Ухвала

від 24.11.2021 по справі 2610/11512/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 - ОСОБА_3

за участю сторін кримінальної справи:

прокурорів - ОСОБА_4

ОСОБА_5

захисників - ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

засуджених - ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляцію прокурора у справі прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року у кримінальній справі щодо ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. З ст. 358 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 212 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_14 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду від 16 листопада 2020 року по справі № 2610/11512/2012 та визнано апеляцію від 6 липня 2021 року, яка була долучена до вказаного клопотання, такою, що не підлягає розгляду.

Не погоджуючись з даною постановою, прокурор ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій просить задовольнити апеляцію, скасувати постанову суду від 20 липня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою відновити строк на подання апеляції на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає про те, що з оскаржуваною постановою неможливо погодитись, оскільки оскаржуване рішення прийняте судом без належного з`ясування обставин справи.

Так, в апеляції зазначається про те, що Київською міською прокуратурою 4 грудня 2020 року через поштове відділення «Укрпошти» рекомендованим листом без опису вкладення подано апеляцію на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року у вказаній кримінальній справі, що підтверджується фіскальним чеком від 4 грудня 2020 року ПН 215600426655.

Згідно з інформацією Шевченківського районного суду м. Києва апеляція прокурора на вказаний вирок суду станом на 5 липня 2021 року не надходила, у зв`язку з чим прокурором у справі 6 липня 2021 року подане клопотання про відновлення строку на подання апеляції на зазначений вирок.

В апеляції прокурор зазначає, що, відмовляючи у задоволення клопотання прокурора, судом не враховано, що акт № 661, на який посилається суд у постанові, до Київської міської прокуратури надісланий без супровідного листа, у ньому не зазначено будь-яких даних, які б могли надати можливість прокурору ідентифікувати приналежність цього акту до відсутності вкладення до конверту апеляції на вирок у кримінальній справі № 222-18.

Як наголошує прокурор в апеляції , з наявних матеріалів вбачається, що керівник апарату Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_15 на запит сторони захисту лише 15 липня 2021 року за фіскальним чеком від 4 грудня 2020 року ПН 215600426655, що був долучений прокурором до клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та отриманий судом 6 липня 2021 року, ідентифіковано чисті аркуші паперу, що надійшли на адресу суду відповідно до акту від 10 грудня 2020 року № 661, як апеляцію Київської міської прокуратури від 4 грудня 2020 року на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року.

Також прокурор зазначає, що судом зазначений вирок, який на думку суду ніким не оскаржений і вступив у законну силу, ні до Київської міської прокуратури, яка підтримувала публічне обвинувачення, ні до Офісу Генерального прокурора, - Генеральної прокуратури України, якою затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі, для виконання надісланий не був.

За таких обставин апелянт вважає, що стороні державного обвинувачення з об`єктивних причин не було відомо про ненадходження до Шевченківського районного суду міста Києва апеляції на вирок суду у кримінальній справі № 222-18.

На апеляцію прокурора захисниками ОСОБА_9 та ОСОБА_6 подані заперечення, в яких захисники, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, з наведенням відповідного мотивування, просять відмовити у задоволенні апеляції прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали апеляцію у повному обсязі, захисників та ОСОБА_11 ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , які заперечували проти задоволення апеляції прокурора з посиланням на відсутність поважності причин пропуску строку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів доходить висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року:

ОСОБА_13 за обвинуваченням у вчиненні злочину,

- передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину, на підставі п.1 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року);

- передбаченого ч.2 ст. ст. 366 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину, на підставі п.1 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року);

ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчиненні злочину,

- передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину, на підставі п. 2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) ;

-передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, виправданий на підставі п. 1 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) за відсутністю події злочину;

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

-передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

- передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, визнано винуватим та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки та на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнений від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчинені злочину,

- передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) ;

- передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, виправданий на підставі п. 1 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) за відсутністю події злочину;

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні злочину:

- передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) ;

- передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, виправданий на підставі п. 1 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року) за відсутністю події злочину;

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366 КК України виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

- передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року);

- змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України на ч.1 ст.366 КК України, призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на строк 2 (два) роки та на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнений від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

- змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366 КК України на ч.3 ст.15, ч.1 ст.366 КК України, призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на строк 2 (два) роки та на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнений від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

- змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення з ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК України на ч.3 ст.358 КК України, призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, та на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнено від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

- змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення з ч.3 ст.28, ч.3 ст.212 КК України на ч.3 ст.212 КК України, призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з позбавленням права обіймати посади адміністративно-господарських функцій на строк 2 (два) роки, з конфіскацією майна, та на підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнено від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

- передбаченого ч.3 ст.209 КК України, виправданий за недоведеністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст.6 КПК України (1960 року).

Цим же вироком вирішено питання запобіжних заходів та речових доказів, а також роз`яснено, що на вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку ( т. 124, т. 125, ас. 1-173 т. 126).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України (в редакції 1960 року) апеляція на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом 15 діб, а не 30 днів, як зазначено у вироку, з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Прокурором ОСОБА_14 , яка брала участь у розгляду справи в суді першої інстанції, копія вироку отримана 19 листопада 2020 року (ас. 176 т. 126).

Однак, апеляція на вирок суду разом з клопотанням про відновлення строку на його апеляційне оскарження подана лише 6 липня 2021 року (ас. 216-222 т. 126).

При цьому у клопотанні прокурор послався лише на те, що 4 грудня 2020 року була направлена апеляція на вирок суду, а про те, що апеляція прокурора станом на 5 липня 2021 року на вирок суду не надходила, прокурору стало відомо з листа Шевченківського районного суду м. Києва.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_14 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду від 16 листопада 2020 року по справі № 2610/11512/2012 та визнано апеляцію від 6 липня 2021 року, яка була долучена до вказаного клопотання такою, що не підлягає розгляду.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд зазначив про те, що прокурор мотивує клопотання тим, що Київською міською прокуратурою 4 грудня 2020 року подано апеляцію на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року, що підтверджується фіскальним чеком від 4 грудня 2020 року ПН 215600426655.

У той же час в судовому засіданні встановлено, що листом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 15 липня 2021 року вих. № 01-15/444/2021 ОСОБА_10 надано наступну інформацію: «Відповідно до інформації, наявної в розпорядженні суду, на адресу Шевченківського районного суду м. Києва 10 грудня 2020 року надходив лист зі штрих кодом 0411955599330. Конверт після його відкриття було оглянуто та виявлено чисті аркуші паперу формату А-4, про що зазначено в акті № 661, який надіслано до Київської міської прокуратури, про отримання якого є відповідна відмітка». Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що фіскальний чек, на який посилається прокурор, підтверджує направлення до суду чистих аркушів паперу, а не апеляційних скарг, як це зазначає прокурор.

Крім того, як зазначено у постанові, про отримання Шевченківським районним судом м. Києва чистих аркушів паперу було сповіщено Київську міську прокуратуру, яка відповідно до відмітки канцелярії 17 грудня 2020 року отримала акт Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року № 661.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що з матеріалів судової справи вбачається, що прокурор ОСОБА_14 отримала вирок суду 19 листопада 2020 року, а тому, суд дійшов висновку, що прокурором більш ніж на пів року, без поважної причини, було пропущено строк на подачу апеляційної скарги на вирок суду.

За наявності встановлених обставин суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не було встановлено жодної поважної підстави для поновлення пропущеного строку на подачу апеляційної скарги.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Згідно з ч.2 ст.353 КПК України (1960р) у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, тобто, до поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження відносяться обставини, що об`єктивно перешкодили учаснику процесу вчасно подати апеляцію. При цьому такі обставини має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

З матеріалів кримінальної справи встановлено, що прокурором на підтвердження даних своєчасного направлення апеляції на вирок суду до клопотання про поновлення строку долучена копія першого аркушу апеляції, на якій міститься дата 4 грудня 2020 року, на якій міститься відбиток копії фіскального чеку від 4 грудня 2020 року ПН 215600426655 зі штрих-кодом 0411955599330 (ас. 18 т. 126).

