Ухвала

від 01.12.2021 по справі 640/21746/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/21746/19

адміністративне провадження № К/9901/43356/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №640/21746/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Волинська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України вдруге 22.11.2021 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №640/21746/19, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее в повному обсязі.

Також, як вбачається з документів долучених відповідачем до касаційної скарги, останнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що предметом розгляду справи №640/21746/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее до Волинської митниці Держмитслужби є вимоги щодо визнання протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар; стягнення із Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 1232627,42грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар. Вирішено стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее (ідент. код: 37445065; адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки 21) матеріальну шкоду в розмірі 167607,77грн (сто шістдесят сім тисяч шістсот сім гривень 77 копійок). В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 скасовано в частині стягнення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее матеріальної шкоди в розмірі 167607,77грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее (ідентифікаційний код: 37445065) матеріальну шкоду в розмірі 20646,97грн (двадцять тисяч шістсот сорок шість грн. 97 копійок). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Як убачається зі змісту поданої Волинською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач наводить мотиви незгоди із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, посилається на неправильне застосуванням судами до спірних правовідносин норм права, зокрема пункту 24 частини першої статті 4, статей 336, 338, 461, 508, 511-512 Митного кодексу України, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 467 Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводиться огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України , пункту 1 частини першої статті 4, статті 73, частин четвертої та шостої 78 КАС України, 245 Кодексу про адміністративні правопорушення, та вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що вперше подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 01.11.2021 повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. При цьому, у своєму рішенні Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень є майже ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою. Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України так і не зазначає належного обґрунтування у чому саме полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача, як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). Контролюючий орган також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

У свою чергу, суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Обґрунтування формального зазначеного пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права, та цитування норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавча з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що також не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Проте, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі контролюючим органом так і не наведено.

Суд також наголошує, що більшість доводів касаційної скарги пов`язані із порушенням судами норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що, скаржником у сою чергу реалізовано не було.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Волинською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України обґрунтування не узгоджується із визначеною ними підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №640/21746/19.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №640/21746/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер