Постанова

від 30.11.2021 по справі 177/1340/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8486/21 Справа № 177/1340/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Колесової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання будівництва самочинним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , Головного Управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про про визнання будівництва самочинним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_2 посилався на те, що він є власником земельної ділянки та домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договорів дарування від 09 листопада 2011 року, укладених між ним та ОСОБА_4 . У процесі оформлення документів для отримання права власності на своє ім`я, землевпорядною організацією ПП «Геохора» виконані роботи по відновленню існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та закріплення їх межових знаків, про що складено відповідний акт та погоджено з суміжними землекористувачами. Упродовж 2010 року ОСОБА_1 , нехтуючи добросусідськими відносинами, без погодження з ним та Красінською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, здійснив самочинне будівництво споруд, а саме дворової вбиральні та двох сараїв, які відсутні на плані земельної ділянки від 1998 року. Дані споруди примикають до межі його земельної ділянки, порушуючи ст. 375 ЦК України, а також санітарні та протипожежні норми, передбачені ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» . Так, дворова вбиральня розміром 1,5 м х 1,5 м зведена на межі земельних ділянок на відстані 9,1 м від житлового будинку відповідача та 11,9 м від літньої кухні позивача. При цьому, вигрібна яма не має конструкції, яка запобігає фільтрації фекальних стоків у ґрунт, чим порушено п. 3.25 норм. Окрім того, цегляний сарай розміром 4,3 м х 5 м зведено на межі земельних ділянок, з його стін довжиною 2,8 м зайшла вглиб території позивача на 70 см., чим порушено п. 3.25 норм. Дерев`яний сарай розміром 6,2 м х 7,8 м зведено на межі земельних ділянок на відстані 3,8 м від літньої кухні позивача та одна з його стін довжиною 7,8 м зайшла вглиб території позивача на 40 см, чим порушено п. 3.25 норм. Вигрібна яма переповнена. Враховуючи той факт, що вигрібна яма дворової вбиральні не має конструкції, яка запобігає фільтрації фекальних стоків у ґрунт, упродовж тривалого часу відбувається забруднення ґрунту та ґрунтових вод фекальними стоками. Порушення санітарних норм при зведенні дворової вбиральні та дерев`яного сараю для худоби та свиней, а також порушення правил їх експлуатації призвели до того, що з настанням тепла на подвір`ї позивача відчувається нестерпний сморід, з-під дерев`яного сараю вибігали миші, щурі та куниця. Неодноразові звернення до ОСОБА_1 з проханням привести самочинні забудови у відповідність до будівельних, санітарних та протипожежних норм, проігноровано. Незаконними діями ОСОБА_1 , які виразились у порушенні ст. 375 ЦК України, норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , позивачу за первісним позовом та членам його родини завдано моральної шкоди, яка призвела до погіршення стану здоров`я через перебування у постійному пригніченому стані. Упродовж тривалого часу відчуває моральні страждання через несправедливе ставлення до нього, що призвело до втрати нормальних виробничих та особистих зв`язків, перебуває у схвильованому стані, хвилюється за життя та здоров`я своєї родини, адже споруди побудовано з порушенням санітарних та протипожежних норм, що негативно впливає на здоров`я та життя. Вказані обставини вимагають додаткових зусиль для організації його життя. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд визнати споруди, а саме: дворову вбиральню та два сараї, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , самочинним будівництвом, як такі, що збудовані без відповідних документів та належно затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних, санітарних та протипожежних норм і правил; зобов`язати ОСОБА_1 провести перебудову двох сараїв, за вищевказаною адресою, відповідно до вимог Державних будівельних норм, а саме: забезпечити протипожежний розрив 15 м між літньою кухнею Б домоволодіння АДРЕСА_1 та дерев`яним сараєм (приблизним розміром 6,2 м x 7,8 м) домоволодіння АДРЕСА_1 , забезпечити відстань не менше 1 м від найбільш виступаючої частини цегляного сараю (приблизним розміром 4,3 м х 5 м) та дерев`яного сараю (приблизним розміром 6,2 м x 7,8 м) до межі домоволодіння АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 70000 грн та судові витрати, а саме: на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 17435 грн. 15 коп., проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 13564 грн. 80 коп., комісію банку 135 грн. 65 коп., за здійснення робіт з виконання топографічної зйомки М1:200 за договором № 03/04-2 - 3000 грн, комісію банку 30 грн, вартість пального для забезпечення прибуття експерта до об`єкту дослідження - 704 грн. 70 коп.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2013 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи (т.1 а.с.95).

У лютому 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області про відновлення меж земельної ділянки, зміну плану земельної ділянки.

В обґрунтування вимог зустрічного позову, який уточнювався в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 посилалися на те, що їм на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 , для обслуговування якого та ведення особистого селянського господарства, рішенням Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 04 травня 2011 року виділено та надано дозвіл на приватизацію земельних ділянок розміром 0,25 га та 0,24 га, відповідно. ОСОБА_2 , нехтуючи добросусідськими відносинами, самовільно провів відчуження наданої їм земельної ділянки по лінії А-Г на 0,5 м і переніс межу вглиб їхньої території, відчуживши частину земельної ділянки, де прокладено водопровід. ОСОБА_2 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на підставі договору дарування, відповідно до якого йому видано два державні акти про право власності на земельні ділянки: серії ЯК № 634384 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та серії ЯК № 634384 на земельну ділянку площею 0,1800 га для ведення особистого селянського господарства. Попередній власниці земельної ділянки ОСОБА_4 була передана земельна ділянка площею 0,4300 га, із яких рілля 0,263 га, пасовищ (садів) 0,098 га, під двором та будівлями 0,070 га, про що свідчить акт встановлення меж земельної ділянки від 19 грудня 1997 року. Але при отриманні вже ОСОБА_2 спірних державних актів, ним самовільно змінено площу відведених ділянок щодо їх призначення, а саме для ведення особистого селянського господарства 0,1800 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку 0,2500 га, що призвело до того, що земельна ділянка ОСОБА_2 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, вийшла за раніше встановлені межі по лінії В-Б на їхню територію на 11 метрів (з 23,8 м до 34,83 м) та по лінії А-Б за межі існуючого паркану на 65 см, про що свідчить відмінність плану земельної ділянки та її розміри в Державному акті про право власності на землю попередньої власниці ОСОБА_4 та теперішнього власника ОСОБА_2 . Саме тому, на теперішній час, фактично, на території відповідача знаходяться їх побудови, а саме сінник, сарай, а також вищезгаданий водопровід. Також у акті існуючих зовнішніх меж земельної ділянки від 18 серпня 2009 року відсутні погоджувальні підписи сусідніх землекористувачів, а саме їх, що є

неправомірним, оскільки на той момент вони вже були користувачами суміжної земельної ділянки більше ніж десять років на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 1999 року. Навесні 2011 року ОСОБА_2 почав зводити капітальний паркан на бетонній основі, під час чого розбив їх сарай. На їх звернення до ОСОБА_2 щодо відновлення встановлених меж, він не реагує. На підставі викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_3 просили суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути їм перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 26 січня 1998 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Красінської сільської ради народних депутатів від 26 листопада 1997 року, конфігурація якої змінена відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 20 грудня 2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 по лінії В-Б на 11,03 м з 23,8 м до 34,83 м до заглиблення та 0,15 м з 7,8 м до 7,65 м по лінії А-Б за межі існуючого паркану на 65 см; зобов`язати ОСОБА_2 внести зміни до плану меж земельної ділянки та точок межових знаків шляхом приведення у відповідність документів, підготувавши нову технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки з кадастровим номером 1221883500:03:001:0080, площею 0,2500 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та з кадастровим номером 1221883500:03:001:0081, площею 0,1800 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з планом земельної ділянки, відповідно до Державного акту серії ДП КВ № 007039 від 26 січня 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Красінської сільської ради народних депутатів № 535 від 26 листопада 1997 року ОСОБА_4 ; зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області внести зміни до відомостей Державного земельного кадастру на підставі наданої заяви ОСОБА_2 та нової технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровим номером 1221883500:03:001:0080, площею 0,2500 га, призначена для будівництва за обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 1221883500:03:001:0081, площею 0,1800 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з плану меж земельної ділянки, відповідно до Державного акту серії ДП КВ № 007039 від 26 січня 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Красінської сільської ради народних депутатів № 535 від 26 листопада 1997 року ОСОБА_4 .

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , перенести, з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» , споруди двох сараїв, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечивши протипожежний розрив 15 м між літньою кухнею Б домоволодіння АДРЕСА_1 та дерев`яним сараєм (приблизним розміром 6,2 м Х 7,8 м) домоволодіння АДРЕСА_1 , а також забезпечивши відстань не менше 1 м. від найбільш виступаючої частини цегляного сараю (приблизним розміром 4,3 м Х 5 м) та дерев`яного сараю (приблизним розміром 6,2 м Х 7,8 м) до межі домоволодіння АДРЕСА_1 за вищевказаними адресами. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 115 грн., а також витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 17435 грн. 15 коп. У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , Головного Управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 06 липня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтями 16, 391, 386 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Зазначені норми гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачити можливість такого порушення його права в майбутньому.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно з п. 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає органу, який здійснює ведення Поземельної книги визначені документи.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміни відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Згідно з п. 118 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, внесення до Поземельної книги відомостей про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у п.119 цього Порядку здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Відповідно до п. 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються визначені документи.

Отже, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) і зареєстровані земельні ділянки здійснюється на загальних підставах, а не на підставі рішення суду.

Окрім того, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельну ділянку з видачею витягу є адміністративною послугою, що надається виключно через центри надання адміністративних послуг, які утворені при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування на безоплатній основі.

Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» , розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_2 є власником жилого будинку з господарськими побудовами АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване 09 листопада 2001 року в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за номером 186 в книзі 25С186 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та земельної ділянки площею 0,1800 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за вищевказаною адресою, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 634385 та серії ЯК № 634384, виданих 20 грудня 2010 року (т.1 а.с.10, 12, 13 ).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 4900 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 січня 1999 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Криворізької державної контори, в.о. держнотаріуса Криворізької районної держнотконтори Шабліян Є.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-403 свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 грудня 2010 року, посвідченим державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори Грабевник О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2-2071 (т.2 а.с.22, 40).

Між сторонами існує тривалий спір щодо володіння та користування належними їм відповідними суміжними земельними ділянками.

З листа Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області вбачається, що рішенням сесії сільської ради від 09 вересня 1997 року №325 на передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність розміром 0,49 га, виділялася земельна ділянка ОСОБА_5 . Вказане рішення втратило чинність у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішеннями Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №112 та № 113 від 04 травня 2011 року надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на земельні ділянки, розмірами 0,25 га та 0,24 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Також вказаним рішенням визначено, що площа земельної ділянки буде уточнена в аткі встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надано дозвіл на замовлення в землевпорядній організації технічної документації із землеустрою, що посвідчують право власності на земельну ділянку (т.2 а.с.26, т.3 а.с.32).

Згідно Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25 грудня 2013 року, головним державним інспектором Криворізького відділу контролю та державного нагляду територіального управління з контролю за будівництвом об`єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду Правобережжя Безпрозванною К.Ю., у присутності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , на підставі заяви ОСОБА_2 від 18 грудня 2013 року № Б-1665, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 , за місцем знаходження об`єкта будівництва: домоволодіння АДРЕСА_1 .

Під час перевірки ОСОБА_1 було надано технічний паспорт БТІ від 23 квітня 1998 року та 24 вересня 2010 року, у якому зазначено будівлі, які мають капітальний характер: фундамент, цегляні стіни. На території домоволодіння також виявлені будівлі, які мають тимчасовий характер (без фундаментів, дерев`яні, металеві), за зносом вітхі (мають сліди порослі моху), рік побудови даних об`єктів за візуальним оглядом встановити неможливо. Зі слів власника, вони побудовані його батьком ще 1965 року. Будівлі розміщені на межі ділянок. Указаний акт підписано інспектором, ОСОБА_1 та сусідкою (будинок АДРЕСА_3 ) ОСОБА_6 , без будь-яких зауважень (т.2 а.с.68).

Вказаним актом від 25 грудня 2013 року встановлено, що побудовані об`єкти, які відсутні у технічній документації на домоволодіння АДРЕСА_1 , не є капітальними спорудами, мають тимчасовий характер, відтак, при їх будівництві не вимагалося відповідних дозвільних документів, та, як наслідок, їх державної реєстрації.

Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 25 грудня 2013 року не оскаржено.

Доказів на спростування викладених у ньому обставин учасниками справи, зокрема позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_7 , не надано.

Висновком судової будівельної експертизи від 26 червня 2020 року, проведеної на підставі ухвали суду від 28 травня 2019 року, встановлено, що споруди, збудовані на території домоволодіння по АДРЕСА_1 а саме: цегляний сарай (приблизним розміром 4,3 м х 5 м), дерев`яний сарай (приблизним розміром 6,2 м х 7,8 м) згідно з відомостей наданої топографо-геодезичної зйомки, що виготовлена ТОВ «Геохора Плюс» - розташовані на фактичній межі між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , одночасно потрібно зазначити, що фактична межа земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідає місцеположенню межі, яка повинна бути згідно з відомостей Державного земельного кадастру, тобто вищезазначені споруди не порушують межі суміжної земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Фактичне розташування на земельній ділянці АДРЕСА_4 - цегляного сараю (приблизним розміром 4,3 м х 5 м), дерев`яного сараю (приблизним розміром 6,2 м х 7,8 м.) не відповідають Державним будівельним нормам України в частині недотримання протипожежних розривів між літньою кухнею літ. Б домоволодіння АДРЕСА_1 та дерев`яного сараю (приблизним розміром 6,2 м х 7,8 м) домоволодіння АДРЕСА_4 згідно з вимогами зазначених у таблиці 6.7 ДЕН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» , недотримання вимог у частині забезпечення виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів, а також недотримання вимог в частині розміщення в кварталах зі сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м (т. 4 а.с.119-129).

У вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на дослідження не з`явилися, доступ експерту до домоволодіння АДРЕСА_4 не надали, жодних правовстановлюючих документів, технічного паспорту на будівлі експерту також не надали.

Встановлено, зведені на території домоволодіння АДРЕСА_4 споруди, що не відображені у технічній документації, є тимчасовими.

Відповідно до пункту 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (який діяв на момент спірних правовідносин), не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.

Аналогічні за змістом положення містяться у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , відповідно до яких, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Розташування на межі земельних ділянок сторін спірних тимчасових споруд не відповідають Державним будівельним нормам України в частині дотримання протипожежних розривів та в частині забезпечення виконання необхідних інженерно-технічних заходів, порушує право позивача за первісним позовом ОСОБА_2 безпечно та належним чином користуватися своїм майном.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів самочинного будівництва вищевказаних споруд на території домоволодіння АДРЕСА_4 , та судом встановлено, що вказані споруди не відповідають Державним будівельним нормам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині зобов`язання ОСОБА_1 перенести, з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» , споруди двох сараїв, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , забезпечивши протипожежний розрив 15 м між літньою кухнею Б домоволодіння АДРЕСА_1 та дерев`яним сараєм (приблизним розміром 6,2 м Х 7,8 м) домоволодіння АДРЕСА_1 , а також забезпечивши відстань не менше 1 м від найбільш виступаючої частини цегляного сараю (приблизним розміром 4,3 м Х 5 м) та дерев`яного сараю (приблизним розміром 6,2 м Х 7,8 м) до межі домоволодіння АДРЕСА_1 за вищевказаними адресами.

Щодо вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди слід зазначити, відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач ОСОБА_2 є людиною похилого віку, внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав тривалих душевних страждань, постійного хвилювання. ОСОБА_1 протиправно порушено право позивача ОСОБА_2 шляхом створення перешкод у користуванні земельною належною йому ділянкою, у результаті чого останній зазнав тривалих душевних страждань, постійного хвилювання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога про відшкодування завданої моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3000 грн.

При цьому, судом обґрунтовано не взято до уваги заперечення ОСОБА_1 , що ним не будувалися спірні споруди, оскільки він, ставши одним із співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, постійно проживаючи у ньому, будучи обізнаним про зведення споруд з порушенням будівельних норм, упродовж тривалого часу не вживав заходів для усунення порушень.

Стосовно доводів відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про пропуск строків позовної давності за первісним позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння, визначене ст. 387 ЦК України, й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, визначене ст.391 ЦК України, тобто віндікаційний та негаторний позови.

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Таким чином, поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом зобов`язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовану господарську споруду. Тому, негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №686/16196/15-ц.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 13, 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ст. ст. 79, 79-1 ЗК України).

Згідно зі ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (ст. 103 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України, земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

За змістом ч. 1 ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осiб на земельнi дiлянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом способів.

Разом з тим, за вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Встановлено, на підставі договору дарування земельної ділянки від 09 листопада 2001 року, посвідченого завідувачем Криворізької районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Полюх П.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4137, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,4300 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, яка розташована на території Красінської сільської ради та знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11).

