Ухвала

від 01.09.2020 по справі 619/6815/13-к

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/6815/13-к

провадження №1-кс/619/858/20

УХВАЛА

іменем України

01 вересня 2020 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42013220280000038 від 11.12.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ст. 3661 КК України,

установив:

До суду надійшло клопотання прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 6322083001:00:000:0509, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином та використовувати земельну ділянку до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та/або скасування арешту, окрім слідчого та прокурора для забезпечення збереження вказаного речового доказу.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що досудовимрозслідуванням встановлено таоб`єктивними обставинамикримінального правопорушенняпідтверджується,що предметомзлочину єземельна ділянкаплощею 0,25га кадастровийномер 6322083001:00:000:0509,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,яка відповіднодо рішенняХХ сесіїXXIVскликання Черкасько-Лозівськоїселищної радиДергачівського районуХарківської областібезкоштовно надана ОСОБА_5 зправом передачіїї уприватну власністьзгідно здержавним актом направо власностіна землюсерії ХР№ 081234,зареєстрованого за№ 679від 20.07.2004. Згідно відповіді відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 25.08.2020 № 733/109-20 відповідно до договору купівлі продажу земельних ділянок від 09.03.2006 відбувся перехід права власності на земельної ділянки та видано державний акт на право власності серії ЯГ № 079992, зареєстрований за № 010669300203 від 01.06.2006 ОСОБА_6 . В подальшому, відповідно до інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 22.05.2007 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 063136, зареєстрований за № 010869300250 від 18.03.2008. Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що на даний момент виникла необхідність у проведенні по кримінальному провадженню судових експертиз, встановлення обставин, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні та являтимуться доказовою базою по ньому.

У судове засідання власник майна ОСОБА_4 не з`явився. Про час и місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Прокурор просила задовольнити клопотання з підстав, які зазначені у ньому.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторони обвинувачення, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання з таких підстав.

Як вбачається з клопотання прокурора, 11.12.2013, 07.02.2014, 07.02.2014, 21.08.2017 відповідно до ст. 214 КПК України до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ст. 3661 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно п.1ч.2ст.170КПКУкраїниарешт майнадопускаєтьсязметою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відділу у Дергачівському районі від 25.08.2020 № 733/109-20 земельна ділянка кадастровий номер 6322083001:00:000:0509 перейшла у приватну власність ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 22.05.2007 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 063136, зареєстрований за № 010869300250 від 18.03.2008

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Отже, в разі звернення процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження, з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, норми діючого кримінального процесуального законодавства, прямо встановлюють обов`язок цієї особи звертатися з таким клопотанням саме в рамках конкретного провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв`язку із розслідуванням якого подається клопотання та відомості щодо вчинення саме цього кримінального правопорушення.

В статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Відповідно доп.2ч.2ст.173КПКУкраїнипри вирішенніпитанняпроарешт майнаслідчийсуддя повиненвраховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що прокурор довела необхідність арешту земельної ділянки 0,25 га кадастровий номер 6322083001:00:000:0509, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вона відповідає критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що вона зберігає на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження так як незастосування може призвести до знищення, відчуження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

Отже,враховуючи наслідкиарешту майнадля власниказемельної ділянки,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження,слідчий суддявважає,що арештземельної ділянкиплощею 0,25га кадастровийномер 6322083001:00:000:0509 шляхом заборони на відчуження та проведення інших реєстраційних дій буде найменш обтяжливим способом, оскільки арешт земельної ділянки шляхом заборонибудь-комурозпоряджатись будь-якимчином тавикористовувати їїдо прийняттяостаточного рішенняу кримінальномупровадженні та/абоскасування арешту,окрім слідчогота прокурорадля забезпеченнязбереження вказаногоречового,є надмірним.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 131, 132, 170-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42013220280000038 від 11.12.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ст. 3661 КК України, задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку 0,25 га кадастровий номер 6322083001:00:000:0509, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , шляхом заборони на відчуження та проведення інших реєстраційних дій, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1