Ухвала

від 21.02.2022 по справі 177/1340/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 177/1340/13-ц

провадження № 61-1703ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 липня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання будівництва самочинним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , Головного Управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив: визнати споруди, а саме дворову вбиральню та два сараї, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , самочинним будівництвом, як такі, що збудовані без відповідних документів та належно затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних, санітарних та протипожежних норм і правил; зобов`язати ОСОБА_1 провести перебудову двох сараїв, за вищевказаною адресою, відповідно до вимог Державних будівельних норм; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000,00 грн та судові витрати у загальному розмірі 34 870,30 грн.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , Управління Держгеокадастру

у Криворізькому районі Дніпропетровської області, в якому просили: зобов`язати ОСОБА_2 усунути їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 26 січня 1998 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Красінської сільської ради народних депутатів

від 26 листопада 1997 року, конфігурація якої змінена відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 20 грудня

2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 по лінії В-Б на 11,03 м з 23,8 м до 34,83 м до заглиблення та 0,15 м з 7,8 м до 7,65 м по лінії А-Б за межі існуючого паркану на 65 см; зобов`язати ОСОБА_2 внести зміни до плану меж земельної ділянки та точок межових знаків шляхом приведення

у відповідність документів, підготувавши нову технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки з кадастровим номером 1221883500:03:001:0080, площею 0,2500 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та з кадастровим номером 1221883500:03:001:0081, площею 0,1800 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 , згідно з планом земельної ділянки, відповідно до Державного акту серії ДП КВ № 007039 від 26 січня 1998 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Красінської сільської ради народних депутатів № 535

від 26 листопада 1997 року ОСОБА_4 ; зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести зміни до відомостей Державного земельного кадастру на підставі наданої заяви ОСОБА_2 та нової технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровим номером 1221883500:03:001:0080, площею 0,2500 га, призначена для будівництва за обслуговування житлового будинку та кадастровим номером 1221883500:03:001:0081, площею 0,1800 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з плану меж земельної ділянки, відповідно до Державного акту серії ДП КВ № 007039

від 26 січня 1998 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Красінської сільської ради народних депутатів № 535 від 26 листопада

1997 року ОСОБА_4 .

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання будівництва самочинним, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 перенести, з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова територій , споруди двох сараїв, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , забезпечивши протипожежний розрив 15 м між літньою кухнею Б домоволодіння

АДРЕСА_2 та дерев`яним сараєм (приблизним розміром 6,2 м * 7,8 м) домоволодіння

НОМЕР_1 , а також забезпечивши відстань не менше 1 м від найбільш виступаючої частини цегляного сараю (приблизним розміром 4,3 м * 5 м) та дерев`яного сараю (приблизним розміром 6,2 м * 7,8 м) до межі домоволодіння НОМЕР_1 за вищевказаними адресами.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 115,00 грн, а також витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 17 435,15 грн.

У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , Головного Управління Держгеокадастру

в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

21 січня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року (надійшла до суду 28 січня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 08 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху

з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги

і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, надати докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

18 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду

від 08 лютого 2022 року, докази дати отримання постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

В уточненій касаційній скарзі заявник посилається, як на підставу касаційного провадження, на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно

є загальним та не відповідає вимогам викладених у ЦПК України.

Зокрема, заявник не вказує, висновок Верховного Суду щодо якої саме норми права відсутній, та у яких, на думку заявника, подібних правовідносинах, відсутній висновок.

Отже, станом на 21 лютого 2022 року вимоги, викладені в ухвалі Верховного суду від 08 лютого 2022 року, заявником не виконані, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню

із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць