Постанова

від 04.11.2021 по справі 914/3024/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р. Справа №914/3024/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Малех І.Б.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

з участю представника позивача - адвоката Огоновський О.Р.

, відповідача - Попович Н.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2021 року у справі №914/3024/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівський радіозавод» про повернення надмірно сплаченої орендної плати за договором оренди у сумі 562 749, 66 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівський радіозавод» , про повернення надмірно сплаченої орендної плати за договором оренди у сумі 562 749, 66 грн.

Господарський суд Львівської області рішенням від 29 березня 2021 року у справі №914/3024/20 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» відмовив. Судові витрати, понесені позивачем залишив за позивачем. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна на користь Товариства з додатковою відповідальністю Золочівський радіозавод 56 274, 97 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення незаконним і необґрунтованим та таким, що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 629, 653, 762 ЦК України, п. 14 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, ст. 286 ГК України, ст.ст. 123, 126 ГПК України, постанова КМУ №611 від 15.07.2020 Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину .

Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2021 року у справі №914/3024/20 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимог повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 справу №914/3024/20 було передано на розгляд колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий суддя), Зварич О.В., Матущак О.І.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17 травня 2021 року поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2021 року у справі №914/3024/20; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2021 року у справі №914/3024/20; витребував матеріали справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 призначено розгляд справи на 15.07.2021.

08.07.2021 на адресу апеляційного суду від ТзОВ Золочівський радіозавод надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому товариство просило рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 по справі №914/3024 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи 15 липня 2021 року не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Матущака О.І. у відпустці.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 призначено розгляд справи на 21.09.2021.

У зв`язку із перебуванням судді Матущака О.І. у відпустці, 21 вересня 2021 року відбулася автоматизована заміна складу суду - визначено склад колегії суддів: Гриців В.М., Зварич О.В,, Малех І.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 розгляд справи відкладено 13.10.2021.

У судовому засіданні 13.10.2021, за згодою представників сторін, оголошено перерву до 04.11.2021.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.

20.01.2011року між Товариством з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна (надалі - позивач, орендар) та Товариством з додатковою відповідальністю Золочівський Радіозавод (надалі - відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна №172 (надалі - договір).

Згідно п. 1 договору, орендарю було передано в тимчасове платне користування (оренду) будівлю корпусу збирального цеху, побутовий блок під літерою Г загальною площею 2 305,1 (дві тисячі триста п`ять цілих одна десята) м2, а також будівлю корпусу збирального цеху, побутовий блок під літерою Г' загальною площею 2 311,5 (дві тисячі триста одинадцять цілих п`ять десятих) м2за адресою: Львівська обл., м. Золочів, вул. Кармелюка, 12. Вказані будівлі розташовані на земельній ділянці площею 2,9865 (дві цілих дев`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять десятитисячних) га із кадастровим номером 4621810100:03:014:0029.

Метою оренди за даним договором є промислове виробництво орендарем електричних кабельних мереж, обробку, переробку та іншу, пов`язану з цим діяльність у відповідності до п. 1.4 договору.

Договір було укладено на 15 (п`ятнадцять) років - до 20 січня 2026 року включно (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 4.3, 4.4 договору, орендодавець в перший робочий день кожного наступного місяця виставляє орендареві рахунок за попередній місяць в українській національній валюті за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку. Орендар зобов`язується оплатити орендну плату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання рахунку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Орендар здійснював оплату за оренду нерухомого майна на користь орендодавця, у розмірі та порядку, визначеному договором.

Позивач зазначив, що у квітні-травні 2020 року був позбавлений можливості повноцінно та ефективно використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV 2 , з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України було встановлено карантин (у подальшому, загальнонаціональний карантин було продовжено і на момент постановлення судом рішення карантинні обмеження не усунуто).

Законом України від 17.03.2020 року №530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID - 19) , до переліку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні було додано карантин, що встановлений Кабінетом Міністрів України .

У подальшому, пп. 4 п. 2 Постанови Уряду від 16.03.2020 року №215 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від її березня 2020 року №211 було заборонено з 12 год 00 хв 18 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, крім перевезення легковими автомобілями.

У подальшому цю заборону було: продовжено до 24.04.2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №239 з подальшими змінами та доповненнями за винятком, зокрема, регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, крім перевезення легковими автомобілями;

- службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;

- в одному міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах, кількості пасажирів, яка одночасно не перевищує половини кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу та визначених у реєстраційних документах, за умови перевезення людей у засобах індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів, крім перевезень автомобільними транспортними засобами, передбаченими в абзаці четвертому цього підпункту;

- в одному транспортному засобі та автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, кількості пасажирів, яка одночасно не перевищує половини кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу та визначених у реєстраційних документах, за умови перевезення людей у засобах індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення.

Надалі відповідні обмеження продовжено до 11.05.2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 291 з подальшими змінами та доповненнями; до 22.05.2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року № 343).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 року №288-р, було також тимчасово закрито деякі пункти пропуску через державний кордон, які використовуються позивачем для здійснення експортно-імпортних операцій на постійній основі.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено додаток №1 до договору №П/Р-П-01-18/12/17 про надання послуг з перевезення пасажирів від 18.12.2017 року, що був укладений між позивачем (як замовником) та ФОП Великаничем В.Ф. (як виконавцем), а також додатком №1 до договору №ЗОЛ-ПОС-А про надання послуг з перевезення пасажирів від 30.08.2019 року, що був укладений між позивачем (як замовником) та ФОП Грицько І.В. (як виконавцем) ідентичного змісту, які містять перелік із 66 (шістдесяти шести) населених пунктів, з яких виконавець здійснює довезення (перевезення) працівників замовника з населених пунктів Львівської та Тернопільської областей.

Позивачем протягом квітня-травня 2020 року отримано декілька листів від перевізників ФОП Великанич В.Ф. (листи від 17.03.2020 року та від 26.03.2020 року) і ФОП Грицько І.В., (листи від 17.03.2020 року, 26.03.2020 року, 24.04.2020 року, 05.05.2020 року), які повідомляли ТОВ Електроконтакт Україна про те, що внаслідок встановленої Урядом України заборони на здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), починаючи з 18.03.2020 року виконання зобов`язань виконавця за договорами №П/Р-П-01-18/12/17 про надання послуг з перевезення пасажирів від 18.12.2017 року та №ЗОЛ-ПОС-А про надання послуг з перевезення пасажирів від 30.08.2019 року було тимчасово призупинено, а відновлення перевезень було можливим лише після надання Кабінетом Міністрів України дозволу на здійснення відповідної діяльності (з урахуванням динаміки захворюваності).

Позивачем було оголошено простій, що підтверджується долученим до матеріалів справи: (а) наказом №із/К-ПС від 23.03.2020 року про простій, яким було встановлено простій виробництва для працівників Золочівського виробничого підрозділу (відповідно до додатку № і до нього) та встановлено місцезнаходження працівників у простої їх місце проживання; (б) наказом №2/КП-С від 04.05.2020 року, яким було встановлено простій виробництва для працівників (відповідно до додатку №2 до цього наказу) та визначено місцезнаходження працівників у простої і їх місце проживання.

Позивачем долучено до позовної заяви висновок Львівської торгово-промислової палати від 19.06.2020 року №19-08-9/573 щодо неможливості виконання зобов`язань за договором/контрактом через зміну істотних обставин, яку сторони не могли передбачити, за наслідками розгляду заяви №196з/20 від 16.06.2020 року ТзОВ Електроконтакт Україна (далі висновок).

Як зазначено у п. 10, 11 висновку, в результаті впливу вказаних обставин об`єми виробництва Золочівського виробничого відділу ТзОВ Електроконтакт Україна у квітні та травні 2020 року у порівнянні з лютим 2020 року впали в межах 80%, що підтверджується Порівняльним аналізом об`ємів виробництва кабельно-провідникової продукції Золочівського виробничого відділу ТзОВ Електроконтакт Україна .

Вказані вище в п. 6-10 обставини, які не дають змоги ТзОВ Електроконтакт Україна у повному обсязі виконати свої зобов`язання за договором оренди нерухомого майна від 20.01.2011, є: надзвичайними та невідворотними, об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору від 20.01.2011, своєчасно та у повному обсязі, спричинені карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України Постановою №211 від 11.03.2020 та Постановою №392 від 20.05.2020, обмеженнями, встановленими Розпорядженням Кабінету Міністрів України №288-р. від 13 березня 2020 р., відповідно до вимог чинного законодавства України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Львівська ТПП прийшла до висновку, що: ТзОВ Електроконтакт Україна доклало всіх зусиль і використовувало всі доступні для нього можливості для належного виконання зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 20.01.2011, а обставини, які перешкоджали повному і своєчасному виконанню зобов`язань, можна визначити як надзвичайні та невідворотні, які не залежать від орендаря, їх не можна було заздалегідь передбачити й уникнути їх виникнення не викликано проявом недбалості або необережності з боку орендаря, вони спричинені епідемією (пандемією) коронавірусу COVID-19 та встановленням карантину Кабінетом Міністрів України Постановою №211 від 11.03.2020 та Постановою №392 від 20.05.2020 обмеженнями, встановленими Розпорядженням Кабінету Міністрів України №288-р. від 13 березня 2020 року, об`єктивно унеможливлюють виконання за даних умов зобов`язань відповідно до законодавства України.

Істотна зміна обставин за договором оренди нерухомого майна від 20.01.2011 для ТзОВ Електроконтакт Україна є непередбачуваною, тривалою, невідворотною і вина щодо її виникнення відсутня, бо знаходиться поза межами волі, бажань і дій сторін, порушуючи баланс їх майнових інтересів і позбавлення того, на що вони розраховували, вступаючи в договірні відносини, а також свідчить про прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом унеможливлення повного і своєчасного виконання своїх зобов`язань ТзОВ Електроконтакт Україна .

Істотна зміна обставин, якими сторони договору оренди нерухомого майна від 20.01.2011 керувалися при укладенні договору відповідно до вимог статті 652 Цивільного Кодексу України, для ТзОВ Електроконтакт Україна , діяла в період з 1 квітня 2020 року до 31 травня 2020 року.

Також позивачем долучено до матеріалів справи лист від 12.05.2020 року (вих. №1443/20), яким відповідача було сповіщено про неможливість використання орендованих приміщень орендарем внаслідок вжиття відповідних карантинних заходів, і, з метою зменшення економічних наслідків від запроваджених заборонних заходів та простою виробництва, а також з метою недопущення скорочення/зменшення виробничих потужностей, а відповідно і орендованих виробничих площ, було надіслано прохання про зменшення розміру орендної плати на 80% у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України .

У відповідь (лист від 15.05.2020 року за вих. №10) орендодавець висловив свою згоду на надання допомоги орендарю в цьому питанні за умови належного обґрунтування підстав для такої допомоги.

Листом від 21.05.2020 року вих. №1603/20 позивачем було надано відповідачу порівняльний аналіз об`ємів виробництва кабельно-провідникової продукції Золочівського виробничого підрозділу ТОВ Електроконтакт Україна в розрізі календарних місяців (інформація відображена у виготовлених хвилинах, як показника, що найбільш точно відображає стан виробництва), а також порівняльний аналіз об`ємів виробництва кабельно-провідникової продукції Золочівського виробничого підрозділу позивача в розрізі календарних місяців, у кількостях (штуках) виробленої продукції із долученням рахунків-проформ на її експорт.

Відповідачу було надіслано лист від 24.07.2020 року (вих. №2593/20), в якому була висловлена пропозиція щодо зменшення розміру орендної плати за період квітня-травня 2020 року, додатковою аргументацією позивача на підтвердження права на зменшення розміру орендної плати став висновок Львівської торгово-промислової палати від 19.06.2020 року №19-08-9/573 щодо неможливості виконання орендарем зобов`язань за договором через зміну істотних обставин, які сторони не могли передбачити.

Листом від 31.07.2020 року (вих. №35) ТДВ Золочівський Радіозавод повідомив позивача про відсутність підстав для зменшення розміру орендної плати та, виставив претензії та рахунок на оплату заборгованості за квітень-травень 2020 року разом із актами звірки взаємних розрахунків у кількості 5 (п`яти) екземплярів.

Позивач, виходячи із відомостей про задекларовану відповідачем суму орендної плати за землю за 2020 рік (за земельною ділянкою із кадастровим номером 4621810100:03:012:0036) в розмірі 232 394,92 грн (у відповідності до Листа Головного управління ДПС у Львівській області із вих. №40407/10/13-01-0415 від 13.10.2020 року), здійснив розрахунок максимальної величини розміру місячної орендної плати з урахуванням п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яка дорівнює місячному розміру витрат орендодавця на сплату земельного податку за відповідною земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що фактично орендар за квітень 2020 року сплатив надмірно орендну плату в розмірі 278 157,25 грн та травень 2020 року в розмірі 284 592,41 грн.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути : нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Щодо правового регулювання орендної плати, то за змістом ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Щодо цивільного законодавства, то в ч. 4 ст. 762 ЦК України законодавець подібним чином передбачив, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо обставин, які обумовлюють виникнення у орендаря права на зменшення розміру орендної плати, то вони визначені на законодавчому рівні.

Так, законом України №553-ІХ від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" до п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було внесені зміни та встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини 2 ст. 286 ГК України, частин 4 та 6 шостої ст. 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 286 ГК України та 762 ЦК України, передумовою задоволення вимог про зменшення розміру орендної плати є доведення позивачем факту зміни умов господарювання за договором або зменшення можливостей користування майном відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., N 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Як вбачаєтсья з витягу з ЄДРЮОФОП ГФ, позивач здійснює наступні види економічної діяльності: 29.32 Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів (основний); 27.90 Виробництво іншого електричного устаткування; 29.31 Виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів; 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури.

Виробничих підприємств з видами економічної діяльності позивача, які звільняються від орендної плати або нарахування яким орендної плати за користування нерухомим державним майном зменшується, серед орендарів постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 не передбачено.

Як вбачається з п.1.4. договору оренди нерухомого майна №172 від 20.01.2011, укладеного між позивачем та відповідачем метою оренди за даним договором є промислове виробництво орендарем електричних кабельних мереж, обробку, переробку та іншу, пов`язану з цим діяльність.

Як свідчать матеріали справи, зміна умов господарювання позивача полягає у зменшенні об`ємів виробництва у квітні та травні 2020 року у порівнянні з лютим 2020 року на 80% через введені обмежувальні карантинні заходи.

Однак, як вірно зазначає відповідач, позивач не надав доказів, що в спірний період він не міг користуватися майном з метою, визначеною у п. 1.4 договору оренди нерухомого майна.

У ст. 286 ГК України законодавець передбачив, що орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, що узгоджується з умовами п. 4.4. договору оренди.

Форс-мажор (в даному випадку - карантин) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності, що зумовлюють неможливість використання нерухомого орендованого майна, як то заборона певних видів господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходів, якими забороняється доступ до такого майна позивача (уповноважених осіб).

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме запровадження карантинних заходів призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відповідно до положень частини першої статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України визначено, що однією із форс-мажорних обставин є введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не звільняє сторону позивача від обов`язку довести в даному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю використовувати майно за цільовим призначенням за договором оренди. Обставини неможливості повністю використовувати орендоване майно повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій.

Відповідно до ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення суми надмірно сплачених орендних платежів є необґрунтованими, оскільки ці кошти були перераховані як плата за послуги оренди у розмірі, який був визначений цим договором, тобто не можуть вважатися зайве сплаченими. З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ч. 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, судовий збір було покладено на позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, представник відповідача надав належні докази, а саме: договір про падання юридичних послуг №01-07/12/19 від 07.12.2020 року; довіреність на представництво інтересів відповідача - ТДВ Золочівський радіозавод за №01-07/12/20 від 07.12.2020 року; рахунок №01-09/12/20 від 09.12.2020 року на оплату юридичних послуг; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1511 від 13.05.2009; платіжне доручення №1546 від 14.12.2020 про сплату ТДВ Золочівський радіозавод ФОП Попович Наталії Євгенівні 56 274, 97 грн. згідно рахунку фактури №01-09/12/20 від 09.12.2020 за юридичні послуги у формі правової допомоги у справі №914/3024/20.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Попович Наталія Євгенівна здійснювала представництво інтересів відповідача, зокрема представляла інтереси останнього у судових засіданнях 21.12.2020, 20.01.2021, 23.02.2021, 01.03.2021, 22.03.2021, 29.03.2021; представником відповідача подано відзив на позовну заяву (від 11.12.2020, зареєстрований під № 35541/20), долучено відповідні докази на підтвердження позиції по справі, зокрема до згаданого попередньо відзиву та клопотання про долучення доказів (від 17.02.2021зареєстрований під №3824/21); також надано додаткове спростування доводів позивача (від 29.03.2021 зареєстрований під №7473/21) та спростування заперечення позивача щодо заявлених відповідачем судових витрат (від 29.03.2021 зареєстрований під №7476/21).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки викладено також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 56 274, 90 грн., понесених відповідачем, судом першої інстанції обґрунтовано покладено на позивача.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання апелянта про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 123, 126 ГПК України, спростовуються матеріалами справи та викладеними вище обставинами.

Що стосується твердження апелянта про неправильне застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 629, 653, 762 ЦК України, п. 14 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, ст. 286 ГК України, постанова КМУ №611 від 15.07.2020 Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину , то такі обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги викладені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2021 року у справі №914/3024/20 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України , апеляційни суд покладає на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського Львівської області 29 березня 2021 року у справі №914/3024/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя І.Б. Малех