Рішення

від 23.11.2021 по справі 506/263/21

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/263/21

Провадження № 2/506/94/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2021 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Флора , Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання незаконними рішень про реєстрацію договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2021 року позивачі звернулась до суду із позовом до ТОВ Флора , третя особа Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсними договорів оренди землі.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизовного розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 року, призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Так, за штатним розписом в Красноокнянському районному суді Одеської області троє суддів, а фактично працює двоє суддів, з яких: суддя Бурдинюк О.С. була відключена, у зв`язку з перебуванням у відпустці, а суддя Чеботаренко О.Л. була відключена, у зв`язку з перебуванням на лікарняному з 12 по 30 квітня 2021 року.

Тому після виходу судді Чеботаренко О.Л. з лікарняного, а саме 05 травня 2021 року, проведено повторний автоматизований розподіл справи, згідно з яким, справу розподілено на суддю Чеботаренко О.Л.

Ухвалою від 07 травня 2021 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

18 червня 2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Флора , Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання незаконними рішень про реєстрацію договорів оренди землі.

Ухвалою від 01.07.2021 року продовжено строк підготовчого провадження до 06.08.2021 року.

Ухвалою від 28.07.2021 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області залучено до участі в справі як співвідповідача, змінивши його процесуальний статус з третя особа на відповідач .

01.10.2021 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обгрунтування позовних вимог, після їх уточнення, позивачі зазначили, що їм належать земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 - площею 4,55 га, ОСОБА_4 - площею 4,55 га та ОСОБА_1 - площею 8,44 га. 05 вересня 2000 року між позивачами та ТОВ Флора були укладені договори оренди земельних паїв, строком на 15 років, термін яких сплив 05 вересня 2015 року. Під час дії вказаних договорів оренди паїв, земельні ділянки були виділені в натурі на місцевості. Після спливу 15 років позивачі забрали свої земельні ділянки для обробітку їх власними силами. З вказаного часу між позивачами та відповідачами почались суперечки, так як з`ясувалось, що зареєстровано ще договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачами та ТОВ Флора 01.01.2006 року. Однак у вказаний день, який був вихідним днем, позивачі жодних договорів не підписували. Зважаючи на викладене, позивачі подали позов про визнання договорів недійсними, який був мотивований тим, що підписи в договорах виконані не ними (справа №506/826/15), однак за наслідками експертизи по частині підписів не надалось можливим встановити ким виконано підпис, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог було відмовлено. На думку позивачів, вказане рішення суду про відмову в позові не перешкоджає їм звернутись до суду з тією ж вимогою, однак з інших підстав.

Так, на думку позивачів, зміст договорів не відповідає вимогам Закону України Про оренду землі ні в редакції станом на січень 2006 року, коли вони були виготовлені, ні станом на 2007 рік, коли вони були зареєстровані. В договорах оренди не зазначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які передаються в оренду, строк до завершення договору оренди, в який орендар повинен письмово повідомити про намір продовжити договір оренди, не вказано з урахуванням чи без урахування індексів інфляції вони укладені, відсутні умови збереження стану об`єкта оренди, права орендаря та орендодавця, обов`язки орендаря, не встановлено, хто несе ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди, не досягнуто згоди щодо того, чи підлягає об`єкт оренди страхуванню та хто повинен його страхувати, не зазначено умови розірвання договору в односторонньому порядку. Між сторонами не було досягнуто згоди більше, ніж по чотирьом істотним умовам договорів оренди землі, тому вони не укладались. Також, договори не містять повної назви сторони, яка їх підписала, а лише містять скорочену назву ТОВ Флора та скріплені печаткою для трудових книжок, ділових паперів та довідок, яка не містить інформації про ЄДРПОУ, а тому вказана печатка не відоповідає вимогам до печатки юридичної особи, зазначеним у ст.62 Господарського кодексу України. При цьому, оспорювані договори були зареєстровані у Красноокнянському районному відділі Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, тоді як відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди. Тому позивачі просили визнати договори оренди землі від 01.01.2006 року, укладені між ними та ТОВ Флора , недійсними, а також визнати незаконними рішення про державну реєстрацію вказаних договорів.

У відзиві на позовну заяву відповідач - ТОВ Флора зазначило, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню із наступних підстав. Щодо недійсності договорів оренди через відсутність в них, як зазначили позивачі, більш ніж чотирьох істотних умов договору оренди, то позивачі жодним чином не довели, яким саме чином відсутність цих умов суттєво порушила їх права, свободи та інтереси, тоді як правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому, про будь-які порушення умов збереження стану об`єкта оренди ні протягом строку користування земельними ділянками ТОВ Флора , ні після початку самостійного використання позивачами земельних ділянок, позивачі не повідомляли. Щодо індексації орендної плати, позивачами також не зазначалися будь-які порушення зі сторони орендаря при сплаті орендної плати: ні про розмір, ні про порядок сплати тощо. Питання визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частки визначено ст.11 Закону України Про оренду землі , де зазначено, що такий ризик несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Інші умови, про відсутність яких зазначають позивачі, лише можуть зазначатися за згодою сторін. При цьому, позивачі протягом тривалого часу, з 2006 року, жодних претензій з приводу порушення їх прав через незазначення істотних умов не пред`являли. Крім того, під час реєстрації договору оренди уповноважена посадова особа, яка проводить державну реєстрацію, перевіряє відповідність укладеного договору оренди землі вимогам Закону України Про оренду землі та Типового договору оренди землі. Оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивачі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Щодо неналежної, на думку позивачів, печатки підприємства, то ідентифікаційний код підприємства вказаний в реквізитах орендаря, отже, на думку представника ТОВ Флора , всі необхідні дані юридичної особи у договорі зазначені. Тому представник ТОВ Флора вважає, що позивачами не доведено належним чином підстави, передбачені ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.15 Закону України Про оренду землі , для визання спірних договорів оренди землі недійсними, у зв`язку з чим у позові слід відмовити повністю.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зазначив, що реєстрацію оспорюваних договорів здійснював Красноокнянський відділ Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру. З 01.01.2013 року органи Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації чи скасування прав власності або користування земельною ділянкою. При цьому, Головне управління не є правонаступником Красноокнянського Відділу Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру. Зі змісту позовної заяви не вбачається, чим саме Головним управлінням порушено права позивачів та не зазначено жодної правової вимоги до Головного управління, у зв`язку з чим, Головне управління, на думку представника, слід виключити з числа відповідачів.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явились, однак від представника позивачів до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивачів та їх представника /а.с.136/.

Представник відповідача ТОВ Флора в судове засідання не з`явилась, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позов не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов та у задоволенні позову просила відмовити /а.с.237/.

Тому справа розглянута у відсутність позивачів, їх представника та представника відповідача ТОВ Флора , що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду на офіційну електронну адресу, як передбачено ч.6 ст.128 ЦПК України. Тому суд визнає причини його неявки в судове засідання неповажними, і тому відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України розгляд справи проведено у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч.1.2 ст.202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частин 1, 3 даної норми матеріального права, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення має відповідати її внутрішній волі та підтверджується підписом.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з положеннями ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Так, відповідно до наданих суду письмових доказів, 01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Флора був укладений договір оренди землі №90, згідно з яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 8,44 га, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ОД №061504. Договір укладено на 15 років. Договір зареєстровано 03 вересня 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру ДЗК /а.с.20-23/.

01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ Флора був укладений договір оренди землі №100, згідно з яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 4,55 га, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ОД №061506. Договір укладено на 15 років. Договір зареєстровано 27 серпня 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру ДЗК /а.с.28-31/.

01 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ Флора був укладений договір оренди землі №91, згідно з яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 4,55 га, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ОД №061505. Договір укладено на 15 років. Договір зареєстровано 27 серпня 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру ДЗК. /а.с.36-39/.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 14 Закону України Про оренду землі зазначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

В частинах 1 та 5 статті 6 Закону України Про оренду землі зазначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст.15 Закону України Про оренду землі /на час укладання договору/, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації; форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження щодо використання земельної ділянки); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частиною 1 статті 19 Закону України Про оренду землі передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Під час реєстрації договору оренди уповноважена посадова особа, яка проводить державну реєстрацію, перевіряє відповідність укладеного договору оренди землі вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового договору оренди землі.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивачі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, наявність підписів під оспорюваними договорами свідчить про наявність волевиявлення позивачів, яке було спрямоване на укладання договорів оренди.

Що стосується істотних умов вказаних договорів, то ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст.ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, ст.5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині 2 статті 16 ЦК України.

Слід зазначити, що ст.204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Так, позивачами не було наведено жодних доказів того, що незазначення умов збереження стану об`єкта оренди порушило їх права як позивачів, при цьому про будь-які порушення таких умов ні протягом строку користування земельними ділянками відповідачем ТОВ Флора , ні після початку самостійного використання земельних ділянок, позивачі не повідомляли.

Щодо індексації орендної плати, позивачами також не зазначалися будь-які порушення зі сторони орендаря при сплаті орендної плати - ні про розмір, ні про порядок оплати тощо.

Питання визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частки визначено ст.11 ЗУ Про оренду землі , де зазначено, що такий ризик несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Щодо визначення сторони, яка має страхувати об`єкт оренди, то відповідно до ст.12 Закону України Про оренду землі , об`єкт, який передається в оренду, може бути застрахованим на період дії договору оренди землі за згодою сторін у порядку, встановленому законодавтсвом України.

Тобто вказана умова, як і інші умови, про відсутність яких вказують позивачі, можуть зазначатися лише за згодою сторін.

При цьому суд зауважує, що рішеням Красноокнянського районного суду Одеської області від 12.06.2018 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2019 року, а також постановою Верховного Суду від 22.10.2020 року, у справі №506/826/15-ц за позовом ТОВ Флора до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Окнянська селищна рада Одеської області про спонукання до виконання договірних зобов`язань та стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ Флора про визнання договорів оренди недійсними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання договорів оренди недійсними з підстав непідписання ними оспорюваних договорів.

Лише після розгляду вищевказаної справи позивачі звернулися з даним позовом до суду, тоді як з 2006 року протягом тривалого часу жодних претензій з приводу порушення їх прав через незазначення істотних умов не пред`являли, а спір між сторонами фактично виник у зв`язку з тим, що позивачі до закінчення строку дії договорів почали самостійно використовувати земельні ділянки, що, виходячи з позовної заяви, позивачі визнають, зазначивши, що після 05 вересня 2015 року забрали свої земельні ділянки для самостійного обробітку.

Права ж орендаря та орендодавця, а також обов`язки орендаря визначені ст.ст.24, 25 Закону України Про оренду землі .

Крім того, до договорів оренди земельних ділянок додано копії актів приймання-передачі земельних ділянок, а також копії державних актів на право власності на земельні ділянки, які містять схеми земельних ділянок з описом меж, де зазначено сусідніх землекористувачів.

Наведене свідчить про те, що між позивачами та відповідачем ТОВ Флора при укладенні договорів оренди землі погоджено істотні умови, у тому числі об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується змістом договорів оренди.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених в рішенні у справі Бочаров проти України від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого королівства ). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (справа Салман проти Туреччини ).

Аналізуючи зазначені норми матеріального та процесуального права, з`ясовуючи вказані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, керуючись критерієм поза розумним сумнівом , суд вважає, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що незазначення у оспорюваних договорах оренди землі істотних умов порушило їх права як орендодавців.

Усуваючи розбіжності у застосуванні норм матеріального права, а саме, статті 15 ЦК України та статті 15 Закону України Про оренду землі , Верховній Суд України у постанові від 09 грудня 2015 року у справі 6-849цс15 дійшов до наступного висновку, а саме, з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі - об`єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушують права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав .

У абзаці 2 п. 11 постанови № 14 Пленуму Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однак в судовому засіданні не встановлено, що відповідач ТОВ Флора порушує, не визнає або оспорює права позивачів.

Думка позивачів щодо недотримання форми договорів через проставлення на договорах печатки для трудових книжок, ділових паперів та довідок, яка не містить інформації про код ЄДРПОУ, також не ґрунтується на законі.

Так, ст.205 ЦК України визначено дві форми правочинів - усна та письмова. Відповідно до ст.208 ЦК України та ст. 14 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі, що і було виконано сторонами. Проставлення ж не тієї печатки, не є підставою для визнання договорів оренди недійсними. При цьому код ЄДРПОУ відповідача ТОВ Флора наявний у розділі Реквізити сторін спірних договорів оренди.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачами не доведено належним чином підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 15 Закону України Про оренду землі , для визнання спірних договорів оренди землі недійсними. Спірні договори оренди землі укладені у встановленій законом формі та порядку й законних підстав для визнання їх недійсними немає. Тому права позивачів у зв`язку з укладеними договорами оренди землі не порушені й у відповідності до статей 15, 16 ЦК України не підлягають захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

Враховуючи вище викладене та виходячи з того, що вимоги про визнання незаконними рішень Красноокнянського відділу Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру про реєстрацію спірних договорів оренди в Державному реєстрі земель є похідними від вимог про визнання договорів недійними через відсутність істотних умов, а ці вимоги не визнані обґрунтованими через ненадання достатніх доказів, то й підстави для визнання незаконними рішень про реєстрацію договорів оренди відсутні.

Отже, позовні вимоги позивачів є незаконними, необґрунтованими і тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (мешканця с.Флора Подільського /раніше Окнянського/ району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (мешканки с.Флора Подільського /раніше Окнянського/ району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (мешканки с.Флора Подільського /раніше Окнянського/ району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Флора (адреса місцезнаходження: с.Флора Подільського /раніше Окнянського/ району Одеської області, код ЄДРПОУ 30820628), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса місцезнаходження: м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання незаконними рішень про реєстрацію договорів оренди землі - відмовити повністю.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.12.2021 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко