Ухвала

від 29.11.2021 по справі 640/17743/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2021 року

Київ

справа №640/17743/20

адміністративне провадження №К/9901/40380/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О.А.,

суддів - Білак М.В., Калашнікової О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №640/17743/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Кіровоградської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Луганської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Хмельницької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Волинської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Сумської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Херсонської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Черкаської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернігівської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Донецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Недержавної некомерційної професійної організації Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Кіровоградської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Луганської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Хмельницької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Волинської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Сумської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Херсонської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Черкаської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернігівської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Донецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області про визнання протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 із зобов`язанням Ради адвокатів України утриматися від вчинення певних дій, а саме: встановлення плати у будь-якому вигляді за подачу заяв (скарг) щодо адвоката до кваліфікаційно-дисциплінарних комісії та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з моменту його прийняття.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційні скарги Недержавної некомерційної професійної організації Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва задоволено.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Кіровоградської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Луганської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Хмельницької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Волинської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Сумської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Херсонської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Черкаської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-Франківської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернігівської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Донецької області, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині, а також з постановою суду апеляційної інстанції, позивачем 05 листопада 2021 року через підсистему Електронний суд подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 08 листопада 2021 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі позивач підставами касаційного оскарження вказує пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №816/2353/17.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Однак скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду, конкретно не зазначив норми матеріального чи процесуального права, які, на думку скаржника, неправильно застосовано судом.

Вказуючи підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ще не формував позицію щодо умов застосування пункту 3 частини другої статті 245 КАС України.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини , а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Суть правовідносин у цій справі та вимоги, з якими звернувся позивач до суду, полягають у визнанні протиправним та нечинним нормативно-правового акта та зобов`язанні утриматися від вчинення певних дій.

Втім, пункт 1 частини другої статті 245 КАС України визначає як спосіб захисту судом порушених прав позивача визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Разом з тим, пункт 3 вказаної частини цієї статті, який передбачає право суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень утриматись від вчинення певних дій, встановлює такий спосіб захисту прав позивача одночасно з визнанням судом дій такого суб`єкта владних повноважень протиправними.

Оскільки предметом спору в цій справі не були дії суб`єкта владних повноважень, а позивач оскаржував виключно нормативно-правовий акт, тому питання щодо зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, з урахуванням пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, не могло бути предметом судового розгляду.

Отже, позивач обрав спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, тому пункт 3 частини другої статті 245 КАС України не є застосовним до правовідносин у цій справі.

З огляду на це, посилання позивача на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження з вимогою до Верховного суду сформувати правову позицію щодо застосування цієї норми процесуально права, не може вважатись належним.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №640/17743/20 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. Губська Судді М. В. Білак О. В. Калашнікова