Рішення

від 06.10.2020 по справі 640/21746/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21746/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.

за участі представників сторін:

від позивача - Йолкіна Н.В. (директор), Крепель Д.І. (адвокат)

від відповідача - Пех С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоровое Будущее"

до Волинської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо незаконного затримання і вилучення товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар;

- зобов`язати Волинську митницю ДФС повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее незаконно вилучений товар: роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар;

- стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее матеріальну шкоду в розмірі 223 229,65 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.03.2020.

Через неявку у судові засідання 18.03.2020, 22.04.2020 учасників справи у зв`язку із карантинними обмеженнями, розгляд справи відкладено на 03.06.2020.

Внаслідок зміни обставин, обумовлених поверненням позивачу вилученого товару, 04.02.2020 судом отримано уточнену позовну заяву, згідно з якою, відповідно до внесених уточнень за заявою 17.03.2020, на розгляд суду заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар;

- стягнути із Державного бюджету України на користь ТОВ Здоровое Будущее матеріальну шкоду в розмірі 1 232 627, 42 грн.;

- стягнути із Волинської митниці ДФС понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір 20 597, 92 грн., витрати на правову допомогу адвоката 12 500 грн., що разом становить 33 597, 92 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2020.

На обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує що дії посадових осіб Волинської митниці ДФС є протиправними, про що свідчить навмисне затягування із проведенням огляду транспортного засобу та товару, тримання машини з товаром протягом тижня на митниці без визначення правових підстав, передання матеріалів згідно протоколу № 2090/20500/19 від 31.05.2019 до районного суду тільки через 45 днів.

Згідно з доводами позивача, склад порушення митних правил в діях ТОВ Здоровое будущее , його директора та водія відсутні, адреса фактичного місцезнаходження відправника товару - компанії Lucky Move International LLC, та його місця реєстрації є правдивою, і всі претензії з боку посадових осіб Волинської митниці ДФС є формальними, всупереч ст. 318 Митного кодексу України, та призвели до реальних збитків для позивача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що заявлена вимога щодо визнання протиправними дій митниці з вилученням товару не підлягає судовому розгляду, адже загалом оскарження дій посадових осіб митниці з приводу вилучення товару визначене Митним кодексом України та передбачає можливість подання такої скарги в рамках провадження у справі про порушення митних правил до керівника митниці; заявлена позивачем вимога про стягнення матеріальної шкоди у заявленому розмірі не підлягає задоволенню, оскільки не є матеріальною шкодою, а судовими витратами, які підлягають розподілу згідно положень КАС України як витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи в суді.

Окрім того, згідно доводів відповідача Волинська митниця ДФС не може бути відповідачем у даній справі, зокрема в частині щодо стягнення матеріальної шкоди, оскільки відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади несе держава за рахунок грошових коштів, які їй належать на праві власності; розпорядження даним майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме зазначені фінансові органи мають бути відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту.

20.01.2020 отримано відповідь на відзив, у якому позивач відхиляє доводи відповідача; 27.01.2020 відповідачем подані до суду в письмовому вигляді заперечення на відповідь на відзив; 20.02.2020 та 17.06.2020 від відповідача отримані відзиви на уточнені позовні заяви ТОВ Здоровое будущее .

У судовому засіданні 19.08.2020 було допитано в якості свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоровое будущее" ОСОБА_1 ; ухвалено про участь представника відповідача у подальшому в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду у судовому засіданні 09.09.2020 замінено відповідача у справі - Волинську митницю ДФС на належного Волинську митницю Держмитслужби.

У судовому засіданні 06.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.05.2019 головним державним інспектором-кінологом відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 2090/20500/19, в якому зазначено про переміщення через митний кордон України товару - роликового взуття торговельної марки Heelys в кількості 1288 пар на адресу ТОВ Здоровое будущее на виконання умов зовнішньоекономічного контракту/договору від 25.07.2018 № 1 укладеного між компанією Lucky Move International (Маямі, Флорида, США) (Продавець) та ТОВ Здоровое будущее (Покупець).

Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/220260 встановлено, що за якісними та кількісними характеристиками товар повністю відповідає відомостям, зазначеним у товарно-супровідних документах.

Підставою для складання протоколу про порушення митних правил №2090/20500/19 відносно ОСОБА_1 , працюючої на посаді директора ТОВ Здоровое будущее для митного органу стала інформація, зазначена в листі ГУНП у Волинській області від 29.05.2019 № 333/04/23-2019 про офіційну Інтернет-сторінку реєстрації юридичних осіб штату Флорида, США, на якій відсутні відомості про реєстрацію компанії Lucky Move International .

В свою чергу, на запит митного органу директором ТОВ Здоровое будущее надіслано лист за № 28/05/2019 в п. 4 якого зазначено, що підприємство Lucky Move International дійсно засноване та існує згідно законодавства США та зареєстроване за адресою: 11098, Biscayne Bivd., Office 401-A, Miami Fl, USA, 33161 , що відображено у протоколі від 31.05.2019.

Окрім того, 29.05.2019 через брокерську компанію ТОВ ВР-груп на митницю були передані отримані директором реєстраційні дані в компанії Lucky Move International із зазначенням EIN компанії Lucky Move International LLC (Employer Identification - американський аналог ІПН) який присвоюється податковою службою США і доводить існування компанії, а також посилання на офіційний сайт Департаменту штату Делавер /підрозділ компаній, https://icis.corp.delaware.gov/Ecorp/EntitySearch/NameSearch.aspx, де можна перевірити реєстрацію компанії.

Зазначений лист та відповідні пояснення були передані митному органу директором ОСОБА_1 також при прибутті на виклик 31.05.2019 для надання пояснень за виявленим фактом порушення митного законодавства (пояснення зареєстровані за вхідним № 9379/12/03-70-20 від 31.05.2019, том 1, арк. справи 160-161).

Таким чином, питання щодо реєстрації компанії постачальника були з`ясовані на дату складання протоколу № 2090/20500/19 про порушення митних правил 31.05.2019, в протоколі безпідставно зазначено про приховування ОСОБА_1 товару від митного контролю шляхом подання документів що містять неправдиві відомості щодо відправника (продавця) товару, і саме вказані обставини були враховані, зокрема, судом при розгляді направлених митницею матеріалів.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

За визначенням, наведеним у статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з приписами статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України; митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України; митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи; митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) .

Проведення митного контролю шляхом митного огляду регламентовано ст. 338 Митного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 338 Митного кодексу України, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених митному органу (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Відповідно до частини 3 статті 338 Митного кодексу України, за письмовим рішенням керівника митного органу або його заступника огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитися, якщо:

1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 263 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань митної справи;

2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і їх власник невідомий;

3) декларантом не виконуються обов`язки, встановлені статтею 266 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 338 Митного кодексу України передбачено, що переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов`язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

Згідно з частиною 5 статті 338 Митного кодексу України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 338 МК України порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З метою реалізації положень статей 207, 233, 319, 320, 336, 338, 359 та 360 Митного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 №1316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.02.2013 за №318/22850, затверджено Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Порядок №1316).

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку № 1316, огляд проводиться виключно посадовими особами митних органів, у посадових інструкціях яких визначені відповідні права та обов`язки.

В силу пункту 4.1 розділу IV Порядку № 1316, огляд проводиться відповідно до вимог частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно з вичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 467 Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України .

Таким чином, огляд (переогляд) як форма митного контролю здійснюється після прийняття керівником органу доходів і зборів рішення про його проведення за наявності виключних підстав, перелік яких закріплено у Митному кодексі України та Вичерпному переліку підстав, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 467 та відповідно до вимог Порядку №1316.

Як зазначено вище, постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року №467 затверджено Вичерпний перелік підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України (далі - Вичерпний перелік).

Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/220260 підставою для огляду (переогляду) містить посилання на п. 5 Переліку ПКМУ № 467 від 23.05.2012; перелік індикаторів ризику (загальний) лист ДАРПМП від 01.10.2015 № 36254/7/99-99-26-01-01-17).

Згідно з п. 5 Вичерпного переліку підстав, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №467 такою підставою є переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Натомість, в який саме спосіб чи за яким маршрутом та в чому їх типовість для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил щодо товарів позивача не зазначено, а ні в акті, а ні в протоколі складеному про порушення митних правил.

Пунктом 14 Вичерпного переліку визначено таку підставу для проведення огляду (переогляду) товарів митними органами України - одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження.

Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.

У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для огляду (переогляду) транспортного засобу позивача став лист ГУНП у Волинській області від 29.05.2019 № 333/04/23-2019 про офіційну Інтернет-сторінку реєстрації юридичних осіб штату Флорида, США, на якій відсутні відомості про реєстрацію компанії Lucky Move International .

Зазначені обставини відображені в протоколі про порушення митних правил № 2090/20500/19, складеному 31.05.2019 Волинською митницею ДФС, досліджувались судом в межах справи № 163/1344/19 про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України ОСОБА_1 ..

Тобто, як свідчать матеріали справи, дії щодо затримки транспортного засобу позивача з наявним у ньому товаром та огляд транспортного засобу, були вчинені з посиланням на наявність листа ГУНП у Волинській області від 29.05.2019 № 333/04/23-2019, що в подальшому також спричинило вилучення товару та документів, а саме: - митної декларації типу ІМ40ЕЕ № UA100030/2019/664249; міжнародної транспортної накладної від 22.05.2019 року № LV-21051; рахунку-фактури (commercial invoice) від 05.03.2019 № РО10UKR відповідно до вимог ст. 511 Митного кодексу України.

Водночас, при викладеній у листі інформації про офіційну Інтернет-сторінку реєстрації юридичних осіб штату Флорида, США, на якій немає відомостей про реєстрацію компанії Lucky Move International , відсутні такі документи, як доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді, наявність яких передбачена формою доручення, встановленою постановою КМУ від 23 травня 2012 № 467; така інформація не підтверджує переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Відповідно до апостильованої довідки секретаря штату Делавер Джеффрі В.Буллок , яка міститься в матеріалах справи, компанія Lucky Move International створена та організована належним чином відповідно до законодавства штату Делавер.

Під час розгляду в судовому порядку протоколу про порушення митних правил враховано, що розбіжності в частині місця реєстрації компанії Lucky Move International , місця здійснення її діяльності та місця розташування її підрозділів (офісів) не дають жодних підстав для висновку про неправдивість відомостей щодо продавця (відправника) товарів в розумінні ст. 483 МК України.

Окрім того, вказані обставини були з`ясовані та належно доведені особою щодо якої складено протокол про порушення митних правил вже на дату його складання 31.05.2019.

Таким чином, очевидне порушення процедури огляду (переогляду) транспортного засобу позивача, виключає правомірність вчинення послідуючих дій митного органу щодо тимчасового вилучення товару та документів, належних позивачеві.

Відповідно до статті 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Лист ГУНП у Волинській області від 29.05.2019 № 333/04/23-2019 не відповідає переліку визначеному статтею 7 Митного кодексу України, а тому не може вважатися законодавством з питань митної справи.

Вищевказаний лист міг застосовуватися Волинською митницею ДФС саме в межах, що не суперечать Конституції України, Митному кодексу України, законам України та іншим нормативно-правовим актам з питань митної справи, виданим на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами позивача що затримання транспортного засобу ТОВ Здоровое будущее та вилучення товару відбулося поза процедурами тимчасового вилучення, оскільки навіть згідно акту огляду жодних порушень митного законодавства виявлено не було, товар повністю відповідав заявленому у товаросупровідних документах.

Любомльським районним судом Волинської області відповідно до направлених Волинською митницею ДФС матеріалів справи за протоколом № 2090/20500/19 про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України ОСОБА_1 винесено постанову 17.10.2019 у справі № 163/1344/19 про закриття провадження за відсутністю в її діях складу правопорушення.

Постанова суду від 17.10.2019 залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25.11.2019 (арк. справи 21-26, том 2), що є належним доказом протиправності дій Волинської митниці ДФС щодо винесення протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, та є підставою для задоволення вимог позивача в цій частині.

Суд також акцентує увагу на положеннях ч.3 ст.318 Митного кодексу, згідно яких митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Положення ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії від 20.05.2010, Тошкуце та інші проти Румунії від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( Онер`їлдіз проти Туреччини та Беєлер проти Італії ). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ( Лелас проти Хорватії ).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку що відповідач за відсутності відповідних правових підстав вчинив дії щодо вилучення, утримання, починаючи з 24.05.2019 товарів, що ввозились ТОВ Здоровое будущее згідно з контрактом/договором від 25.07.2018 № 1 укладеного з компанією Lucky Move International (Маямі, Флорида, США) (Продавець), тобто, відповідач діяв не на підставах, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, а дії щодо такої затримки не відповідають положенням ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, повністю необґрунтованими визнає суд заперечення митного органу викладені у відзиві на позов про те, що заявлена вимога щодо визнання протиправними дій митниці з вилученням товару взагалі не підлягає судовому розгляду, оскільки загалом оскарження дій посадових осіб митниці з приводу вилучення товару визначене Митним кодексом України та передбачає можливість подання такої скарги в рамках провадження у справі про порушення митних правил до керівника митниці.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, що передбачено ч. 3 ст. 6 КАС України.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France).

Таким чином, на переконання суду, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар.

Предметом спору у даній справі є також матеріально-правова вимога ТОВ Здоровое будущее про стягнення із Державного бюджету України матеріальної шкоди в розмірі 1 232 627, 42 грн..

Відповідно до частини 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки, вимоги ТОВ Здоровое будущее про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями суб`єкта владних повноважень заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то дана справа підлягає розгляду адміністративним судом.

Заперечення відповідача про те, що Волинська митниця ДФС не може бути відповідачем у даній справі, зокрема в частині щодо стягнення матеріальної шкоди суд відхиляє, зважаючи на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 (справа № 242/4741/16-ц; провадження № 14-515цс19 (п. 43) за яким:

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. .

У п. 44 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом 07.11.2019 позивачем заявлялася, зокрема і вимога про зобов`язання відповідача - Волинську митницю ДФС повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее незаконно вилучений товар: роликові кросівки торговельної марки Heelys .

Однак, у зв`язку з поверненням товару 05.12.2019, що підтверджено накладною № 226 позивачем подано уточнену позовну заяву за відсутності такої вимоги і із збільшенням вимог в частині розміру завданого збитку, що підлягає відшкодуванню на користь позивача в розмірі 1 232 627, 42 грн. за позиціями витрат 1-19, 21-42, в яких містяться посилання на види витрат, кількість витрачених годин, їх вартість та вказуються додатки до позову, що є письмовим цьому підтвердженням (зведений акт збитків на арк. справи 153-154, том 1). 01 вересня 2020 представником позивача подано додаткові пояснення із наведенням розрахунку вартості втрачених годин робочого часу та визначення вартості однієї години робочого часу директора товариства (а.с. 162-165 том ІІ).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до приписів частини 2 статті 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Під час розгляду справи позивачем доведено наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме, неправомірність дій митниці, що підтверджено також і постановою Любомльського районного суду Волинської області від 17.10.2019 у справі № 163/1344/19 про закриття провадження за відсутністю в діях директора складу правопорушення; наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (витрати понесені позивачем через необхідність доведення безпідставності звинувачень, витрати на поїздки директора для надання пояснень на виклик митного органу та на судові засідання, витрати на отримання правової допомоги у вирішенні законним шляхом питання про отримання ввезеного товариством товару тощо).

Так, в межах заявленого позову суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків спричинених необхідністю захисту в провадженні у справі про порушення митних правил, до складу яких позивачем віднесено здійснені ним документально підтверджені витрати на оплату захисників згідно укладених договорів, витрати на проїзд за викликом митних органів, витрати на відрядження директора, поїздки на судові засідання по справі, що розглядалась за поданими митницею матеріалами; витрати на складання запитів, витрати на переклад та нотаріальне завірення сертифікату про реєстрацію і статус від постачальника в США у нотаріуса; витрати на поїздки директора для оформлення та видачі товару; транспортні витрати з доставки товару до Києва на склад ТОВ Здоровое будущее .

Понесення витрат (пункти 1-4, 7, 12, 14-16, 22-25, 29-30, 32-35 зведеного акту збитків до уточненої позовної заяви на арк. с. 153-154 том І) в сумі 167 607,77 грн. підтверджено документально матеріалами справи, долученими до справи платіжними документами; зазначені витрати детально описані по частинах виконаних робіт, наданих послуг та затраченого часу (складання листів, наради з адвокатом (консультації); фактичні витрати на переклад документів; підготовка документів, листів, транспортні витрати) та є свідченням фактичного їх понесення позивачем через незаконне затримання митним органом товару позивача.

При цьому, матеріали справи (електронна переписка з юристами, адвокатами) свідчать про очевидну безвихідь для позивача в ситуації, коли протягом більше півроку його товар був безпідставно затриманий, позивач протягом цього часу вирішував питання про його повернення усіма можливими законними способами, тобто вчиняв дії задля захисту своїх порушених прав витрачаючи на це свої кошти та час.

Витрати понесені позивачем саме внаслідок необхідності доведення перед митним органом та судом відсутності порушень митного законодавства, що спричинене протиправними діями посадових осіб митного органу, які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликових кросівок торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар.

Заперечення відповідача про те, що вказані витрати на надання послуг адвокатами не є матеріальною шкодою, а є судовими витратами, що підлягають розподілу як витрати на професійну правничу допомогу згідно з положеннями ст. 132, 134 КАС України, суд відхиляє виходячи з наступного.

За висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).

Натомість, справу № 163/1344/19 розглянуто Любомльським районним судом Волинської області відповідно до направлених Волинською митницею ДФС матеріалів справи за протоколом № 2090/20500/19 про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.

Види порушень митних правил та відповідальність за них передбачені главою 68 Митного кодексу України (статті 468-485), а згідно з ч. 2 ст. 522 цього Кодексу справи про порушення митних правил, передбачені статтями 482-484 цього Кодексу розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Тобто, в даному випадку відсутній факт оскарження постанови про адміністративне правопорушення, як те визначено ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України, оскільки лише така може бути оскаржена, в тому числі до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Постанова про порушення митних правил за розглядом протоколу не виносилась, постановою Любомльського районного суду Волинської області від 17.10.2019 провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 2090/20500/19 щодо ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил на рівні спеціального закону регламентовано ст. 487 Митного кодексу України, якою передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, процесуальним законом за яким судом розглянуто справу № 163/1344/19 є Митний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення, якими не врегульовано розподілу судових витрат, зокрема не встановлено порядку відшкодування судових витрат особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Положення ст. 520 Митного кодексу України, на які, зокрема посилається відповідач, регламентують відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, які понесені митним органом, стосуються та прямо визначають повноваження саме посадових осіб митного органу, в провадженні якого знаходиться справа про порушення митних правил.

Справа № 163/1344/19 не розглядалася за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим положення вказаного процесуального кодексу не застосовуються в частині вирішення спору за вимогами позивача про стягнення понесених ним збитків на оплату правової допомоги отриманої внаслідок протиправності дій відповідача (Волинської митниці ДФС).

Окрім того, суд враховує, що до складу збитків позивачем віднесено реальні витрати понесені товариством на отримання правових консультацій у вирішенні питання про повернення незаконно вилученого у нього товару, є дійсними витратами підприємства та необхідними задля захисту від порушення законних його інтересів. Понесення таких витрат обумовлено незаконними та протиправними діями митного органу, що полягали в затриманні та вилученні товару ввезеного позивачем за контрактом від 25.07.2018 № 1 укладеного з компанією Lucky Move International .

Зазначені витрати не є такими, що повністю пов`язані виключно з розглядом справи за поданням митниці в Любомльському районному суді Волинської області та Волинському апеляційному суді у провадженні в справі за протоколом про порушення митних правил № 2090/20500/19, тобто у вказаній сумі, що задовольняється судом не можуть вважатися судовими витратами, які підлягають розподілу в судовому процесі.

Право на відшкодування судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою, узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на відшкодування судових витрат (п. 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01).

В той же час, суд погоджується із аргументами заперечень відповідача поданих до суду 01.10.2020 в частині необґрунтованості та недоведеності позивачем матеріальної шкоди, зазначених у наступних пунктах зведеного акту збитків:

- п. 5, п. 6 щодо витрат 40 годин на пошук юриста та 4 годин на переговори за умовами співпраці;

- п.п. 8-11 щодо витрат зазначеної у акті кількості годин робочого часу директора на нараду з адвокатом, складання клопотання, на підготовку звернень до Президента, бізнес омбудсмена, начальнику ДФС, підготовку та виготовлення копій документів для подання в суді 19.07.2019 з огляду на явне завищення витраченого часу на складання цих документів;

- п. 13 - вказано про витрати директора в липні місяці 2 годин робочого часу на нараду з адвокатом за результатами судового засідання та щодо розробки стратегії подальшого захисту, проте звіт адвоката ОСОБА_3 не містить інформації про проведення такої наради після судового засідання, яке відбулося 19.07.2019 року.

- п.п. 17-19, 21, а саме: у п.17 таблиці вказано про витрату в вересні директором 30 годин робочого часу на пошук юриста для подачі позову до Київського окружного адміністративного суду. На підтвердження проведення пошуку юриста позивачем надано переписку ТОВ Здоровое будущее з різними юридичними компаніями щодо подальшого співробітництва. Натомість, договір з адвокатом ОСОБА_4 був укладений 23.09.2019 року, тобто в той же день переписки, який зазначений у наданих витягах, а тому вищевказане спростовує необхідність витрат 30 годин робочого часу на пошук юриста.

щодо п.18 та 19 наведених у Таблиці, то наявні у справі документи, в тому числі і документи підготовлені адвокатами, не містять підтверджень про існування вказаних переговорів адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та директора ОСОБА_1

- п.п. 26-28: наявні у справі документи, в тому числі й документи підготовлені адвокатом, не містять підтверджень наради з ОСОБА_4 . Більше того, до обов`язків адвоката згідно з договором про надання правової допомоги № 23/09/19 від 23.09.2019 року віднесено підготовку позовної заяви та додатків до неї, подання позову до суду. Щодо п.28, то на ознайомлення з апеляційною скаргою митниці та нараду з адвокатом ОСОБА_3 директор ОСОБА_1 витратила 3 години робочого часу, в той час коли згідно звіту адвоката від 26.11.2019 року на вказані заходи було витрачено 2 години.

- п. 31 - матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують витрати саме у такій кількості часу на виконану роботу.

- п. 40: сплату авансу юридичній компанії, з якою не відбулись відносини з надання юридичних послуг з будь-яких причин, суд не може віднести на рахунок матеріальної шкоди, яка має бути відшкодована за рахунок відповідача.

В іншій частині вимог позивача про стягнення з відповідача частини оплати оренди порожньої площі складу протягом 6 місяців затримки товару, фінансових втрат від вимушеного надання знижки на затриману партію товару в зв`язку з тим, що вона стала колекцією минулого сезону; фінансових втрат від передчасної сплати мита та ПДВ (за період з 23.05.2019 по 06.12.2019); маркетингових витрат на просування застарілої колекції взуття, упущеної вигоди (прибутку) позивача, в зв`язку з затриманням Волинською митницею партії взуття за період 6 місяців, в т. ч. сезону продажів (червень - вересень 2019), суд відзначає наступне.

Системний аналіз положень статей 22, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 42, статті 225 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу, орган державної влади за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (п. 5.37).

Статтею 22 ЦК України визначено, що упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Натомість, безпосередньо факт затримання партії товару взуття не призвів до неотримання позивачем доходів в сумі заявленого розміру упущеної вигоди, позивач підтвердив під час судового розгляду факт повернення товару відповідачем у належному стані, а тому позовні вимоги в частині відшкодування позивачу 98 624, 55 грн. упущеної вигоди обґрунтовуються умовним припущенням про можливість реалізувати товар у сезон продажів за іншою ціною, та можливістю отримання ним прибутку від такої реалізації як у минулому сезоні. Проте, позивачем не надано доказів того, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду (прибуток) в зазначеному ним розмірі у разі, якщо його право не було б порушено відповідачем та не надано точних даних, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання вказаних позивачем грошових сум.

Також в уточненій позовній заяві позивач зазначив, що в разі, якщо суд вирішить задовольнити позовні вимоги ТОВ Здоровое будущее і зобов`язати митницю виплатити компенсацію, "компанія буде мати можливість продовжити свій бізнес вважаючи все, що відбулося проблемами зростання держави, пов`язаними з позитивними змінами в житті України, і повністю сконцентруватися на своїй роботі". Також на думку позивача справедливе та законне судове рішення по суті справи, буде належними роз`ясненнями для керівництва регіональних митних органів про те, що їхнім підлеглим слід більш уважно ставитись до виконання своїх службових обов`язків.

Зазначені міркування є належним очікуванням особи, щодо якої державою в особі відповідного органу допущено порушення законних прав та інтересів, однак у даному випадку суд не виключає людського фактору, що присутній в тому числі серед посадових осіб відповідача, який не завжди відповідає критеріям та вимогам що висуваються законом щодо їх діяльності.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування .

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як свідчить тлумачення статей 23, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними діями органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Натомість, позивачем у даній справі є ТОВ Здоровое будущее , а не його директор, відповідно вимоги про завдану фізичній особі моральну шкоду оцінену сумою витрат на відновлення та лікування в розмірі 44 480 грн. не можуть бути вирішені в межах даної адміністративної справи.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх дій.

З огляду на зазначене, позовні вимоги заявлені позивачем на розгляд адміністративного суду є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 20 598,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 836 від 31.10.2019 на суму 3 348,45 грн., № 33 від 21.11.2019 на суму 1921,00, № 40 від 03.02.2020 на суму 15329,00.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у розмірі 4 459, 26 грн. (1921 грн. за сплату судового збору за розгляд немайнової вимоги в повному обсязі та залишок суми в розмірі 14% пропорційно задоволених вимог) за рахунок відповідача.

Витрати позивача на надання правової допомоги в сумі 12500 грн. адвокатом Крепель Д.І. в межах справи № 640/21746/19 підлягають відшкодуванню відповідачем за розглядом даної справи в сумі 9 040,22 грн. Сплату на користь адвоката зазначеної суми витрат підтверджено платіжним дорученням № 810 від 26.09.2019; договір про надання правової допомоги № 23/09/19 від 23.09.2019 залучений до справи.

Витрати на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоровое Будущее" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар.

3. Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее (ідент. код: 37445065; адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки 21) матеріальну шкоду в розмірі 167 607,77 грн. (сто шістдесят сім тисяч шістсот сім гривень 77 копійок).

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее (ідент. код: 37445065; адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки 21) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 459, 26 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 26 копійки) та витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 9 040, 22 грн. (дев`ять тисяч сорок гривень 22 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 39472698; адреса: 44350, Волинська обл., Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична 13).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Т.П. Балась

Повний текст виготовлено та підписано 12.10.2020.