Рішення

від 07.12.2021 по справі 360/5316/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5316/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження із врахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Ткачук Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 28 вересня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Ткачук Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журиди Сергія Миколайовича (далі відповідач, приватний виконавець) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 07 вересня 2021 року ВП № 66735893.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 15 вересня 2021 року з мобільного додатку «Приват-24» дізнався про те, що на грошові кошти на його картковому рахунку накладений арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Журида С.М. у виконавчому провадженні № 66735893. З даних автоматизованої системи виконавчого провадження позивачу стало відомо, що 07 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Журид С.М. відкрито виконавче провадження № 66735893 про стягнення з нього грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН»).

Позивач наголошує, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження, в якому він є боржником, оскільки ані постанови про відкриття виконавчого провадження, ані постанови про накладення арешту на його грошові кошти на рахунках у банку позивач від приватного виконавця не отримував.

Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 вересня 2021 року ВП № 66735893 незаконною та такою, що порушує його права, оскільки відкриття виконавчого провадження здійснено відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Позивач, вважає, що відповідачем незаконно та безпідставно відкрито виконавче провадження в м. Києві, так як ані реєстрації місця проживання, ані будь-якого майна в місті Києві він не має, тому відповідач відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» не мав права приймати до виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу.

Ухвалою від 04 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 жовтня 2021 року о 15 год. 00 хв.; задоволено клопотання представника позивача про витребування від відповідача доказів (арк. спр. 19-20).

Станом на 12 жовтня 2021 року приватним виконавцем вимоги ухвали суду від 04 жовтня 2021 року в частині подання витребуваних доказів не виконано, про неможливість подання витребуваних ухвалою суду документів також не повідомлено, у зв`язку з чим ухвалами від 12 жовтня 2021 року застосовано до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та зупинено провадження у справі до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом (арк. спр. 25-26, 27).

Ухвалою від 08 грудня 2021 року поновлено провадження у справі; визнано ухвалу від 12 жовтня 2021 року про застосування до відповідача заходів процесуального примусу такою, що не підлягає виконання (арк. спр. 74).

Повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони в судове засідання не прибули, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та позивача (арк. спр. 72, 73, 76).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Керуючись положеннями частини дев`ятої статті 205, частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача документів (паспорта громадянина України, картки платника податків, довідки про реєстрацію місця проживання особи від 22 вересня 2021 року № 71159) судом встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 21 листопада 2018 року зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 (арк. спр. 6-8).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 27 серпня 2021 року № 12/1885, молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу з 01 жовтня 2020 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться в зоні проведення Операції Об`єднаних Сил (арк. спр. 9).

До приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича (далі приватний виконавець) 07 вересня 2021 року надійшла заява ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про примусове виконання виконавчого напису № 169294, виданого 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості в розмірі 7899,60 грн, разом з якою надано оригінал виконавчого напису від 15 червня 2021 року № 169294 та довідку (арк. спр. 68-70).

В довідці ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» вказано, що ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код за ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, залишок коштів становить 3670,16 грн (арк. спр. 70).

Дослідженням виконавчого напису нотаріуса № 169294 від 15 червня 2021 року встановлено, що в ньому вказано місце реєстрації боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а також місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (арк. спр. 68).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Журидом С.М. за результатами розгляду заяви ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про примусове виконання виконавчого напису № 169294, виданого 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 7899,60 грн боргу, постановлено відкрити виконавче провадження, про що прийнято відповідну постанову від 07 вересня 2021 року ВП № 66735893. Також згідно з вказаною постаново стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 789,96 грн, яка становить 10 % від загальної суми стягнення за виконавчим документом (арк. спр. 54).

Також згідно з постановами приватного виконавця від 07 вересня 2021 року у ВП № 66735893 стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду в сумі 789,96 грн та визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 400,00 грн (арк. спр. 56, 58).

Постановою приватного виконавця від 15 вересня 2021 року ВП № 66735893 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 9089,56 грн (арк. спр. 60).

Приватним виконавцем направлено до АТКБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та АТ «ТАСКОМБАНК» вимогу від 01 жовтня 2021 року б/н на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на яку отримано інформацію від АТ «ТАСКОМБАНК» про реквізити відкритого на ім`я боржника поточного рахунку та залишок коштів на ньому (арк. спр. 61, 64).

Постановою приватного виконавця від 23 жовтня 2021 року закінчено виконавче провадження № 66735893 з примусового виконання виконавчого напису № 169294, виданого 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. на підставі пункту 9 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; припинено чинність арешту коштів, майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (арк. спр. 66).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403-VIII).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1404-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII).

Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1403-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403-VIII).

За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За змістом статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5942-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5942-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання. Після відкриття виконавчого провадження приватний виконавець може вчиняти виконавчі дії на всій території України.

Таким чином, законодавцем місце виконання виконавчих документів безпосередньо пов`язано з місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17.

Також, спираючись на цільове тлумачення норми статті 24 Закону № 1403-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями зазначеного Закону, конструкцію «місце проживання, перебування» боржника можна пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто «примусове виконання» рішень має бути певним чином «наближеним», прив`язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).

Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом цих дій. Йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов`язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.

Приміром, якщо йдеться про рішення майнового характеру, то звертається стягнення на майно боржника (у першу чергу - на кошти та інші цінності, за їх відсутності чи недостатності - на нерухоме майно (стаття 48 Закону № 1404-VIII). Поряд з тим, за заявою стягувача виконавець може одразу звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (якщо сума стягнення не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати; стаття 68 Закону № 1404-VIII).

Якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, можна виснувати, що вони відбуваються «навколо» боржника і його майна, що дає розуміння, чому «місце виконання рішення» законодавець «прив`язав» до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 380/4450/20.

Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру приватних виконавців України Журид С.М. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Позивач стверджує, що з 21 листопада 2018 року він зареєстрований за адресою: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, проспект Переможців, будинок 20В, квартира 9, на підтвердження чого надав належним чином засвідчену копію паспорта громадянина України та довідку про реєстрацію місця проживання особи.

Дослідженням записів в паспорті громадянина України позивача також встановлено, що в період з 13 вересня 2008 року по 25 лютого 2016 року позивач був зареєстрований в місті Брянка Луганської області, в період з 25 лютого 2014 року по 23 жовтня 2018 року в м. Рубіжне Луганської області.

Тобто, належними доказами підтверджено, що починаючи з 2008 року зареєстрованим місцем проживання позивача були населені пункти Луганської області.

Доказів проживання позивача за вказаною в матеріалах виконавчого провадження адресою на території міста Києва суду не надано.

Суд зауважує, що вказана у виконавчому написі нотаріуса та у заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання позивача без її підтвердження належними доказами, не може свідчити про наявність у відповідача правових підстав для відкриття виконавчого провадження.

Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 380/7750/20 висловлено правову позицію, відповідно до якої сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. […] Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Крім того, суд зауважує, що отримавши заяву ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Луганська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якого є місто Київ.

У постанові від 15 липня 2021 року в справі № 380/9335/20 Верховним Судом висловлено правову позицію, що аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України «Про виконавче провадження», положення статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Верховний Суд дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Також в цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» в сукупності з іншими положеннями цього констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Таким чином, отримавши виконавчий документ, пред`явлений за адресою проживання боржника, на яку поширюється територія виконавчого округу приватного виконавця, останній має перевірити належність зазначеної у заяві адреси зареєстрованому місцю проживання боржника, а в іншому випадку - повернути виконавчий документ. В разі зазначення у заяві кількох адрес проживання боржника, алгоритм дій приватного виконавця є незмінним та передбачає встановлення відповідності зареєстрованого місця проживання боржника виконавчому округу, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність.

Натомість, відповідачем не доведено, що при відкритті виконавчого провадження ним вчинялися дії щодо перевірки адреси реєстрації/проживання позивача та чи дійсно він перебуває за адресою, вказаною в заяві про відкриття виконавчого провадження.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки боржник ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання, розташованого у виконавчому окрузі, в межах якого приватний виконавець Журид С.М. має право приймати до виконання виконавчі документи, відповідач не мав законних підстав для прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Також судом встановлено, що згідно з наданою разом із заявою про відкриття виконавчого провадження довідкою ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» боржник має рахунок, відкритий в АТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код за ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, залишок коштів на якому становить 3670,16 грн.

Щодо цих обставин суд зазначає таке.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до частин першої, другої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

За текстом частини першої-третьої статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що банківський рахунок і грошові кошти є різними правовими категоріями, які не слід ототожнювати. «Майном» (у цивільно-правовому значенні) можуть бути грошові кошти, а не банківський рахунок.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 420/10502/20 дійшов такого висновку: «<…> Банківський рахунок це власність банку, інструмент для фінансових операцій клієнта. Тому якщо на такому рахунку відсутні кошти - він не може слугувати підставою для стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку.

Тому наявність у боржника відкритого кредитного банківського рахунку, без власних коштів боржника, не є його майном у такому банку.

Гроші банку на кредитних рахунках не можна ототожнювати із власними коштами божника.

При цьому наявність банківського рахунку в місті Києві не гарантує, що на цьому рахунку є грошові кошти, зокрема, у розмірі 0,88 грн, які належать боржнику, а не банку.

Сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території м. Києва.

При цьому, майном на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку. Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном.

<…>

При цьому, за висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 червня 2021 року в справі № 905/2214/14-908/5734/14, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та/або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника».

У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року в справі № 520/3535/2020 вказано, що висновок про документальне підтвердження відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця не може тлумачитися як такий, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини 1 статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю.

Водночас стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

З вищеописаних матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на підтвердження вказаної в довідці інформації щодо відкритого боржником поточного рахунку в АТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код за ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, залишку коштів на ньому, приватному виконавцю не надано жодних належних доказів. Що з огляду на вищевказані правові висновки Верховного Суду свідчить про прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа за відсутності доказів місцезнаходження майна ОСОБА_1 на території міста Києва.

Надана ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не є належним доказом наявності у боржника поточного банківського рахунку та коштів на ньому, оскільки вказана довідка сформована та підписана підприємством, яке в силу статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» не є фінансовою установою, відповідно не здійснює ведення банківських рахунків фізичних осіб та не може володіти інформацією про відкриті банківські рахунки клієнтів та залишок на них грошових коштів.

На користь таких висновків суду свідчить й направлення приватним виконавцем 01 жовтня 2021 року до АТКБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «ТАСКОМБАНК» вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

Тобто, на час прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відсутні належні докази щодо наявності у боржника майна в межах виконавчого округу приватного виконавця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий напис № 169294, виданий 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості в розмірі 7899,60 грн, та відкрито виконавче провадження № 66735893 за відсутності підстав, визначених законом для відкриття виконавчого провадження на території міста Києва.

З огляду на критерії, визначені у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яким адміністративний суд повинен перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження, суд дійшов висновку про протиправність оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження та необхідність її скасування.

Та обставина, що на час розгляду адміністративної справи виконавче провадження вже закінчено та постанова про відкриття виконавчого провадження вже вичерпала свою дію, на думку суду, не змінює тієї обставини, що приватним виконавцем прийнято оскаржувану постанову за відсутності законних підстав та без дотримання положень чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

У Рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі «Rysovskyy v. Ukraine» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Lelas v. Croatia»).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду вказаного адміністративного позову сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 22 вересня 2021 року (арк. спр. 5).

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн з приватного виконавця.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Ткачук Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича (місцезнаходження офісу приватного виконавця: 04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 31Б, цокольний поверх, офіс 9, РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича від 07 вересня 2021 року ВП № 66735893 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 169294, виданого 15 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журида Сергія Миколайовича судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова