Постанова

від 01.12.2021 по справі 757/28256/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/28256/21 Головуючий у І інстанції Вовк С.В.

Провадження №22-ц/824/11738 /202 1 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Фінансова компанія Сантанна , Товариства з обмеженою відповідальністю Сантанна , Товариства з обмеженою відповідальністю Дельмар Арена , ОСОБА_2 та Державного архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про визнання права власності на нерухоме майно та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом та просив суд визнати за ним право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , майнові права на які належать позивачу згідно договору про передачу майнових прав на об`єкт інвестування від 27 серпня 2012 року, а також просив суд стягнути моральну шкоду у розмірі 10640000 грн.

Одночасно зі зверненням до суду з позовом, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить здійснення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких було пред`явлено позов.

Також ОСОБА_1 в заяві зазначав, що у 2005-2006 роках ОСОБА_1 проінвестував у квартиру і машиномісце у будинку за адресою: АДРЕСА_2 ). Як зазначає позивач, відповідачі не планують віддавати йому квартиру, машиномісце і гроші, а замість цього хочуть якомога швидше розпродати квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_3 (у минулому АДРЕСА_4 ) і повністю уникнути будь-якої цивільно-правової відповідальності перед позивачем. Позивач вважає, що відповідачі або будь-хто з них, або їхні повірені чи агенти мають право продавати новостворені об`єкти нерухомого майна по переуступці майнових прав (що вони наразі роблять) лише після того, як вони повернуть йому борг. У протилежному випадку є ризик того, що ОСОБА_1 назавжди втратить гроші через відсутність у віртуальних відповідачів як реальних адрес місцезнаходження, так і майна, на яке можна накласти стягнення.

На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просив суд першої інстанції забезпечити позов шляхом:

- заборони ПрАТ Фінансова компанія Сантанна , ТОВ Дельмар Арена , ТОВ Виробниче підприємство Євротехнології , проводити будь-які дії по оформленню на ім`я будь-яких осіб права власності або іншого речового права на будь-які об`єкти нерухомого майна (квартири, машиномісця, офісні приміщення), які знаходяться у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_3 ;

- заборони будь-яким особам здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно первинної реєстрації права власності або іншого речового права на будь-які об`єкти нерухомого майна (квартири, машиномісця, офісні приміщення), які знаходяться у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову не врахував всіх обставин, що мають значення для справи та дійшов передчасного висновку про недоведеність позивачем необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Також в доводах апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що наявність в системних забудовників-відповідачів очевидних ознак віртуальності (фейковість всіх їхніх офіційних реєстраційних адрес і неможливість знайти їх за місцем офіційної реєстрації) свідчить про те, що сьогоднішні оператори будівництва 32-поверхового хмарочосу шукають спосіб уникнути виплат за застарілими боргами їхніх попередників і колег, у тому числі за боргом 15-річної давнини перед позивачем.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову (що зазвичай є болісною процедурою для відповідача) суди мають враховувати такий факт, як свідоме не зазначення компанією адреси свого місцезнаходження, що неправомірно ускладнює законні юридичні дії проти такої компанії. Компанії із віртуальними адресами місцезнаходження не можуть мати довіру за визначенням, і суди не вправі залишати цей фактор поза увагою.

Діяльність по будівництву будинку за гроші інвесторів із подальшим продажем квартир і нежитлових приміщень у цьому будинку шляхом переуступки майнових прав не є внутрішньою діяльністю господарських товариств а є справжньою зовнішньою діяльністю, спрямованою на будівництво будинків за рахунок грошей, зібраних з інвесторів.

Суд першої інстанції помилково визначив таку діяльність, як внутрішню діяльність господарських товариств .

Таким чином, існує реальна загроза невиконання зобов`язання у передбачений законом строк, а тому заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про забезпечення позову.

На адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Глотов О.Л. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, що з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний заявником спосіб забезпечення позову буде втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств. Крім того, заборона проводити будь-які дії по оформленню на ім`я будь-яких осіб права власності або іншого речового права на будь-які об`єкти нерухомого майна та заборона будь-яким особам здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно первинної реєстрації права власності або іншого речового права на будь-які об`єкти нерухомого майна (квартири, машиномісця, офісні приміщення), які знаходяться у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_3 , можуть спричинити порушення майнових прав третіх осіб, які зокрема, також виступали інвесторами у згаданий будинок.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом з метою захисту свого порушеного права, яке виникло на підставі укладення договору про передачу майнових прав на об`єкт інвестування від 27 серпня 2012 року. Предметом позову є визнання за позивачем права власності на проінвестовані об`єкти нерухомого майна, зокрема квартиру та машиномісце.

При цьому позивач обрав неспівмірний вид забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки вжиття заходів забезпечення позову у даній справі не може впливати чи обмежувати право володіння нерухомим майном інших фізичних та юридичних осіб, які інвестували власні грошові кошти в будівництво з метою придбання нерухомого майна.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість вжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову була постановлена з дотриманням порушенням норм процесуального права, а тому не може бути скасована судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідно ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Фінансова компанія Сантанна , Товариства з обмеженою відповідальністю Сантанна , Товариства з обмеженою відповідальністю Дельмар Арена , ОСОБА_2 та Державного архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про визнання права власності на нерухоме майно та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: