наступного: перевірити правомірність визначення залишкової вартості втраченого майна не вбачається можливим; відповідач не є професійним зберігачем, докази по наданню послуг по зберіганню відсутні; загальна вартість виробу РСП-6М2 не вказана; в даному випадку істотні умови перебування військового майна на території ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" не визначено, договір зберігання у належній письмовій формі не укладено, заходи по забезпеченню зберігання майна на території відповідача позивачем не вжито; фінансування ремонту не проводилось; в Акті прийому від 13.02.1995 № 36 визначено технічний стан виробу, відповідно до якого про некомплектність виробу було відомо ще в 1995 році; виріб РСП-6М2 по бухгалтерському обліку позивача не рахується, а значиться в Головному управлінні майна та ресурсів МО України; за 2006 та 2007 роки відсутні спільні інвентаризації військового майна стороною позивача і відповідача; докази приведення умов перебування майна Військової частини НОМЕР_1 на території підприємства відповідно до діючих нормативних вимог до суду не надано; в діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення; зазначене позивачем майно за своїми ознаками не може вважатися саме військовим майном; представниками військової частини майно без поважних причин не перевірялось, позивач про існуючу некомплектність було відомо ще в 1995 та 2007 роках, а тому наявні підстави для застосування строку позовної давності.

26.01.2021 відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

26.01.2021 в судовому засіданні постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання, від позивача витребувано додаткові письмові пояснення.

В підготовчому засіданні 12.02.201 оголошено перерву до 10.03.2021.

В підготовчому засіданні 10.03.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2021.

26.03.2021 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 20.04.2021.

20.04.2021 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 20.04.2021 присутнім представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини відсутності суд не повідомлено.

Оскільки позивач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідної ухвали суду, та у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності представника військової частини НОМЕР_1 .

В судовому засіданні представником відповідача повідомлено про не підтримання клопотань про витребування доказів, у зв`язку з чим су не розглядає таке клопотання, за виключенням огляду матеріалів справи №912/1809/20.

Судом оглянуто в судовому засіданні матеріали справи № 912/1809/20 та не встановлено наявності у справі доказів, необхідних для залучення до матеріалів справи № 912/3073/20. У справі №912/1809/29 позовні вимоги Військової частини НОМЕР_2 до ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" залишено без розгляду, у зв`язку з чим відсутні будь-які преюдиціальні факти.

В судовому засіданні досліджено докази у справі № 912/3073/20.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, а також врахувавши доводи щодо підстав позову, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, судом встановлено наступні обставини, що є предметом дослідження.

Військовою частиною НОМЕР_3 оформлено Наряд №800/94-94 від 30.11.1994 про капітальний ремонт виробу РСП-6М2 (том 1 а.с. 4).

13.02.1995 складено Акт № 36 передачі виробу РСП-6М2 № 6632 до ДП "Кіровоградський ремонтний завод", який затверджено командиром військової частини (том 1 а.с. 5).

Додатком до вказаного акта є Акт технічного стану виробу РСП-6М2 № 6632, за яким наведено опис комплектуючих виробу, що передається (том 1 а.с. 112-118). Акт підписано представником військової частини НОМЕР_4 та членами комісії ДП "Кіровоградський ремонтний завод".

Відповідно до Атестату № 7/107/397 Військової частини НОМЕР_1 виріб РСП-6М2 обліковується за позивачем (том 1 а.с. 3).

Згідно статуту ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" від 12.02.2018, відповідач є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов`язків ДП "Кіровоградський ремонтний завод" (том 1 а.с. 94-100).

Комісією у складі Військової частини НОМЕР_1 у присутності представників ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" проведено перевірку технічного стану та комплектності виробу РСП-6М2 № 6632 про що складено відповідний Акт, який затверджено командиром військової частини 27.01.2020 (том 1 а.с. 6-8).

Згідно вказаного Акта викладено наступні висновки:

1.Внаслідок тривалого перебування на відкритому майданчику на території Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (м. Кропивницький) виріб є частково розукомплектований, зазнав незворотних корозійних пошкоджень.

2. Виріб РСП-6М2 № 6632 (1986 року випуску) технічно несправний, до подальшої експлуатації непридатний у зв`язку з незадовільним технічним станом та частковою відсутністю комплектуючих частин. Використання додаткових елементів, вузлів агрегатів за прямим призначенням технічно неможливе, подальше зберігання цього виробу на території Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (м. Кропивницький) економічно недоцільним.

3. Виріб РСП-6М2 зав. № 6632 (1986 року випуску) обліковується як виріб IV категорії технічної експлуатації, а за своїм актуальним технічним станом на момент перевірки представниками А2602 фактично відноситься до V категорії.

4. Доцільним є проведення відповідної роботи з Державним підприємством "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" щодо відшкодування чи відновлення матеріальних цінностей, яких по вистачає з комплекту виробу РСП-6М2 зав.№ 6632 (1986 року випуску).

5.Виріб потребує невідкладного переведення у V категорію технічного стану з подальшим оформленням документів на його списання.

6. Після оформлення документів на списання доцільним є розбракування виробу РСП-6М2 зав.№ 6632 (1986 року випуску) з подальшою здачею Держфонд встановленим порядком.

До Акта перевірки виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 року випуску складено Додаток № 1, за яким зафіксовано виявлені недоліки та перелік відсутніх комплектуючих і їх кількість (том 1 а.с. 9-18).

Військовою частиною складено розрахунок залишкової (балансової) вартості втраченого майна з виробу РСП-6М2 зав.№ 6632, 1986 року випуску (том 1 а.с. 21-32).

02.03.2020 командиром військової частини А 2602 затверджено Акт № 135 залишкової (балансової) вартості втраченого майна з виробу РСП-6М2 зав.№ 6632, 1986 року випуску, згідно з яким загальна сума вартості втраченого з виробу майна склала 84 233,95 грн (том 1 а.с. 19).

02.03.2020 та 08.05.2020 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" з претензіями про сплату 84 233,95 грн (том 1 а.с. 33-34, 36-37).

На вказані претензії ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" надано відповіді від 06.04.2020 та від 17.06.2020 про залишення претензій без задоволення (том 1 а.с. 35, 38).

Предметом спору, згідно позову у даній справі, є стягнення зазначених вище 84 233,95 грн.

Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.

Частинами 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Цивільний кодекс Української РСР передбачав, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 4).

Згідно зазначеного Кодексу:

угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків (ст. 41);

угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній) (ст. 42);

недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі (ст. 45).

За наведеним Кодексом, за договором підряду підрядчик зобов`язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконану роботу (ст. 332).

Підрядчик зобов`язаний вжити усіх заходів до забезпечення збереження ввіреного йому замовником майна і несе відповідальність за всяке упущення, що потягло за собою втрату або пошкодження цього майна (ст. 337).

За договором схову одна сторона (охоронець) зобов`язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості (ст. 413).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, Прикінцевими та Перехідними положеннями якого визначено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Стаття 202 Цивільного кодексу України наводить поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204).

Стаття 218 Цивільного кодексу України передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ст. 841).

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 950 Цивільного кодексу України передбачає, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1).

Згідно ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

За правилами ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 17 Конституції України визначає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. (ст. 1).

Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (ч. 1 ст. 3).

Статтею 137 Господарського кодексу України встановлено, що правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Згідно чинного Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 N 1225, військове майно, яке передано підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання, обліковується у військових частинах, за якими воно закріплене.

Пунктами 13, 15 зазначеного Положення передбачено, що військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників. Умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати та відповідати вимогам вибухопожежобезпеки. Порядок зберігання, використання і технічного обслуговування військового майна визначається статутами Збройних Сил, цим Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводів-виробників.

Відповідно до п. 3.1.3 "Положення про військове (корабельне господарство Збройних Сил України", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 року командир військової частини при виявленні втрат, нестач, навмисного пошкодження військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань має право вживати у встановленому законом порядку заходів щодо відшкодування завданих державі збитків.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.ч. 1-3 ст. 13).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

Матеріалами справи встановлено, що виріб РСП-6М2 зав. №6М2, 1986 року випуску передано для ремонту до ДП "Кіровоградський ремонтний завод", правонаступником якого є ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (м. Кропивницький), згідно наряду військової частини 82326 № 800/94-94 від 30.11.1994 за Актом № 36 від 13.02.1995.

Відповідно до Атестата № 7/107/397 Військової частини НОМЕР_1 , вказане майно обліковується за позивачем.

Додатком до Акта № 36 наведено опис майна, що передавалось та згідно вказаного додатка зазначено, що виріб РСП-6М2 зав. №6М2 за своїм технічним станом відноситься до четвертої категорії і приймається на капітальний ремонт. Виріб РСП-6М2 зав. №6М2 після капітального ремонту буде відправлений до військової частини у тій комплектності, яка вказана у даному акті.

Зазначені документи та дії сторін по їх виконанню свідчать про фактичне виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин за договором підряду, в силу яких, ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" прийняв на себе зобов`язання щодо проведення капітального ремонту виробу РСП-6М2 зав. №6М2, 1986 року випуску, а відтак прийняв і зобов`язання зі збереження майна, переданого йому військовою частиною у відповідності до ст. 337 Цивільного кодексу Української РСР і ст. 841 Цивільного кодексу України.

Оскільки згідно документів, за яким майном передавалось для ремонту, не встановлено конкретних умов щодо збереження майна військової частини, суд вважає прийнятним застосування правил зберігання, що визначені загальними положеннями Цивільного кодексу України про зберігання.

У будь-якому разі, виходячи із зазначених норм законодавства та Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 N 1225, відповідач, зобов`язаний дотримувати такі умови зберігання майна, що забезпечать збереження його належного якісного (технічного) стану та виключати можливість втрати, керуючись при цьому загальними принципами розумності та добросовісності.

Як встановлено матеріалами справи, комісією у складі представників військової частини НОМЕР_1 під час перевірки виробу РСП-6М2 зав. №6М2, 1986 р.в. виявлено, зокрема, що вказаний виріб є частково розукомплектований, про що складено Акт № 31, який затверджено командиром Військової частини НОМЕР_1 27.01.2020. Виявлені при перевірці недоліки перелічені в Додатку № 1 до Акта перевірки.

За змістом Акта № 31 зазначено, що під час перевірки виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 року випуску, комісією була виявлена також невідповідність комплектності виробу даним за документами: формуляр на виріб (Книга 13 вШ.000.006.), паспорту ПРЛС-6М2 ВІІІ2.009.006 \\С (Книга 17), паспорту ПЗП-6М2 вІІІЗ. 101.001. ПС (Книга 18). формуляру ІДК.650.032 (Передвижная электростанция "СЕВЕР"), "Автомобиль КРАЗ-255Б с имуществом ЕУ4.050.014 №6632 паспорт книга №20", "Автомобиль КРАЗ-255В с имуществом ВШ4.050.005 № 6632 паспорт книга №19", Акт прийому в ремонт №36 від 13.02.1995 року, фактичній комплектності виробу, яка вказана в додатку №1 до Акт) перевірки виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 року випуску.

Тобто, Акт фіксує невідповідність комплектності виробу опису, згідно Акта прийому в ремонт № 36.

Перевірка виробу та складення зазначених вище документів перевірки проведено у присутності представників ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання". Такими особами зі сторони ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" документи перевірки, в яких наведено виявлені при перевірці недоліки, підписано без будь-яких зауважень та скріплено печаткою ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання".

Отже, підписавши Акт перевірки № 31 та додаток до такого Акта без будь-яких зауважень і скріпивши печаткою підприємства, ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання", на ремонті якого перебував відповідний виріб, тим самим погодився із зафіксованими у вказаному Акті та в додатку до Акта обставинами.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про доведення матеріалами справи порушення зі сторони ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" зобов`язань по збереженню майна, переданого військовою частиною для проведення ремонту.

Відповідальність підрядника за ст. 841 Цивільного кодексу України настає з умови наявності його вини у втраті або пошкодженні майна замовника на загальних підставах.

В силу вимог частин першої та другої ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що відповідачем не спростовано наявність його вини, оскільки відсутність письмового договору у вигляді єдиного документа з погодженням конкретних умов зберігання не виключає зобов`язання , які виникли за фактичними діями обох сторін та на підставі наведених вище норм законодавства, зокрема в частині забезпечення збереження майна, переданого військовою частиною.

Відсутність фінансування для проведення ремонту та не здійснення будь-яких оплат за збереження майна не звільняє від дотримання приписів згідно ст. 337 Цивільного кодексу Української РСР і ст. 841 Цивільного кодексу України.

В силу положень, зокрема, ч. 2 ст. 942 Цивільного кодексу України якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Частина 3 ст. 947 Цивільного кодексу України передбачає, що при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, навіть при безоплатному зберіганні майна ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" має вживати всіх заходів щодо збереження майна та вимагати відшкодування фактичних витрат, понесених на зберігання майна.

Як встановлено, матеріали справи містять докази на підтвердження технічного стану виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 р.в. на момент його передачі для ремонту, а саме додаток до Акта № 36 (том 1 а.с. 112-118). Як вже зазначено, Акт перевірки № 31, за змістом якого зазначений виріб перевірявся, у тому числі, на його відповідність Акту прийому в ремонт № 36, підписано посадовими особами ДП "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" без будь-яких зауважень. Зазначена перевірка проводилась у присутності осіб відповідача.

Суд враховує, що цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків (ст. ст. 6, 13). Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тривалість зберігання майна та його місцезнаходження (на відкритому майданчику) може впливати на технічний стан такого майна внаслідок відповідних кліматичних та часових впливів, однак не на комплектність такого майна. Як зазначено, проведеною в 2020 році перевіркою встановлено, у тому числі, розкомплектованість майна, що полягає у відсутності комплектуючих виробу згідно зазначеного в додатку № 1 переліку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом положень ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно ст. 841 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

З матеріалів справи слідує, що при розрахунку розміру збитків позивачем визначено розмір залишкової (балансової) вартості втраченого майна з виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 р.в. із застосуванням Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.1998 № 759 (далі - Методика).

Військовою частиною А2602 складено Акт визначення залишкової (балансової) вартості втраченого майна з виробу РСП-6М2 зав. № 6632, 1986 р.в., згідно якого загальна сума вартості втраченого майна складає 84 233,95 грн (том 1 а.с. 19-20).

Згідно довідок-розрахунків, вартість втрачених матеріальних цінностей розрахована в певній частині комплектуючих за формулою згідно Методики в розмірі 51 477,74 грн (таблиця № 2), в іншій частині - по ціні вартості брухту, дорогоцінних, кольорових та чорних металів в розмірі 32 756,21 грн (том 1 а.с. 21-32).

Методикою передбачено, що майном, що оцінюється згідно з цією Методикою, є всі види озброєння, боєприпаси, військова техніка, спеціальні запасні комплектуючі вироби і частини до військової техніки та майна, вибухові речовини, паливо, пально-мастильні матеріали, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, продовольче, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, інженерне майно, засоби радіаційного, хімічного, біологічного захисту та інше закріплене за військовими формуваннями, Держспецзв`язку, МВС майно (далі - військове майно), крім нерухомого майна.

Розділом ІІ Методики встановлено, що організація роботи з визначення залишкової вартості військового майна здійснюється військовими формуваннями. Для проведення роботи з визначення залишкової вартості військового майна у військових формуваннях утворюються комісії, до яких подаються документи, що містять інформацію про оцінюване військове майно, в тому числі завірені належним чином копії формулярів, паспортів, актів технічного стану, які затверджені уповноваженими особами військових формувань.

За наведеною Методикою залишкова вартість військового майна не може бути нижчою, ніж вартість брухту металів, у тому числі дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що в ньому містяться.

З розрахунку позивача згідно таблиці № 2 слідує, залишкова вартість втраченого військового майна визначена за формулою згідно пункту 6 Методики. Первісна вартість розрахована за пунктом 7 Методики. Сукупний коефіцієнт зносу визначено у відповідності до п. 22 Порядку визначення сукупного коефіцієнта зносу військового майна, згідно додатку № 3 до Методики "Техніка та апаратура зв`язку, окремі блоки, запасні і комплектуючі частини до них, техніка та майно зв`язку радіотехнічного забезпечення польотів авіації".

Згідно таблиці № 2, у зв`язку з відсутністю первинної вартості втрачених матеріальних цінностей, вказаних у даній таблиці, залишкова вартість розрахована комісією по ціні вартості брухту металів згідно інформації, наданої Державним підприємством "Укрпромзовнішекспертиза". Проведення розрахунку вказаним чином узгоджується з пунктами 11, 15 Методики.

Суд враховує, що як слідує з Акта № 36 та Акта № 135, відповідний виріб має технічну документацію (паспорти, формуляр на виріб), яка засвідчує технічну характеристику такого виробу, його індивідуальні особливості, комплектність, строки експлуатації тощо.

Відповідачем під час розгляду справи не спростовано як правомірність, так і правильність застосування позивачем зазначеної Методики при розрахунку розміру збитків. Посилання відповідача на лист Міністерства фінансів України від 04.08.2009 щодо застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 N 116, суд відхиляє з огляду на особливий статус спірного майна (військове).

У зв`язку з викладеним, суд вважає доведеним розмір збитків в зазначеній позивачем сумі 84 233,91 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведення матеріалами справи наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження майна, переданого позивачем на ремонт, що призвело до втрати комплектуючих частин військової техніки; розміру збитків, який визначено у відповідності до Методики по фактично відсутнім комплектуючим частинам; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; наявність вини, яка не спростована відповідачем під час розгляду справи.

Оскільки суд встановив наявність між сторонами договірних відносин, спірна сума є саме збитками.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення повністю.

З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що трирічний строк позовної давності не пропущено позивачем, так як про порушення права (заподіяння збитків) позивачу стало відомо під час перевірки, проведеної в 2020 році.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про обізнаність позивача з приводу реального стану майна до проведення вказаної перевірки. Також відсутні докази, які б підтверджували дату здійснення розукомплектування виробу.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" (25005, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 2, ідентифікаційний код 07646544) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) збитки в розмірі 84 233,91 грн, а також 2 102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Військовій частині НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; Державному підприємству "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" електронною поштою: rzto@ukroboronprom.com.

Повне рішення складено 30.04.2021.

Суддя В.В.Тимошевська