Постанова

від 11.04.2023 по справі 506/263/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2525/23

Справа № 506/263/21

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора», Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання незаконними рішень про реєстрацію договорів оренди землі, на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Чеботаренко О.Л. 23 листопада 2021 року у смт. Окни Одеської області, -

встановила:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Красноокнянського районного суду Одеської області з позовом, який було уточнено, до ТОВ «Флора», Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання незаконними рішень про реєстрацію договорів оренди землі (а.с. 4-11, 57-68).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися на те, що позивачам належать земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 площею 4,55 га, ОСОБА_4 площею 4,55 га та ОСОБА_1 площею 8,44 га. 05 вересня 2000 року між позивачами та ТОВ «Флора» були укладені договори оренди земельних паїв, строком на 15 років, термін яких сплив 05 вересня 2015 року. Під час дії вказаних договорів оренди паїв, земельні ділянки були виділені в натурі на місцевості. Після спливу 15 років позивачі забрали свої земельні ділянки для обробітку їх власними силами. З вказаного часу між позивачами та відповідачами почались суперечки, так як з`ясувалось, що зареєстровано ще договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачами та ТОВ «Флора» 01.01.2006 року. Однак у вказаний день, який був вихідним днем, позивачі жодних договорів не підписували. Зважаючи на викладене, позивачі подали позов про визнання договорів недійсними, який був мотивований тим, що підписи в договорах виконані не ними (справа №506/826/15), однак за наслідками експертизи по частині підписів не надалось можливим встановити ким виконано підпис, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог було відмовлено. На думку позивачів, вказане рішення суду про відмову в позові не перешкоджає їм звернутись до суду з тією ж вимогою, однак з інших підстав.

Так, на думку позивачів, зміст договорів не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» ні в редакції станом на січень 2006 року, коли вони були виготовлені, ні станом на 2007 рік, коли вони були зареєстровані. В договорах оренди не зазначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які передаються в оренду, строк до завершення договору оренди, в який орендар повинен письмово повідомити про намір продовжити договір оренди, не вказано з урахуванням чи без урахування індексів інфляції вони укладені, відсутні умови збереження стану об`єкта оренди, права орендаря та орендодавця, обов`язки орендаря не встановлено, хто несе ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди, не досягнуто згоди щодо того, чи підлягає об`єкт оренди страхуванню та хто повинен його страхувати, не зазначено умови розірвання договору в односторонньому порядку. Між сторонами не було досягнуто згоди більше, ніж по чотирьом істотним умовам договорів оренди землі, тому вони не укладались. Також, договори не містять повної назви сторони, яка їх підписала, а лише містять скорочену назву ТОВ «Флора» та скріплені печаткою для трудових книжок, ділових паперів та довідок, яка не містить інформації про ЄДРПОУ, а тому вказана печатка не відповідає вимогам до печатки юридичної особи, зазначеним у ст. 62 Господарського кодексу України. При цьому, оспорювані договори були зареєстровані у Красноокнянському районному відділі Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, тоді як відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди. Тому позивачі просили визнати договори оренди землі від 01 січня 2006 року, укладені між ними та ТОВ «Флора», недійсними, а також визнати незаконними рішення про державну реєстрацію вказаних договорів.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено (а.с. 149-153).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 163-169).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оспорювані договори оренди землі порушують права та законні інтереси апелянтів, оскільки сторонами при укладенні вказаних договорів не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме в питаннях індексації, умов збереження стану об`єкта оренди, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, порядку страхування об`єкта оренди.

Відзив на апеляційну скаргу від сторін у справі до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Сторони про розгляд справи на 11 квітня 2023 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Заяв, клопотань від сторін по справі на адресу Одеського апеляційного суду не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Флора» був укладений договір оренди землі №90, згідно з яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 8,44 га, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ОД №061504. Договір укладено на 15 років. Договір зареєстровано 03 вересня 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру ДЗК (а.с.20-23).

01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Флора» був укладений договір оренди землі №100, згідно з яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 4,55 га, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ОД №061506. Договір укладено на 15 років. Договір зареєстровано 27 серпня 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру ДЗК (а.с.28-31).

У той же день, 01 січня 2006 року, між ОСОБА_3 та ТОВ «Флора» був укладений договір оренди землі №91, згідно з яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 4,55 га, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ОД №061505. Договір укладено на 15 років. Договір зареєстровано 27 серпня 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру ДЗК (а.с.36-39).

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2. ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 14 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

У частинах 1 та 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час укладання договору було передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації; форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження щодо використання земельної ділянки); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Під час реєстрації договору оренди уповноважена посадова особа, яка проводить державну реєстрацію, перевіряє відповідність укладеного договору оренди землі вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типового договору оренди землі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивачі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, наявність підписів під оспорюваними договорами свідчить про наявність волевиявлення позивачів, яке було спрямоване на укладання договорів оренди.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 12 червня 2018 року, яке було залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, а також постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року, у справі №506/826/15-ц за позовом ТОВ «Флора» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Окнянська селищна рада Одеської області про спонукання до виконання договірних зобов`язань та стягнення коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Флора» про визнання договорів оренди недійсними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання договорів оренди недійсними з підстав непідписання ними оспорюваних договорів.

Лише після розгляду вищевказаної справи позивачі звернулися з даним позовом до суду, при цьому протягом тривалого часу - з 2006 року, жодних претензій з приводу порушення їх прав через незазначення істотних умов не пред`являли, а спір між сторонами фактично виник у зв`язку із тим, що позивачі до закінчення строку дії договорів почали самостійно використовувати земельні ділянки, що, виходячи з позовної заяви, позивачі визнають, зазначивши, що після 05 вересня 2015 року забрали свої земельні ділянки для самостійного обробітку.

Однак, вказані обставини не можуть свідчити про порушення прав та законних інтересів апелянтів з боку відповідача ТОВ «Флора».

Що стосується істотних умов вказаних договорів, то ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст. ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що позивачами не було наведено жодних доказів того, що незазначення умов збереження стану об`єкта оренди порушило їх права як позивачів, при цьому про будь-які порушення таких умов ні протягом строку користування земельними ділянками відповідачем ТОВ «Флора», ні після початку самостійного використання земельних ділянок, позивачі не повідомляли.

Щодо індексації орендної плати, позивачами також не зазначалися будь-які порушення зі сторони орендаря при сплаті орендної плати - ані про розмір, ані про порядок оплати тощо.

Питання визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частки визначено ст.11 ЗУ «Про оренду землі», де зазначено, що такий ризик несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Щодо визначення сторони, яка має страхувати об`єкт оренди, то відповідно до ст. 12 Закону України «Про оренду землі», об`єкт, який передається в оренду, може бути застрахованим на період дії договору оренди землі за згодою сторін у порядку, встановленому законодавством України.

Тобто вказана умова, як і інші умови, про відсутність яких вказують позивачі, можуть зазначатися лише за згодою сторін.

Права ж орендаря та орендодавця, а також обов`язки орендаря визначені ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, до договорів оренди земельних ділянок додано копії актів приймання-передачі земельних ділянок, а також копії державних актів на право власності на земельні ділянки, які містять схеми земельних ділянок з описом меж, де зазначено сусідніх землекористувачів.

Наведене свідчить про те, що між позивачами та відповідачем ТОВ «Флора» при укладенні договорів оренди землі погоджено істотні умови, у тому числі об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується змістом договорів оренди.

Доводи позовної заяви щодо недотримання форми договорів через проставлення на договорах печатки для трудових книжок, ділових паперів та довідок, яка не містить інформації про код ЄДРПОУ, також є необґрунтованими.

Так, статтею 205 ЦК України визначено дві форми правочинів - усна та письмова. Відповідно до ст. 208 ЦК України та ст. 14 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі, що і було виконано сторонами. Проставлення ж не тієї печатки, не є підставою для визнання договорів оренди недійсними. При цьому код ЄДРПОУ відповідача ТОВ «Флора» наявний у розділі «Реквізити сторін» спірних договорів оренди.

Таким чином, позивачами не доведено належним чином підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», для визнання спірних договорів оренди землі недійсними. Спірні договори оренди землі укладені у встановленій законом формі та порядку й законних підстав для визнання їх недійсними немає. Тому права позивачів у зв`язку з укладеними договорами оренди землі не порушені й у відповідності до статей 15, 16 ЦК України не підлягають захисту судом.

Відповідно, оскільки вимоги про визнання незаконними рішень Красноокнянського відділу Одеської регіональної філії центру Державного земельного кадастру про реєстрацію спірних договорів оренди в Державному реєстрі земель є похідними від вимог про визнання договорів недійними через відсутність істотних умов, а ці вимоги не визнані обґрунтованими через ненадання достатніх доказів, то і підстави для визнання незаконними рішень про реєстрацію договорів оренди відсутні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про те, що оспорювані договори оренди землі порушують права та законні інтереси апелянтів, оскільки сторонами при укладенні вказаних договорів не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме в питаннях індексації, умов збереження стану об`єкта оренди, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, порядку страхування об`єкта оренди.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Верховний Суд у постанові від 30 липня 2020 року вказав, що відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 у подібній справі зазначено, що якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду України, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду, а також конкретні обставини справи, колегія суддів доходить до висновку, що у даному випадку, судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено фактів порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з боку відповідача ТОВ «Флора», що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог апелянтів.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 27 квітня 2023 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе