Ухвала

від 31.01.2022 по справі 914/3024/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/3024/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна" (далі - ТОВ "Електроконтакт Україна")

на рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2021 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021

за позовом ТОВ "Електроконтакт Україна"

до товариства з додатковою відповідальністю "Золочівський радіозавод"

про стягнення 562 749, 66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "Електроконтакт Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №914/3024/20; справу №914/3024/20 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Предметом позову у даній справі є стягнення 562 749,66 грн., а, отже, ціна позову у справі № 914/3024/20 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "а" частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо застосування пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що:

ТОВ "Електроконтакт Україна" не надало доказів того, що в спірний період воно не могло користуватися майном з метою (промислове виробництво орендарем електричних кабельних мереж, обробку, переробку та іншу, пов`язану з цим діяльність), визначеною у пунктів 1.4 договору оренди нерухомого майна від 20.01.2011 №172 (далі - Договір оренди);

у статті 286 Господарського кодексу України законодавець передбачив, що орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, що узгоджується з умовами пункту 4.4 Договору оренди;

форс-мажор (у даному випадку - карантин) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності, що зумовлюють неможливість використання нерухомого орендованого майна, як то заборона певних видів господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходів, якими забороняється доступ до такого майна позивача (уповноважених осіб);

сторона, яка посилається на згадані обставини, повинна довести, що саме запровадження карантинних заходів призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором;

включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не звільняє сторону позивача від обов`язку довести в даному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю використовувати майно за цільовим призначенням за договором оренди. Обставини неможливості повністю використовувати орендоване майно повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій;

позовні вимоги про стягнення суми надмірно сплачених орендних платежів є необґрунтованими, оскільки ці кошти були перераховані як плата за послуги оренди у розмірі, який був визначений Договором оренди, тобто не можуть вважатися зайве сплаченими.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява

№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Електроконтакт Україна" на рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №914/3024/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293

ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна" на рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 914/3024/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов