Рішення

від 24.11.2021 по справі 922/2963/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2963/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії", м. Харків, про стягнення коштів в розмірі 364969,85 грн. за участю представників:

позивача - Бойчук В.І., за самопредставництвом;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна установа "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії", в якій просить суд :

- договір оренди державного майна №12/12-2018 від 12.12.2018, укладений між Державною установою Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова Національної академії медичних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" - розірвати.

- відповідачу сплатити на користь позивача орендну плату та пов`язані з орендою державного майна платежі в розмірі, що становить 159942,42 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору оренди державного майна №12/12-2018 від 12.12.2018. Нормативно позов обґрунтований ч.2, ч. 3 ст.18, ч.1 ст.19, ч. 3 ст. 26, ч.1 ст.27 Про оренду державного та комунального майна , ч.1. ст.16, ч.1 ст. 22 ЦК України, ст.49, ч.1 ст.224 ГК України, пп.1 ч.2 ст.45 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність , ст.54 Конституції України, ст. ст.4, 20, 24, 42, 45, 46, 73, 162 ГПК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2963/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на 15.10.2019 о 10:30 год. (суддя Присяжнюк О.О.).

07.11.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 26879), відповідно до якого відповідач проти позову в частині стягнення заборгованості з орендних платежів заперечує у повному обсязі, зазначає, що відповідач, як орендар за спірним договором не знав та не міг знати на момент укладення договору оренди, що об`єкт нерухомого майна, який планується для використання, перебуває в стані, непридатному та навіть небезпечному для використання. Спірний договір оренди в п. 5.1.6 передбачає можливість проведення орендарем капітального та поточного ремонту за письмовою згодою орендодавця. З метою виконання даної норми договору та з метою приведення об`єкту оренди у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, було проведено огляд об`єкту оренди спеціалістами із будівництва. В результаті такого огляду відповідачу стало відомо про незадовільний стан об`єкту оренди, про що пізніше було складено технічний висновок. Отже, орендар не мав можливості використовувати об`єкт оренди, у зв`язку із його небезпечним для експлуатації станом, дізнатися ж про такий стан об`єкту на момент укладення договору не мав законодавчої та технічної можливості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2019 призначено у справі № 922/2963/19 судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Зупинено провадження у справі на час проведення судового дослідження. Матеріали справи № 922/2963/19 скориговано до експертної установи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду від 03.02.2020, враховуючи хворобу судді Присяжнюка О.О., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/2963/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020, для розгляду справи № 922/2963/19 визначено суддю Аюпову Р.М.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2021 провадження у справі № 922/2963/19 поновлено. Призначено підготовче судове засідання на 12.08.2021 о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 19 вересня 2021 року. Відкладено підготовче засідання на 08.09.2021 о 10:15 год.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2021 відкладено підготовче засідання на 15.09.2021 о 14:30 год. Викликано у судове засідання для дачі пояснень судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса - Осипенко Катерину Олександрівну.

В судовому засіданні 15.09.2021 задоволено спільну заяву сторін про перехід до розгляду справи по суті в цей же день; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2021 суд повернувся до розгляду справи № 922/2963/19 у підготовчому провадженні та призначив підготовче засідання по справі № 922/2963/19 на 20.10.2021 о 12:40 год.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2021 прийнято відмову позивача - Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" від позову в частині заявлених позовних щодо розірвання договору оренди державного майна №12/12-2018 від 12.12.2018, укладеного між Державною установою Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова Національної академії медичних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" (вх. № 26538) та закрито провадження у справі № 922/2963/19 в цій частині. Прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (№ 26538) та розгляд справу продовжено з урахуванням цієї заяви. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2963/19 до судового розгляду по суті на 10.11.2021 о 14:00 год.

Відповідно до прийнятою судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та прийняття відмови позивача від позову в частині заявлених позовних щодо розірвання договору оренди державного майна №12/12 -2018 від 12.12.2018, судом розглядається позов Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" про стягнення заборгованості з орендної плати та пов`язаних з орендою державного майна платежів в розмірі в розмірі 364969,85 грн., станом на 19.12.2019, за період квітень - грудень 2019 року.

Протокольною ухвалою від 10.11.2021 у судовому засіданні, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 24.11.2021 о 12:50 год.

У судовому засіданні 24.11.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Відповіді на відзив на позов, позивачем суду надано не було.

Представник відповідача у судове засіданні 24.11.2021 не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про перенесення судового засідання (вх. № 27687), у зв`язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Дослідивши подане відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Приписами ст. 194 ГПК України унормовано, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Проте, відповідачем не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без участі представника відповідача та останніми не наведено жодного доказу, який, у розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України, може суттєво вплинути на розгляд даного спору по суті, а наявні матеріали справи в повній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Також, суд зауважує, що в клопотанні жодним чином не пояснюється, з яких підстав представником відповідача віддана перевага іншому судовому засіданню, всупереч засіданню у даній справі, про яке він був повідомлений завчасно.

Окрім цього, господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участі в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Суд зауважує, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. А, отже, причини неявки керівника відповідача в судове засідання останнім суду не повідомлені.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду не підлягає задоволенню.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодилився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами, у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.11.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

12.12.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди державного майна № 12/12-2018, з метою розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики.

Згідно п.1.1. договору оренди державного майна №12/12 -2018 від 12.12.2018 (надалі - договір) орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" (ТОВ УКНПЦ клітинної терапії отримав від орендодавця - Державної установа "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" (ДУ ІМІ НАМН ) в платне користування державне майно (нежитлові приміщення) загальною площею 199,2 кв.м.

Передання позивачем відповідачу приміщення в оренду підтверджується підписаним позивачем та відповідачем актом приймання - передачі орендованого майна за договором № 12/12-2018 від 12 грудня 2018 року.

Передача майна здійснювалась за вартістю визначеною за оцінкою ринкової вартості. Орендна плата визначалась на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із послідуючими змінами) і складає, відповідно до п.3.1 договору, 33783,10 грн. Розмір орендної плати коригувався щомісячно на умовах визначених договором з урахуванням індексу інфляції (п.3.3.).

Відповідно до п. 5.1.2. договору, орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно сплачувати орендну плату та платежі зазначені у п.3.8. договору, а саме - експлуатаційні витрати, плату за комунальні послуги, електроенергію, та відшкодовувати податок на землю.

Відповідно до п. 5.4. в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) орендар зобов`язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна орендодавцю на підставі акту передачі-приймання.

19.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди державного майна від 12.12.2018 №12/12-2018 про його розірвання.

Відповідно до п.5.2. додаткової угоди договір оренди державного майна розривається достроково з дати підписання цієї додаткової угоди до нього, внаслідок порушення умов договору:

- несплати орендарем орендної плати та інших платежів більш ніж двох місяців.

Відповідно до п. 3.1.3. додаткової угоди, орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки.

19.12.2019 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна, у якому сторонами було визнано, що майно що повертається орендарем перебуває в стані, що є гіршим, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Внутрішнє оздоблення, облицювання пластиковими панелями, системами електропостачання, опалення, водопроводу та каналізації, що було до передачі майна орендарю, на момент передачі в оренду відсутні.

На дату розірвання договору оренди державного майна від 12.12.2018 №12/12-2018 між позивачем та відповідачем на виконання п. 3.1.3. додаткової угоди до договору оренди державного майна про його розірвання було складено та підписано акт звіряння розрахунків за період з 12.12.2018 по 19.12.2019 відповідно до якого сума заборгованості відповідача за договором оренди станом на 19.12.2019 складала 364969,85 грн.

Вказаний договір, додаткова угода до нього, акти приймання - передачі та акт звіряння розрахунків за період з 12.12.2018 по 19.12.2019 міститься в матеріалах справи та були належним чином досліджений судом.

Факт укладення договору та його розірвання сторонами не заперечуються.

Відповідно до довідки та характеристики платежів наданої позивачем до позовної заяви вбачається, що відповідач сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди державного майна від 12.12.2018 №12/12-2018 в повному обсязі з дати укладення договору до квітня 2019 року, тобто факт надання йому послуг з боку позивача з оренди в повному обсязі підтверджується щомісячними проведеними ним оплатами.

Розмір суми несплачених відповідачем орендованих платежів за час дії договору оренди, станом на 19.12.2019 складає 364969,85 грн. за період з квітня по грудень 2019 року, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України).

Ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як зазначалось вище, умовами договору сторони погодили порядок здійснення орендної плати.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором оренди від 12.12.2018 зі сплати орендних платежів за період з квітня по грудень 2019 року становить 364969,85 грн.

Зазначена сума заборгованості, підтверджена матеріалами справи, обґрунтована, та не спростована відповідачем.

Натомість, матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості з орендної плати та витрат на утримання майна, що є предметом позову.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позову, суд зазначає про наступне.

Так, у ч. 6 ст. 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

За змістом п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин - грудень 2019) такого вичерпного переліку обставин теж не передбачено.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми ч. 6 ст. 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату, ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Як встановлено судом, майно, яке передавалось в оренду, обстежувалось директором товариства-відповідача, останнім замовлялась і оплачувалась його оцінка для визначення орендної плати.

В підписаному сторонами акті про передачу майна не зазначалось, що майно не придатне та має технічні недоліки, та, відповідно, відповідача влаштовував стан майна.

Згідно з п.5.1.3 договору орендар зобов`язаний забезпечити цілісність орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню. Будівельно-технічне дослідження об`єкту оренди фахівцями, які мають відповідну ліцензію не проводилось, а отже відсутні підстави для висновку орендаря про неналежний будівельно-технічний стан майна на час укладення договору оренди і період оренди майна до часу, коли орендар пошкодив майно.

Відповідач, заперечуючи проти позову посилався на обставини неможливості користування орендованим майном, у зв`язку з чим вважає, що звільнений від сплати орендної плати.

Суд вважає, що ці підстави є необґрунтованими з огляду на таке.

Факт неможливості використання орендованого мана відповідачем за призначенням з моменту укладення договору оренди державного майна від 12.12.2018р. №12/12-2018 спростовується доказами по справі, а саме: звітом про оцінку майна від 03 жовтня 2018 року, висновком експерта №28350 від 01.07.2021.

В розділі 5 "Аналіз найбільш ефективного використання" звіту про оцінку майна зазначено, що "найбільш ефективним використанням для оцінюваних приміщень може бути використання їх під офіс".

Приміщення будівлі, що надавались в оренду, до укладення договору оренди, використовуватись частково працівниками орендодавця і були придатні для офісної роботи, мали опалення, водовід, електромережі, санітарні умови, що вбачається із додатків до звіту про оцінку майна, де долучені фотографії кабінетів.

За результатами судової експертизи встановлено, що будівля, яка передана в оренду - не є аварійною. Появлення пошкоджень та дефектів в господарському корпусі літ. "В-2" по вул. Пушкінській, 14-16 в м. Харкові могло бути викликано комплексом причин. Визначити технічні причини та період настання пошкоджень та руйнувань господарського корпусу літ. "В-2" не уявляється можливим.

Окрім того, результати судової експертизи спростовують твердження відповідача про те що на момент укладення договору оренди не можна було встановити технічний стан майна і його придатність.

Відповідно до умов договору оренди, орендар не мав права самочинно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна без письмової згоди орендодавця (п.5.1.6 договору). При наявності письмового дозволу орендодавця, згідно п.6.2. договору, орендар міг вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію та технічне переозброєння за погодженою з орендодавцем проектно-кошторисною документацією.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згода орендодавця чи дозвіл на будівельні роботи орендодавцем не надавалась, будівельна та проектно-кошторисна документація не складалась.

Як встановлено судом, після отримання приміщень в оренду, відповідачем, без дозволу орендодавця, на порушення умов договору оренди, без проектно-кошторисної документації, було розпочато незаконні будівельні роботи і демонтування будівельних конструктивів, розібрані дерев`яні перегородки, що підсилювали несучу здатність. Такі дії стосовно старої будівлі не можливі і "може давати істотний прогин що супроводжується відривом перегородок від стель заклинюванням дверей і порушенням оздоблювального шару перегородок" - ( с.12 висновку судового експерта).

Представник орендаря в суді заперечував проведення орендарем незаконних будівельних робіт, однак наданий ним технічний висновок проведений ТОВ "Харківреконструкція" спростовує такі заперечення, оскільки в описі та долучених планах, експерт вказав на розібрані замовником (орендарем) дерев`яні перегородки та руйнування що виникли після цього. Зменшення несучих здатностей внаслідок розібрання перегородок викликала руйнування елементів будівлі і погіршення його стану. Також орендарем був проведений демонтаж тепломережі, електромережі, санітарних пристроїв.

Отже, технічний висновок ТОВ Харківреконструкція про стан основних будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації будівлі в якості доказу того, підтверджує факт того, що відповідачем після укладення договору оренди державного майна від 12.12.2018 №12/12-2018 самостійно, без дозволу позивача, було проведено ремонтні роботи (демонтовані/розібрані деревинні перегородки в орендованих приміщеннях), внаслідок яких стан орендованих приміщень погіршився.

Твердження орендаря про неможливість використання орендованого майна, також спростовується тим, що орендарем тривалий час не було розірвано договір оренди та не повернуто орендоване майно на вимогу орендодавця.

Так, акт приймання-передачі орендованого майна від 19.12.2019 підписаний позивачем та відповідачем, свідчить про те, що відповідач самостійно під час користування орендованим майном демонтував внутрішнє оздоблення орендованих приміщень: облицювання пластиковими панелями, системами електропостачання, опалення, водопроводу та каналізації.

Отже, суд зазначає, що за наведених умов стверджувати про звільнення орендаря на підставі ч.6 ст.762 ЦК України від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, не має підстав, оскільки дії орендаря та прагнення були направлені на проведення незаконних будівельних робіт і створення обставин, що залежали від відповідальності орендаря.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається позивач стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором оренди, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за період з квітня 2019 року по 19 грудня 2019 року, в загальному розмірі 364969,85 грн., документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. В частині заявленої при зверненні до суду вимоги про розірвання договору оренди державного майна №12/12-2018 від 12.12.2018, сплачений судовий збір за даною вимогою залишається за позивачем, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" (вул. Пушкінська, 14-16, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42364224) на користь Державної установи Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова Національної академії медичних наук України (вул. Пушкінська, 14-16, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 02012208) заборгованість в розмірі 364969,85 грн., судовий збір в розмірі 5474,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Державна установа Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова Національної академії медичних наук України (вул. Пушкінська, 14-16, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 02012208);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" (вул. Пушкінська, 14-16, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42364224).

Повне рішення складено 01.12.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2963/19