Рішення

від 02.12.2021 по справі 343/2216/20

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2216/20

Провадження №: 2/0343/24/21

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретарів судового засідання - Шикор Г. В., Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/2216/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інтереси яких представляє ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про втрату права на користування житлом,

за участю позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Бульби В.М.,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Костіва Р.Я.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів ОСОБА_6 , 1958 року народження, ОСОБА_2 , 1989 року народження, та його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2012 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження, та ОСОБА_40 , 2014 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком, розташованим АДРЕСА_1 , судові витрати по справі покласти на неї.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою. Відповідачі по справі хоч і зареєстровані у належному їй житловому будинку, проте фактично там не проживають з 2016 року і по теперішній час, що підтверджується відповідним актом обстеження житлово-побутових умов. Вона не зверталася до них з проханням добровільно виписатися з належного їй будинку, оскільки вони не підтримують з нею будь-яких відносин. У її будинку вони не проживають, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в будинку немає. Перешкод у користуванні жилим приміщенням ні вона, ні інші члени сім`ї відповідачам не чинили. Факт реєстрації відповідачів порушує її право на вільне розпорядження і користування майном. На підставі ст. 317, 319, 321, 379, 405 ЦК України просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження її майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, що вважає належним способом захисту її порушених прав.

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Костіва Р.Я. надійшов відзив на позов, у якому останній просить у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_40 , ОСОБА_5 про втрату користування житлом відмовити. Його позиція мотивована таким.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 , крім того що ОСОБА_2 та його троє неповнолітніх дітей не є членами сім`ї позивачки, не наводить жодних підстав визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

ОСОБА_2 після того як його та трьох малолітніх дітей покинула дружина ОСОБА_7 (на даний час місце проживання якої невідоме), у зв`язку з важкими сімейними обставинами, змушений був разом з дітьми переїхати на тимчасове проживання до своїх батьків у с. Ямниця Тисменицького району. Упродовж 2017-2020 років він неодноразово намагався повернутися на проживання у с. Мислівка, однак позивачка постійно чинила перешкоди у користуванні житловим приміщенням. ОСОБА_2 на праві власності не має жодного приміщення. Разом з трьома неповнолітніми дітьми проживає в будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому тільки 7/16 частин належало його покійному батькові.

Крім того, Долинським відділенням поліції Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області за заявою ОСОБА_2 11 грудня 2017 року відкрито кримінальне провадження № 12017090160000761 за ч. 1 ст. 190 КК України, яке 10.07.2020 перекваліфіковане на ч. 2 ст. 190 КК України по факту заволодіння ОСОБА_1 шляхом обману і зловживання довірою ОСОБА_2 земельними ділянками площею 1,13 га та 0,25 га, які розташовані у с. Мислівка Долинського району. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 , діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою заволодіння шахрайським шляхом приватним майном ОСОБА_8 упродовж 2016 - 2017 років, скориставшись безпораднім станом останньої, її неписьменністю та неграмотністю, достовірно знаючи, що особисті документи ОСОБА_8 та оригінали документів, що засвідчують право власності на будинковолодіння та дві земельні ділянки, які розташовані в урочищі АДРЕСА_1, знаходяться на зберіганні у ОСОБА_2 , незаконно, шахрайським шляхом виготовила паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_8 та нові технічні документи на дві земельні ділянки і свідоцтва на право власності на них. Крім цього, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння вищевказаним майном ОСОБА_8 , використовуючи перестарілий стан останньої, її неписьменність та неграмотність, шляхом обману та зловживання довірою, оформила у Шевченківській сільській раді Долинського району 29.03.2016 заповіт ОСОБА_8 про спадкування усього її майна на користь позивачки, який був посвідчений секретарем виконкому Шевченківської сільської ради Рудевич О.М.

Не дивлячись на наявність вищевказаного заповіту, через місяць 13.05.2016 приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Депутат О.З. засвідчено ще один заповіт ОСОБА_8 про спадкування усього її майна на користь позивачки, який послужив підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння та дві земельні ділянки, які розташовані в урочищі АДРЕСА_1.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування щодо дій ОСОБА_1 по оформленню документів на право власності на земельні ділянки площею 1,13 га та 0,25 га і житловий будинок, які розташовані в АДРЕСА_8.

Як вбачається з відповіді на відзив , представник позивачки - адвокат Бульба В.М. вказує на те, що його довірителька на законних підставах є власником домоволодіння в урочищі АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок. Однак з моменту успадкування цього майна вона не може у повній мірі ним користуватися через відповідачів. У 2016 році ОСОБА_2 переїхав на постійне місце проживання у с. Ямниця Тисминецького району, де проживає по даний час. Його троє неповнолітніх дітей навчаються в Ямницькому ліцеї. ОСОБА_2 та його діти мають постійне місце проживання, а саме житловий будинок, який залишився після смерті його батька. Перешкод у користуванні житлом відповідачам його довірителька не чинила, доказів такого не надано.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Костів Р.Я. вказав, що представник позивача адвокат Бульба В.М. зазначає, що ОСОБА_2 та троє його неповнолітніх дітей мають постійне місце проживання - житловий будинок у с. Ямниця, який залишився після смерті батька, що не відповідає дійсності. Згідно з постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.11.2020 за ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_2 , визнано право власності тільки на 7/16 частини будинковолодіння АДРЕСА_2 . Крім цього, за вказаною адресою зареєстровані та постійно проживають мати ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_10 разом зі своїм сином.

Переїзд ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми на тимчасове проживання у с. Ямниця до батьків був вимушеним, у зв`язку з тим, що мати дітей покинула сім`ю. У с. Мислівка відсутня школа та робота, що є поважною причиною тимчасового непроживання за місцем реєстрації.

Малолітні діти не можуть самостійно обирати місце свого проживання, тому факт їх непроживання у спірному будинку не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. На підставі викладеного у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов, вказавши, що їй належить на праві власності житловий будинок в урочищі АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті бабці ОСОБА_8 . ОСОБА_2 є її двоюрідним братом, ОСОБА_6 - вуйком. Останній більше 30 років не проживає в її будинку, на майно не претендує і не заперечує проти того, щоб його зняли з реєстрації у судовому порядку, з якої він не знімався, оскільки отримував гірські. Щодо ОСОБА_11 , то вони дійсно проживали у домоволодінні у с. Мислівка. Однак, після того як дружина ОСОБА_2 у 2016 році покинула його з трьома дітьми, він переїхав проживати до своїх батьків у с. Ямниця. У будинку залишилась сама баба, яка була неходяча. Вона забрала її до себе, доглядала її, займалася оформленням її документів для отримання пенсії. Останні дні свого життя баба провела у своєму будинку, де за нею доглядала сусідка. ОСОБА_2 у с. Мислівка не приїжджав, до баби не навідувався, тільки був на її похороні. Ніяких перешкод у користуванні житлом йому не чинилося, а зачинені двері у будинку зумовлені тим, що у ньому ніхто на даний час не проживає. Оскільки відповідачі не є членами її сім`ї, з 2016 року не проживають у її будинку, однак не знялися з реєстрації з нього, через що вона не може у повній мірі розпоряджатися майном, тому просить визнати їх такими, що втратили право на користування житлом. При цьому, права дітей не порушуються. ОСОБА_2 добровільно без будь-якого тиску змінив місце проживання проживання дітей. Вони проживають у родичів, де для них створені всі належні умови.

Представник позивачки - адвокат Бульба В.М. підтримав вимоги своєї довірительки, вказавши, що наявні всі підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у житловому будинку, яке на праві власності належить ОСОБА_1 . Наявність кримінального провадження, по якому вже тривалий час проводиться досудове розслідування, та в якому не встановлено неправомріності дій його довірительки, не може бути перешкодою для вирішення даної справи. Права дітей також не будуть порушені, оскільки фактично діти проживають в іншому населеному пункті, де для них створені належні умови, і таке місце для них добровільно визначив їх батько. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 , який є законним представником малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_41 , ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримав поданий відзив, заперечення, просив у задоволенні позову, заявленого до нього нього та його дітей відмовити, стягнути з позивачки понесені ним витрати на правову допомогу. Зауважив, що до 2016 року він з сім`єю (бабцею, дружиною та трьома дітьми) проживав в урочищі АДРЕСА_6. Оскільки в селі роботи не було, а потрібно було годувати та забезпечувати сім`ю, він знайшов роботу у с. Ямниця, де працевлаштувався офіційно та працював позмінно. На роботу доїжджав, однак у його відсутності за дітьми доглядала дружина та бабця. У 2016 році, без будь-якого попередження, коли він був на роботі, його дружина покинула сім`ю, у тому числі дітей на перестарілу бабцю, поїхавши в невідомому напрямку. Він залишився з маленькими дітьми на руках. Старшому сину було 2,5 роки, молодшим двійнятам - по 1,5 роки. Його бабця була лежачою, тому не могла доглядати за дітьми, коли він був на роботі. У с. Мислівка садка не було. Роботу, яку він мав в іншому районі, покинути не міг, щоб не позбавити дітей засобів до існування. Його батьки також не могли переїхати у с. Мислівка. У зв`язку з вказаними обставинами, він змушений був з дітьми переїхати до своїх батьків, які допомагали йому у догляді за ними. Однак, його батько помер, а будинок, в якому він з дітьми проживає, успадкували його сестра та брат батька, між якими існує спір щодо часток у цьому будинку, через що склалися неприязні відносини. Тобто будинок, у якому він з дітьми проживає не належить ні йому, ні його дітям. Він з дітьми живе у ньому без реєстрації, оскільки розмір житлової площі, який припадає на сестру з її сім`єю, та маму, яка в цьому будинку зареєстрована, незначний і не дає можливості там зареєструватися ще їм. Він по сьогоднішій день будинок бабусі вважає своїм житлом, часто приїждає у с. Мислівка, має намір там проживати, привозити на оздоровлення своїх дітей, однак позбавлений такої можливості, оскільки доступу до нього немає, через що неодноразово звертався у поліцію. У цьому будинку в с. Мислівка він проживає з дитинства, виготовляв документи на нього, проводив ремонт, а змушений був тимчасово поїхати з нього заради малих дітей, щоб забезпечити їм необхідний догляд. При цьому він залишив у будинку як свої речі, так і придбане ним майно. Саме йому бабця заповіла цей будинок, по можливості він навідувався у с. Мислівка, тому, коли йому стало відомо, що житловий будинок у спадок отримала позивачка на підставі заповіту, то звернувся у поліцію, де порушилии кримінальне провадження по факту заволодіння майном шахрайським шляхом.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Костів Р.Я. додатково вказав, що вирішення даного спору має велике значення для його довірителя, оскільки стосується трьох його малолітніх дітей, яких він виховує сам без матері. ОСОБА_2 з народження законно проживав у будинку бабці, згодом там були прописані його діти. Залишившись на руках з трьома маленькими дітьми та маючи роботу у іншому районі, його довіритель в силу обставин змушений був переїхати до своїх батьків. Будинок, у якому він зараз проживає з дітьми, поділений між багатьма спадкоємцями. ОСОБА_2 іншого житла не має, як і не має іншого місця, де б міг зареєструвати своїх дітей. У с. Мислівка він з дітьми зареєстрований на законних підставах. Підстав для втрати ним та його дітьми права на житло не має. Залишення дітей без визначеного місце проживання буде порушенням їх законних прав. У задоволенні позову до його довірителя та його неповнолітніх дітей просив відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3 ОСОБА_42 , ОСОБА_5 , які є малолітніми, у судове засідання не з`явилися, від них участь у розгляді справи брав їхній законний представник - батько ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом надсилання рекомендованих поштових відправлень за місцем фактичного проживання, про що свідчать розписки (а.с. 45, 76, 92, 107, 130). Відзиву на позов не подавав, будь-яких клопотань не заявляв.

Представник Вигодської селищної ради, органу опіки та піклування, який залучено до участі у справі для дачі висновку на виконання своїх повноважень, у судове засідання не з`явився, подав відповідний висновок, який є додатком до рішення виконавчого комітету Вигодської селищної ради № 30 від 25.02.2021, в якому визначено, що виселення малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_43 , 2014 р.н., ОСОБА_5 , 2014 р.н., не відповідає інтересам дітей. Просив проводити розгляд справи без його участі, висновок підтримав у повному обсязі, про що подав відповідну заяву.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви, клопотання сторін та процесуальні дії суду:

ухвалою суду від 04.12.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Залучено орган опіки та піклування Долинської РДА для дачі висновку на виконання своїх повноважень щодо дітей.

Ухвалою суду від 15.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Постановлено допитати свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Органу опіки та піклування Долинської РДА надати висновок на виконання своїх повноважень щодо можливості (доцільності) виселення неповнолітніх дітей.

10 лютого 2021 року від Вигодської селищної ради (Долинська РДА реорганізована) на електронну адресу суду поступив лист про те, що комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вигодської селищної ради вважає виселення неповнолітніх ОСОБА_3 , 2012 року народження, ОСОБА_44 , 2014 року народження, ОСОБА_5 , 2014 року народження, таким, що не відповідає інтересам дітей. Відповідний висновок буде затверджений на черговому засіданні виконавчого комітету селищної ради. Оригінал листа надійшов до суду 16.02.2021.

10 лютого 2021 року поступив відзив на позов, у якому представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Костів Р.Я. просив поновити строк для подання відзиву, зупинити провадження, після відновлення провадження відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_45 , ОСОБА_5 , вирішити питання про стягненн судових витрат. Клопотання про зупинення провадження до справі долучене окремим документом.

17 березня 2021 року поступив висновок щодо можливості (доцільності) виселення малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_46 , 2014 р.н., ОСОБА_5 , 2014 р.н., у якому виконавчий комітет Вигодської селищної ради вважає виселення вказаних дітей таким, що не відповідає їхнім інтересам. До висновку долучені акти обстеження умов проживання від 28.01.2021 та акт обстеження житлово-комунальних умов проживання від 04.02.2021.

02 березня 2021 року та 31 березня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Костіва Р.Я. поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з епідеміологічною ситуацією.

Ухвалою суду від 31.03.2021 визнано поважними причини просупку строку на подання відповідачем ОСОБА_2 відзиву на позов та поновлено його, відзив долучено до матеріалів справи.

12 травня 2021 року від представника позивачки - адвоката Бульби В.М. поступили заперечення на відзив, які протокольною ухвалою суду цього ж дня долучено до матеріалів справи після поновлення пропущеного строку та визнання причин пропуску поважними.

Ухвалою суду від 12.05.2021 відмовлено у зупиненні провадження у справі.

09 вересня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Костіва Р.Я. поступило заперечення на відповідь на відзив, з долученими до нього доказами, а також клопотання про виклик свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Ухвалою суду від 09.06.2021 до матеріалів справи долучено заперечення на відповідь на відзив. Задоволено клопотання про виклик свідків.

05 серпня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Костіва Р.Я. поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його перебуванням за межами України.

13 вересня 2021 року протокольною ухвалою суду поновлено строк для подання клопотання про допит свідка ОСОБА_17 , яке задоволено, прийнято відмову від допиту свідка ОСОБА_14

21 жовтня 2021 року прийнято відмову від допиту свідка ОСОБА_12 . Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Костівим Р.Я. повідомлено, що докази про понесення витрат на правову допомогу буде надано суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. За клопотанням сторін у судовому засіданні оголошено переву для підготовки до судових дебатів.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_8 звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтв про право на спадщину, на що вказують витяги № 54953901, 54953986, 54954129 всі від 31.01.2019 (а.с. 16, 17, 18).

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2019 свідчать про те, що спадкоємцем за заповітом ОСОБА_18 є її внучка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видані свідоцтва складається з: житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 (належало спадкодавцю на підставі рішення Долинського районного суду від 22.05.2006); земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, площею 1,1300 га, що знаходиться в урочищі Йозифсталь в с. Мислівка Долинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2622087602:02:001:0110, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622087602:02:001:0109 (належали спадкодавцю на праві власності) (а.с. 13, 14, 15).

Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 154768501, 154766518, 154770154 всі від 01.02.2019 підтверджують за ОСОБА_1 реєстрацію права приватної власності на вищевказане нерухоме майно (а.с. 19, 20, 21).

З технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 28 березня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку, літньої кухні, шопи, шопи, стайні, стодоли, навісу, вбиральні, криниці, воріт, огорожі (а.с. 9-12).

Як вбачається з довідки № 1458 від 20.09.2019, бабуся ОСОБА_1 . ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживала та була зареєстрована у житловому будинку у АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті були зареєстровані син ОСОБА_6 , 1958 р.н., онук ОСОБА_2 , 1989 р.н., правнуки: ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_28 , 2014 р.н. (а.с. 22).

Відповідно до акта від 22.11.2020, складеного депутатом Шевченківської сільської ради Язвінського В.І., жителів с. Мислівка: ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , у житловому будинку у АДРЕСА_1 , що належить жительці с. Шевченкове ОСОБА_1 , 1978 р.н., ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані за вищевказаною адресою, не проживають з 16.03.2016 (а.с. 23).

Акт обстеження житлово-побутових умов проживання № 337 від 04.02.2021, складений комісією у складі завідувача сектору у справах дітей, спеціаліста сектору у справах дітей, депутата Вигодської селищної ради, вказує на те, що у будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , 1989 р.н., ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_29 , 2012 р.н., ОСОБА_5 , 2014 р.н., ОСОБА_20 , 1958 р.н. На час перевірки встановлено, що у будинку за даною адресою ніхто не проживає. Висновок комісії: 04.02.2021 при виїзді за вказаною вище адресою не встановлено факту проживання ОСОБА_2 та його малолітніх дітей. Вхідні двері зачинені ззовні навісним металевим замком. Зі слів сусіда, який придбав сусідній будинок пів року тому, в обстежуваний будинок ніхто не приїжджає, інколи навідується власниця майна. Малолітніх дітей з батьком протягом цього терміну він не бачив (а.с. 83).

Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 11.12.2012, НОМЕР_2 від 11.12.2012, НОМЕР_3 від 01.10.2014, відповідно ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 27, ОСОБА_30 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 28, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 19. Їхніми батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с. 56, 57, 58).

Рішенням Долинського районного суду від 10.10.2016 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано. Неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишено проживати з батьком ОСОБА_2 (а.с. 59).

Згідно довідки про склад сім`ї № 184, до складу сім`ї, що проживають по АДРЕСА_2 , входять: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_31 , ОСОБА_5 . Останні четверо осіб проживають без реєстрації (а.с. 120).

Як вбачається з повідомлень виконавчого комітету Ямницької сільської ради № 1770 від 26.12.2019, № 48 від 15.11.2021, згідно погосподарської книги Ямницької сільської ради № 4 у АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_3 , 1958 р.н., ОСОБА_9 1968 р.н., ОСОБА_17 , 1968 р.н., ОСОБА_21 . Власником будинку є ОСОБА_22 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Житлова площа будинку становить 59,0 кв.м, загальна площа 147,4 кв.м. На даний час спадкові права на будинок не оформлені. ОСОБА_2 ,1989 р.н., та троє його неповнолітніх дітей в с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області не зареєстровані. Діти ОСОБА_3 , ОСОБА_5 навчаються в Ямницькому ліцеї Ямницької сільської ради. ОСОБА_32 навчається у дошкільному підрозділі Ямницького ліцею Ямницької сільської ради (а.с. 26, 93).

Акт обстеження умов проживання від 28.01.2021, складений соціальним працівником у справах сім`ї, дітей та молоді Ямницької с/ради ОСОБА_23 , радника голови ОСОБА_24 на підставі звернення Вигодської селищної ради з метою підготовки висновку, свідчить про те, що за адресою АДРЕСА_2 проживають та мають постійне місце реєстрації ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 ОСОБА_2 , 1989 р.н., та його малолітні діти ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_32 , 2012 р.н., ОСОБА_5 , 2014 р.н., проживають, але не зареєстровані за вказаною адресою (а.с. 82).

Відповідно до повідомлення Вигодської селищної ради за № 331/10-06 від 09.02.2021 та рішення виконавчого комітету Вигодської селищної ради № 30 Про надання висновку щодо можливості (доцільності) виселення малолітніх дітей від 25.02.2021, яким затверджено висновок щодо можливості (доцільності) виселення малолітніх дітей, виселення ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_33 , 2012 р.н., ОСОБА_5 , 2014 р.н, є таким, що не відповідає інтересам дітей (а.с. 68, 78-81).

Згідно з постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.11.2020 (а.с. 110-119), за батьком відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , 1958 р.н., визнано право власності на 7/16 частин будинковолодіння по АДРЕСА_3 . Іншими співласниками даного будинковолодіння є його брат та сестра: ОСОБА_5 - 2/16 частини, ОСОБА_25 - 7/16. Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 помер на наступний тиджень після ухвалення постанови. Його частка оформлена на ОСОБА_17 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що у лютому 2016 року забирала дітей свого барата ОСОБА_2 з с. Мислівка, після того як їх покинула їхня мати. У с. Мислівка на той час у її брата не було ні роботи, ні умов для проживання дітей. ОСОБА_2 працював у с. Ямниця на роботі з позмінним графіком. Дітей треба було забезпечувати усім необхідним, тому він не міг покинути роботу. Йому на той час не могли допомогти у с. Мислівка ні вона, ні їхні батьки. У будинку, в якому вони зараз усі проживають, їй належить тільки 7/16 часток, решта належить іншому брату та сестрі батька, з якими у них існує спір з приводу цієї хати. Всі вони не можуть поміститись у належній їй частці будинку, тому ОСОБА_2 з дітьми фактично займає частку будинку їх дядька без його згоди та законних підстав на те, а, враховуючи їхні відносини через спір за цей будинок, останній в будь-який момент може їх прогнати. Щоб зареєструвати у вказаному домоволодінні брата з його малолітніми дітьми потрібно погоджувати з усіма співвласниками, однак з такими у них є спір щодо майна, а її частка є незначною,та з врахуванням площі туди не можна зареєструвати ще 4 осіб. Її брат на будинок у с. Ямниця не претендує, оскільки ще за життя батька було погоджено, що він залишаться у батьківському будинку їх матері в с. Мислівка.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 показали, що неодноразово приїжджали у м. Мислівка з ОСОБА_2 . Їздили по гриби. Минулого року у вересні та жовтні вони також приїжджали у с. Мислівка, ОСОБА_2 заходив на подвір`я одного з домоволодінь, однак у сам житловий будинок потрапити не міг. Вони залишались в автомобілі, тому не оглядали як виглядає цей будинок.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він час від часу підвозив бабу позивачки. Вона все жалілася, що у неї забирають пенсію, що її хочуть віддати у дім перестарілих. Вона вказувала, що все майно передасть ОСОБА_1 (так вони кликали позивачку). Він неодноразово підвозив їх у с. Мислівка, однак жодного разу не бачив біля будинку відповідача та його дітей.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу права на користування житлом, що належить на праві власності позивачці.

Оцінка суду:

заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши покази свідків, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Нормами ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31.01.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 154766518 від 01.02.2019.

Згідно з вищеописаними довідками сільської ради, актами обстежень, у її житловому будинку зареєстровані відповідачі, але не проживають у ньому з 2016 року, тому позивачка просить визнати їх такими, що втратили право на коритсування житлом, посилаючитсь на ст. 405 ЦК України.

Вказаною нормою передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачі не є членами сім`ї позивачки, не відносяться вони і до кола осіб, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство, що підтвердила і сама ОСОБА_1 , тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 405 ЦК України, яка регулюює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї.

Право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, передбачають положення ст. 383, 391 ЦК України, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах: від 5 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права, на переконання суду, визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-якого порушення свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Вказане відповідає позиції Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 125/2625/17 (провадження № 61-4819св19).

Отже, позивачка на власний розсуд може визначити яким шляхом необхідно усунути її порушене право, обравши усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_6 за місцем реєстрації у житловому будинку ОСОБА_1 не проживає без поважних причин більше 30 років, не оплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку, не має у ньому особистих речей, його реєстрація перешкоджає позивачці у здійсненні права власності, так як вона не може розпорядитися та користуватися на власний розсуд належним їй нерухомим майном.

Дані обставини відповідачем не спростовані, доказів поважності непроживання в будинку чи наявності іншої домовленості між ним і власником не представлено.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 слід задовольнити та визнати останнього таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

При вирішенні вимог позивачки, заявлених до відповідачів ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_34 , ОСОБА_5 , інтереси яких представляє ОСОБА_2 , суд враховує таке.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується рішенням суду від 10.10.2016, неповнолітні діти ОСОБА_3 2012 року народження, ОСОБА_35 , 2014 року народження, ОСОБА_5 , 2014 року народження, залишені на проживання з батьком ОСОБА_2 .

Відповідач з дітьми проживав та зареєстрований у житловому будинку, право власності на який набула позивачка, однак з часу, відколи його покинула дружина, переїхав з малолітніми дітьми до своїх батьків та сестри, чого не заперечили сторони.

Як вказав відповідач ОСОБА_2 , його переїзд зумовлений складними сімейними обставинами. У 2016 році його з маленькими дітьми покинула дружина. На той час старшим синам - двойнятам було по 2,5 роки, молодшому - 1,5 роки. У с. Мислівка вони проживали з його лежачою бабусею, яка не мала можливості доглядати дітей. Оскільки він на той час працював у іншому районі, забезпечити догляд дітей у с. Мислівка він не мав змоги, тому змушений був переїхати до своїх батьків. Таким чином, він зміг забезпечити своїх синів як матерілально, так і доглядом з боку його родичів.

Вказані обставини у судовому засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_17 .

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 і надалі вважає домоволодіння в урочищі АДРЕСА_7 своїм місцем проживання та місцем проживання своїх дітей, там він виріс, неодноразово приїжджав після смерті баби. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 також підтвердили факт приїзду з ОСОБА_2 у с. Мислівка, де він неодноразово ходив по подвір`ю домоволодіння, вважаючи його своїм. Натомість до заперечень сторони позивачки про те, що оскільки вказані свідки не могли точно описати будинок, до якого приїжджали вони з ОСОБА_2 , тому їх покази не можна брати до уваги, суд ставиться критично, оскільки відсутність ідентифікуючих ознак житлового будинку не спростовує їх показань про те, що ОСОБА_2 , приїжджаючи у с. Мислівка, повертав до будинку, який вважав своїм місцем проживання. Більше того, покази вказаних свідків підтверджують те, що ОСОБА_2 не заходив у житловий будинок, як і не запрошував їх, оскільки такий був зачинений, та спростовують твердження позивачки про те, що він чинить їй перешкоди у користуваннї її приватною власністю.

Покази ж свідка ОСОБА_13 вказують на обставини складення заповіту бабою відповідачки та яким чином остання отримала у власність домоволодіння у с. Мислівка. Натомість вони не несуть жодного доказового навантаження щодо обставин непроживання у житловому будинку відповідача ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей, чинення перешкод у користуванні майном чи підстав втрати користування житлом.

Посиланням сторони відповідача ОСОБА_2 на порушення кримінального провадження щодо шахрайського заволодіння майном (а.с. 54, 55), як на підставність заперечеть проти задоволення позову про втрату права користування житлом, суд не дає оцінку, оскільки досудове розслідування триває, його обставини не є предметом дослідження у даній справі та не впливають на спірні правовідносини, а в разі встановлення нових істотних обставин для даної справи можуть бути взяті судом до уваги при перегляді даної справи за нововиявленими обставинами.

Повертаючись до вирішення спірних правовідносин щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_36 , ОСОБА_5 , суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Частиною 2 ст. 11 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).

Не можна вважати не поважною причину непроживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

Позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише при наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Натомість, як вбачається з висновку Вигодської селищної ради за № 331/10-06 від 09.02.2021 та рішення виконавчого комітету Вигодської селищної ради № 30 Про надання висновку щодо можливості (доцільності) виселення малолітніх дітей від 25.02.2021, яким затверджено висновок щодо можливості (доцільності) виселення малолітніх дітей, виселення ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_37 , 2014 р.н, є таким, що не відповідає інтересам дітей (а.с. 68, 78-81).

Втручання у право на повагу до житла має бути необхідним у демократичному суспільстві . Тобто, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності та бути домінантним переслідуваній легітимній меті (див., mutatis mutandis, рішення у справі Зехентнер проти Австрії ( Zehentner v. Austria ), заява № 20082/02, § 56).

Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Отже, при вирішенні справи про визнання особи такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 у силу тяжких життєвих обставин, будучи з малолітніми дітьми на руках змушений був покинути місце свого проживання та реєстрації. Зумовлено це з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей. На даний час він не має у власності особистого житла, як і не забезпечені таким його малолітні діти. Проживають вони у домоволодінні, незначна частка якого належить його рідній сестрі, яка по площі та кількості проживаючих у ній осіб, не дозволяє йому у ньому зареєструватися, як і зареєструвати його малолітніх дітей. Більше того, зі змісту постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12.11.2020 (а.с. 110-119) вбачається, що з приводу домоволодіння, у якому на даний час проживає ОСОБА_2 з дітьми, триває спір між його співвласниками, без згоди яких також неможливо зареєструвати відповідачів. Крім того, вказане домоволодіння відповідач не вважає своїм житлом, проте в силу малолітнього віку дітей (один ще у дошкільному закладі, а двоє навчаються у початкових класах) немає можливості повернутися у будинковолодіння в с. Мислівка, де вони фактично зареєстровані.

Тому, враховуючи те, що у всіх діях щодо дітей, до досягнення ними повноліття, незалежно від того, ким вони здійснюються, має бути забезпечено якнайкраще врахування їхніх інтересів, зважаючи на те, що неповнолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_38 , ОСОБА_5 , місце проживання яких за рішенням суду визначено з батьком ОСОБА_2 , не можуть самостійно обирати місце свого проживання, а тому факт їхнього непроживання у спірному житлі не є безумовною підставою для позбавлення їх права користування ним, маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, діти можуть реалізувати його лише при досягненні повноліття, оскільки в силу свого віку не мають достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання, а позбавлення дітей права користування житлом за вищевстановлених обставин не відповідатиме інтересам дітей, суд приходить до висновку, що їх тимчасове проживання разом із своїм батьком не за адресою реєстрації, не є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що неповнолітні були вселені у спірний будинок як члени сім`ї власника і добровільно не втрачали зв`язку з будинком позивачки, їх непроживання зумовлене об`єктивними життєвими обставинами, що у даній справі підтверджує поважність причин непроживання дітей у спірному будинку, враховуючи те, що діти залишені за рішенням суду на проживанні з батьком ОСОБА_2 , право на проживання якого взаємопов`язане та від якого залежить право на проживання неповнолітніх дітей, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_39 , ОСОБА_5 , інтереси яких представляє ОСОБА_2 , про втрату права на користування житлом.

Щодо понесених стронами судових витрат, суд зазначає таке:

статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Беручи до уваги, що представник відповідача заявив про те, що розмір судових витрат та їх документальне підтвердження ними буде надано після ухвалення рішення, суд на підставі п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, вважає за необхідне у резолютивній частині вказати про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення, а також строк для подання сторонами доказів щодо розміру понесених таких витрат.

На підставі викладеного, ст. 3, 16 Конвенції ООН про права дитини, ст. 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4, 13, 81 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст. 7 СК України, ст. 29, 317, 319, 383, 391 ЦК України, Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інтереси яких представляє ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про втрату права на користування житлом задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інтереси яких представляє ОСОБА_2 , про втрату права на користування житлом відмовити.

Відповідачу ОСОБА_2 та його представнику, тобто стороні, яка зробила відповідну заяву, протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 16.00 годин 06 грудня 2021 року в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в м. Долина, вул. Обліски, 115.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , який, у тому числі, є законним представником неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , жителів АДРЕСА_3 , зареєстрованих у АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_5 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Повний зміст рішення буде складено до 02 грудня 2021 року.

Суддя Долинського районного суду С.М.Монташевич

Повний зміст рішення складено 02 грудня 2021 року.