Ухвала

від 16.11.2021 по справі 910/21018/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/21018/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 (суддя Босий В. П.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 (головуючий суддя Дикунська С. Я., судді Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.)

у справі № 910/21018/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делікатес"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання поновленим договору

(у судовому засіданні взяли участь представники позивача - Лавренюк Я. В., відповідача - Перепелицін К. М., третьої особи - Заграничний Д. А.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Делікатес" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання договору поновленим та визнання додаткової угоди укладеною.

2. В обґрунтування своїх вимог зазначило про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором оренди, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії Договору про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк та направлення йому проєкту Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі, а також продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди, а також відсутність письмового повідомлення Київської міської ради про відмову у поновленні Договору оренди, що в силу приписів частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" надає позивачу право на поновлення строку дії Договору оренди землі на тих самих умовах, які визначено Договором оренди земельної ділянки від 25.09.2003 й відсутність заяв Київської міської ради протягом строку дії Договору оренди про порушення його умов орендарем, відтак просило в судовому порядку визнати поновленим такий Договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення строку дії такого Договору в запропонованій позивачем редакції.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2021 у справі № 910/21018/20 позов задоволено повністю.

4. Суди виходили з того, що на виконання вимог Закону України "Про оренду землі", тобто не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору оренди, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:007:0010, до якого було додано проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря, що в свою чергу свідчить про повідомлення позивачем (орендарем) відповідача (орендодавця) про намір скористатися правом на поновлення Договору оренди з надсиланням проєкту Додаткової угоди, отже виникнення підстав для поновлення Договору.

5. Відповідач, в свою чергу, не приймав рішення на сесії ради про відмову у наданні земельної ділянки позивачу, а також в місячний термін не повідомляв письмово позивача про будь-які заперечення щодо продовження Договору оренди землі.

6. Після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки, що мало місце 18.11.2019, позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, чого не заперечував й відповідач, який в період до 18.12.2019, тобто протягом місяця після закінчення строку дії Договору, листа-повідомлення з запереченнями на поновлення Договору оренди землі позивачу не направив, що, в свою чергу, можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

7. Суди також відхилили доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, невідповідності функціонального призначення земельної ділянки, визначеного містобудівними умовами, її цільовому призначенню, а також невиконання Договору в частині забудови земельної ділянки, зазначивши, що на підтвердження своєї позиції відповідач надав проєкт рішення Київської міської ради про відмову у поновленні Договору оренди земельної ділянки та проєкт пояснювальної записки, які фактично ґрунтуються на Акті обстеження земельної ділянки № 19-0732/06 від 16.10.2019, не доданого до матеріалів справи відповідачем. Сам проєкт рішення КМР про відмову у поновленні Договору оренди та пояснювальна записка не можуть бути доказами, зокрема, невідповідності функціонального призначення земельної ділянки, визначеного містобудівними умовами, її цільовому призначенню, а також невиконання Договору в частині забудови земельної ділянки в силу приписів ГПК України, оскільки вони ґрунтуються на іншому документі, який не може бути дослідженим судом. При цьому, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження права власності на об`єкт незавершеного будівництва ресторан, який знаходиться на спірній земельній ділянці.

8. Також судами було відхилено твердження відповідача про те, що за результатами розгляду листа-повідомлення позивача про поновлення спірного Договору оренди землі Департаментом земельних ресурсів КМДА підготовлено проєкт рішення про відмову у поновленні договору, з огляду на те, що проєкт відповідного рішення не є рішенням про відмову у поновленні Договору оренди землі в розумінні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі № 910/21018/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.

11. Відповідач зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для поновлення спірного договору оренди, зокрема з огляду на те, що до кола обставин, які підлягають доказуванню у цій справі, також входить встановлення факту належного користування позивачем орендованою земельною ділянкою з урахуванням вимог статті 3 ЦК України.

12. Київська міська рада стверджує, що за наслідками розгляду листа-повідомлення позивача Департаментом земельних ресурсів КМДА підготовлено проєкт рішення про відмову у поновленні договору, який знаходиться на розгляді постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, що свідчить про відсутність згоди Ради на поновлення договору оренди.

13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18.

Позиція інших учасників справи

14. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

15. Позивач зазначає, про безпідставність посилань скаржника про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц з огляду на неподібність фактичних встановлених судами обставин у зазначеній справі в порівнянні зі справою, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Рішенням Київської міської ради № 245/405 від 30.01.2003 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проєкт відведення ТОВ "Делікатес" земельної ділянки для будівництва ресторану на Петровській алеї (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі м. Києва, передано ТОВ "Делікатес" в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,30 га за рахунок земель міської забудови.

17. 25.09.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Делікатес" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. за реєстровим № 932, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 18.11.2004 № 82-6-00246 у книзі записів державної реєстрації договорів, за умовами п. 1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 30.01.2003 за № 245/405 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку, місце розташування якої Петровська алея (поблизу Зеленого театру) у Печерському районі м. Києва, розміром 0,3033 га для будівництва ресторану у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

18. Відповідно до п. 2.1 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності.

19. За умовами п. 7.1 Договору орендар, зокрема, має право переважного придбання у власність земельної ділянки, а також за рівних інших умов на поновлення договору оренди після закінчення строку дії.

20. Маючи намір поновлення Договору, 16.08.2019 позивач звернувся до Київської міської ради з повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:007:0010, до якого було додано проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря.

21. Суди встановили, що Договором не визначено строку повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а лише визначено, що орендар, зокрема, має право переважного придбання у власність земельної ділянки, а також за рівних інших умов на поновлення договору оренди після закінчення строку дії (п. 7.1 Договору), а відтак таке повідомлення повинно бути здійснено у визначений Законом строку, тобто не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

22. Так, на виконання вимог Закону, тобто не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору оренди, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:007:0010, до якого було додано проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря, що в свою чергу свідчить про повідомлення позивачем (орендарем) відповідача (орендодавця) про намір скористатися правом на поновлення Договору оренди з надсиланням проєкту Додаткової угоди, отже виникнення підстав для поновлення Договору.

23. Відповідач у встановлений законом строк не надав заперечень з приводу поновлення дії Договору оренди земельної ділянки від 25.09.2003, жодної пропозиції щодо неприйнятності умов запропонованої позивачем додаткової угоди з боку відповідача на адресу позивача не надійшло.

24. Суди також встановили, що після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки, що мало місце 18.11.2019, позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, чого не заперечував й відповідач, який в період до 18.12.2019, тобто протягом місяця після закінчення строку дії Договору, листа-повідомлення з запереченнями на поновлення Договору оренди землі позивачу не направив, що, в свою чергу, можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

26. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

28. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

29. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18.

30. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/21018/20 з огляду на таке.

31. Так, предметом позову у даній справі є вимоги позивача до Київської міської ради про визнання договору оренди землі від 25.09.2003 поновленим та визнання додаткової угоди укладеною.

32. Як зазначалося у пунктах 4-6 цієї ухвали, підставами для задоволення позову слугувало те, що на виконання вимог Закону України "Про оренду землі", тобто не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору оренди, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про поновлення договору оренди, до якого було додано проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря, що свідчить про повідомлення позивачем (орендарем) відповідача (орендодавця) про намір скористатися правом на поновлення Договору оренди з надсиланням проєкту Додаткової угоди, отже виникнення підстав для поновлення Договору. Відповідач, в свою чергу, не приймав рішення про відмову у наданні земельної ділянки позивачу, а також в місячний термін не повідомляв письмово позивача про будь-які заперечення щодо продовження Договору оренди землі. При цьому, після закінчення строку дії Договору, що мало місце 18.11.2019, позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, чого не заперечував й відповідач, який протягом місяця після закінчення строку дії Договору, не направляв позивачу листа-повідомлення з запереченнями на поновлення Договору оренди землі, що, в свою чергу, можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

33. Суди також відхилили доводи відповідача (пункти 6-8 цієї ухвали) щодо неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, в частині забудови земельної ділянки, оскільки вони ґрунтуються на документі, який не доданий до матеріалів справи та не може бути дослідженим судом, при цьому позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження права власності на об`єкт незавершеного будівництва ресторан, який знаходиться на спірній земельній ділянці. А також твердження відповідача про те, що за результатами розгляду листа-повідомлення позивача про поновлення спірного Договору оренди землі Департаментом земельних ресурсів КМДА підготовлено проєкт рішення про відмову у поновленні договору, з огляду на те, що проєкт відповідного рішення не є рішенням про відмову у поновленні Договору оренди землі в розумінні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

34. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

35. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

36. Так, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц ухвалена у спорі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія центр" до фізичної особи та Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим з підстав порушення переважного права позивача як орендаря на поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла після 12.03.2011) у зв`язку з тим, що орендодавець уклав з іншим товариством новий договір оренди цієї ж земельної ділянки.

37. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 23..08.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 22.11.2017, у задоволенні позову ТОВ "Мрія центр" відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проєктом додаткової угоди у зв`язку з чим дійшли висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

38. Велика Палата Верховного Суду, за наслідками касаційного перегляду судових рішень у наведеній справі, постановою від 10.04.2018 залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши таке:

"Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Відмовляючи в задоволенні повних вимог ТОВ Мрія центр суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проєктом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі".

39. Так, у справі яка переглядається, на відміну від наведеної справи, був відсутній спір між сторонами щодо належного / неналежного виконання орендарем умов договору оренди під час його дії.

40. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц хоча і ухвалена у справі з подібним предметом позову, проте за відмінних предмета і підстав позову, іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, інших фактичних обставин та зібраних у справах доказів (ключовою відмінністю є відсутність спору щодо належного виконання умов договору оренди).

41. Постанова Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18 ухвалена у спорі за позовом ТОВ "Торговий Центр" до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії оренди землі для будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями.

42. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 позов задоволено повністю. Суди виходили з того, що позивач більш ніж за місяць до спливу строку Договору оренди подав до відповідача лист-повідомлення про поновлення Договору оренди в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проєкт додаткової угоди про поновлення Договору оренди; позивач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату. Також суди вказали, що відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано та доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не надано.

43. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, та направляючи цю справу на новий розгляд, виходив, зокрема, з того, що Міськрада посилалась на неналежне виконання умов договору, відсутність доказів виконання вимог Головного управління містобудування та архітектури, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві та Комунального підприємства спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт, виконання яких є однією із умов договору оренди землі, а також, що матеріали справи не містять доказів використання спірної земельної ділянки за умовами договору. Верховний Суд вказав, що ці обставини можуть свідчити про недобросовісність орендаря та неналежне користування орендованою земельною ділянкою, у зв`язку з чим дійшов висновку, що до кола обставин, які підлягають доказуванню у цьому спорі, також входить встановлення факту належного користування позивачем орендованою земельною ділянкою з урахуванням вимог статті 3 ЦК України, проте відповідні заперечення та докази на їх обґрунтування суди не дослідили.

44. Так, колегія суддів зазначає, що у справі № 910/8798/18 земельна ділянка передавалась орендарю з метою будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе - баром та дитячим кафе, при цьому, обґрунтовуючи свої заперечення проти задоволення позову, відповідач посилався на невиконання орендарем зобов`язань за договором щодо будівництва обумовленого договору об`єкту, при цьому посилався на відомості з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких, на спірній земельній ділянці розташовувався гаражний бокс.

45. Саме ці доводи відповідача не були досліджені та оцінені судами першої та апеляційної інстанції, що і слугувало підставою для направлення справи на новий розгляд. Натомість у справі, яка переглядається суди першої і апеляційної інстанції надали оцінку доводам відповідача щодо невикористання орендованої земельної ділянки з метою, яка визначена в договорі і дійшли відповідних висновків (пункт 7 цієї ухвали) на підставі наданих сторонами доказів.

46. Таким чином, колегія суддів зазначає, що у справі, яка переглядається та справі № 910/8798/18 хоча і подібний предмет позову, проте суди, ухвалюючи відповідні рішення виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка за вимогами процесуального закону. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 910/8798/18 в порівнянні зі справою, яка переглядається.

47. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

48. Разом з цим, Верховний Суд звертає увагу, що висновки судів попередніх інстанцій, викладені у пунктах 4-6 цієї ухвали, відповідають останній правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (до складання повного тексту якої зупинялось касаційне провадження у цій справі), яка має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів.

49. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші доводи касаційної скарги (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України), Суд на підставі частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі № 910/21018/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі № 910/21018/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил