Ухвала

від 06.01.2022 по справі 640/21746/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

06 січня 2022 року

справа № 640/21746/19

адміністративне провадження № К/990/53/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021

у справі №640/21746/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее до Волинської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

04 січня 2022 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №640/21746/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної шкоди.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, адміністративний позов Товариства задоволений частково, визнані протиправними дії Волинської митниці ДФС щодо організації та проведення перевірки (митного контролю), які полягають у безпідставному зупиненню та огляду транспортного засобу із товаром, винесенні протоколу про порушення митних правил, несвоєчасному поданні матеріалів про порушення митних правил до районного суду, у незаконному затриманні та вилученні товарів Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее , а саме роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100098Н, 90 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100262Н, 132 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100263Н, 444 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100376Н, 120 пар, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100382Н, 172 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys артикул НЕ 100453Н, 72 пари, роликові кросівки торговельної марки Heelys , артикул НЕ 100412Н, 238 пар. Стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здоровое Будущее матеріальну шкоду в розмірі 167 607,77 грн. (сто шістдесят сім тисяч шістсот сім гривень 77 копійок). В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року, частково задоволена апеляційна скарга Волинської митниці Держмитслужби, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року скасовано в частині стягнення із Державного бюджету України на користь Товариства матеріальної шкоди в розмірі 167 607,77 грн., ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства матеріальну шкоду в розмірі 20 646,97 грн. (двадцять тисяч шістсот сорок шість грн. 97 копійок). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій здійснили застосування норм Митного кодексу України, Цивільного кодексу України та КАС України, з огляду комплексе правове регулювання спірних правовідносин, та оцінку доказів за правилами адміністративного судочинства.

Волинська митниця двічі скористалась правом на касаційне оскарження, шляхом подання двох касаційних скарг, які ухвалами Верховного Суду від 01 листопада 2021 року та 01 грудня 2021 року повернуті, як такі що не утримують у собі підстав касаційного оскарження.

Так, в ухвалі від 01 грудня 2021 року Верховний Суд зазначив, що усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги (від 08 жовтня 2021 року), скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України так і не зазначає належного обґрунтування у чому саме полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача, як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). Контролюючий орган також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який одночасно відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Суд в ухвалі від 01 грудня 2021 року звертав увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Обґрунтування формального зазначеного пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права, та цитуванню норм діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що також не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд наголосив, що згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Звертаючись до Суду із касаційною скаргою від 04 січня 2022 року відповідач підставою касаційного оскарження зазначив пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, при цьому не виконав жодної із вказівок Суду наведеній, як в ухвалі від 01 листопада 2021 року так і в ухвалі від 01 грудня 2021 року. Покликаючись на приписи цього пункту скаржник наводить доводи на переконання неналежної оцінки доказів судами попередніх інстанцій, що є іншою ознакою підстави касаційного оскарження.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №640/21746/19 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова