Постанова

від 10.09.2021 по справі 640/21746/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21746/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Балась Т.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее (далі по тексту - позивач, ТОВ Здоровое Будущее ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач) в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог від 17.03.2020 року):

- визнати протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме: роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар;

- стягнути із Державного бюджету України на користь ТОВ Здоровое Будущее матеріальну шкоду в розмірі 1 232 627, 42 грн.;

- стягнути із Волинської митниці ДФС понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір 20 597, 92 грн., витрати на правову допомогу адвоката 12 500 грн., що разом становить 33 597, 92 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року значений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме: роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар.

Стягнуто із Державного бюджету України на користь ТОВ Здоровое Будущее матеріальну шкоду в розмірі 167 607,77 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ТОВ Здоровое Будущее судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 459, 26 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 9 040, 22 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Волинської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.05.2019 року посадовою особою Волинської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 2090/20500/19, в якому зазначено про переміщення через митний кордон України товару - роликового взуття торговельної марки Heelys в кількості 1288 пар на адресу ТОВ Здоровое будущее на виконання умов зовнішньоекономічного контракту/договору від 25.07.2018 року № 1 укладеного між компанією Lucky Move International (Маямі, Флорида, США) (Продавець) та ТОВ Здоровое будущее (Покупець).

Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/220260 встановлено, що за якісними та кількісними характеристиками товар повністю відповідає відомостям, зазначеним у товарно-супровідних документах.

Підставою для складання протоколу про порушення митних правил №2090/20500/19 відносно ОСОБА_1 , працюючої на посаді директора ТОВ Здоровое будущее для митного органу стала інформація, зазначена в листі ГУ НП у Волинській області від 29.05.2019 року № 333/04/23-2019 про офіційну Інтернет-сторінку реєстрації юридичних осіб штату Флорида, США, на якій відсутні відомості про реєстрацію компанії Lucky Move International .

У свою чергу, на запит митного органу директором ТОВ Здоровое будуще надіслано лист за № 28/05/2019 в п. 4 якого зазначено, що підприємство Lucky Move International дійсно засноване та існує згідно законодавства США та зареєстроване за адресою: 11098, Biscayne Bivd., Office 401-A, Miami Fl, USA, 33161, що відображено у протоколі від 31.05.2019 року.

29.05.2019 року через брокерську компанію ТОВ ВР-груп до митниці були передані отримані директором реєстраційні дані в компанії Lucky Move International із зазначенням EIN компанії Lucky Move International LLC (Employer Identification - американський аналог ІПН), який присвоюється податковою службою США і доводить існування компанії, а також посилання на офіційний сайт Департаменту штату Делавер /підрозділ компаній, https://icis.corp.delaware.gov/Ecorp/EntitySearch/NameSearch.aspx, де можна перевірити реєстрацію компанії.

Зазначений лист та відповідні пояснення були передані митному органу директором Йолкіною Н.В. також при прибутті на виклик 31.05.2019 року для надання пояснень за виявленим фактом порушення митного законодавства (а.с.160-161).

Таким чином, інформація щодо реєстрації компанії постачальника була надана контролюючому органу станом на дату складання протоколу № 2090/20500/19 про порушення митних правил 31.05.2019 року, відповідно, в протоколі безпідставно зазначено про приховування ОСОБА_1 товару від митного контролю шляхом подання документів що містять неправдиві відомості щодо відправника (продавця) товару, і саме вказані обставини були враховані, зокрема, судом при розгляді направлених митницею матеріалів.

Вважаючи протиправними дії митниці щодо незаконного затримання і вилучення товарів, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач за відсутності відповідних правових підстав вчинив дії щодо вилучення, утримання, починаючи з 24.05.2019 товарів, що ввозились ТОВ Здоровое будущее , чим спричинив позивачу матеріальну шкоду.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження не в повному обсязі під час апеляційного розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України) та іншими нормативно-правовими актами в редакції чинній на момент виникнення правових відносин.

Відповідно до статті 4 МК України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з приписами статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України; митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України; митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи; митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) .

Проведення митного контролю шляхом митного огляду регламентовано ст. 338 МК України.

Згідно з частиною 1 статті 338 МК України, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених митному органу (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Відповідно до частини 3 статті 338 МК України, за письмовим рішенням керівника митного органу або його заступника огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитися, якщо:

1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 263 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань митної справи;

2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і їх власник невідомий;

3) декларантом не виконуються обов`язки, встановлені статтею 266 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 338 МК України передбачено, що переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов`язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

Згідно з частиною 5 статті 338 МК України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 338 МК України порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 року №1316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.02.2013 за №318/22850, затверджено Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Порядок №1316).

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку № 1316, огляд проводиться виключно посадовими особами митних органів, у посадових інструкціях яких визначені відповідні права та обов`язки.

В силу пункту 4.1 розділу IV Порядку № 1316, огляд проводиться відповідно до вимог частини 5 статті 338 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно з вичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 467 Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України .

Таким чином, огляд (переогляд) як форма митного контролю здійснюється після прийняття керівником органу доходів і зборів рішення про його проведення за наявності виключних підстав, перелік яких закріплено у Митному кодексі України та Вичерпному переліку підстав, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 467 та відповідно до вимог Порядку №1316.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 467 затверджено Вичерпний перелік підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України (далі - Вичерпний перелік).

Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/220260 підставою для огляду (переогляду) містить посилання на п. 5 Переліку ПКМУ № 467 від 23.05.2012; перелік індикаторів ризику (загальний) лист ДАРПМП від 01.10.2015 № 36254/7/99-99-26-01-01-17).

Згідно з п. 5 Вичерпного переліку підстав, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №467 такою підставою є переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Натомість, в який саме спосіб чи за яким маршрутом та в чому їх типовість для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил щодо товарів позивача не зазначено, а ні в акті, а ні в протоколі складеному про порушення митних правил.

Пунктом 14 Вичерпного переліку визначено таку підставу для проведення огляду (переогляду) товарів митними органами України - одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження.

Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.

У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою для огляду (переогляду) транспортного засобу позивача став лист ГУ НП у Волинській області від 29.05.2019 року № 333/04/23-2019 про офіційну Інтернет-сторінку реєстрації юридичних осіб штату Флорида, США, на якій відсутні відомості про реєстрацію компанії Lucky Move International .

Зазначені обставини відображені в протоколі про порушення митних правил № 2090/20500/19, складеному 31.05.2019 року Волинською митницею ДФС, досліджувались судом в межах справи № 163/1344/19 про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України Йолкіної Н.В.

Як свідчать матеріали справи, дії щодо затримки транспортного засобу ТОВ Здоровое будущее з наявним у ньому товаром та огляд транспортного засобу, були вчинені з посиланням на наявність листа ГУ НП у Волинській області від 29.05.2019 року №333/04/23-2019, що в подальшому також спричинило вилучення товару та документів, а саме: - митної декларації типу ІМ40ЕЕ № UA100030/2019/664249; міжнародної транспортної накладної від 22.05.2019 року № LV-21051; рахунку-фактури (commercial invoice) від 05.03.2019 № РО10UKR відповідно до вимог ст. 511 Митного кодексу України.

Водночас, при викладеній у листі інформації про офіційну Інтернет-сторінку реєстрації юридичних осіб штату Флорида, США, на якій немає відомостей про реєстрацію компанії Lucky Move International , відсутні такі документи, як доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді, наявність яких передбачена формою доручення, встановленою постановою КМУ від 23 травня 2012 № 467; така інформація не підтверджує переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Відповідно до апостильованої довідки секретаря штату Делавер Джеффрі В.Буллок, яка міститься в матеріалах справи, компанія Lucky Move International створена та організована належним чином відповідно до законодавства штату Делавер.

Під час розгляду в судовому порядку протоколу про порушення митних правил враховано, що розбіжності в частині місця реєстрації компанії Lucky Move International , місця здійснення її діяльності та місця розташування її підрозділів (офісів) не дають жодних підстав для висновку про неправдивість відомостей щодо продавця (відправника) товарів в розумінні ст. 483 МК України.

Окрім того, вказані обставини були з`ясовані та належно доведені особою - директором ТОВ Здоровое будущее щодо якої складено протокол про порушення митних правил вже на дату його складання 31.05.2019 року.

Таким чином, очевидне порушення процедури огляду (переогляду) транспортного засобу позивача, виключає правомірність вчинення послідуючих дій митного органу щодо тимчасового вилучення товару та документів, належних позивачеві.

Відповідно до статті 7 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Лист ГУ НП у Волинській області від 29.05.2019 року № 333/04/23-2019 не відповідає переліку визначеному статтею 7 МК України, а тому не може вважатися законодавством з питань митної справи.

Вищевказаний лист міг бути використаний митницею саме в межах, що не суперечать Конституції України, Митному кодексу України, законам України та іншим нормативно-правовим актам з питань митної справи, виданим на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що затримання транспортного засобу ТОВ Здоровое будущее та вилучення товару відбулося поза процедурами тимчасового вилучення, оскільки згідно акту огляду жодних порушень митного законодавства виявлено не було, товар повністю відповідав заявленому у товаросупровідних документах, вказане підтверджується апелянтом.

Любомльським районним судом Волинської області відповідно до направлених Волинською митницею ДФС матеріалів справи за протоколом № 2090/20500/19 про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України Йолкіної Н.В. винесено постанову 17.10.2019 року по справі № 163/1344/19 про закриття провадження за відсутністю в її діях складу правопорушення, яка набрала законної сили 25.11.2019 року, відповідно до постанови Волинського апеляційного суду (а.с. 21-26, Т. 2).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 78 КАС України).

Тобто, в судовому порядку встановлено протиправність дій Волинської митниці ДФС щодо винесення протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду.

Положеннями ч. 3 ст.318 МК України, згідно яких митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що митний орган за відсутності відповідних правових підстав вчинив, починаючи з 24.05.2019 року, протиправні дії щодо вилучення, утримання, товарів, що ввозились ТОВ Здоровое будущее згідно з контрактом/договором від 25.07.2018 року № 1 укладеного з компанією Lucky Move International (Маямі, Флорида, США).

З огляду на зазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтоване задоволення судом першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ТОВ Здоровое Будущее матеріальну шкоду в розмірі 1 232 627, 42 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки, вимоги ТОВ Здоровое будущее про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями суб`єкта владних повноважень заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то дана справа підлягає розгляду адміністративним судом.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 27.11.2019 року (справа № 242/4741/16-ц; провадження № 14-515цс19):

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав .

У п. 44 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.12.2019 року Волинською митницею Держмитслужби повернуто товар ТОВ Здоровое будущее , що підтверджено накладною № 226.

У свою чергу, позивачем заявлено вимоги про збільшення розміру завданого збитку, що підлягає відшкодуванню на користь позивача в розмірі 1 232 627, 42 грн. із зазначенням в уточненому позові у зведеному акті збитків позицій 1-19, 21-42 витрат, в яких містяться посилання на види витрат, кількість витрачених годин, їх вартість та вказуються додатки до позову, що є письмовим цьому підтвердженням (Т.1 а.с.153-154).

01 вересня 2020 представником позивача подано додаткові пояснення із наведенням розрахунку вартості втрачених годин робочого часу та визначення вартості однієї години робочого часу директора товариства (а.с.162-165 Т.2).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до приписів частини 2 статті 30 МК України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов :

- неправомірні дії цього органу;

- наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою;

- доведення наявності цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та доводи позивача, зазначає, що ТОВ Здоровое будущее доведено наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

1) неправомірність дій митниці, що підтверджується постановою Любомльського районного суду Волинської області від 17.10.2019 у справі № 163/1344/19 про закриття провадження за відсутністю в діях директора - ОСОБА_1 складу правопорушення;

2) наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (витрати понесені позивачем).

Так, в межах заявленого позову суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування:

- витрат на оплату послуг перекладу в розмірі 870,00 грн., які підтверджуються копіями платіжних доручень № 822 та № 823 від 10.10.2019 року (Т.1 а.с.232-233);

- витрати на транспортно-експедиційні послуги в розмірі 18 542,37 грн., які підтверджуються копією платіжного доручення № 866 від 12.12.2019 року (Т.2 а.с.35);

- витратами на використання коштів виданих на відрядження в розмірі 1234,60 грн., які підтверджуються копією звіту (Т.2 а.с.37)

Тобто, суд апеляційної інстанції зазначає, що витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, та доведені останнім належними доказами в межах даної справи , становлять 20 646,97 грн.

Щодо іншої частини стягнення збитків, про які зазначає позивач і які взято помилково судом першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути стягнуті на користь ТОВ Здоровое будущее з митного органу.

Щодо витрат на надання послуг адвокатами Козирем С.В., Крепелем Д.І. та АТ Абсолют , вони не є матеріальною шкодою, а є судовими витратами, що підлягають розподілу як витрати на професійну правничу допомогу згідно з положеннями ст. 132, 134 КАС України, виходячи з наступного.

За висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).

Разом з тим, справу № 163/1344/19 розглянуто Любомльським районним судом Волинської області відповідно до направлених Волинською митницею ДФС матеріалів справи за протоколом № 2090/20500/19 про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.

Види порушень митних правил та відповідальність за них передбачені главою 68 Митного кодексу України (статті 468-485), а згідно з ч. 2 ст. 522 цього Кодексу справи про порушення митних правил, передбачені статтями 482-484 цього Кодексу розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Тобто, в даному випадку відсутній факт оскарження постанови про адміністративне правопорушення, як те визначено ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України, оскільки лише така може бути оскаржена, в тому числі до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Постанова про порушення митних правил за розглядом протоколу не виносилась, постановою Любомльського районного суду Волинської області від 17.10.2019 провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 2090/20500/19 щодо ОСОБА_1 , за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України, закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил на рівні спеціального закону регламентовано ст. 487 Митного кодексу України, якою передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Окрім того, у межах даної справи судом не можуть бути стягнуті збитки витрачені позивачем за розгляд іншої справи № 163/1344/19, а тому в цій частині вимог необхідно відмовити.

Отже, суд апеляційної інстанції частково погоджується із аргументами заперечень апелянта в частині необґрунтованості та недоведеності позивачем матеріальної шкоди, в частині яка не задоволена судом апеляційної інстанції, з урахуванням вищевикладених висновків.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ Здоровое будущее не є апелянтом в даній справі, а тому суд апеляційної інстанції не надається оцінка правових обставин іншої частини витрат.

З огляду на зазначене, позовні вимоги заявлені позивачем на розгляд адміністративного суду є такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат задоволених судом першої інстанції по даній справі, а саме: судового збору в сумі 4 459, 26 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 9 040, 22 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 20 598,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 836 від 31.10.2019 на суму 3 348,45 грн., № 33 від 21.11.2019 на суму 1921,00, № 40 від 03.02.2020 на суму 15 329,00.

Судом першої інстанції частково стягнуто з митного органу сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4 459, 26 грн. (1921 грн. за сплату судового збору за розгляд немайнової вимоги в повному обсязі та залишок суми в розмірі 14% пропорційно задоволених вимог).

Відповідачем не спростовано та не доведено належними доказами підстави для відмови в стягненні понесених позивачем витрат в цій частині.

У свою чергу, позивачем не оскаржувався розмір витрат стягнутих на користь останнього.

Щодо витрати позивача на надання правової допомоги в сумі 12 500 грн. адвокатом Крепель Д.І. в межах даної справи № 640/21746/19, судом першої інстанції встановлено, що відшкодуванню відповідачем за розглядом даної справи підлягають 9 040,22 грн. Сплату на користь адвоката зазначеної суми витрат підтверджено платіжним дорученням № 810 від 26.09.2019; договір про надання правової допомоги № 23/09/19 від 23.09.2019 залучений до справи.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що витрати на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Здоровое Будущее матеріальної шкоди в розмірі 167 607,77 грн., а тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін . Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача частково заслуговують на увагу суду, оскільки рішення суду першої інстанції в іншій частині є законним та залишається без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року скасувати в частині стягнення із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее матеріальну шкоду в розмірі 167 607,77 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее (ідентифікаційний код: 37445065) матеріальну шкоду в розмірі 20 646,97 грн. (двадцять тисяч шістсот сорок шість грн. 97 копійок).

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 10.09.2021 року