Постанова

від 30.11.2021 по справі 263/12315/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2787/21

263/12315/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„30» листопада 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/12315/21

Номер провадження 22-ц/804/2787/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Лопатіної М.Ю., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Лазаренко Д.Т.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Маріупольська міська рада, товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промисловий центр

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2021 року головуючого судді Томіліна О.М. зі складанням повного тексту судового рішення 02 жовтня 2021 року по цивільній справі про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про реєстрацію речового права на земельну ділянку за цим договором із скасуванням реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування права на виконання будівельних робіт; приведення земельної ділянки у стан, придатний до користування,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Маріупольської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промисловий центр (далі - ТОВ Інвестиційно-промисловий центр ) про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про реєстрацію речового права на земельну ділянку за цим договором із скасуванням реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування права на виконання будівельних робіт; приведення земельної ділянки у стан, придатний до користування.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 262/7 від 18 вересня 1996 року власнику квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 дозволено переобладнання квартири у медичний кабінет з організацією окремого входу з бокового фасаду будинку. 21 січня 2013 року позивач зареєстрував право власності на даний об`єкт нерухомості, придбав його з прилюдних торгів, які проводились державним виконавцем. У березні 2020 року ТОВ Інвестиційно-промисловий центр почало будівельні роботи на земельній ділянці багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 з бокового фасаду цього будинку, перед входом до належного позивачу приміщення № 7. Співвласниками будинку неодноразово повідомлялось у поліцію про незаконне будівництво на земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку. Позивач категорично попереджав ТОВ Інвестиційно-промисловий центр про те, що не надає згоду на руйнування та знесення належного йому ганку. 30 березня 2020 року відповідачем ТОВ Інвестиційно-промисловий центр належний позивачу ганок з пандусом було самовільно зруйновано при виконанні будівельних робіт, чим створено перешкоду у доступі до приміщення та у користуванні ним.

Рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210 затверджено містобудівну документацію План зонування території міста Маріуполя . Підпунктом 6.3.20 Плану зонування території міста Маріуполя передбачено,що будівництво,реконструкція,інший порядок використання земельних ділянок,на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки,а також належні до них будівлі,споруди та прибудинкові території,визначається співвласниками багатоквартирних жилих будинків. Згідно до проекту розподілу території кварталів центральної частини міста Маріуполя, площа прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 складає 1535 кв.м., її межі та конфігурація визначені та вказані на плані.

Рішенням Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 Про затвердження проекта землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ Інвестиційно-промисловий центр затверджено проект відводу земельної ділянки та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0174 га (кадастровий номер 1412336300:01:007:0513) по АДРЕСА_3 , а саме: земельна ділянка над частиною підвалу багатоквартирного будинку та складає 5/100 часток будинку та має таку ж саму адресу. Підставою для затвердження проекту відводу земельної ділянки та надання її в оренду ТОВ Інвестиційно-промисловий центр стало рішення Маріупольської міської ради № 6/27-3079 від 16 квітня 2013 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ Інвестиційно-промисловий центр . Однак, на той час вказане рішення визнано незаконним постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі № 263/103227/13-а.

19 січня 2015 року між Маріупольською міською радою та ТОВ Інвестиційно-промисловий центр укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Упродовж майже п`яти років речове право на земельну ділянку за вказаним договором не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить запис про інше речове право за № 33803517 від 19 жовтня 2019 року.

Позивач просить визнати незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 Про затвердження проекта землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ Інвестиційно-промисловий центр ,за яким була надана в оренду ТОВ Інвестиційно-промисловий центр земельна ділянка по АДРЕСА_3 площею 0,0174 га (кадастровий № 1412336300:01:007:0513) строком на 10 років для реконструкції нежитлового приміщення (підвалу) під об`єкт торгівлі з організацією додаткового входу; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0174 га (кадастровий № 1412336300:01:007:0513) від 19 січня 2015 року, укладений Маріупольською міською радою на підставі рішення від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 з ТОВ Інвестиційно-промисловий центр строком на 10 років, скасувати рішення про реєстрацію відповідного речового права та реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про інше речове право 33803517 від 19 жовтня 2019 року, строк дії до 30 жовтня 2024 року); скасувати право ТОВ Інвестиційно-промисловий центр на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт ДЦ 051201104759 від 05 листопада 2020 року з вилученням відомостей щодо реєстрації цього повідомлення з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; зобов`язати ТОВ Інвестиційно-промисловий центр за власний рахунок привести земельну ділянку у попередній, придатний до користування стан.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ТОВ Інвестиційно-промисловий центр в частині визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради.

Відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ТОВ Інвестиційно-промисловий центр про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про реєстрацію речового права на земельну ділянку за цим договором із скасуванням реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування права на виконання будівельних робіт; приведення земельної ділянки у стан, придатний до користування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду в частині відмови у відкритті провадження у цивільній справі про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819, суд дійшов помилкового висновку про те, що позов в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом не враховано правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.

Вказує, що після реалізації рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки за адресою багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 для реконструкції нежитлового приміщення (підвалу) під об`єкт торгівлі та надання її в оренду окремому співвласнику багатоквартирного будинку, у ТОВ Інвестиційно-промисловий центр виникло право користування цією земельною ділянкою та право на її забудову.

Вважає, що оскаржуваним рішенням Маріупольської міської ради надано спірну земельну ділянку в оренду, тому даний спір про право необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Зазначає, що є помилковим посилання суду на постанову Донецького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року по цивільній справі № 263/4526/20, оскільки цією постановою закрито провадження у справі в частині визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради, яке не було реалізоване та сторонами не було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу директора ТОВ Інвестиційно-промисловий центр Лукаш І.П. мотивований законністю та обгрунтованістю ухвал суду першої інстанції, якими позивачу відмовлено у відкритті провадження в частині визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 з тих підстав, що дані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства , іншою ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. При цьому судом правильно визначено,що предметом позову,одночасно з яким подано заяву про його забезпечення,є захист прав заявника на користування земельною ділянкою,як співвласника житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 ,та на користування належним позивачу приміщенням № 7 у цьому будинку,зокрема шляхом визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ Інвестиційно-промисловий центр ; визнання недійсним договору оренди вказаної земельної ділянки площею 0,0174 га,кадастровий № 1412336300:01:007:0513 від 19 січня 2015 року та скасування рішення про реєстрацію відповідного речового права та реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування права на ведення будівельних робіт та реєстрації повідомлення ДЦ 051201104759 від 05 листопада 2020 року про початок виконання будівельних робіт з "Реконструкції з надбудовою першого поверху над існуючим підвалом під об`єкт торгівлі по АДРЕСА_2 "; приведення земельної ділянки у початковий стан, придатний до користування.

Оскільки заявнику відмовлено у відкритті провадження в частині його позовних вимог щодо визнання рішення Маріупольської міської ради недійсним, суд правильно відмовив у задоволенні його заяви про забезпечення позову шляхом заборони.

При цьому посилання апелянта на висновок ОП КЦС у постанові від 14 червня 2021року по справі 308/8567/20 про те, що у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі, є некоректним, оскільки у вказаній справі питання про відкриття провадження до відмови у забезпеченні позову було взагалі не розглянуте, а по справі за позовом ОСОБА_1 у відкритті провадження в частині оскарження рішення Маріупольської міської ради було відмовлено до розгляду заяви про забезпечення позову.

Тому, ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вважає законною. Окрім того, твердження ОСОБА_1 про перешкоджання в доступі до належного йому приміщення за вищевказаною адресою у разі зведення товариством на виділеній земельній ділянці будівлі не відповідає дійсності, оскільки належні йому два нежитлові приміщення № 7 та № 8 об`єднані в одне , та обладнані позивачем двома самостійними виходами на АДРЕСА_4 та через під`їзд у двір будинку.

При цьому,звернута увага на те,що переобладнавши жилу квартиру АДРЕСА_5 в магазин Золоте Руно , ОСОБА_1 самоправно, впритул до стіни вказаного приміщення, без згоди підприємства побудував ганок, через який відбувається вхід до магазину, що підтверджується технічним планом приміщення, належного відповідачу . При цьому відповідач фактично незаконно, без згоди товариства , захватив належний підприємству віконний приямок, оскільки прибудований ним ганок повністю його замурував.

Також, позивач замурував ще два належні товариству віконні приямки, в результаті чого належне товариству приміщення позбавлене доступу сонячного світла та вентиляції, що тягне за собою додаткові витрати на освітлення приміщення, сирість в приміщенні та пошкодження стін пліснявою. Окрім того, позивач самоправно, без дозволу підприємства , зайняв частину земельної ділянки, яка належить на підставі договору оренди та побудував на ній ще один ганок (літ. Г25) для входу в приміщення № 7. Якщо ж ОСОБА_1 вважає, що судовому захисту підлягають лише його права, то ТОВ Інвестиційно-промисловий центр також звернеться до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом відкриття належних підприємству віконних приямків та знесення ганку на АДРЕСА_4 , яким замуровано один із належних підприємству віконних приямків. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники судового розгляду правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися , що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Афанасьєва В.О. підтримали доводи апеляційної скарги .

У судовому засіданні апеляційного суду директор ТОВ Інвестиційно-промисловий центр Лукаш І.П. підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги .

У судове засідання апеляційного суду представник Маріупольської міської ради не з*явився, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограми,зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-13 за № 2568 та шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.170,174, 179 ).

У судове засідання апеляційного суду представник ТОВ Інвестиційно-промисловий центр адвокат Кір*якова Н.П. не з*явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограми,зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-13 за № 2570 та шляхом отримання судової повістки,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.172,174,178 ).Надала заяву про перенесення засідання у зв*язку з хворобою .

Апеляційний суд , при розгляді клопотання адвоката Кір*якової Н.П. , враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. Між тим, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату,час і місце розгляду справи,в тому числі і ТОВ Інвестиційно-промисловий центр та його представника , суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду,основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони,а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні . Така правова позиція викладена Верховним Судом 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвала суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області із позовом до Маріупольської міської ради, ТОВ Інвестиційно-промисловий центр про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про реєстрацію речового права на земельну ділянку за цим договором із скасуванням реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування права на виконання будівельних робіт, набутого ТОВ Інвестиційно-промисловий центр на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт ДЦ051201104759 від 05 листопада 2020 року ; приведення земельної ділянки у стан, придатний до користування.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819, суд першої інстанції виходив з приписів пунктів 1, 4 частини 1 статті 19 КАС України, врахував висновки, викладені в постанові Донецького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 263/4526/20 та дійшов до висновку, що спір в цій частині позовних вимог відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

З таким висновком суду апеляційний суд не може погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 262/7 від 18 вересня 1996 року власнику квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 дозволено переобладнання квартири у медичний кабінет з організацією входів з бокового та дворового фасадів будинку (а.с.39).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1 21 січня 2013 року зареєстрував право власності на нежитлове приміщення вбудоване в багатоквартирний житловий будинок літ.Г-4 з ганком літ. г 25, за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (а.с.34).

Рішенням Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 Про затвердження проекта землеустрою про відвід земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ Інвестиційно-промисловий центр затверджено проект відводу земельної ділянки та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0174 га (кадастровий номер 1412336300:01:007:0513) по АДРЕСА_3 , а саме: земельна ділянка над частиною підвалу багатоквартирного будинку та складає 5/100 часток будинку та має таку ж саму адресу (а.с.17).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі № 263/103227/13-а визнано незаконним рішення Маріупольської міської ради № 6/27-3079 від 16 квітня 2013 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ Інвестиційно-промисловий центр (а.с.32-33).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, за правилами цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначальною ознакою справи, яка має розглядатись у порядку адміністративної юрисдикції, є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 123 ЗК України у випадку надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Ці органи відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Наведені норми кореспондують з положеннями статті 50 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій , за якими проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

За приписами частини шостої статті 123 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки в користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов їх вилучення (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі в користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання в користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Конституційний Суд України у рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що:

- положення пунктів а , б , в , г статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819 Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки по АДРЕСА_3 ТОВ Інвестиційно-промисловий центр .

З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2015 року Маріупольська міська рада та ТОВ Інвестиційно-промисловий центр уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, згідно рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4819, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 (кадастровий номер 1412336300:01:007:0513), площею 0,0174 га, договір укладено на 10 років з 30 жовтня 2014 року до 30 жовтня 2024 року (а.с.18-20).

З Інформаційної довідки № 222165478 від 01 вересня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі вказаного договору оренди землі від 19 січня 2015 року право оренди земельної ділянки зареєстровано 19 жовтня 2019 року, номер запису про інше речове право 33803517 (а.с.25).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року №6/42-4819 реалізоване, договір оренди землі укладено, оскарження правомірності рішення суб`єкта владних повноважень має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 813/1009/17, у якій Велика Палата Верховного Суду і дійшла висновку, що характер та суть сформованих спірних правовідносин мав би розв`язуватися в порядку господарського судочинства, але у зв`язку з тим, що під час розгляду справи відбулися події, які істотно змінили предмет спору, притому настільки, що вплинули на предметну підсудність (акт органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був реалізований, фактично вичерпав свою дію та став підставою для надання земельної ділянки в користування в установленому законом порядку. Відповідач затвердив землекористувачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надав земельну ділянку в оренду).

Виходячи з встановлених обставин справи та вимог закону, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 01 жовтня 2021 року в частині відмови у відкритті провадження у розмірі 454 грн ,сплаченого ОСОБА_1 (а.с.52), відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2021 року в частині відмови у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промисловий центр про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року .

Судді: