Ухвала

від 22.10.2021 по справі 2-4573/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-4573/11

провадження № 61-16233ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Райффайзен Банк ,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Крім цього, ОСОБА_1 визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України і зазначає зміст постанов Верховного Суду у касаційній скарзі.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

Проте ОСОБА_1 не вказує, у яких саме незастосованих судом апеляційної інстанції постановах (номер справи та дата прийняття постанови Верховним Судом), зроблено висновок щодо застосування відповідної норми права.

За таких обставин ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, касаційний суд, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, не врахує як підставу касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко