Ухвала

від 01.12.2021 по справі 914/657/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/657/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Львів"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Желік М.Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2021 (суддя Рим Т.Я.)

за позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Львів"

до: 1) Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартап Логістика",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Львівська районна державна адміністрація,

про визнання договору продовженим, визнання додаткової угоди укладеною

за участю: відповідача-2 Хома М.В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Дочірнє підприємство "Автотрейдінг-Львів" (далі - позивач, ДП "Автотрейдінг-Львів") звернулось з позовом до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - відповідач-1, Сільська рада) про:

- визнання продовженим на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди землі від 04.11.2008, зареєстрованого у Пустомитівському районному відділі Львівської регіональної філії ЦДЗК;

- визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 04.11.2008.

1.2. Ухвалою суду першої інстанції залучено до участі у справі співвідповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартап Логістика" (далі - відповідач-2, ТОВ "Стартап Логістика").

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - РДА), з якою був укладений договір оренди, а також до Сільської ради (наступного власника спірної землі) із заявами про укладення договору оренди землі на новий строк, однак жодної відповіді не отримав, після чого продовжував користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору та сплачувати орендну плату, а власник землі не висував жодних заперечень щодо такого користування, тому договір оренди землі був поновлений в силу ч. 4 ст. 32 та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області 22.02.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, у позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач звертався до РДА щодо поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди 08.02.2019 після спливу строку договору оренди (30.12.2018 строк дії договору закінчився); 06.03.2019 було зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку; позивач надсилав Сільській раді листи про укладення договору оренди землі на новий строк 06.09.2018, 27.11.2018 без проекту додаткової угоди, при цьому на той момент рада не була власником землі, своїм рішенням від 21.03.2019 (коли вже набула право власності на спірну земельну ділянку) Сільська рада відмовила позивачу у продовженні договору оренди, пізніше визнала договір припиненим і продала спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Стартап Логістика". Отже, враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суди вирішили, що позивач не дотримався визначеної в цій статті процедури поновлення договору оренди, втратив переважне право на його поновлення і вимагати визнання укладеною додаткової угоди до договору землі про його поновлення права не має.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач з урахуванням ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження просить скасувати постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. На обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що судами невірно було застосовано норми матеріального права без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 29.11.2018 у справі № 912/876/17, а також порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

3.3. У письмовому клопотанні представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату колегією суддів під час судового розгляду 01.12.2021 із здійсненням повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог статті 222 ГПК України було відмовлено не виходячи до нарадчої кімнати згідно із положеннями частини 4 статті 233 цього Кодексу із зазначенням мотивів такої відмови.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

4.3. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.4. У справі, що переглядається в касаційній інстанції, судами встановлено, що строк дії спірного договору оренди від 04.11.2008 закінчився 30.12.2018. До закінчення строку дії договору оренди позивач звертався до РДА як орендодавця з пропозицією внести зміни до договору оренди щодо запису кадастрового номеру земельної ділянки, розміру орендної плати. Після закінчення договору оренди позивач 08.02.2019 звернувся до РДА з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору і надіслав її проект. До закінчення строку дії договору оренди позивач звертався до Сільської ради з пропозицією укласти договір оренди на новий строк, потім просив надати відповідь на свої звернення, разом з тим Сільська рада стала власником землі лише 06.03.2019. Позивач 05.07.2019 звертався до РДА і Сільської ради з пропозицією укласти тристоронню додаткову угоду про поновлення договору оренди. Сільська рада 21.03.2019 своїм рішенням відмовила позивачу у продовженні договору оренди.

4.5. Суди виходили з того, що позивачем було порушено процедуру, встановлену в частинах 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", на яку посилається позивач, необхідним є дотримання орендарем усієї послідовності дій, визначених в частинах 1-5 даної статті.

4.6. Позивач в касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження посилається на постанови Верховного Суду, які, за його доводами, не врахували суди при винесенні оскаржуваних рішень, проте вказані правовідносини у зазначених постановах Верховний Суд вважає неподібними до тих, що розглядаються у справі.

4.7. Так, у справі № 910/719/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020) позов подано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до ФОП про виселення у примусовому порядку з підстав того, що відповідач не звільнив орендовані приміщення після закінчення строку договору оренди.

4.8. У справі № 908/299/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020) позов подано ТОВ "Дніпро-2000" до Бердянської міської ради про визнання поновленим на 9 років 8 місяців договору оренди землі з урахуванням змін, внесених додатковою угодою, з тих підстав, що Товариство належно виконує свої зобов`язання за договором оренди, до закінчення строку дії договору, за п`ятдесят днів до його закінчення, Товариство повідомило орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення додало проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, Товариство продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, а орендодавець - Міськрада письмово не повідомила Товариство про відмову в поновленні договору оренди.

4.9. У справі № 912/876/17 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2018) позов подано ТОВ "Влада-Агро" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з позовом про визнання поновленим на той же строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди у редакції, викладеній у позовній заяві, з тих підстав, що орендар на виконання вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до орендодавця із проектом додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, відповідач не направив на його адресу протягом 1 місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні цього договору, а тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

4.10. При цьому суди, а також Верховний Суд, виходили з того, що договір оренди діяв до 10.01.2017, ТОВ "Влада-Агро" 21.04.2016 звернулося до орендодавця з заявою про поновлення договору оренди з доданими відповідними документами, у тому числі проектом додаткової угоди, за змістом якої внесено зміни до договору в частині продовження терміну його дії і розміру орендної.

4.11. Отже, висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними із тими, що встановлені судами попередніх інстанцій у даній справі, що переглядається у касаційному порядку. При цьому деякі постанови ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце у справі № 914/657/20, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається (в частині направлення орендодавцю у визначений договором строк листа про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з проектом договору, що має в таких справах принципове значення), тобто зазначені справи і справа, в якій подано касаційну скаргу Дочірнім підприємством "Автотрейдінг-Львів", є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.12. Касаційна скарга позивача мотивована також порушенням судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.

4.13. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (п. 4).

4.14. Згідно з п. 1 частини третьої ст. 310 вказаного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.15. Отже, оскільки підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка зазначена скаржником і на підставі якої було відкрито касаційне провадження, визнано необґрунтованою, правові підстави для скасування, а відповідно і для оскарження судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів, відсутні.

4.16. Положеннями ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

4.17. Таким чином, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм Конституції України та ГПК України.

4.18. Враховуючи викладене, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.

4.19. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів ст. 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Львів" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2021 у справі № 914/657/20 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич