Рішення

від 13.09.2021 по справі 481/563/21

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/563/21

Провадж.№ 2/481/206/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Асмолової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства Цупра Юрій Іванович про розірвання договору оренди земельної ділянки,

з участю: представника позивача адвоката Медюка О.О. та представників відповідача: ОСОБА_2 та адвоката Гусєва М.М.,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, якою просять суд ухвалити рішення, яким розірвати договір від 22 квітня 2010 року № 9 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4824580400:02:000:0209, площею 7,84 га, укладений між Фермерським господарством Цупра Ю.І. та ОСОБА_3 , зареєстрований у Новобузькому районному відділі Миколаївської філії Центру ДЗК, про що в книзі реєстрації земель вчинено запис від 25.06.2010 року за № 041049306588.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що вона є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення в межах території Баратівської сільської ради, яку отримала у спадок від свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька вона звернулася до ОСОБА_2 з метою з`ясування питань щодо оренди земельної ділянки відповідно до договору та переукладення договору на своє ім`я. Проте ОСОБА_2 відмовився із нею розмовляти та не надав будь-яких документів на підтвердження сплати її батькові орендної плати за землю. Зазначає, що ОСОБА_2 не сплачує орендну плату їй щонайменше три роки (2019, 2020, 2021), яка до цього часу залишається не сплаченою. Вважає таку поведінку ОСОБА_2 порушенням договору, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Представником Фермерського господарства Цупра Ю.І. надіслано до суду відзив на позовну заяву, яким ОСОБА_2 категорично заперечує позовні вимоги та просить у задоволенні такого позову відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що 18.02.2008 року він з метою зайняття сільськогосподарським виробництвом зареєстрував Фермерське господарство та почав обробляти землю. У листопаді 2009 року до цього приїхала жінка на ім`я ОСОБА_4 та представилася дружиною ОСОБА_3 , що проживає у с. Новопетрівка Новобузького району Миколаївської області. Запропонувала йому взяти в обробіток земельну ділянку, яка належала її чоловікові ОСОБА_3 та яка знаходилася поруч із землями ОСОБА_2 , а тому укласти із ним договір оренди земельної ділянки на 49 років, виплативши наперед орендну плату в розмірі 100000 гривень одним платежем, оскільки їм дуже були потрібні кошти. ОСОБА_2 погодився на укладення такого договору. Тому 22 листопада 2009 року разом із ОСОБА_5 поїхав до будинку ОСОБА_3 , де, вторгувавшись, передав йому 98000 гривень, про що ОСОБА_3 у присутності своєї дружини написав розписку, оскільки сам примірник договору на той час ще не було підготовлено. Через декілька днів, оформивши проект договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 знову приїхав до ОСОБА_3 , однак той знаходився на лікування у важкому стані. Одужавши, 22 квітня 2010 року ОСОБА_3 підписав договір оренди земельної ділянки із ФГ Цупра Ю.І. № 9, який був одразу ж зареєстрований у Відділі Держкомзему в Новобузькому районі, про що складено відповідний висновок. У ОСОБА_3 , не було жодних претензій щодо вказаного договору та його виконання у тому числі і з приводу сплати орендної плати до ОСОБА_2 . 23 жовтня 2019 року ОСОБА_2 зателефонувала жінка, яка представилася ОСОБА_6 , донькою ОСОБА_3 , яка повідомила ОСОБА_2 , що її батько помер, вона оформляє свої спадкові права на земельну ділянку, тому ОСОБА_2 повинен сплачувати їй орендну плату за землю. На заперечення ОСОБА_2 у зв`язку із повним розрахунком ще у 2009 році в порядку попередньої сплати суми орендної плати в розмірі 98000 гривень її батьку за 49 років оренди, вона зазначила, що це її не обходить, тепер він повинен сплачувати орендну плату їй, інакше вона не дасть йому зібрати посіяний врожай. Так, будучи необізнаним у всіх таких питаннях, ОСОБА_2 домовився про зустріч із ОСОБА_7 у м. Новий Буг Миколаївської області на автовокзалі, куди приїхав 23.10.2019 року разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Переконавшись, що це дочка ОСОБА_3 , ОСОБА_2 дав їй ще 4000 гривень в рахунок орендної плати за землю. Тому вважає позовні вимоги повністю безпідставні.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12 травня 2021 року матеріали справи передано судді Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 червня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Розгляд справи по суті відбувся 13 вересня 2021 року.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в суді. Причини неявки суду не повідомила. Жодних клопотань не заявляла.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Медюк О.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є повна несплата ОСОБА_2 орендної плати ОСОБА_3 , а розписку від 22.11.2009 року про передачу ОСОБА_2 коштів ОСОБА_3 у сумі 98000 гривень слід розцінювати як договір позики. А кошти у сумі 4000 гривень дані ОСОБА_2 позивачці як благодійна допомога.

Представник відповідача ОСОБА_2 , будучи допитаним у судовому засіданні як свідок, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведеним до присяги, повідомив, що у 2008 році зареєстрував фермерське господарство для зайняття сільськогосподарським виробництвом. У листопаді 2009 року до нього у с. Ульянівка приїхала жінка на ім`я ОСОБА_4 , яка представилася дружиною ОСОБА_3 та яка проживає у с. Новопетрівка Новобузького району Миколаївської області. Вона запропонувала йому взяти в обробіток земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 на 49 років та сплатити за це орендну плату у повному розмірі в сумі 100000 гривень, так як їм з чоловіком терміново потрібні були гроші. На що він не одразу, проте погодився, повідомив ОСОБА_10 , що йому потрібно десь три дні для того, щоб зібрати кошти. 22 листопада 2009 року взявши із собою 100 000 грн., разом із своїм знайомим - ОСОБА_5 , який проживає в с. Улянівка, поїхав у Новопетрівку, де знайшов помешкання ОСОБА_3 . При спілкуванні з останнім він заявив, що оформленням договору оренди та його реєстрацією буде займатися він ОСОБА_2 за свій кошт та зажадав негайної передачі грошей, саме наперед, в рахунок орендної плати за 49 років, бо в іншому випадку він передасть її в оренду іншій особі. Він вимушений був погодитися, але через відсутність підготовленого проекту договору оренди та його потенційні витрати, вдалося домовитися про зменшення загального розміру орендної плати, на 2 000 грн. Вказану домовленість оформили розпискою від 22 листопада 2009 р. про отримання ОСОБА_3 98 000 грн., а той передав йому оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 035991 від 26.05.2004 р. Через декілька днів він приїхав до ОСОБА_3 з проектом договору оренди землі для підписання, але виявилося, що напередодні його побили і він знаходиться на лікуванні. Врешті-решт 22 квітня 2010 р. підписав договір оренди землі № 9. Після ж підписання договору оренди землі невідкладно передав матеріали до Відділу Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області для отримання висновку та здійснення подальшої державної реєстрації. І так спокійно з 2010 року почав обробляти землю ОСОБА_3 . Коли раптом 23 жовтня 2019 р. йому зателефонувала жінка, яка представилася ОСОБА_11 - донькою ОСОБА_3 , та повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько, вона ж проживає в м. Миколаєві, але наразі знаходиться у м. Новий Буг, у неї наявний другий примірник договору оренди землі від 22.04.2009 р. № 9, й вирішує питання з оформлення права власності на орендовану ним земельну ділянку і тепер він зобов`язаний сплачувати орендну плату їй, як спадкоємниці. Так як, планує після обіду поїхати до ОСОБА_12 , то зажадала отримання в цей день орендної плати за два роки у розмірі 4 000 грн. На його заперечення у зв`язку із повним розрахунком ще в 2009 р. в порядку попередньої оплати суми в розмірі 98 000 грн. її батьку за 49 років оренди, що підтверджується відповідною розпискою, зауважила, що їй ця розписка не потрібна, бо вона вже власниця і кошти, після смерті батька потрібно сплачувати їй. Та почала погрожувати, що якщо не виконає її умову, то не дасть зібрати врожай з її земельної ділянки, яку засіяв восени. Будучи не обізнаний в цих питаннях, не знаючи, що права і обов`язки переходять за договором до спадкоємця, боячись втратити майбутній врожай, на що вже витратив чималі кошти, погодився привезти гроші для передачі яких домовилися зустрітися в той день близько 14:00 год. на автовокзалі в м. Новий Буг. Куди й поїхав разом із односельцями - ОСОБА_9 та його дружиною ОСОБА_8 . 23.10.2019 р. близько 14-00 год. на автовокзалі в м. Новий Буг, у присутності ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в підтвердження серйозності намірів показала примірник договору оренди землі, укладений між ФГ Цупра Ю.І. та ОСОБА_3 , копію державного акту на цю земельну ділянку, копію паспорта ОСОБА_15 і свідоцтво про смерть батька та знову озвучила вимогу про необхідність орендної плати саме їй за два роки у сумі 4 000 грн. Після чого й передав ОСОБА_14 4 000 грн., як орендну плату за два роки, про отримання яких вона надала розписку, а тому що вона написала: ... на погребение отца , не надав значення, адже це її воля, куди чи на що їх витрачати. В січні ж 2021 р. отримав від позивачки (вже за прізвищем ОСОБА_16 ) заяву, де просила надати документи, що підтверджують плату за весь період оренди. Тому вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними.

Представник відповідача адвокат Гусєв М.М. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Свідок ОСОБА_17 , будучи допитаною у судовому засіданні повідомила, що являлася дружиною ОСОБА_3 , з яким постійно до 2012 року жила однією сім`єю у с. Новопетрівка Новобузького району Миколаївської області. Підтвердила, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка у межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, яку вони вирішили здати в оренду, оскільки потребували коштів. Тому почала займатися тим питанням. Поїхала до ОСОБА_2 та запропонувала йому взяти землю в обробіток та просила за це гроші наперед в сумі 100000 гривень, на що він погодився. 22 листопада 2009 року ОСОБА_2 ще із одним чоловіком, прізвище його вона не знає, приїхали до них додому у с. Новопетрівку Новобузького району Миколаївської області з тим щоб укласти договір оренди землі із ОСОБА_3 . Підтвердила те, що домовилися вони про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки, яка йому належить, в оренду ОСОБА_2 на 49 років зі сплатою орендної плати в повному обсязі в сумі 98000 гривень. Гроші ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 в той же день, про що останній написав розписку, так як проекту договору у них не було. Наголосила на тому, що отримані ОСОБА_3 кошти від ОСОБА_2 у сумі 98000 гривень були саме за оренду землі, а не борг. Усі ці домовленості відбувалися в її присутності, а кошти вона перераховувала сама. Жодних претензій до ОСОБА_2 у ОСОБА_3 не було, так як він розумів, що отримав кошти за орендну плату наперед у повному розмірі.

Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною у судовому засіданні, повідомила, що є односельчанкою ОСОБА_2 та добре його знає. В один із днів квітня 2019 року, точної дати вже не пам`ятає, вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_9 та ОСОБА_2 поїхали до м. Новий Буг Миколаївської області. Вони їхали туди для власних потреб, а ОСОБА_2 просто їх підвозив. Дорогою, вона чула телефонну розмову ОСОБА_2 із якоюсь жінкою на ім`я ОСОБА_18 , зі змісту якої вона зрозуміла, що вони розмовляли про оренду землі. Після такої розмови ОСОБА_2 сказав, що йому потрібно зупинитись у м. Новий Буг Миколаївської області на автовокзалі для того, щоб зустрітися із цією жінкою. Вони під`їхали до автовокзалу, ОСОБА_2 вийшов із автомобіля, до нього підійшла жінка на ім`я ОСОБА_19 та почала поговорити до нього про орендну плату, на що ОСОБА_2 відповідав, що він розрахувався повністю із її батьком. Тоді мова зайшла про те, що батько помер і ОСОБА_2 дав тій жінці гроші, а вона написала йому розписку. Змісту розписки вона не знає, бо її не читала.

Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним у судовому засіданні, підтвердив усі показання, наданні свідком ОСОБА_8 .

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія МК № 035991 від 26 травня 2004 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 7,84 га, яка розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 квітня 2010 року ОСОБА_3 уклав з ФГ Цупра Ю.І. договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстровано 24 червня 2010 року державним реєстратором Новобузького районного відділі Миколаївської фідії Центру ДЗК за № 041049306588.

Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що орендар набув право на особисте використання об`єкта оренди за призначенням (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) строком на 49 років. Орендар ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати орендодавцю ОСОБА_3 орендну плату у розмірі 1710,00 грн. за рік 3 % від нормативної грошової оцінки, у строк до 15 листопада кожного року (пункти 9, 11 договору оренди).

Пунктом 38 договору оренди передбачено, що його дія припиняється шляхом його розірвання в односторонньому порядку у зв`язку із несвоєчасною сплатою орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Спірна земельна ділянка була передана відповідачу після укладення договору оренду землі, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 22 квітня 2010 року, який підписаний сторонами.

Орендодавцем сплачено 98000 гривень орендної плати орендарю, що підтверджується розпискою від 22 листопада 2009 року, данною наперед, у якій зазначено, що кошти ОСОБА_3 отримано нібито в борг, а не оренду земельної ділянки.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповдіний актовий запис за № 246.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24 липня 2020 року, ОСОБА_1 є спадклємицею усього майна ОСОБА_3 , у томц числі і земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,84 га, що розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, кадатсровий номер 4824580400:02:000:0209.

Розпискою від 23 жовтня 2019 року підтверджено факт отримання коштів ОСОБА_7 від ОСОБА_2 у сумі 4000 гривень нібито на поховання батька, а не за сплату орендної плати.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями частини першої статті 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України (частина перша статті 32 зазначеного Закону).

Стаття 14 ЗК України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, такою підставою відповідно до пункту "д" частини першої цієї статті є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що несплата орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, але така несплата має бути систематичною.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 21 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судами першої, апеляційної інстанцій) передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата (два та більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року

у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

З пояснень представника відповідача ОСОБА_2 , що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_17 , вбачається, що у сторін договору оренди була домовленість про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 в оренду відповідачу строком на 49 років, за що ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 98000 гривень в рахунок орендної плати за 49 років. При цьому, розрахунок відбувався до укладення самого договору, відтак ОСОБА_3 була написана розписка про отримання коштів у сумі 98000 гривень та для забезпечення підписання у майбутньому договору оренди, зазначена дата повернення таких коштів та відповідальність за невиконання такого.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін. Заборон щодо такого розрахунку укладений сторонами договір оренди не містить.

Спірний договір у письмовій формі було укладено 22 квітня 2010 р., а зареєстровано 24 червня 2010 р., річний розмір орендної плати в якому встановлений в розмірі 1 710,00 грн.

Орендна ж плата за наполяганням ОСОБА_3 та подальшої домовленості сторін була сплачена в порядку попередньої оплати, за 49 років оренди в сумі 98 000,00 грн., що підтверджується розпискою від 22.11.2009 р.. а за договором це б складало - 1 710,00 грн. х 49 років = 83 790,00 грн., що перевищує визначену у подальшому в письмовому договорі на 14 210,00 грн. (98 000,00 грн. - 83 790,00 грн.).

Ані позичака, ані її представник заперечень щодо отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_2 не заперечили та не надали жодних доказів на спростування такого.

Твердження представника позивача щодо того, що сама розписка свідчить про укладення між сторонами фактично договору позики, суд оцінює критично.

Так, свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердила протилежне. Крім цього, відсутність у ОСОБА_3 претензій до ОСОБА_2 , який користувався його земельною ділянкою більше дев`яти років, щодо сплати орендної плати та відсутність у ОСОБА_2 претензій до ОСОБА_3 , щодо повернення йому останнім нібито позичених коштів, свідчить про укладення сторонами договору оренди, а не договору позики.

Таким чином, дійшов висновку про те, що у спірному договорі оренди землі від 22 квітня 2010 року сторони на власний розсуд, у відповідності до ст. 627 ЦК України, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, визначили всі істотні умови договору. Підписаний договір оренди землі від 22 квітня 2010 року та отримання ОСОБА_3 від відповідача в рахунок орендної плати за вказаним договором 98000 грн. одним платежем, а також отримання позивачкою орендної плати за 2019 та 2020 роки, свідчить про визнання орендних відносин, наявність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору, саме на зазначених в ньому умовах та погодження з усіма істотними умовами договору оренди.

Сплата орендарем орендної плати наперед не суперечить ні умовам договору оренди, який не містить з цього приводу заборони, ні актам цивільного законодавства ст.ст. 531, 762 ЦК України ,ст. 93 ЗК України, ст. 21 Закону України Про оренду землі .

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача та відповідно відсутність підстав для розірвання договору оренди землі.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Про необхідність застосування судом цього принципу добросовісності зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за укладеним сторонами договором оренди від 22 квітня 2010 року за період з дати підписання договору і по 2021 рік, то і відсутні підстави для розірвання цього договору в зв`язку із істотним порушенням орендарем умов договору оренди щодо сплати орендної плати, а тому суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Не можуть бути взяті до уваги посилання представника позивача на порушення відповідачем податкової звітності при розрахунку доходу позивачки виходячи з розміру щорічної орендної плати, оскільки це не має правового значення для вирішення даного спору.

Позивач не надала належних та допустимих доказів порушення виконання відповідачем своїх обов`язків за спірним договором, зокрема, сплати орендної плати за 2010-2021 роки.

Тобто, належне виконання відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати за період 2010-2021 роки знайшли підтвердження в суді.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , яка означає У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них .

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства підлягає саме порушене право, на що звертав увагу Верховний Суд України в постанові від 04 лютого 2015 р. у справі № 6-233цс14.

З витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі і з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на орендовану земельну ділянку переоформлено на ОСОБА_1 24.07.2020 р.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що позивачка просить розірвати договір оренди земельної ділянки у зв`язку із несплатою орендарем орендної плати за період 2010-2021 роки, в той час як право на орендовану земельну ділянку набула лише у 2020 році.

Більше того, позивачка на підтвердження підставності своїх позовних вимог не надала жодного доказу на спростування факту отримання її батьком коштів від ОСОБА_2 за оренду землі та не заявила жодних клопотань з цього приводу.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Безпідставним є посилання у позивачки на ту обставину, що позивач написала розписку про отримання коштів від ОСОБА_2 на поховання батька, а не орендну плату, оскільки вказана обставина не спростовує зміст розписки про отримання коштів позивачем саме від відповідача та підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що кошти надані ОСОБА_2 їй за оренду земельної ділянки.

Інші твердження позивачки є надуманими, голослівними і такими, що не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи позивачки та її представника не впливають на висновки суду щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то судові витрати, понесені позивачкою, слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства Цупра Юрія Івановича про розірвання договору оренди земельної ділянки, відмовити.

Усі судові витрати позивачки віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Фермерське господарство Цупра Ю.І. , юридична адреса: 55633, Миколаївська область Новобузький район с. Улянівка ідентифікаційний код юридичної особи 35157031.Повне судове рішення складено 18.11.2020 року.

Повне судове рішення складено 22.09.2021 року.

Суддя І.І.Ціпивко