Ухвала

від 08.06.2022 по справі 2610/11512/2012

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 2610/11512/2012

провадження № 51-145км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, які постановлені у кримінальній справі за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Капустинці Яготинського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі КК);

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Торське Краснолиманського району Донецької області, жителя АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191;ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Сімферополя, жителя АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191;ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366;ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та жителя АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191;ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209 ; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366;ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року ОСОБА_10 , з урахуванням постанови цього ж суду від 30 листопада 2020 року про виправлення описок, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 366 КК виправдано за недоведеністю в його діях складів цих злочинів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року;

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК, а також ОСОБА_13 за обвинуваченням, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК, виправдано за недоведеністю в їх діях складів цих злочинів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року;

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю події злочину;

ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, визнано винуватим та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і на підставі статей 49, 74 КК звільнено від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_13 кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК на ч. 1 ст. 366 цього Кодексу, з ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 366 КК на ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 366 цього Кодексу та призначено йому за кожен злочин окремо покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки та на підставі статей 49, 74 КК звільнено ОСОБА_13 від відбування цих покарань у зв`язку із закінченням строків давності;

змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_13 кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК на ч. 3 ст. 358 КК, призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а також змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_13 кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК на ч. 3 ст. 212 цього Кодексу, призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки з конфіскацією майна, та на підставі статей 49, 74 КК звільнено ОСОБА_13 від відбування цих покарань у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання, які стосуються: запобіжних заходів; арешту майна; речових доказів.

Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 20липня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури про відновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку та визнав його апеляцію від 06 липня 2021 року такою, що не підлягає розгляду.

Київський апеляційний суд ухвалою від 24 листопада 2021 року постанову районного суду від 20 липня 2021 року залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20липня 2021 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, просить скасувати їх і направити клопотання сторони обвинувачення про відновлення строку на подання апеляції навирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року на новий розгляд до вказаного суду для розгляду по суті.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що рішення прийняті судами без належного з`ясування обставин справи, оскільки 04 грудня 2020 року Київська міська прокуратура через поштове відділення Укрпошти рекомендованим листом без опису вкладення подала апеляцію на вирок від 16 листопада 2020 року, що підтверджується фіскальним чеком від 04 грудня 2020 року ПН № 215600426655.

Прокурор акцентує увагу на інформації районного суду, відповідно до якої апеляція прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року станом на 05 липня 2021 року до суду не надходила.

З огляду на вказані обставини прокурор у справі 06 липня 2021 року подав клопотання про відновлення строку на подання апеляції на вказаний вирок, у задоволенні якого постановою суду від 20 липня 2021 року було відмовлено.

Як зауважує скаржник, районний суд із посиланням на лист керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року дійшов висновку, що фіскальний чек про направлення на адресу суду поштового відправлення з апеляцією на вирок суду, на який посилається прокурор, не підтверджує такого направлення до суду апеляції, а підтверджує факт направлення до суду чистих аркушів паперу. Про це 17 грудня 2020 року було сповіщено Київську міську прокуратуру актом районного суду від 10 грудня 2020 року № 661, який прокуратура дійсно отримала 17 грудня 2020 року, однак суди не врахували такого: він надісланий без супровідного листа, в ньому не вказано будь-яких даних, які б могли дати можливість прокурору ідентифікувати приналежність цього акта до відсутності вкладення до конверта з апеляцією на вирок у цій кримінальній справі.

Крім того, не погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що прокурор ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами справи 04 березня 2021 року, але не вжив заходів для з`ясування обставин надходження або ненадходження апеляції. При цьому наголошує на отриманні справи для ознайомлення з кримінальної канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва, а не з архіву цього суду, що, на думку прокурора, могло би свідчити про прийняття остаточного рішення у справі набрання вироком законої сили. Крім того, у справі були відсутні останні документи про хід справи, з чого сторона обвинувачення зробила висновок, що останній том справи з протоколами судових засідань, вироком, апеляцією прокурора, тощо, знаходяться в апараті головуючого судді у справі у зв`язку з підготовкою її для відправлення до Київського апеляційного суду.

У запереченнях на касаційну скаргу захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказують на необґрунтованість доводів у цій скарзі та законність і обґрунтованість судових рішень.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав доводи та вимоги своєї касаційної скарги.

Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, зазначив про безпідставність касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни.

Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заперечили проти задоволення касаційної скарги, навели аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просили залишити їх без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 395 КПК 1960 року касаційний суд перевіряє законність таобґрунтованість судового рішення занаявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування абозміни вироку та ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370372 цього Кодексу.

Частиною 3ст. 349 КПК 1960 року передбачено, що апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п`ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Згідно з частинами 2 та 4ст. 353 КПК1960 року у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок, про відновлення пропущеного строку. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновлює пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку районного суду від 16 листопада 2020 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 прокурор подав 06 липня 2021 року, тобто більше ніж через 6 місяців з моменту закінчення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи своє клопотання, прокурор указував на те, що 04 грудня 2020 року Київська міська прокуратура подала апеляцію на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року, що підтверджується фіскальним чеком від 04 грудня 2020 року ПН № 215600426655, однак відповідно до інформації, наданої судом першої інстанції апеляція прокурора на вказаний вирок станом на 05 липня 2021 року не надходила.

За наслідками розгляду клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_14 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду від 16 листопада 2020 року у цій справі районний суд постановою від 20 липня 2021 року відмовив у його задоволенні та визнав апеляцію зазначеної особи від 06 липня 2021 року, яка була долучена до вказаного клопотання, такою, що не підлягає розгляду.

З висновками суду першої інстанції погодився й Київський апеляційний суд, про що навів мотиви в ухвалі від 24 листопада 2021 року.

Приймаючи зазначене рішення, апеляційний суд виходив з того, що прокурор на підтвердження обставин своєчасного направлення апеляції на вирок долучив до клопотання про відновлення строку копію першого аркуша апеляції, датовану 04 грудня 2020 року, та знімок копії фіскального чека від цієї ж дати ПН № 215600426655 зі штрихкодом 0411955599330 (т. 126, а. с. 218).

Як установив суд, будь-яких даних про те, що саме у конверті була направлена апеляція у згаданій кримінальній справі, надіслані копії не містять і в будь-який інший спосіб ідентифікувати належність вказаних документів саме до цієї кримінальної справи неможливо.

Крім того, суд акцентував увагу на листі Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року, яким на запит ОСОБА_12 від 08 липня 2021 року надано відповідь про те,що за наявною у розпорядженні суду інформацією, на адресу суду 10 грудня 2020 року надійшов лист зі штрихкодом 0411955599330, під час його відкриття було виявлено чисті аркуші паперу формату А-4, про що зазначено в акті № 661, який 17 грудня 2020 року, відповідно до штемпеля, отримала Київська міська прокуратура (т. 126, а. с. 232, 233).

Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пунктів 4, 6 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, відповідальний працівник суду у день надходження кореспонденції перевіряє цілісність конверта (пакета), відповідність адресування, із дотриманням правил безпеки розкриває конверт (пакет), перевіряє відповідність вкладень опису (наявність додатків до документа). Конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

З урахуванням викладеного доводи прокурора про те, що акт надісланий без супровідного листа, у ньому не зазначено будь-яких даних, які б могли надати можливість прокурору ідентифікувати його приналежність до конверта з апеляцією на вирок у кримінальній справі щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , є безпідставними. Крім того, колегія суддів погоджується з аргументами суду апеляційної інстанції про те, що прокурори не були позбавлені можливості у встановленому порядку звернутися до суду для з`ясування зазначених обставин. Проте, як установив суд, жодним із прокурорів будь-яких заходів для перевірки вказаних обставин вжито не було.

Крім того, мотивуючи своє рішення, апеляційний суд правильно зазначив про те, що 04 березня 2021 року прокурор ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами кримінальної справи (т. 126, а. с. 212), яка не містила апеляції прокурора на вирок суду. Однак зазначені обставини залишились поза увагою прокурора, і як встановлено з матеріалів справи, будь-яких заходів для з`ясування обставин надходження або ненадходження апеляції до суду прокурори у кримінальній справі не вжили, а твердження прокурора про те, що, на його думку, останній том справи з протоколами судових засідань, вироком, апеляцією прокурора тощо перебуває в апараті головуючого у справі у зв`язку з підготовкою справи для відправки до Київського апеляційного суду є лише припущеннями.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає, що вищевказані часові межівчинених органами прокуратури дій та самі їх дії, в цій справі свідчать про відсутність у сторони обвинувачення процесуального інтересу до своєчасного оскарження судового рішення у строки, визначені ч. 3 ст. 349 КПК 1960 року, та не можуть свідчити про існування причин об`єктивного характеру, тобто таких, що не залежать від волі особи, які завадили звернутися досуду в межах строку, визначеного законом.

Стосовно посилання прокурора в касаційній скарзі на вказаний у вироку районного суду місячний строк оскарження судового рішення суд касаційної інстанції зазначає, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року виправлено, зокрема, описку в резолютивній частині вироку Шевченківського районного суду від 16 листопада 2020 року щодо строку оскарження. Вказану постанову Київська міська прокуратура отримала 09 грудня 2020 року (т. 126, а. с. 205).

Крім того, зазначення судом апеляційної інстанції про те, що ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає, не є порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень за доводами прокурора, а тому в задоволенні його касаційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись статтями 394 396, 400-2 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року та пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд

постановив:

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, постановлені у кримінальній справі щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною іоскарженню непідлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3