Попередній власниці ОСОБА_4 земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП КВ 007038, виданого Красінською сільською радою 02 квітня 1998 року (т.1 а.с.11).

Згідно акту встановлення меж земельної ділянки, що відводиться (передається) у власність від 19 грудня 1997 року, що знаходиться в справі по передачі земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_4 за 1997 рік, межі земельної ділянки були погоджені з суміжними землекористувачами.

Після укладення договору дарування земельної ділянки від 09 листопада 2001 року, ОСОБА_2 з метою реєстрації права власності на зазначену в договорі земельну ділянку замовив в ПП «Геохора» виготовлення технічної документації, та було складено акт відновлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 18 серпня 2009 року (т.1 а.с.14).

Згідно зазначеного акту представником ПП «Геохора» Долбенко В.М., у присутності представника Красінської сільської ради Данилової Н.Ф., землекористувача ОСОБА_2 та суміжних землекористувачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4300 га, у т.ч. для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарчих будівель і споруд 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства 0,1800 га, межі земельної ділянки проходять по зовнішній огорожі, претензій при встановленні існуючих меж землекористування суміжними землекористувачами не заявлено, межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 4 шт. вказані представником в натурі та передані під нагляд зберігання землекористувачу споруд. Суміжні землекористувачі в т.ч. і ОСОБА_9 підписали зазначений акт, тобто погодили межі земельної ділянки.

ОСОБА_2 на підставі вказаного договору дарування земельної ділянки від 09 листопада 2001 року отримав Державні акти на право власності на земельну ділянку: серії ЯК № 634384, виданого 20 грудня 2010 року, згідно з якого він став власником земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та серії ЯК №634385, виданого 20 грудня 2010 року, згідно з якого він став власником земельної ділянки площею 0,1800 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12, 13).

Відповідно до кадастрових планів з експлікацією угідь загальна площа зазначених земельних ділянок становить 0,4300 га.

Вказані обставини встановлені рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2013 року (т.2 а.с. 46-48, 49-52).

Указаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що відмінність у розмірах межі між земельними ділянками не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що при порівнянні плану зовнішніх меж земельної ділянки згідно з Державного акту на право приватної власності на землю, бланк серія ДП КВ 007038 від 06 січня 1998 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 , із кадастровими планами експлікації угідь на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що загальна площа переданої ОСОБА_2 у власність земельної ділянки не змінилася і становить 0,4300 га, а також не змінилися розміри самих меж, окрім межі, яка на плані в Державному акті ОСОБА_4 визначена розміром 7,8 м зменшилася на кадастровому плані ОСОБА_2 до 7,65 м.

Різниця в розмірах межі земельної ділянки згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки згідно з Державного акту на право приватної власності на землю, бланк серія ДП КВ 007038 від 06 січня 1998 року на ім`я ОСОБА_4 - 23,8 м, та згідно з кадастрового плану експлікації угідь на ім`я ОСОБА_2 - 33,95 га, пояснювалася тим, що в плані зовнішніх меж у Державному акті ОСОБА_4 помилково не була зазначена площа земельної ділянки під садами, тоді як в натурі вона була виділена.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової земельно-технічної експертизи.

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не зверталися до суду із відповідним клопотанням про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи

щодо визначення конкретного розміру, конфігурації та дійсного зайняття ОСОБА_2 належної їм земельної ділянки.

Таким чином, порушення меж земельних ділянок (відстань, розміри та інше) ОСОБА_2 належними доказами у справі не підтверджується, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмов у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 115 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 (т.1 а.с.1, 2).

Щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, слід зазначити, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені позивачем ОСОБА_2 за первісним позовом, пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 17435 грн. 15 коп., які складаються із витрат: на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 13 564 грн. 80 коп., на здійснення робіт з виконання топографічної зйомки М1:200 за договором № 03/04-2, у розмірі 3000 грн., комісії банку 30 грн., 53 грн. 28 коп. та 82 грн. 37 коп., та на пальне для забезпечення прибуття експерта до об`єкта дослідження, у розмірі 704 грн. 70 коп., що підтверджується відповідними квитанціями та чеками (т.4 а.с.157, 158, 159,160).

Доводи апеляційної скарги про доведеність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належними доказами у справі не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав задоволення первісного позову ОСОБА_2 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П. Красвітна

О.В. Свистунова