Справа № 2-4573/11
№ 4-с/183/9/22
У Х В А Л А
14 листопада 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Краснянської Д.О.
розглянувши, у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, -
в с т а н о в и в:
07.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі О.В., у якій просив:
- визнати незаконною та протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. у виконавчому провадженні серія ВП № 60883761, відкритому 13.12.2019 року, щодо невиконання вимог ст.ст.39,40 Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ВанжиО.В перебуває виконавче провадження серія ВП№60883761 з примусового виконання виконавчого листа Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року по справі №2-4573/11 про стягнення з боржника на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 330015,05 грн., яке відкрите 09.04.2012року.
13.12.2019року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на кошти боржника в межах 330 015,05 грн. за виконавчим документом.
Від сторонніх осіб скаржнику стало відомо, що 14.04.2021року відбулись електронні торги за результатами яких, нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 продано за 308257 грн.
Також, за постановою приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП№60883761 АТ«Державний ощад банк України» утримав з пенсії скаржника 83790,40 грн.
Отже, скаржник вважає, що загальна сума отриманих коштів за виконавчим провадженням склала 392047,40 грн, що на 62031,95 грн. перевищує суму боргу за виконавчим документом.
Таким чином, ОСОБА_1 наполягає на бездіяльності приватного виконавця Ванжи О.В. яка, полягає в тому, що виконавче провадження не закінчене, кошти з пенсійного рахунку, за постановою приватного виконавця, продовжують утримуватися, арешт, накладений на кошти божника не знятий. Відомості про боржника не виключені з Єдиного реєстру боржнків, що передбачено ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
У відзиві на скаргу приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В. зазначає, що 13.12.2019року стягувачем ПАТ«Райфайзен Банк Аваль» подано заяву про відкриття виконавчого провадження разом із виконавчим листом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2012року по справі №2-4573/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованості за кредитним договором №014/126954/3175/74 від 27.03.2007року в сумі 327072,05 грн, судові витрати в сумі 2943 грн., а всього 330015,05 грн.
13.12.2019року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 6083761.
При здійсненні дій, спрямованих на виконання рішення про стягнення заборгованості з визначеного виконавчим документом боржника, стало відомо, що відповідно до договору купівлі продажу квартири від 27.03.2007року ,укладеного між ОСОБА_1 та його померлими батьками, боржник придбав нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, а в подальшому передав його в іпотеку банку. Проте, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт: квартира АДРЕСА_2 , була зареєстрована за померлими батьками боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, боржником ніяких заходів щодо усунення порушень за кредитним договором не здійсненно, заборгованість не погашена, а своїми діями або бездіяльністю щодо перереєстрації на своє ім`я зазначеної нерухомості ухиляється від виконання рішення суду.
06.02.2020 року, у відповідності до вимог чинного законодавства України, приватним виконавцем направлено подання до суду про вирішення питання щодо звернення стягнення на майно, яке у встановленому законом порядку не зареєстровано за боржником, яке ухвалою Новомосковського міськрайонного суду 23.09.2020 року, - задоволено.
15.01.2021 року, відповідно дост.56ЗУ «Про виконавче провадження», мною винесено постанову про опис та накладення арешту на майно, якою описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .
14.04.2021 року ДП «Сетам» здійснило реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів через веб-сайт https//setam.net.ua в мережі інтернет. За рахунок реалізації вищезазначеного майна на користь стягувача перераховано 262267,41 грн.
Також, приватний виконавець зазначає, що у відповідності до ст.48 ЗУ«Провиконавче провадження» та з метою забезпечення реального виконання рішення суду, ним винесено постанову про арешт коштів боржника, копія постанови була направлена сторонам та відповідним банківським установам.
Листом від 23.04.2021 року АТ «Державний ощадний банк України» повідомив, що останніми оприбуткована постанова про арешт коштів боржника ВП №60883761 від 17.12.2019 року та в період з 12.02.2020 року по 06.042021 рік на погашення арештованої суми банківською установою направлено 73316,60 грн. Однак, приватний виконавець зауважив, що вказана сума направлена на погашення оприбуткованого арешту.
Приватним виконавцем також зазначено, що 13.08.2021 року винесена постанова про зняття арешту з коштів, які містяться на рахунку боржника, відкритому в АТ«Ощадбанк», з огляду на те що на нього надходять лише пенсійні виплати, на які звернено стягнення у розмірі 20% за постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника.
За таких обставин, приватний виконавець наполягає на тому, що оскільки станом на дату звернення із скаргою у боржника є заборгованість, яка підлягає стягненню і складає 61962,48 грн., з яких сума заборгованості 56329,51 грн. та 5632,97 грн., (основної винагороди), зазначена сума стягується з пенсії боржника. Отже, підстави для закінчення виконавчого провадження викладені у скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, а скарга є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню /а.с.23-30, Т-1/.
Учасники процесу в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, однак їх неявка в судове засідання, в силу ч.2ст. 450 ЦПК України, не перешкоджає розгляду скарги.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Фактични обставини по справі
Новомосковським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист від 14 серпня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/126954/3175/74 від 27.03.2007 року в сумі 327072,05 грн., судові витрати в сумі 2943 грн., а всьго 330015,05 грн /а.с.34,Т-1/.
13.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В., відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадженн», винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми стягнення з урахуванням суми заборгованості, витрат виконавчого провадження та основної винагороди /а.с.51,Т-1/.
17.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В., відповідно дост. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках та/або звернення стягнення на які заборонено законом /а.с. 67-68,Т-1/.
23.09.2020 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ВанжиО.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку. Звернуто стягнення на майно боржника ОСОБА_1 на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 /а.с.131-134,Т-1/.
15.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В., відповідно дост. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про опис та арешт майна боржника /а.с.138-139,Т-1/.
04.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В., відповідно до ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про призначення субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні /а.с.141-142,Т-1/.
Відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки від 21.04.2021 року квартира АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 , продана на електронних тогргах /а.с.41-43,Т-2/, грошові кошти у сумі 262267,41 відповідно до розпорядження № 60883761 перераховані на рахунок АТ «Райфайзен Банк Аваль», 26226,74 грн. перераховані на користь приватного виконавця, як основна винагорода, 4350 грн. перераховано стягувачу АТ «Райфайзен Банк Аваль», як повернення використаного авансового внеску /а.с.71,Т-2/.
21.04.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. знято арешт з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 78-79,Т-2/.
13.08.2021 року постановою приватного виконавця Ванжи О.В. знято арешт з рахунку НОМЕР_1 , що належить боржникові ОСОБА_1 , оскільки рахунок є спеціальним на який надходять лише пенсійні виплати /а.с. 83,Т-2/.
Суд, дослідивши вимоги скарги, доводів, викладених у відзиві, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги з огляду на наступне.
Вказана категорія справ розглядається з особливостями передбаченими нормами розділу 7ЦПК України «Судовий контроль за виконям судових рішень».
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3Закону України«Про виконавчепровадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.48Закону України«Про виконавчепровадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У відповідності до ст.1Закону України«Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом ч. 2 ст.5Закону України«Про іпотеку» предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
За положеннями статті 33Закону України«Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом частини десятої статті 440ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Судом встановлено, що приватним виконавцем 06.02.2020 року направлено подання про вирішення питання щодо звернення стягнення на майно, яке у встановленому порядку не зареєстровано за боржником.
Отже, приватним виконавцем здійснено правомірні дії у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Щодо утримання пенсії боржника, суд зазначає наступне.
Так, зі змісту постанови приватного виконавця від 17.12.2019 року про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та які належать боржнику.
Статтею 18Закону України«Про виконавчепровадження» встановлені обов`язки та права виконавця. Так статтею передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 2 частини другоїстатті 48Закону України«Про виконавчепровадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1 Закону України «Про теплопостачання»,статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
У відповідності до ч.ч.1,2,3ст.52Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебуваютьу касах або інших сховищах боржника-юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденнийстрок, а також за повідомленнями стягувача.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
У відповідності до ч.4ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Таким чином, вимоги ст.52 Закону України«Про виконавчепровадження» дійсно передбачають випадки, коли не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. В такому разі, банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Положеннями ст.56Закону України«Про виконавчепровадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з абзацом другим частини другоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першоїстатті 34 цього Закону.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерстваюстиції Українивід 02квітня 2012року №512/5 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця, в якій зазначається: сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом; стягнення виконавчого збору, витрати виконавчого провадження, штрафи, накладені на боржника під час виконавчого провадження; основна винагорода приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що на які накладається арешт, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Згідно з пунктом 1 частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Аналіз наведених норм права передбачає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьомустаття 48Закону України«Про виконавчепровадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52Закону України«Про виконавчепровадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з матеріалів справи приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, а також інших відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Таким чином винесена постанова містить вказівку про нерозповсюдження її дії на спеціальні рахунки, арешт яких забороняється.
Після отримання цієї постанови, саме Банк зобов`язаний був відповідно до вимог ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.
Оскільки скаржником не доведено, що приватний виконавець при винесенні постанови про накладення орешту не дотримався вимог спеціального закону, як і не доведено, що на пенсійну карту боржника було накладено арешт, внаслідок чого він не мав можливості використовувати пенсійні виплати, суд не вбачає в діях приватного виконавця порушення норм чинного законодавства України.
Частиною 1 ст.81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 27 Постанови ПленумуВСУ №14від 18грудня 2009року «Просудове рішенняу цивільнійсправі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Стосовно посилання скаржника на порушення приватним виконавцем вимог статей 39, Закону України «Про виконавче провадженн» суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», законодавцем передбачено вичерпний перелік обставин, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а саме: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченомучастиною третьоюстатті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначеністаттею 41цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимогЗакону України"Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; врегулювання (погашення, списання) відповідно доЗакону України"Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; списання згідно зпунктами 2- 3,2- 4та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; списання згідно зпунктом 9- 15розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.
Отже, оскільки на день звернення скаржником до суду зі скаргою, сума заборгованості скаржником не погашена в повному обсязі, суд приходить до переконання, що в діях приватного виконавця відсутні порушення вимог ст.ст. 39,40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим доводи скаржника, викладені у його скарзі щодо визнання незаконною та протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В., задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, - відмовити.
Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї підписаннясуддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем її складення.
Суддя О.В.Сорока.
Суд | Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2022 |
Оприлюднено | 12.12.2022 |
Номер документу | 107775187 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Карпенко Світлана Олексіївна
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Сорока О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні