Ухвала

від 03.12.2021 по справі 619/6815/13-к

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/6815/13-к

провадження №1-кс/619/1298/21

УХВАЛА

іменем України

03 грудня 2021 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

установив:

До судунадійшло клопотанняадвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасуванняарешту майна,в якомувін проситьскасувати арешти,накладені наналежні ОСОБА_4 земельні ділянки:кадастровий номер6322055900:00:003:0285площею 0,15га,розташований заадресою: АДРЕСА_1 (арештнакладений ухвалоюЧервонозаводського районногосуду м.Харкова від26.12.2016у справі№ 646/10723/16-к);кадастровий номер6322055900:00:003:0286площею 0,15га,розташований заадресою: АДРЕСА_1 (арештнакладений ухвалоюЧервонозаводського районногосуду м.Харкова від23.11.2016у справі№646/10723/16-к).В обґрунтуванняклопотання ОСОБА_3 зазначив,що вмежах кримінальногопровадження №2014220280000192від 08.02.2014року вказанимиухвалами судубуло накладеноарешти наземельні ділянки ОСОБА_4 ,які розташованіза вказанимиадресами.З ухвалиДергачівського районногосуду Харківськоїобласті від11.06.2020року посправі №619/1526/16-кадвокату відомо,що прирозгляді клопотанняіншого власниказемельної ділянки,яка такожбула арештованав 2016році вмежах кримінальногопровадження №2014220280000192від 08.02.2014року,прокурор надавсуду пояснення,у відповідностідо яких: 12.06.2018 року матеріали кримінального провадження № 12014220280000192 від 08.02.2014 об`єднані з кримінальним провадженням № 42013220280000038 від 11.12.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3661,ч.1ст.366,ч.2ст.366,ч.2.ст.364,ч.4ст.190КК України; 28.02.2019року прокуратуроюХарківської областіу вказаномукримінальному провадженнівизначено підслідністьза ДергачівськимВП ГУНПв Харківськійобласті,процесуальне керівництвоздійснює Дергачівськамісцева прокуратураХарківської області. Відсутність напротязі 5років післяарешту майнабудь-якихповідомлень пропідозру свідчитьпро те,що начас зверненняз відповіднимклопотанням пронакладення арешту,у слідствав дійсностіне булодостатніх таобґрунтованих підставдля підозри,а отжеі длябудь-якогообмеження праввласника,в томучислі шляхомарешту належногойому майна. Викладені обставинисвідчать,що ризики,які слугувалипідставою длязастосування заходузабезпечення кримінальногопровадження,а самеарешту майна,відсутні,а томувідсутні підставидля подальшоговтручання управа особи,в томучислі щодопозбавлення абообмеження прававласності. ОСОБА_4 наголошує натому,що єзаконним тадобросовісним власникомзазначеного арештованогомайна,яке булопридбано тазареєстровано упередбаченому закономпорядку. Безпідставним продовженням арешту нерухомого майна, який обмежує повноваження власника на управління власним майном, грубо порушується право ОСОБА_4 на мирне володіння майном згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судове засідання прокурор не з`явився, заступник керівника Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 подав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволення клопотання. Вказав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час триває. Прокурором 03.12.2021 слідчому надані письмові вказівки на проведення слідчих (розшукових) дій. Враховуючи викладене, підстав для скасування арешту майна на теперішній час не вбачається. Також просив розглядати клопотання без участі прокурора Дергачівської окружної прокуратури.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав та просив його задовольнити, розгляд просив провести у його відсутність.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.

Частиною третьою 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» № 3262- IV від 22.12.2005 визначено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.11.2016 (справа № 646/10723/16-к, провадження № 1-кс/646/5473/2016), накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження, поділу, об`єднання, зміни кадастрового номеру, на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 6322055900:00:003:0286, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої, відповідно до витягу з інформаційної бази Державного земельного кадастру України, є ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.12.2016 (справа № 646/10723/16-к, провадження № 1-кс/646/5929/2016), накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження, поділу, об`єднання, зміни кадастрового номеру, на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 6322055900:00:003:0285, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої, відповідно до витягу з інформаційної бази Державного земельного кадастру України, є ОСОБА_4 .

Відповідно інформаційних довідкок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 251580366 від 07.04.2021 та № 251575266 від 07.04.2021 власником зазначених земельних ділянок є ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майнатакож можебути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власникаабо володільцямайна,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективним засобом юридичного захисту є скасування арешту майна.

У відповідності до ст. 129 Конституції України суд здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За приписами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Також в ст. 9 Конституції України закріплено положення, за яким чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до положень статей 26, 27 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись. Учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.

Дія Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на території України підтверджена Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів «2, 4, 7 та 11 до Конвенції», від 17.07.1997.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 41 Конституції України ст.1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції , що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, відомості про причетність до злочину власника майна не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно нього не здійснюється досудове розслідування, не встановлено потерпілого у кримінальному провадженні у розумінні ст. 55 КПК України, тобто фізичної особи, який внаслідок шахрайського заволодіння нерухомим майном завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Викладені обставини свідчать, що ризики, які слугували підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, відсутні, а тому відсутні підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

ОСОБА_4 є законним та добросовісним власником зазначених арештованих земельних ділянок.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до Постанови Європейського суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського суду від 24.03.2005р. по справі Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більш того, верховенство права, одна із засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до вимог закону, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКримінального процесуального кодексу Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

З даних державного реєстру судових рішень вбачається, що слідство щодо вказаних земельних ділянок не проводиться тривалий час. Прокурор не надав інших доказів на підтвердження продовження арешту земельних ділянок.

Матеріали кримінального провадження не містять інформації, що власник даних земельних ділянок визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у вищевказаному кримінальному проваджені, жодні слідчі дії щодо нього не проводяться.

Положення статей 7 та 28 КПК України закріплюють таку засаду кримінального провадження, як розумність строків та передбачають критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, визначають, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

Слідчий суддя вважає, що прокурор не довів розумність такого тривалого строку арешту майна.

Так, слідчий суддя вважає,щов подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, оскільки ризики, які слугували підставою арешту майна, відсутні, а тому відсутні підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до вимог закону, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКримінального процесуального кодексу Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, слідчий суддя вважає,щов подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, є достатні підстави для задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_4 не повинна нести непропорційний та непомірний тягар щодо належного їй майна.

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 і 2 статті 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Зазначений перелік є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

Отже, нормами КПК України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку рішення слідчого судді про скасування арешту майна.

Згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 309, 310, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження, поділу, об`єднання, зміни кадастрового номеру, на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 6322055900:00:003:0285, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої, відповідно до витягу з інформаційної бази Державного земельного кадастру України, є ОСОБА_4 , та який був застосований відповідно до ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 грудня 2016 року (справа № 646/10723/16-к, провадження № 1-кс/646/5929/2016).

Скасувати арешт, шляхом заборонивідчуження,розпорядження,поділу,об`єднання,зміни кадастровогономеру,на земельнуділянку площею0,15га кадастровийномер 6322055900:00:003:0286,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,власником якої,відповідно довитягу зінформаційної базиДержавного земельногокадастру України,є ОСОБА_4 ,та якийбув застосованийвідповідно доухвали слідчогосуддіЧервонозаводського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2016 року (справа № 646/10723/16-к, провадження № 1-кс/646/5473/2016).

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1