Постанова

від 30.11.2021 по справі 481/563/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.11.21

22-ц/812/2102/21

Провадження № 22-ц/812/2102/21 Головуючий суду першої інстанції Ціпивко І.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Миколаїв Справа № 481/563/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

при секретарі судового засідання - Колосовій О.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гусєва М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ціпивко І.І., в залі судового засідання в м. Новий Буг, о 10 год. 25 хв., повний текст якого складений 22 вересня 2021 року, за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Цупра Ю.І. про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Цупра Ю.І. (далі - ФГ Цупра Ю.І. ), в якому просила розірвати договір від 22 квітня 2010 року № 9 оренди земельної ділянки, кадастровий № 4824580400:02:000:0209, площею 7,8402 га, укладений між ФГ Цупра Ю.І. та ОСОБА_3 , зареєстрований у Новобузькому районному відділі Миколаївської філії Центру ДЗК, про що в книзі реєстру земель вчинено запис від 24 червня 2010 року за № 041049306588;

Доводи позовної заяви мотивовано тим, що вона є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий № 4824580400:02:000:0209) в межах території Баратівської сільської ради, яку отримала у спадок від свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 квітня 2010 року її батьком ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (7,84 га) з ФГ Цупра Ю.І. , зареєстрований у Новобузькому районному відділі Миколаївської філії Центр ДЗК, про що в книзі реєстру земель вчинено запис від 24 червня 2010 року за № 041049306588 (далі - Договір).

Після смерті батька вона звернулась до ФГ Цупра Ю.І. з метою з`ясування питань щодо оренди земельної ділянки відповідно до договору та переукладання договору на своє ім`я. Однак ФГ Цупра Ю.І. відмовився з нею розмовляти та не надав будь-яких документів на підтвердження сплати її батькові орендної плати за землю. Зазначає, що ФГ Цупра Ю.І. не сплачує орендну плату їй щонайменше три роки (2019, 2020, 2021), яка до цього часу залишається не виплаченою. Вважає таку поведінку порушенням договору, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ФГ Цупра Ю.І. про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що з Витягів про реєстрацію у Спадковому реєстрі і з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на орендовану земельну ділянку переоформлено на ОСОБА_2 24 липня 2020 року. Позивач просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати за період 2010-2021 роки, в той час як право на орендовану земельну ділянку набула лише у 2020 році. Жодного доказу на спростування отримання її батьком коштів від ФГ Цупра Ю.І. за оренду землі позивач не надала та не заявила жодних клопотань з цього приводу.

Крім того, судом були визнані безпідставними посилання позивача на те, що вона написала розписку про отримання коштів від ФГ Цупра Ю.І. на поховання батька, а не орендну плату, оскільки вказана обставина не спростовує зміст розписки про отримання коштів позивачем саме від відповідача та підтверджується показаннями свідків.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що умовами Договору передбачено спосіб сплати орендної плати, а саме: через касу господарства за видатковими документами.

Проте як було встановлено, зазначених документів у ФГ Цупра Ю.І. немає, тому що вони не складались. Крім цього ФГ Цупра Ю.І. не здійснювало в якості податкового агента утримання та перерахунки до податкових органів податку з доходу при виплаті орендної плати орендодавцю.

Після укладення Договору орендна плата відповідно до вимог пункту 9 Договору ОСОБА_3 не сплачувалась, оскільки за твердженнями відповідача вона була виплачена наперед до укладення договору оренди та оформлена борговою розпискою на суму 98 000 грн.

Вважає, що розписка не може бути доказом сплати орендної плати, оскільки в ній йдеться про те, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 в борг грошові кошти в розмірі 98 000 грн, які він зобов`язувався повернути до 24 червня 2010 року. Зазначена розписка за своєю суттю є договором позики, правовідносини по якому врегульовані в главі 71 ЦК України. За своїм змістом досліджена в суді розписка не створює жодних прав та обов`язків для сторін щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4824580400:02:000:0209. Крім того, розписка укладена між фізичними особами. З її змісту не випливає, що ОСОБА_4 діє як представник юридичної особи під час надання грошей в борг ОСОБА_3 .

З огляду на зазначені обставини, суд невірно оцінив доказ - розписку, і як наслідок, висновки суду про те, що розписка підтверджує обставини вказані відповідачем, не відповідають змісту розписки і її суті.

Покази свідка ОСОБА_5 щодо написання розписки її співмешканцем ОСОБА_3 , суттєво відрізняються від показів ОСОБА_4 в частині змісту розписки та описана нею в показах розписка не відповідає змісту розписки, поданої до суду ОСОБА_4 .

Крім цього, змушують відноситись критично до показів ОСОБА_5 в цілому з огляду на те, що вона з 2012 року з ОСОБА_3 не проживала та не могла знати про ці обставини.

Висновок суду про те, що підписаний договір оренди землі від 22 квітня 2010 року та отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_4 в рахунок орендної плати за вказаним договором 98 000 грн одним платежем, свідчать про визнання орендних відносин, наявність волевиявлення на укладення договору, саме на зазначених в ньому умовах та погодження з усіма істотними умовами договору оренди, не відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.

Крім цього, не відповідають дослідженим матеріалам справи висновки суду про те, що позивач отримала орендну плату за 2019 та 2020 роки, що свідчить про визнання нею орендних відносин, наявність волевиявлення на укладення договору, саме на зазначених в договорі умовах та погодження з усіма істотними умовами договору оренди.

Покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджують обставини викладені в розписці ОСОБА_2 , про отримання нею від ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 4 000 грн на поховання батька.

Суд дійшов до неправильних висновків, що розписка за 2019 рік та покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтверджують сплату ОСОБА_4 орендної плати ОСОБА_2 , так як зазначені докази свідчать про те, що грошові кошти були передані ОСОБА_2 як допомога на поховання батька, а не як орендна плата.

Таким чином висновки суду про те, що ФГ Цупра Ю.І. належним чином виконувало обов`язки перед ОСОБА_2 зі сплати орендної плати за землю по договору оренди землі № 9 від 22 квітня 2010 року, не відповідають обставинам справи та дослідженим доказам.

Порушення орендарем умов договору оренди щодо сплати орендної плати (наявність невиконаних зобов`язань за договором за період оренди, що мав місце під час життя спадкодавця, сплати орендної плати не в повному обсязі, тощо) є підставою для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ Цупра Ю.І. доводи апеляційної скарги не визнало, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Між сторонами Договору існувала домовленість по сплату орендної плати наперед, що було зроблено та оформлено борговою розпискою на 98 000 грн, оскільки із-за хвороби орендодавця не було можливості оформити договір оренди землі. У подальшому фермерське господарство обробляло земельний пай, належний ОСОБА_3 , жодним чином не порушуючи умов Договору і будь-яких претензій чи вимог по платі за оренду ОСОБА_3 не висловлював.

Вказані обставини підтверджуються показами свідка ОСОБА_5 .

Річна орендна плата за пай приблизно такого розміру у Новобузькому районі, у тому числі, в межах території Баратівської сільської ради становила до 2 000 грн, а з урахуванням сплати податку з доходу фізичних осіб, ОСОБА_3 , на суму менш як 98 000 грн, не погодився. Твердження скаржника, що розписка за своєю суттю є договором позики не заслуговує на увагу, бо зазначені обставини і наведені докази на їх підтвердження свідчать про фактичне укладення договору оренди землі. Орендар вказував, що в нього не було іншої підстави позичати такі великі кошти незнайомому чоловіку та ще й без процентів.

Щодо написання розписки про отримання боргу у ОСОБА_4 , а не у ФГ Цупра Ю.І. , то він виходив із того, що єдиним членом і головою фермерського господарства є він.

Сплата ж орендної плати наперед не суперечить ні умовам Договору оренди, який не містить заборони цього, ні актам цивільного законодавства: статтям 531, 762 ЦК України, статті 93 ЗК України, статті 21 Закону України Про оренду землі .

Крім того, будучі не обізнаним про те, що коли спадкодавець отримав кошти, то спадкоємцю вони вже не сплачуються, голова ФГ Цупра Ю.І. передав ОСОБА_8 (наразі - ОСОБА_9 ) 4 000 грн, як орендну плату за два роки - 2019-2020 роки, про отримання яких вона дала розписку, проте написала, що кошти отримала на поховання, чому він значення не придав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом було встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 035991 від 26 травня 2004 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2844580400:02:000:0209 площею 7,84 га, яка розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 квітня 2010 року ОСОБА_3 уклав з ФГ Цупра Ю.І. строковий договір оренди землі № 9, предметом якого є належна йому земельна ділянка, який зареєстровано 24 червня 2010 року державним реєстратором Новобузького районного відділу Миколаївської філії ДП Центр ДЗК за № 041049306588.

Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що орендар набув право на особисте використання об`єкта оренди за призначенням (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) строком на 49 років. Орендар ОСОБА_4 зобов`язався сплачувати орендодавцю ОСОБА_3 орендну плату у розмірі 1 710,00 грн (через касу господарства за видатковими документами) за рік 3 % від нормативної грошової оцінки, у строк до 15 листопада кожного року (пункти 9, 11 договору оренди).

Пунктом 38 договору оренди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається за умови, зокрема, у разі несвоєчасної сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку та нераціональне використання земельної ділянки.

Орендована земельна ділянка була передана відповідачу після укладення договору оренду землі, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 22 квітня 2010 року, який підписаний сторонами.

Відповідно до розписки від 22 листопада 2009 року ОСОБА_3 , від ОСОБА_4 отримано 98 000 грн в борг, який останній зобов`язується повернути до 24 червня 2010 року.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 246.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24 липня 2020 року, ОСОБА_2 є спадкоємицею усього майна ОСОБА_3 , у тому числі, і земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,84 га, що розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, кадастровий номер 4824580400:02:000:0209.

Розпискою від 23 жовтня 2019 року підтверджено факт отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_4 коштів у сумі 4 000 гривень, де зазначено на поховання батька.

26 грудня 2019 року ОСОБА_8 у зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України ), ЦК України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України , орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини1 статті 3 ЦК України )

Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з пунктом 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Положення пункту 9 договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року

у справі N 2-383/2010 (провадження N 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що унесення орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі або міститься положення про те, що орендар має право сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково), або взагалі нічого не визначено про таку можливість. Проте, якщо договір оренди землі передбачає пряму заборону сплати орендної плати наперед, сплачені орендарем кошти не вважатимуться орендною платою за таким договором.

Такої ж позиції дотримував і Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 у справі № 704/236/17, де суд касаційної інстанції погодився з тим, що видатковий касовий ордер, підписаний орендодавцем, відповідно до якого останньому видано орендну плату за земельний пай за майбутні періоди в розмірі 25 000 грн., разом з діями орендаря свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Як встановлено пунктом 9 Договору ОСОБА_4 зобов`язався сплачувати орендодавцю ОСОБА_3 орендну плату у розмірі 1 710,00 грн (через касу господарства за видатковими документами) за рік 3 % від нормативної грошової оцінки, а пунктом 11 Договору встановлено строк такої виплати до 15 листопада кожного року.

Умови Договору не містять прямої заборони сплати орендної плати наперед.

В позовній заяві позивач стверджувала, що орендар за Договором за життя її батька ОСОБА_3 та після його смерті (за 2019, 2020, 2021 роки) їй як спадкоємцю не сплачував орендну плату, тобто не виконував умови Договору щодо виплати орендної плати.

Відповідач, заперечуючи доводи позивача, стверджував, що орендна плата була сплачена батьку позивача за життя останнього наперед за майбутні роки, що підтверджується наданою відповідачем суду розпискою ОСОБА_3 від 21 жовтня 2019 року про отримання ним 98 000 грн та виплатою особисто відповідачу за вказані нею роки 4 000 грн, що також підтверджується наданою суду розпискою позивача про отримані кошти.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, встановивши обставини справи та надані сторонами докази, дійшов висновку, що відповідно до наданої відповідачем розписки від 11 листопада 2009 року орендна плата сплачена орендарем за життя орендодавця - ОСОБА_3 , щодо вимог по сплаті позивачу як спадкоємцю, то суд першої інстанцій дійшов висновку, що таке право вимоги ОСОБА_2 набула лише з 24 липня 2020 року (дата отримання свідоцтва про право на спадщину за законом).

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме з цього часу відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право отримання орендної плати за договором оренди землі від 22 квітня 2010 року. Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої перги за законом після смерті ОСОБА_3 , який був її батьком. За такого до останньої у порядку спадкування перейшло право на отримання орендної плати за Договором саме з 21 жовтня 2019 року, а не з дати отримання свідоцтва про право на спадщину за законом 24 липня 2020 року, як помилково вважав суд першої інстанції.

За умовами укладеного сторонами Договору цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Як встановлено Договір підписано сторонами 22 квітня 2010 року, а зареєстровано 24 червня 2010 року.

Отже з огляду на наведені норми цивільного законодавства, саме з дати набуття чинності Договору, у сторін цього договору виникають права та обов`язки, передбачені цим договором.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Виплата орендної плати (її частини) у грошовій формі здійснюється через касу підприємства, що також передбачено умовами Договору.

Разом з тим, на переконання апеляційного суду під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, у будь-який спосіб, передбачений договором.

Посилання відповідача на отримання позивачем за розпискою 22 листопада 2009 року коштів у розмірі 98 000 грн в борг, не свідчить про виконання обов`язку орендаря по сплаті орендної плати за Договором, оскільки за умовами договору оренди землі визначено порядок сплати орендної плати, її розмір і строки, та не містить, сплату орендодавцю у борг певного розміру коштів за п`ять місяців до моменту укладення договору та виникнення відповідного зобов`язання у орендаря.

Крім того, умови розписки від 22 листопада 2009 року вказують на те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу отримання боргу, які спонукали ОСОБА_3 до видачі такої розписки, вони не можуть вільно трактуватися судом, в тому числі, виступати підставою виникнення договору оренди, зокрема і оренди землі або на майбутнє зміни таких умов.

У цій справі, з огляду на зміст та умови наданої відповідачем розписки від 22 листопадом 2019 року, між сторонами виникли правовідносини, які за своїм змістом характерні правовідносинам за договором позики, предмету та ціни, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду. Зі змісту вказаної розписки неможливо дійти висновку, що відповідач наперед сплатив належну суму за договором оренди, який буде укладено лише 22 квітня 2010 року, тобто, майже через п`ять місяців, після отримання грошей, з розписки не вбачається, що її складання пов`язано безпосередньо з договором оренди земельної ділянки від 22 квітня 2010 року.

З цих же підстав не може бути доказом виплати орендної плати да Договором надана відповідачем розписка від 23 жовтня 2019 року про отримання ОСОБА_8 (позивач у справі) від ОСОБА_4 4 000 грн на поховання батька ОСОБА_3 . Зі змісту цієї розписки неможливо дійти висновку, що виплата 4 000 грн., відбулася саме на виконання обов`язків відповідача по сплаті орендної плати за Договором, оскільки за своїм змістом розписка свідчить про інші обставини її написання.

Посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на докази сплати орендної плати, показаннями свідків є помилковим, оскільки відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У цій справі підтвердженням сплати відповідачем орендної плати є письмові докази, на підставі яких можливо встановити наявність такої виплати. За Договором у цій справі це є видаткові документи. Між тим сторони Договору можуть домовитися і про інший спосіб розрахунку, зокрема й виплати орендної плати наперед, але це повинні свідчити надані докази, за оцінкою яких можливо дійти висновку, що орендар виявив бажання сплатити орендну плату достроково, а орендодавець погодився з такою пропозицією, отримавши за відповідним письмовим документом орендну плату наперед. Одночасно такий документ повинен містити найменування сторін, дату його складання, призначення платежу та розмір виплати, період за який виплачена орендна плата та на виконання якого договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України Про оренду землі , не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та сплати орендодавцю коштів за користування земельною ділянкою за період з 2010 до 2018 роки, а також спадкоємцю орендодавця за 2019 та 2020 роки, що свідчить про систематичність невиплати орендної плати, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України ).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 908 грн судового збору, а за подачу апеляційної скарги 1 362 грн, а всього 2 270 грн.

Позов та апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а відтак з ФГ Цупра Ю.І. на користь останньої підлягає стягненню 2 270 грн судового збору.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв представник ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Фермерського господарства Цупра Ю.І. про розірвання договору оренди землі.

Розірвати договір оренди землі № 9 від 22 квітня 2010 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем Фермерським господарством Цупра Ю.І. , за яким в строкове платне користування передана земельна ділянка кадастровий номер 4824580400:02:000:0209 площею 7.84 га, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та зареєстрований у Новобузькому районному відділу Миколаївської філії ДП Центр ДЗК 24 червня 2010 року за № 041049306588.

Стягнути з Фермерського господарства Цупра Ю.І. (місцезнаходження: Миколаївська область Новобузький район село Ульянівка, ідентифікаційний код 35157031) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят ) грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року.