При цьому будь-яких даних, що саме у вказаному конверті була направлена апеляція у даній кримінальній справі, зазначені копії не містять, і у будь-який інший спосіб ідентифікувати належність вказаних документів саме до цієї кримінальної справи неможливо.

На запит ОСОБА_10 від 8 липня 2021 року, згідно з яким останнім зазначено про те, що йому стало відомо про подання прокурором апеляції на вирок суду та клопотання про поновлення строку, яке обґрунтоване тим, що 4 грудня 2020 року на зазначений вирок було подано апеляцію із зазначенням ПН та штрих-коду (ас. 231 т.126), листом від 15 липня 2021 року за підписом керівника апарату суду надано відповідь, що відповідно до інформації, наявної у розпорядженні суду, на адресу суду 10 грудня 2020 року надходив лист зі штрих-кодом 0411955599330, при відкритті якого було виявлено чисті аркуші паперу формату А-4, про що зазначено в акті № 661, який надіслано до Київської міської прокуратури, про отримання якого є відповідна відмітка (ас. 232 т. 126).

Зазначені у листі обставини підтверджуються копією акту № 661 від 10 грудня 2020 року (ас. 233 т. 126).

Доводи прокурора про те, що керівником апарату суду поштове відправлення зі штрих-кодом 0411955599330 ідентифіковане саме у даному кримінальному провадженні, що, на думку прокурора, підтверджує обставини направлення апеляції саме 4 грудня 2020 року, є непереконливими, оскільки, як встановлено з наведених документів, відповідь керівника апарату була надана на запит ОСОБА_10 , в якому був зазначений штрих-код, на який посилався прокурор у клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, а, відтак, встановлені обставини, як раз, і свідчать, що конверт, який надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва зі штрих-кодом 0411955599330, мав чисті аркуші паперу, а не апеляцію у вказаній кримінальній справі, що підтверджується актом № 661 від 10 грудня 2020 року, і суд був позбавлений можливості станом на час отримання вказаного конверту встановити його належність до кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Посилання прокурорів на те, що акт суду за № 661 був направлений до прокуратури без супровідного листа, що позбавило прокурорів можливості встановити, якого поштового відправлення та якої справи стосуються відомості, зазначені в акті, є безпідставними, оскільки не позбавляли можливості прокурорів у встановленому порядку звернутися до суду для з`ясування зазначених обставин. Проте, жодним із прокурорів будь-які заходи для перевірки вказаних обставин застосовано не було, і таких даних не міститься у матеріалах кримінальної справи.

Окрім того, з матеріалів кримінальної справи встановлено, що 4 березня 2021 року з матеріалами кримінальної справи був ознайомлений прокурор ОСОБА_4 (ас. 212 т. 126).

При цьому станом на час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи прокурором вони не містили апеляції прокурора на вирок суду. Однак, зазначені обставини залишились поза увагою прокурора, і, як встановлено з матеріалів справи, будь-яких заходів для з`ясування обставин надходження або ненадходження апеляції прокурора до суду прокурорами у даній кримінальній справи не застосовувалось.

Колегія суддів вважає непереконливими і доводи прокурорів про те, що судом ні Київська міська прокурора, ні Офіс Генерального прокурора не повідомлені про набрання вироком суду законної сили, а також вирок не направлений для виконання, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону.

Окремо колегія суддів враховує, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті ЄДРСР, оскаржуваний вирок оприлюднений на сайті 23 листопада 2020 року із вказівкою про набрання ним законної сили 5 грудня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92971909), і зазначені обставини свідчать про те, що прокурор у справі не був позбавлений можливості перевірити та встановити наведені обставини своєчасно.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів (запитів, заяв, клопотань тощо) на підтвердження того, що прокурори цікавилися справою, як і не надано таких відомостей прокурором ні під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.

За встановлених обставин доводи клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання колегії суддів, обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження вироку суду, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (в редакції 1960 року), п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (2012 року), колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_14 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду від 16 листопада 2020 року по справі № 2610/11512/2012 та визнано апеляцію такою, що не підлягає розгляду, - залишити без зміни, апеляцію прокурора у справі прокурора ОСОБА_4 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3