Постанова

від 31.01.2022 по справі 922/2963/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Харків Справа № 922/2963/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Чернота Л.Ф.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Бойчук В.І., довіреність № б/н від 12.09.2019,

відповідача - Залеська А.С., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія АН №4797 від 28.02.2017, ордер серія АН №1055355 від 16.12.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" (вх. №3914Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2021

у справі №922/2963/19 (суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення підписано 01.12.2021 )

за позовом Державної установи "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії", м. Харків,

про стягнення коштів в розмірі 364.969,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДУ "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - ТОВ "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії", просив суд: договір оренди державного майна №12/12-2018 від 12.12.2018, укладений між ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова Національної академії медичних наук України» та ТОВ "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" - розірвати. Відповідачу сплатити на користь позивача орендну плату та пов`язані з орендою державного майна платежі в розмірі, що становить 159.942,42 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору оренди державного майна №12/12-2018 від 12.12.2018.

В процесі розгляду справи позивач відмовився від позову в частині заявлених позовних вимог щодо розірвання договору оренди державного майна №12/12-2018 від 12.12.2018, в зв`язку з чим провадження у цій частині було закрито відповідною ухвалою господарського суду від 20.10.2021, а розгляд справи продовжено з урахуванням цієї заяви.

Крім того, позивача звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої судом розглядався позов ДУ "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" до ТОВ "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" про стягнення заборгованості з орендної плати та пов`язаних з орендою державного майна платежів в розмірі 364.969,85 грн, станом на 19.12.2019, за період квітень - грудень 2019 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2021 у справі №922/2963/19 позовні вимоги задоволені повністю. Присуджено до стягнути з ТОВ "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" на користь ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова Національної академії медичних наук України» заборгованість в розмірі 364.969,85 грн, судовий збір в розмірі 5.474,54 грн.

Відповідач, ТОВ «Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії» , не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2021 у справі №922/2963/21, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції безпідставно не застосовано до даних правовідносин вимоги ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки відповідач не міг користуватися орендованим приміщенням за цільовим призначенням, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи №28350 від 01.07.2021;

- орендар не мав можливості використовувати об`єкт оренди в зв`язку із його небезпечним для експлуатації станом, дізнатися про який на момент укладення договору не мав законодавчої та технічної можливості;

- судом першої інстанції не враховано, що спірна будівля взагалі не використовувалась відповідачем з моменту, коли апелянт дізнався про незадовільний стан об`єкту оренди.

Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи № 922/2963/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021.

Однак, відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Істоміної О.А., суддів Барбашова С.В., Чернота Л.Ф., в зв`язку з відпустками суддів Стойки О.В., Попкова Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії» , призначено її до розгляду на 31.01.2022 та надано позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів заявнику апеляційної скарги в порядку ст. 263 ГПК України.

11.01.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№288), в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав її недоведеності та необґрунтованості. В той же час, позивач повністю погоджується із рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2021 у справі №922/2963/19, просить залишити його без змін, як законне та обґрунтоване, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні 31.01.2022 приймають участь представник відповідача, яка підтримала доводи, наведені у апеляційній скарзі, та представник позивача, який підтримав свою позицію по справі, наведену у відзиві на апеляційну скаргу.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням суду першої інстанції встановлені наступні обставини:

- укладення 12.12.2018 між ДУ "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України" (ДУ «ІМІ НАМН» , орендодавець за договором, позивач по справі) та ТОВ "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" (ТОВ «УКНПЦ клітинної терапії» , орендар за договором, відповідач по справі) договору оренди державного майна №12/12-2018, з метою розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики, за умовами якого орендар отримав від орендодавця - в платне користування державне майно (нежитлові приміщення) загальною площею 199,2 кв.м.

Іншими умовами договору визначено:

розмір орендної плати коригується щомісячно на умовах визначених договором з урахуванням індексу інфляції (п.3.3).

орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно сплачувати орендну плату та платежі зазначені у п.3.8. договору, а саме - експлуатаційні витрати, плату за комунальні послуги, електроенергію, та відшкодовувати податок на землю( п. 5.1.2);

в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) орендар зобов`язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна орендодавцю на підставі акту передачі-приймання (п. 5.4).

- передача приміщення в оренду відбулась за підписаним сторонами актом приймання - передачі орендованого майна за договором №12/12-2018 від 12.12.2018 за вартістю, визначеною за оцінкою ринкової вартості.

- орендна плата визначалась на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із послідуючими змінами) і складає, відповідно до п.3.1 договору, - 33.783,10 грн.

- укладення 19.12.2019 між позивачем та відповідачем додаткової угоди до договору оренди державного майна від 12.12.2018 №12/12-2018 про його розірвання , відповідно до умов якої договір оренди державного майна розривається достроково з дати підписання цієї додаткової угоди до нього, внаслідок порушення умов договору, а саме - несплати орендарем орендної плати та інших платежів більш ніж двох місяців.

- підписання 19.12.2019 між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі орендованого майна, у якому сторонами визнано, що майно що повертається орендарем перебуває в стані, що є гіршим, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Внутрішнє оздоблення, облицювання пластиковими панелями, системами електропостачання, опалення, водопроводу та каналізації, що було до передачі майна орендарю, на момент передачі в оренду відсутні.

- складення та підписання на дату розірвання договору оренди державного майна між сторонами на виконання п.3.1.3 додаткової угоди до договору акту звіряння розрахунків за період з 12.12.2018 по 19.12.2019, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за договором оренди станом на 19.12.2019 складала 364.969,85 грн.

- відповідач сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди державного майна від 12.12.2018 №12/12-2018 в повному обсязі з дати укладення договору до квітня 2019 року, що підтверджується щомісячними проведеними ним оплатами.

Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Розмір суми несплачених відповідачем орендованих платежів за час дії договору оренди, станом на 19.12.2019 складає 364.969,85 грн за період з квітня по грудень 2019 року, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

В свою чергу відповідач проти позову заперечував, та зазначав, що він як орендар за спірним договором не знав та не міг знати на момент укладення договору оренди, що об`єкт нерухомого майна, який планується для використання, перебуває в стані, непридатному та навіть небезпечному для використання. Спірний договір оренди в п.5.1.6 передбачає можливість проведення орендарем капітального та поточного ремонту за письмовою згодою орендодавця. З метою виконання даної норми договору та з метою приведення об`єкту оренди у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, було проведено огляд об`єкту оренди спеціалістами із будівництва, в результаті чого відповідачу стало відомо про незадовільний стан об`єкту оренди.

Господарський суд, приймаючи рішення, яким повністю задовольнив позовні вимоги та встановив, що відповідач не сплачував орендну плату за період з квітня по грудень 2019 року. При цьому, оскільки на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, тому заявлена позивачем вимога про стягнення орендної плати у розмірі 364.969,85 грн є обґрунтованою. Крім того, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України не довів наявність обставин, які є підставою для звільнення його від орендних платежів у вказані періоди.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Матеріали справи свідчать, що відносини, які склалися між сторонами по справі, відповідають умовам договору найму, загальні положення щодо якого врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України. Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" , в редакції, яка діяла у спірний період, а також Цивільним кодексом України та Господарським Кодексом України .

Так, відповідно до ст. 2 , ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , в редакції, що діяла у спірний період, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються із статтею 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1). Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (ч. 2). Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 3). Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5). Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6).

Частиною 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, як це передбачено положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди від 12.12.2018 зі сплати орендних платежів за період з квітня по грудень 2019 року в розмірі - 364.969,85 грн і цей факт не заперечується відповідачем, який на дату розірвання спірного договору оренди підписав складений акт звіряння розрахунків за період з 12.12.2018 по 19.12.2019.

Натомість, відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної сплати орендних платежів за договором оренди у зазначеному розмірі.

Таким чином, зазначене свідчить, що позивачем були виконані свої зобов`язання за спірним договором оренди у повному обсязі, натомість відповідач не виконав в повному обсязі зобов`язання, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість з оренди майна перед позивачем, яка є нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню і з чим погоджується колегія суддів.

Водночас, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, відповідач наполягає на тому, що в даному випадку повинно бути застосовано положення ч. 6 ст. 792 ЦК України, в зв`язку з тим, що відповідач не міг користуватися орендованим приміщенням за цільовим призначенням в зв`язку із його небезпечним для експлуатації станом, дізнатися про який на момент укладення договору не мав законодавчої та технічної можливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у п. 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

В контексті подібних спірних правовідносин слід дійти до висновку, що Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України , але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

Таким чином, норма права, закріплена в ч.6 ст.762 ЦК України , визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у вказаній статті, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з вказаною правовою нормою можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у ч.6 ст.762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно із ст.617 ЦК України та 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести, наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивач не забезпечив відповідність орендованого приміщення умовам договору оренди, не врахував інтереси відповідача, що є передумовою належного виконання зобов`язань, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що підписанню договору оренди передував огляд майна. Так, директором підприємства відповідача обстежувались приміщення, а також замовлялась і оплачувалась його оцінка для визначення орендної плати. Акт про передачу орендованого майна, підписаний обома сторонами, без заперечень, без зауважень щодо технічних недоліків стану майна.

Спірний договір укладено 12.12.2018, а додаткова угода про розірвання договору 19.12.2019, тобто майже через рік. При цьому, слід звернути увагу, що з дати укладення договору до квітня 2019 року відповідач сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди державного майна в повному обсязі, чим підтверджується факт надання відповідачу послуг з боку позивача з оренди в повному обсязі.

Крім того, неможливість використання орендованого мана відповідачем за призначенням з моменту укладення договору оренди державного майна спростовується наявними матеріалами справи, а саме:

- звітом про оцінку майна №2-1608/1 від 16.08.2018 у розділі 5 "Аналіз найбільш ефективного використання" зазначено, що "найбільш ефективним використанням для оцінюваних приміщень може бути використання їх під офіс";

- додатками до вказаного звіту про оцінку майна, які підтверджують, що приміщення орендованої будівлі, до укладення договору оренди, використовуватись частково працівниками орендодавця і були придатні для офісної роботи, мали опалення, водовід, електромережі, санітарні умови ;

- висновком експерта №28350 від 01.07.2021 яким встановлено, що технічний стан будівлі господарського корпусу літ. В-2 за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська 14-16 (станом на момент складення висновку) - класифікується як не придатний до нормальної експлуатації (п. 1); будівля, яка передана в оренду - не є аварійною (п. 2) ; появлення пошкоджень та дефектів в господарському корпусі - могло бути викликано комплексом причин , визначити технічні причини та період настання пошкоджень та руйнувань господарського корпусу літ. "В-2" не уявляється можливим (п. 3); встановити технічний стан будівлі в результаті проведення обстеження об`єкту з метою передачі його в оренду, можливо (п. 4). Тож, результати судової експертизи спростовують твердження відповідача про те що на момент укладення договору оренди не можна було встановити технічний стан майна і його придатність;

- технічним висновком, проведеним ТОВ "Харківреконструкція", який містить і в описі і в долучених планах вказівку експерта про розібрання саме замовником (орендарем) дерев`яних перегородок та наявність руйнування, які виникли після цього; зменшення несучих здатностей внаслідок розібрання перегородок викликала руйнування елементів будівлі і погіршення його стану; також орендарем був проведений демонтаж тепломережі, електромережі, санітарних пристроїв.

Таким чином, висновок ТОВ «Харківреконструкція» підтверджує факт того, що відповідачем після укладення договору оренди державного майна від 12.12.2018 №12/12-2018 самостійно, без дозволу позивача, було проведено ремонтні роботи (демонтовані/розібрані деревинні перегородки в орендованих приміщеннях), внаслідок яких стан орендованих приміщень погіршився .

Також, погіршення стану орендованого майна за період його оренди підприємством відповідача підтверджується підписаним між сторонами акту приймання-передачі орендованого майна від 19.12.2019, у якому визнано, що майно що повертається орендарем перебуває в стані, що є гіршим, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Внутрішнє оздоблення, облицювання пластиковими панелями, системами електропостачання, опалення, водопроводу та каналізації, що було до передачі майна орендарю, на момент передачі в оренду відсутні.

Однак, у відповідності до умов п.5.1.6 договору оренди, орендар не мав права самочинно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна без письмової згоди орендодавця. Сторонами зазначено, що згода орендодавця чи дозвіл на будівельні роботи орендодавцем не надавалась, будівельна та проектно-кошторисна документація не складалась.

Також колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта про неможливість використання орендованого майна з огляду його на фактичне ставлення до спірного майна, зокрема, орендар тривалий час не розривав договір оренди, не повертав орендоване майно, не сплачував орендну плату, розуміючи при цьому що заборгованість по орендній платі зростає.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач не довів існування обставин неможливості використання орендованого ним приміщення, не довів наявності обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, в зв`язку з чим допустив порушення грошового зобов`язання та прострочення його виконання.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на ч. 6 ст. 792 ЦК України, з огляду на те, що в даному випадку відсутня наявність у справі підстав, які б дозволили звільнити наймача приміщення від плати за його користування.

Стосовно інших заперечень відповідача проти позовних вимог, колегія суддів зазначає, що не може їх прийняти в якості належних та допустимих доказів, адже вони не підтвердженні документально та носять характер стверджень та припущень.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2021 у справі №922/2963/19 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський науково-практичний центр клітинної терапії" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2021 у справі №922/2963/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07.02.2022

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Л.Ф. Чернота