Ухвала

від 06.12.2021 по справі 420/7576/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7576/19

УХВАЛА

06 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про встановлення порядку та способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. у справі № 420/7576/19, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними дій щодо повернення заяви від 25.10.2019 р. про надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки, зобов`язання надати будівельний паспорт на забудову земельної ділянки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. у справі № 420/7576/19 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо повернення заяви від 25.10.2019 р. про надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з підстав невідповідності вимогам діючої містобудівної документації;

зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки площею 0,0824 гектарів за кадастровим номером 5110136900:12:005:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

стягнуто з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (65082, Одеська обл., місто Одеса, вул.Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ 02498820) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) .

20.01.2021р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. у справі № 420/7576/19 набрало законної сили.

09.02.2021 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 420/7576/19 .

26.11.2021р. (вх. №66423/21) від Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради надійшла заява про встановлення порядку та способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. у справі № 420/7576/19.

Ухвалою від 29.11.2021р. призначено розгляд заяви Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про встановлення порядку та способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. у справі № 420/7576/19 на 06.12.2021 р. о 10 год. 00 хв. з повідомленням учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У відповідності ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зміни способу та порядку виконання, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише: 1) у виняткових випадках; 2) за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим; 3) за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів реалізації (виконання) рішення саме в разі неможливості його виконання у спосіб і порядок, встановлений раніше.

Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини "Воротнікова проти України" від 14 лютого 2008 року (заява № 1225/02) зазначено про те, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Як зазначено у ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Суд зазначає, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

При цьому, під час розгляду питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України суд не може покласти зобов`язання щодо виконання судового рішення на іншу особу, яка не була учасником справи та щодо якої суд не вирішував питання про її права та обов`язки у спірних правовідносинах. Оскільки саме під час судового розгляду суд надає оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, у тому числі й щодо наявності у особи, до якої звернуті вимоги, вчинити ті чи інші дії, про які просить позивач.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що при вирішенні спору судом встановлено спосіб і порядок виконання рішення. У заяві відповідача не зазначено способу, на який належить змінити такий спосіб і порядок виконання рішення у справі у розумінні приписів ст. 378 КАС України та не наведено правових підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у цій справі, у зв`язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 256, 295-297, 378 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про встановлення порядку та способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. у справі № 420/7576/19, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Самойлюк Г.П.