Рішення

від 08.12.2021 по справі 734/2106/21

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/741/21 Справа № 734/2106/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 грудня 2021 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Іванюк Т.І.,

при секретарі Дідовець М.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської районної державної адміністрації в Чернігівській області про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

06 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача та просить скасувати наказ Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області від 25 січня 2021 року № 04-К Про звільнення ОСОБА_1 та поновити її на роботі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач працювала на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу ОКТСМС відповідно до наказу № 06-К від 14 травня 2018 року. Наказом від 25 січня 2021 року № 04-К була звільнена з займаної посади у зв`язку з реорганізацією відділу та зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01 березня 2021 року. Звільнення вважає незаконним у відповідності до ч. 3 ст. 184 КЗпП. Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області припинила свою діяльність шляхом реорганізації і правонаступником якої є Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області. При звільненні позивача будь-яких пропозицій про подальше працевлаштування не надходило.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2021 року підготовче провадження по цивільній справі закрито. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась про місце та час розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача Чернігівської районної державної адміністрації в Чернігівській області в судове засідання не з`явився, але попередньо надав до суду письмову заяву у якій просить судовий розгляд справи провести без участі представника.

За таких обставин суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з причин неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як встановлено судом, відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , 01 серпня 2017 року Відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації ОСОБА_1 призначена на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Наказ № 199 від 31 липня 2017 року.

14 травня 2018 року Відділ освіти районної державної адміністрації реорганізовано шляхом злиття у відділ освіти, культури і туризму, сім`ї, молоді та спорту районної державної адміністрації відповідно до Розпорядження від 23 лютого 2018 року № 140, зі змінами розпорядження від 15 березня 2018 року, призначена порядком переведення на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, культури і туризму, сім`ї, молоді та спорту, звільнивши з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти районної державної адміністрації, ст. 32 КЗпП України.

01 березня 2021 року позивач звільнена з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, культури і туризму, сім`ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації згідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією відділу та зі скороченням штату, Наказ № 04-К від 25 січня 2021 року.

Своє звільнення позивач вважає незаконним у відповідності до ч. 3 ст. 184 КЗпП.

Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області припинила свою діяльність шляхом реорганізації і правонаступником якої є Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області. При звільненні позивача, будь-яких пропозицій про подальше працевлаштування не надходило.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з частинами першою-третьою ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав наведені вимоги КЗпП України, якщо запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу (посаду), тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують в межах всієї юридичної особи, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то за змістом частини третьої ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, у тому числі враховуючи переважне право на залишення на роботі .

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП України). Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма гарантує обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років та передбачає можливість такого звільнення у випадках повної ліквідації підприємства і за умови обов`язкового працевлаштування.

Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа N 820/11570/15 (провадження N К/9901/6679/18), від 28 січня 2019 року в справі N 392/1505/17-ц (провадження N 61-38857св18).

Крім того, як вбачається із практики розгляду спорів вказаної категорії Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа N 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа N 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа N 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів від 17 липня 2020 року у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло-Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.4 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються , затв. Постановою КМУ № 1321 від 16 грудня 2020 року, у разі, якщо територія ліквідованого району включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, то райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зі сторони відповідача мала місце реорганізація, що узгоджується із вище наведеними нормативними актами, а відтак обов`язок дотримання вимог, передбачених ч. 3 ст. 184 КЗпП України не змінився.

На підтвердження доводів позивача про те, що вона є матір`ю та має на утриманні дитину - інваліда віком до 18 років, а тому на неї в обов`язковому порядку поширюються гарантії, закріплені ч. 3 ст. 184 КЗпП України в матеріалах справи міститься свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 06 березня 2018 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також медичний висновок № 248 від 17 лютого 2021 року Козелецької центральної районної лікарні Чернігівської області.

Тобто, на момент попередження позивача про її наступне вивільнення та під час звільнення у зв`язку з скороченням штату на позивача поширювались гарантії, передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

Наказом відділу освіти, культури і туризму, сім`ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області від 25 січня 2021 року № 04-К звільнили ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади бухгалтера центральної бухгалтерії відділу освіти, культури і туризму, сім`ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області у зв`язку з реорганізацією відділу та зі скороченням штату.

Таким чином, відповідачем було звільнено позивача із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників без дотримання вимог ст. 49-2 та ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами, зокрема, працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

З аналізу вказаної норми вбачається, що за такою категорією жінок, які мають дітей віком до трьох років, встановлено гарантії захисту їх трудових прав, які полягають у забороні їхнього звільнення. Єдиним можливим випадком, при якому вказана категорія жінок підпадає під звільнення, є повна ліквідація підприємства, установи, організації. Проте в законі чітко вказано, що таке звільнення допускається лише з обов`язковим працевлаштуванням.

Всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не вживалися заходи щодо працевлаштування позивача.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що позивачу пропонувалася рівнозначна посада, а остання від неї відмовилася.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З наведеного вбачається, що відповідачем порушені трудові права ОСОБА_1 , наказ про її звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді.

Згідно ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення закріплені в ст. 430 ЦПК України.

Також, позивач просила суд поновити строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

За встановлених обставин суд вважає доводи позивачки про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом поважними, оскільки нею доведено, що вона не мала змоги звернутись до суду в передбачений ст. 233 КЗпП України, оскільки постійно доглядає за своїм сином, який має інвалідність.

У протилежному випадку трудовий договір не зможе бути розірваний у законний спосіб та знятий з реєстрації у державній службі зайнятості, а трудовий спір не знайде свого вирішення, у зв`язку з чим не буде досягнуто завдання цивільного судочинства, як то верховенство права, та права позивачки не зможуть бути відновлені.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, з відповідача слід стягнути 908,00 грн. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської районної державної адміністрації в Чернігівській області про поновлення на роботі - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строки звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Скасувати наказ Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області від 25 січня 2021 року № 04-К Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді, яку займала до звільнення - бухгалтера центральної бухгалтерії відділу освіти, культури і туризму, сім`ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області з 01 березня 2021 року.

Стягнути з Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Чернігівська районна державна адміністрація в Чернігівській області (місце знаходження: м. Чернігів, вул. Шевченка, 48, код ЄДРПОУ 04061688).

Суддя: