Постанова

від 25.11.2021 по справі 2-392/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-392/12 Головуючий в суді І інстанції Зотько Т.А.

Провадження № 22ц-824/10055/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство ОТП Банк ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга, яка мотивована тим, що 25 липня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-392/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору від 02 серпня 2006 року в розмірі 672 098,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 06 вересня 2011 року становить 5 357 768 грн. 65 коп. та 154 124 грн. 45 коп. і судові витрати - 1820 грн. на користь ПАТ ОТП Банк .

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 18 лютого 2021 року скаржнику стало відомо, що 20 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 64208805 на підставі заяви АТ ОТП Банк про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа.

Цього ж дня внаслідок проведених виконавчих дій приватним виконавцем було винесено ряд постанов, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2021 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20 січня 2021 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 20 січня 2021 року; постанову про арешт майна боржника від 20 січня 2021 року; постанову про арешт коштів боржника від 20 січня 2021 року; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29 січня 2021 року.

На думку заявника у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. були відсутні законні підстави для прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів та звернення стягнення на доходи фізичної особи, яка має постійне місце проживання в Київській області. При цьому, приватним виконавцем в порушення приписів п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження та за наявності повноважень перевіряти інформацію, щодо реєстрації місця проживання було протиправно прийнято до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться в межах іншого виконавчого округу та протиправно розпочато виконавчі дії.

Крім того, на підставі вказаних рішень приватного виконавця були заблоковані всі карткові рахунки боржника, у зв`язку з чим він не може отримувати пенсію, а відтак на підставі викладеного заявник просив визнати незаконними дії та скасувати акти приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Я.В. у рамках виконавчого провадження № 64208805, визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо неповернення стягувачу АТ ОТП Банк без прийняття до виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2013 року № 2-392/2012 та зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи, просить її скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевим судом не було взято до уваги тих обставин, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами його виконавчого округу, оскільки він проживає та зареєстрований у с. Чайки, Київської області, і там же знаходиться його майно, тому, на його думку, приватний виконавець мав повернути виконавчий документ стягувачу відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження , оскільки він був пред`явлений не за місцем його виконання, тобто виконавець не пересвідчився у підвідомчості йому цього виконавчого документа, чим порушив вимоги закону, тому, на його думку, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги є необґрунтованими.

У свою чергу, представник Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує зокрема на те, що приватний виконавець позбавлений можливості встановлювати місце проживання боржника до моменту відкриття виконавчого провадження, та не може зняти арешт з рахунків, які призначені для виплати заробітної плати або пенсії без документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

В судовому засіданні апелянт та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець не наділений повноваженнями перевіряти інформацію, що міститься у виконавчому документі та направляти запити та вимоги, з метою встановлення фактичного місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2013 року Деснянським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-392/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості по кредитному договору від 02 серпня 2006 року в розмірі 672 098,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 06 вересня 2011 року становить 5 357 768 грн. 65 коп. та 154 124 грн. 45 коп. і судові витрати - 1820 грн (а.с.56-57).

Відповідно до виконавчого листа, адресою місця проживання боржника є АДРЕСА_1 (а.с.57).

19 січня 2021 року виконавчий лист пред`явлений для примусового виконання до приватного виконавця Бережного Я.В. (а.с.52).

З інформаційної довідки №23451120210219 з Єдиного реєстру приватних виконавців вбачається, що виконавчим округом, на території якого приватний виконавець Бережний Я.В. здійснює свою діяльність, є м. Київ (а.с.27-28).

20 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 64208805 про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.14-15).

Цього ж дня внаслідок проведених виконавчих дій приватним виконавцем було винесено ряд постанов в межах виконавчого провадження № 64208805 (про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; про стягнення з боржника основної винагороди; постанову про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника) (а.с.16-23).

29 січня 2021 приватним виконавцем було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника (а.с.24-26).

Згідно ст. 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

За змістом пункту 3 частини першої статті 4 і пункту 1 частини першої статті 26 Закону Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача на підставі виконавчого документа, у якому, зокрема, зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Частиною другою статті 24 Закону Про виконавче провадження обумовлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За приписами пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. При цьому місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника.

Крім цього, Законом України Про виконавче провадження на державного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника, зазначеного у виконавчому документі даним зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові № 826/15676/16 від 29 квітня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, одним з обов`язкових реквізитів виконавчого документа є адреса місця проживання чи перебування боржника - фізичної особи.

При надходженні до приватного виконавця виконавчого документа, він зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону, зокрема, й щодо зазначення у виконавчому документі адреси місця проживання чи перебування боржника - фізичної особи.

Колегія суддів доходить висновку, що виходячи із приписів статей 4, 24 Закону України Про виконавче провадження , місце виконання виконавчого документу на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження визначається не приватним виконавцем, а відомостями, що містить виконавчий документ, складений та виданий уповноваженою на те особою, в якому серед іншого зазначається місце проживання боржника. Саме на підставі таких відомостей приватний виконавець вирішує питання про відкриття виконавчого провадження.

У разі встановлення, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, приватний виконавець повертає його відповідно до приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Бережним Я.В. було відкрито виконавче провадження №64208805 за адресою, що зазначена у виконавчому документі як адреса проживання боржника - АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд правильно не прийняв до уваги твердження скаржника, що у приватного виконавця не було підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та дійшов обґрунтованого висновку, що виконавцем дотримано вимоги Закону України Про виконавче провадження при відкритті виконавчого провадження.

Твердження апелянта про те, що при прийнятті виконавчого документа до примусового виконання, приватний виконавець Бережний Я.В. не з`ясував місце проживання боржника, та не врахував, що в заяві про відкриття виконавчого провадження вказано дві адреси боржника, що відносяться до різних виконавчих округів, оцінюються колегією суддів критично, оскільки приватним виконавцем Бережним Я.В. відкрито виконавче провадження за адресою, що вказана як адреса місця проживання боржника саме у виконавчому документі, а не в заяві про відкриття виконавчого провадження, до того ж, приватний виконавець не наділений повноваженнями перевіряти правильність інформації, що міститься у виконавчому документі, та направляти запити з метою встановлення фактичного місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, а відтак у приватного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо з`ясування місця проживання боржника приватним виконавцем, у випадку зазначення у виконавчому документі адреси місця проживання та адреси місця реєстрації боржника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даній справі, на відміну від тих на які посилається апелянт, у виконавчому листі № 2-392/2012 зазначена єдина адреса проживання боржника - АДРЕСА_1 , на підставі якої приватним виконавцем Бережним Я.В. було прийнято виконавчий документ до виконання, а відтак будь-яких альтернативних даних у виконавчому документі не вказано, при цьому слід врахувати, що виконання судового рішення здійснюється за виконавчим листом, що видається судом, який ухвалив рішення, і приватний виконавець не наділений повноваженнями самостійно визначити чи змінити, визначену у виконавчому документі адресу боржника.

Будь-яких доказів звернення ОСОБА_1 до суду чи приватного виконавця, з заявами про зміну адреси проживання чи про виправлення описки у виконавчому листі, матеріали справи не містять.

Оскільки доводи апеляційної скарги щодо неправомірності відкриття провадження та вчинення інших виконавчих дій не знайшли свого підтвердження, апелянт не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для її скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: